Запровадження інституту офіцерів-рятувальників громади є однією з ключових ініціатив Міністерства внутрішніх справ України, спрямованою на фундаментальну трансформацію системи цивільного захисту на місцях. Цей проєкт є не лише реакцією на сучасні виклики, але й логічним продовженням системної реформи, розпочатої з успішного впровадження інституту поліцейських офіцерів громади. Досвід поліцейських офіцерів громади, який охопив 1 тис. 32 територіальні громади у 23 регіонах, продемонстрував ефективність децентралізованого підходу до безпеки та заклав міцну основу для нової ініціативи.

Основна мета створення інституту офіцерів-рятувальників громади полягає в суттєвому підвищенні ефективності системи цивільного захисту шляхом перенесення акценту з централізованого реагування на локалізовану превенцію та проактивну координацію. Офіцер-рятувальник, працюючи пліч-о-пліч з поліцейським офіцером, має стати «осередком безпеки» в громадах. Цей перехід від каральної моделі пожежних інспекторів до багатофункціональної, превентивної та координаційної ролі офіцера-рятувальника відображає стратегічний зсув МВС у бік партнерства з населенням та місцевим самоврядуванням.

Функціональна роль та місце офіцера-рятувальника у системі громадської безпеки

Інститут офіцерів-рятувальників громади є новою безпековою ініціативою МВС, яка має на меті замінити застарілу систему пожежних інспекторів і значно посилити спроможність територіальних громад у сфері цивільного захисту. Офіцерами-рятувальниками громад є фахівці Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), які працюють безпосередньо на місцях, в межах конкретної громади. Це інституційно закріплює їхню приналежність до державної вертикалі ДСНС, але з чітким територіальним фокусом. Основне завдання полягає в забезпеченні системної роботи з превенції та підготовки населення до можливих надзвичайних ситуацій.

Погодження кандидатур офіцерів-рятувальників відбувається на рівні територіальних громад, що підкреслює їхню інтеграцію в місцеву систему управління.

Перехід від інспекційної до превентивної та координаційної ролі є фундаментальною зміною парадигми. Нова роль орієнтована на проактивну взаємодію з населенням, прогнозування ризиків, координацію ресурсів та безпосередню участь у ліквідації загроз. Така зміна акцентів свідчить про прагнення підвищити довіру та ефективність системи безпеки в умовах, що вимагають більшої гнучкості та партнерства між державними інституціями та громадами.

Функціонал офіцера-рятувальника є багатокомпонентним і охоплює широкий спектр завдань, які виходять за рамки традиційного цивільного захисту. Його робота може бути класифікована за чотирма основними напрямками: превенція, координація, реагування та взаємодія.

У сфері превентивної роботи офіцери-рятувальники займаються прогнозуванням та запобіганням ризикам, що можуть виникнути в громаді. Вони проводять системні превентивні заходи серед населення, особливо серед дітей, з метою інформування про правила пожежної, техногенної, протимінної безпеки та поведінки на воді. Ця діяльність спрямована на виховання культури безпеки та підвищення обізнаності громадян.

Завдання з координації включають надання методичної допомоги та консультацій щодо створення та підтримання в належному стані укриттів, систем оповіщення, а також формування матеріальних резервів на випадок надзвичайних ситуацій. Офіцер-рятувальник також у межах повноважень координує евакуаційні заходи, зокрема бере участь у розробці планів евакуації, визначенні безпечних маршрутів та пунктів збору, в організації інформування населення тощо.

У разі виникнення надзвичайних подій, офіцер-рятувальник є координувальною особою з питань реагування. Він бере участь у гасінні пожеж, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальних роботах під час ДТП чи стихійних лих, а також реагуванні на небезпеки, спричинені вибухонебезпечними предметами. Крім того, до його обов'язків входить проведення розвідки в місцях виникнення надзвичайних ситуацій (зокрема, пожежної, радіаційної та хімічної), що дозволяє швидко оцінити ситуацію та передати інформацію для подальших дій. Після ліквідації пожежі офіцер долучається до з’ясування її ймовірних причин, що є важливим елементом для подальшої превентивної роботи.

Нарешті, не менш важливим є аспект взаємодії. Офіцер-рятувальник підтримує постійний зв’язок з населенням та керівництвом громади, а також із суміжними службами — Національною поліцією, лісовими господарствами та місцевими й добровільними пожежними командами. Така синергія дозволяє уникнути дублювання функцій та ефективно використовувати наявні ресурси.

Належне забезпечення офіцерів-рятувальників є критичним для успішної реалізації проєкту. Планується, що офіцери-рятувальники оснащуватимуться сучасними засобами, зокрема планшетами та БПЛА, а екіпажі офіцерів-рятувальників — спеціалізованими автомобілями. Це дозволить оптимізувати виконання службових завдань, покращити збір даних та забезпечити оперативну взаємодію.

Навчання кандидатів здійснюється на базі Національного університету цивільного захисту України та Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Ця спеціалізована підготовка, яка вже розроблена та має практичний компонент, є необхідною для набуття навичок, що відповідають викликам сучасності, особливо в контексті війни.

Надання сучасних інструментів та якісної підготовки свідчить про системний підхід МВС та ДСНС до створення інституту. Офіцер-рятувальник стає не просто представником служби, а повноцінним «локальним вузлом» цивільного захисту, що сприяє швидшому обміну інформацією та ефективнішому реагуванню на виклики, які є унікальними для кожної територіальної громади. Цей підхід забезпечує інтеграцію центральної державної вертикалі ДСНС з горизонтальним управлінням на місцевому рівні, що є ключовим для підвищення стійкості громад в умовах децентралізації та підвищеної загрози.

Досвід впровадження

Проєкт «Офіцер-рятувальник громади» був офіційно представлений на Всеукраїнському форумі «Безпечна громада 2025». До ініціативи вже долучилося понад 700 територіальних громад по всій Україні. Особливий акцент у впровадженні робиться на прифронтових та прикордонних регіонах, що свідчить про стратегічну спрямованість проєкту на найбільш вразливі території.

Зокрема, на Київщині планується залучити 168 офіцерів-рятувальників, з яких 138 будуть відповідати безпосередньо за безпеку у своїх громадах. Варто зазначити, що 78 офіцерів у цьому регіоні вже пройшов спеціальне навчання та готові до виконання службових завдань. В інших областях, як-от на Дніпропетровщині, 106 офіцерів-рятувальників вже стали до роботи.

Початковий досвід впровадження інституту демонструє його багатогранний характер. Офіцери-рятувальники активно взаємодіють з місцевою владою та громадянами, вони проводили робочі зустрічі з представниками територіальних громад, обговорюючи питання превентивної роботи, зокрема з дітьми, та надання методичних рекомендацій щодо безпеки укриттів у навчальних закладах.

За час існування інституту офіцерів-рятувальників громад вже надано допомогу органам місцевого самоврядування в питаннях планування заходів цивільного захисту — понад 600 разів, щодо укриття населення та з питань фонду захисних споруд цивільного захисту — понад 1 тис. 800 разів, функціонування та створення підрозділів МПО/ДПО — понад 600 разів, проведено понад 700 заходів з ідентифікації вибухонебезпечних предметів, офіцери-рятувальники взяли участь в реагуванні на понад 100 надзвичайних ситуацій та понад 7,8 тис. пожеж.

Значна увага приділяється міжвідомчій взаємодії, яка є основою успіху проєкту. Конкретні приклади співпраці включають:

• Спільне реагування: офіцери ДСНС разом з офіцером Національної поліції оперативно прибувають на місце виявлення вибухонебезпечного предмета для його ідентифікації та передачі інформації відповідним підрозділам.
• Співпраця з лісовими господарствами: офіцери аналізують ситуацію щодо лісових пожеж, надають рекомендації щодо протипожежних розривів та обговорюють плани профілактики загорянь.
• Взаємодія з місцевими та добровільними пожежними командами (МПК, ДПК): на зустрічах з керівниками МПК, ДПК обговорюються питання модернізації підрозділів, матеріально-технічного забезпечення та підвищення ефективності реагування. На запити керівництва громад проводяться заняття з членами добровільної та працівниками місцевої пожежної охорони.
• Взаємодія з ЦНАПами: офіцери-рятувальники співпрацюють з центрами надання адміністративних послуг для спрощення процедури подання адміністративних послуг, проводять консультації та оновлюють інформаційні матеріали.

На початковому етапі впровадження проєкту вже можна виділити певні здобутки. Інститут сприяє підвищенню довіри та ефективності системи цивільного захисту на місцях. Створення «осередків безпеки» в партнерстві з поліцейськими офіцерами громади вже демонструє свою цінність. Швидкість впровадження, з підготовкою перших офіцерів та їхнім залученням до роботи в короткі терміни, свідчить про високу організаційну готовність МВС.

Загалом, початковий досвід впровадження демонструє, що ініціатива створення інституту офіцерів-рятувальників громад є стратегічно обґрунтованою. Її фокус на прифронтових регіонах не тільки дозволяє апробувати модель в найскладніших умовах, але й безпосередньо посилює безпеку там, де вона є найуразливішою, що має високу суспільну та політичну вагу.

Перспективи розвитку

Початковий успіх проєкту «Поліцейський офіцер громади» дозволяє з високою ймовірністю прогнозувати, що інститут офіцерів-рятувальників буде масштабований до рівня, який забезпечить присутність фахівця в кожній громаді. Для подальшого вдосконалення функціоналу передбачається розширити роль офіцера у сфері психосоціальної підтримки, враховуючи стресові фактори, з якими стикаються як населення, так і самі рятувальники в умовах війни.

Також необхідно продовжувати технологічну інтеграцію. Забезпечення офіцерів сучасними цифровими інструментами (планшетами, БПЛА, програмним забезпеченням) є критично важливим. Це дозволить оптимізувати процеси збору та обробки даних (наприклад, про стан укриттів), взаємодію з центральним апаратом ДСНС та автоматизацію документообігу, покращити проведення розвідки пожеж, викриття паліїв сухої рослинності тощо.

Загалом до участі у проєкті передбачається залучити 1 тис. 302 територіальні громади (крім тих, громад, де це неможливо через активні бойові дії), в яких виконуватимуть обов’язки 2 тис. 365 офіцерів-рятувальників.

Стратегічне масштабування проєкту має здійснюватися поетапно, з пріоритетом для прифронтових, деокупованих та віддалених територій. Цей підхід дозволить найбільш ефективно використовувати наявні ресурси та швидко посилювати безпеку там, де вона найбільше потрібна.

Для об'єктивної оцінки ефективності роботи офіцерів впроваджується система кількісних та якісних показників, зокрема: участь в реагуванні на надзвичайні ситуації, пожежі, інші небезпечні події, проведення ідентифікації вибухонебезпечних предметів, участь в розслідуванні пожеж, евакуаційних заходах, заходах радіаційного та хімічного захисту, перевірках та обстеженнях фонду споруд цивільного захисту тощо. Збір та аналіз цих даних дозволить об'єктивно оцінити результати та коригувати стратегію розвитку.

Інститут офіцерів-рятувальників громади є однією з найважливіших стратегічних ініціатив МВС, яка відповідає сучасним викликам безпеки. Він переносить акцент з централізованого реагування на локалізовану превенцію та координацію. Спрямованість проєкту на прифронтові регіони свідчить про глибоке розуміння поточних загроз і є ключовим фактором успіху

Матеріал підготовлено в межах ініціативи «Розробка стратегії розвитку ДСНС України на період до 2030 року», яку впроваджує Асоціація об'єднаних територіальних громад за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансової підтримки Уряду Данії.