Начальник Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Олександр Тертишний розповів про допомогу армії, евакуацію місцевих жителів, а також про участь у національному проєкті Міністерства розвитку громад та територій України «Пліч-о-Пліч»: згуртовані громади», завдяки якому напівзруйнована громада отримала надію на майбутнє.

Автор: Дмитро Синяк

---

Під час удару 4 лютого балістичною ракетою «Іскандер» по мирному Ізюму загинули шестеро людей, які того дня прийшли у міграційну службу по різні документи. П’ятеро з них були мешканцями Борівської селищної територіальної громади Ізюмського району, що зараз знаходиться буквально на лінії фронту. З обговорення цього жахливого російського злочину ми й почали спілкування з начальником Борівської селищної військової адміністрації, а до цього головою Боровської селищної ради Олександром Тертишним. Громада продовжує боротися, допомагати армії та мешканцям. З недавнього часу вона також сподівається на відновлення за допомогою національного проєкту, ініційованого Міністерством розвитку громад та територій України, «Пліч-о-пліч: згуртовані громади».

 

Начальник Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Олександр Тертишний у своєму робочому кабінеті у Боровій, який наприкінці 2023 року дощенту зруйнував російський дрон

 

Загиблі в Ізюмі

 

Як так сталося, що мешканці Борівської громади загинули в Ізюмі? Що вони там робили? Чи оголошували повітряну тривогу?

- Вони приїхали до міграційної служби зробити якісь документи, а ця служба знаходилася якраз поруч із будівлею, що її вразила російська ракета. Тривогу оголосили, але «Іскандер» є балістичною ракетою, він прилетів надто швидко, щоб люди могли вжити хоч якихось заходів, аби вціліти. Все було майже одразу: щойно залунали сигнали тривоги, стався вибух. Ми втратили п’ятьох наших мешканців. Загинули у тому числі дві сестри, в одної півторарічна дитина, інша була вагітною. Це справжній жах, немає слів щодо російських виродків... Загиблі жили у селі Підлиман та у селищі Борова. Одна із них, та, у якої півторарічна дитинка, давно евакуювалася до Харкова. Але цього дня приїхала на свою біду додому зробити якісь документи.

 

Будинок на 16 квартир після прямого попадання російської ракети у селищі Борова

 

Як за умов постійних російських обстрілів живуть мешканці громади?

-З тієї частини Борівської громади, що знаходиться на лівому березі ріки Оскіл зараз проводиться евакуація. Там досі живуть близько 1,5 тис. наших мешканців. Щоправда, дітей серед них вже немає. Їхні батьки, у тому числі за допомогою волонтерів та гумінатарного координаційного центру при Харківській обласній військовій адміністрації, вивезли їх у безпечніші місця. Загалом у нашій громаді близько 2,5 тис. мешканців, з них 61 дитина. До повномасштабної війни було 15,5 тисяч. Отака у нас ситуація… Незважаючи на обстріли, у Боровій, що на лівому березі, працюють Борівська селищна військова адміністрація, Борівська селищна рада, ЦНАП, лікарня, банк, аптека, всі комунальні служби, які подають людям і тепло, і газ, і світло, і воду. Поки що все функціонує як треба, хоча й ціною величезних зусиль комунальників та інших співробітників, які героїчно та самовіддано працюють. На жаль, багато будинків стоять без вікон. Ми забиваємо їх фанерними листами, бо у деяких із цих будинків продовжують жити люди. Від нас вони отримують всебічну допомогу. Нам допомагають багато благодійних фондів, зокрема фонд «Проліска», який разом із нами закриває вікна пошкоджених будинків. Фонд «Адра» забезпечує нас продуктами харчування та засобами гігієни. Вся громада вдячна їм за допомогу. Проте ми все ж таки закликаємо мешканців лівого берега евакуюватися.

А є куди евакуюватися?

- Так. У Харкові волонтери розселяють наших людей по гуртожитках. Після реєстрації за новим місцем проживання переселенці отримують грошову допомогу як внутрішньо переміщені особи. Також грошову допомогу їм надає координаційно-гуманітарний центр при Харківській обласній військовій адміністрації. Достатньо лише взяти довідку у ЦНАПі про евакуацію. Але найбільше борівчан тепер живе у місті Ізюм. Це все ж таки наш районний центр, тож люди почуваються там майже як удома. Хоч Ізюм і зазнав шалених руйнувань у 2022-му, там вже багато що відновили. Значна кількість працівників комунальних установ із селищною радою включно ночують в Ізюмі. Вдень їдуть на роботу до Борової, через дамбу Оскільського водосховища, яку, до речі, росіяни часто обстрілюють, а на ніч повертаються до Ізюма. Вночі ризик загинути від російської ракети чи снаряда набагато вищий.

 

Наслідок удару керованою авіаційною бомбою по приватному сектору селища Борова

 

Які найбільші проблеми стоять перед вами як перед головою громади?

- Наше найголовніше завдання – втримати те, що є, щоб людям було куди повертатися. Це стосується як житлового фонду, так і критичної інфраструктури: електро-, газо-, тепло- та водопостачання. У громаді добре працює медична сфера, і ми робимо все можливе, щоб вона і надалі працювала на належному рівні, навіть у цих непростих умовах. На разі сімейні лікарі ще працюють у Боровій, однак частина з них вже перебралася до Ізюма, де вони теж буде затребувані.

 

Олександр Тертишний влітку 2023 року коло відновленої стели на в’їзді до селища Борова

 

Життя в окупації та на лінії фронту

 

Ваша громада пів року пробула в окупації. Якими були її наслідки?

- Ворог захопив Борову 13 квітня 2022 року. Люди тоді перебували під постійним психологічним тиском, їх залякували, їм погрожували. На жаль, деяких окупанти навіть катували, аби вивідати «військові таємниці». Але вже 3-4 жовтня 2022 року російська армія тікала у страшній паніці, полишивши багато свого майна. Я разом із кількома працівниками селищної ради повернувся до Борової в обід 3 жовтня. І знаєте, що цікаво? Всі російські триколори, намальовані на стовпах та в інших місцях, на той час вже були зафарбовані жовто-синім. Такі-от у нас патріотичні люди! Щойно росіяни повтікали, як вони вже вийшли із фарбою і всюди зафарбували російську символіку. Однак фронт згодом, на жаль, зупинився за декілька кілометрів від наших меж, під Сватовим, створюючи з того часу для нас постійну загрозу. А тепер ворог знову суне, пре з усіх боків і хоче вийти широким фронтом до річки Оскіл.

Як Борівська громада зараз допомагає фронту?

- Лише за 2023-2024 роки з бюджету селищної ради надано субвенцій Збройним Силам України на майже 80 млн грн. Ми придбали багато необхідних для фронту речей, наші жінки весь час плетуть маскувальні сітки. Крім грошей, ми надаємо військовим допомогу у харчуванні, у логістиці, у побудові різноманітних укріплень тощо. Багато мешканців нашої громади служать у війську, адже вони у прямому сенсі захищають власні оселі.

 

Відчувати плече друга

 

Розкажіть про досвід вашої громади, який стосується долучення до проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади». Звідки ви дізналися про нього і чому вирішили взяти у ньому участь?

- Про ініціативу «Пліч-о-Пліч» ми дізналися спершу із засобів масової інформації, а згодом до нас надійшла доволі докладна інформація з Ізюмської районної військової адміністрації, що поєднувалася із настійною рекомендацією долучитися до проєкту. Зокрема, нам рекомендували підписати меморандум із Жашківською міською територіальною громадою Черкаської області. Вона дуже подібна до нашої, теж сільськогосподарська, теж невеличка. З її головою Ігорем Цибровським я познайомився у Києві, на спеціальному заході 22 січня цього року, приуроченому до Дня соборності. Ми одразу обговорили з ним можливі напрямки співпраці.

 

Начальник Борівської селищної військової адміністрації Олександр Тертишний (ліворуч) та голова Жашківської міської територіальної громади Черкаської області Ігор Цибровський невдовзі після знайомства на презентації проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» у Києві 22 січня цього року

 

Про що конкретно йшлося?

- Цих напрямків може бути дуже багато, адже наша громада зазнала значних руйнувань протягом трьох років війни. Я не буду називати точних цифр, щоб їх не використав на свою користь ворог, але руйнування великі, особливо на лівому березі ріки Оскіл, де знаходиться центр громади – селище Борова. Від центру селища мало що лишилося. Зруйновані адміністративні будівлі, магазини, пошкоджені заклади освіти, медицини, а також дуже багато приватних будинків. Деякі села нашої громади, окуповані навесні і звільнені восени 2022 року, тепер окуповані знову. Звісно, там теж великі руйнування. Чимало руйнувань і у тих селах, які знаходяться на «нулі». Якщо говорити у середньому по громаді, то близько 30-40% житлового фонду ми втратили. Постраждало й багато комунальних установ. Отже, нам буде потрібно буквально все, будемо вдячні будь-якій допомозі.

Про яку відбудову можна говорити вже зараз?

Лише про відбудову мереж, особливо електричних, які є зараз пріоритетною ціллю для ворога. З іншого боку, останнім часом ворог почав активно атакувати й, на жаль, поволі просуватися. Він вже вийшов до Осколу на межі Ізюмського і Куп’янського районів. Зараз орки намагаються наступати звідти у бік Борової. Доки фронт не стабілізувався, про якусь серйозну відбудову житлового і комунального фонду говорити не можна. Тим не менше, меморандум про партнерство із Жашківською громадою ми підписали, отже, початок спільній праці покладено.

Як ви оцінюєте проєкт «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади»?

- Я не буду кривити душею, кажучи, що чекаю на якісь великі фінансові вливання чи якусь неймовірну партнерську допомогу у рамках цього проєкту. Разом із цим, я розумію, що цей проєкт – потрібен, що він на часі, адже треба будь що об’єднати націю. А об’єднуючи громади, це можна дуже просто зробити. От ви порівняйте вагомість двох понять – відбудувати громади та об’єднати націю. Об’єднання є набагато важливішим. І у рамках проєкту «Пліч-о-Пліч» воно успішно відбувається. Українці перетворюються на єдину монолітну націю, в якої велике майбутнє. Це головне. А коли буде ця єдність, всі проблемні питання будуть вирішуватимуться легше. Крім цього, якщо одні в тяжких умовах війни допомагають іншим, обоє отримують дещо більше за, власне, допомогу.

У тяжкий час справді дуже важливо відчувати плече друга. І все ж, мабуть, ви очікуєте і на якийсь конкретний, матеріальний результат співробітництва із Жашківською громадою? Розкажіть про це, будь ласка.

- Звісно, ми із Жашківським міським головою Ігорем Цибровським і цілком матеріальні речі: і щодо бюджету, і щодо гуманітарної допомоги, і щодо співробітництва у сфері культури, і щодо дитячого відпочинку. До речі, як закінчиться війна, ми зможемо, так би мовити, віддати борги. У нас же чудова природа, наша громада була справжньою перлиною Слобожанщини, на її території працювали кілька баз відпочинку. Коли це все відбудують, ми будемо радо приймати тих, хто допоміг нам вистояти у ці надзвичайно тяжкі часи.

 

«Російський дрон прилетів просто у мій кабінет»

 

З чого плануєте почати? І коли?

- Найбільш реальним проєктом зараз виглядає оздоровлення наших дітей у Жашкові, що є чудовим місцем для реабілітації після стресу, отриманого під час життя практично на лінії фронту. Думаю, коли ми таки зустрінемося з Ігорем Цибровським, конкретики буде набагато більше. Сподіваюся, наша зустріч відбудеться найближчими тижнями. Пан Ігор сам висловив бажання приїхати до нас і побачити все на власні очі, але зараз на заваді його приїзду стоїть безпекова ситуація. Зрештою, ми домовилися, що спершу ми приготуємо свої пропозиції, а потім Жашківська делегація приїде до нас, і тоді ми разом напрацьовуємо сценарій нашого майбутнього співробітництва.

Які конкретні пропозиції до Жашківської громади, крім дитячого відпочинку, ви зараз готуєте?

- Я думаю, ми могли б проводити спільні спортивні заходи, організовувати спільні свята. Також Жашківська громада вже могла би надсилати нам гуманітарну допомогу, та будівельні матеріали. Не виключено, що ми проситимемо допомоги якихось фахівців Жашківської громади, бо, зважаючи на обстріли, нам часто бракує людей. Адже, як я вже сказав, росіяни б’ють насамперед по електромережах. Водогони, тепломережі й газогони теж зазнають атак. Буває, що ми не встигаємо все ремонтувати. Тобто фахова допомога у цьому напрямку була би дуже потрібною.

У межах проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» часто відбувається й відновлення соціальної інфраструктури. Що ви хотіли б відновити насамперед?

- Всі наші заклади освіти пошкоджені або зруйновані. До повномасштабної війни ми мали їх 9, і у них навчалися 1,5 тис. учнів. Зараз школи продовжують навчання в онлайн-режимі, у них лише 800 учнів. Зруйновано всі наші клуби, дошкільні навчальні заклади, бібліотеки, зруйновано будівлю селищної ради. Ще наприкінці 2023 року російський дрон вдарив просто по моєму кабінету, а потім справу довершили російські ракети. На щастя, це трапилося увечері, коли там вже нікого не було.

 

Борівська школа №2, підпалена російськими ракетами

 

Все, що залишилося від школи №1 у центрі селища Борова, центральної садиби громади

 

Борівська селищна рада, зруйнована російськими ракетами. У центрі – пролом, на місці якого був колись кабінет Олександра Тертишного

 

Можливо, Жашківська громада зможе виділити житло борівчанам, щоб зібрати їх, так би мовити, під одним дахом?

- Я думаю, що певні можливості у цьому напрямку у Жашківської громади будуть, але я би не переоцінював їх. Адже Жашків – невеличке місто із населенням близько 13 тисяч мешканців. У них там на загал немає вільних площ для сотень людей. Та й наші мешканці не хочуть їхати далеко від дому.

 

День вишиванки у 2023 році у парку селища Борова

 

Під час святкування Різдва у Боровій 24 грудня 2024 року

 

Правильний хід Міністерства розвитку громад та територій

 

Проєкт «Пліч-о-пліч» включає активну роботу з місцевими жителями. Яким чином вони долучаться до процесів відновлення та розвитку?

- Це відкрите питання і відповідати на нього рано, все залежатиме від того, як рухатиметься фронт. Від нього цілком залежить наше майбутнє. Якби ворога вдалося відсунути хоча б трішки далі від нас, ми могли б впевненіше думати про майбутнє.

Чи не плануєте ви підписувати меморандуми про співпрацю з іншими громадами – як у рамках проєкту «Пліч-о-Пліч», так і поза ним?

- Ми це саме обговорюємо. Думаю, ближчим часом ми будемо шукати ще кількох партнерів. Разом їм було би легше допомогти нам, а ми, у свою чергу, могли б отримати більше різноманітної допомоги.

Участь Борівської громади в проєкті «Пліч-о-пліч» стала можливою завдяки підтримці державних органів, зокрема Міністерства розвитку громад та територій України. Як ви оцінюєте роль цих органів у реалізації проєкту для вашої громади? Що ви хотіли б їм сказати?

- Тільки одне: велике дякую! Для нас проєкт «Пліч-о-Пліч» дуже на часі. Адже нам і таким громадам, як наша, зараз дуже непросто. Я сподіваюся, що майбутня співпраця буде плідною. У Києві 22 січня я дуже уважно слухав виступи урядовців щодо цього проєкту, зокрема прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та віце-прем’єр-міністра України Олексія Кулеби, і можу сказати, що згідний з кожним їхнім словом. Міністерство розвитку громад та територій зробило правильний хід.