Фінансова автономія закладів загальної середньої освіти — це не просто новий термін у законодавстві, а реальна зміна підходів до управління фінансовими ресурсами в освіті. Вона визначена Законом України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII, який у статтях 23–25 прямо встановлює право закладів на управлінську, організаційну, фінансову й кадрову автономію. Закон говорить про те, що кожен заклад освіти як юридична особа має свій статут, самостійно управляє матеріально-технічною базою, фінансовими ресурсами та також має організаційну та академічну автономії. Засновник забезпечує фінансування, але не втручається у щоденне управління фінансами — заклад сам розпоряджається коштами в межах кошторису, планує видатки, веде облік і готує звітність. Стаття 25 цього ж закону передбачає можливість залучення інших джерел фінансування, не заборонених законодавством, — грантів, благодійної допомоги, плати за послуги тощо.

Більш детально механізм фінансової діяльності прописаний у Законі України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX. Стаття 59 цього закону уточнює, що заклади загальної середньої освіти, які мають статус юридичної особи, здійснюють фінансово-господарську діяльність відповідно до Бюджетного кодексу України (зокрема, статті 22 і 23) та інших нормативних актів. Це означає, що школа може самостійно витрачати кошти у межах затвердженого кошторису на оплату праці, навчальні матеріали, енергоносії, ремонт чи розвиток навчальної бази. Перехідні положення цього ж закону (пункт 5.1  розділу X) визначають необхідність для  засновників до 1 вересня 2027 року внести зміни до статутів усіх закладів, щоб привести їх у відповідність до принципів автономії. В оновлених статутах має бути закріплено статус закладу як юридичної особи, визначено, що він є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (згідно зі статтею 22 Бюджетного кодексу), та прописано, яким чином він здійснює бухгалтерський облік — самостійно чи через централізовану бухгалтерію. 

Саме з цієї зміни починається реальне впровадження фінансової автономії — не з гасел, а з конкретного рішення, закріпленого у статуті.

Одним із ключових питань на цьому етапі є вибір форми ведення бухгалтерського обліку. Згідно з Типовим положенням про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 року № 59 (у редакції постанови № 566 від 16 травня 2025 року), існує кілька варіантів: 

• створення власної бухгалтерської служби,
• введення посади бухгалтера або укладення договору з централізованою бухгалтерією. 

Якщо заклад освіти має у штаті бухгалтера, він отримує повний контроль над обліком, але й повну відповідальність за правильність і своєчасність звітності. Якщо ж заклад обслуговується централізованою бухгалтерією, то відповідно до пунктів 11–14 Типового положення така бухгалтерія веде облік, складає фінансову звітність, контролює дотримання бюджетного законодавства і надає методичну допомогу. У будь-якому разі, навіть якщо школа обслуговується централізовано, вона може залишатися розпорядником коштів нижчого рівня, мати власний кошторис і рахунки в органах Казначейства. Керівник закладу у цьому випадку має право першого підпису фінансових документів, а бухгалтер централізованої бухгалтерії — другого. Отже, централізована бухгалтерія не скасовує автономію, а лише забезпечує технічну підтримку фінансових процесів.

З переходом на автономне фінансування заклади освіти отримують і більшу відповідальність у сфері публічних закупівель. Закон України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (стаття 11) зобов’язує кожного замовника, який є розпорядником бюджетних коштів, призначити уповноважену особу, відповідальну за організацію процедур закупівель. Якщо заклад має власного бухгалтера, ці функції можуть бути покладені на нього або іншу уповноважену особу, якщо ж бухгалтерський облік ведеться централізовано, уповноважена особа все одно має бути у штаті закладу, адже саме він, а не бухгалтерія засновника, виступає замовником закупівель. 

Якщо  ж бухгалтерський облік ведеться (буде вестись)  централізовано, заклад усе одно призначає уповноважену особу з публічних закупівель зі складу працівників самого закладу (на підставі трудового договору/контракту або розпорядчого акту керівника), адже саме заклад виступає замовником. Водночас Типові штатні нормативи закладів загальної середньої освіти (наказ МОН № 1205 із змінами) передбачають окрему штатну одиницю «фахівець з публічних закупівель»: її можна вводити за наявності у школі системних, циклічних закупівель протягом року і сталого навантаження з адміністрування закупівельного процесу. Тож заклад має два легальні варіанти: або визначити уповноваженою вже наявного працівника (наприклад, бухгалтера, заступника директора — за умови відповідної підготовки), або ввести окрему посаду «фахівець з публічних закупівель» і саме на неї покласти функції уповноваженої особи. У будь-якому випадку уповноважена особа є працівником закладу й діє від його імені як замовник згідно зі статтею 11 Закону України «Про публічні закупівлі».

Процес упровадження фінансової автономії відбувається поетапно і потребує узгодженості дій між закладом освіти, засновником і органами Казначейства. 

Передусім територіальна громада разом із керівником закладу проводить правовий аудит статуту: перевіряє, чи визначено в ньому, що школа є юридичною особою, чи зазначено форму ведення бухгалтерського обліку, статус розпорядника коштів нижчого рівня та право самостійного складання й виконання кошторису. Якщо таких положень немає — до статуту вносяться зміни. Це перший і найважливіший крок, без якого автономія неможлива юридично.

Далі засновник забезпечує включення закладу до мережі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відповідно до вимог статті 22 Бюджетного кодексу України. Після цього Казначейство відкриває закладу реєстраційні рахунки для загального і спеціального фондів, що фактично закладає фінансову основу для подальшої самостійності. Наступним кроком школа готує власний кошторис доходів і видатків згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ». Саме цей документ визначає структуру, джерела фінансування, напрями видатків і фінансові ліміти закладу.

Після затвердження кошторису постає питання бухгалтерського обліку. Керівник приймає рішення про введення до штатного розпису посади бухгалтера або укладає договір із централізованою бухгалтерією відповідно до пункту 17 Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою КМУ № 59 (у редакції 2025 року). Саме на цьому етапі заклад визначає, як здійснюватиметься фінансовий облік і хто несе персональну відповідальність за звітність. На цьому ж етапі керівник закладу призначає уповноважену особу з публічних закупівель згідно зі статтею 11 Закону № 922-VIII «Про публічні  закупівлі» затверджує внутрішні фінансові регламенти та порядок звітування. 

Після цього школа фактично переходить на автономне фінансування, починає здійснювати видатки в межах кошторису, подає звітність до засновника і Казначейства, забезпечує внутрішній фінансовий контроль. Коли краще це впроваджувати Законодавство не містить чіткої відповіді, але моє власне переконання з початком нового бюджетного року, адже саме так простіше із впровадженням нових тендерів казначейським обслуговуванням платежів і кошторисами. В тім рішення кожний прийматиме  сам,  хтось можливо впровадить такі рішення з початком нового навчального року.

Зверніть увагу, що у цій системі засновник (відділ чи управління освіти) залишається головним розпорядником бюджетних коштів відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України. Його функції змінюються: він більше не керує поточними фінансовими рішеннями шкіл, але продовжує координувати, надавати методичну допомогу та контролювати дотримання бюджетного законодавства. Таким чином, фінансова автономія не усуває підконтрольність, а лише розмежовує відповідальність між рівнями управління.

Важливо розуміти, що автономія не означає повної свободи від правил. Усі фінансові операції заклад має проводити виключно в межах затвердженого кошторису, не перевищуючи обсяги бюджетних асигнувань і не змінюючи напрями видатків без погодження із засновником. Бюджетна дисципліна, прозорість і цільове використання коштів залишаються обов’язковими вимогами. Водночас саме фінансова автономія дозволяє школі швидше реагувати на потреби освітнього процесу, планувати видатки під конкретні завдання, укладати угоди з постачальниками і виконувати ремонти без зайвої бюрократичної тяганини.

Отже, впровадження фінансової автономії — це поєднання самостійності та відповідальності. Це можливість для школи діяти як справжній суб’єкт фінансових відносин, а не просто виконавець рішень засновника. Успішне впровадження автономії залежить від готовності засновника змінити управлінську модель, від фаховості керівника та бухгалтерів, від узгодженості взаємодії з Казначейством. До 2027 року всі заклади загальної середньої освіти мають перейти на таку модель. Це не формальність, а крок до реального підвищення ефективності освітніх видатків, прозорості управління та відповідальності перед громадою. Також це можливість для керівника відділу освіти зосередитись на власних функціях, а не лише бути завгоспом. У будь-якому випадку частина закладів освіти уже успішно реалізували це право для решти є ще майже 2 роки щоб це впровадити згідно чинного законодавства.