В активній фазі реформи з децентралізації, коли громади поступово перебирали на себе повноваження, було прийнято рішення залишити управління соціального захисту в усіх старих районних центрах. Сьогодні – 2024 рік. Ситуація залишається незмінною. Всі ці управління соціального захисту - у структурах районних державних адміністрацій. Через виклики війни кількість людей, які потребують соціального захисту, зростає. І, водночас, фінансові та й кадрові можливості громад зменшилися. У повноваженнях РДА та РВА залишається робота з документацією – верифікувати та передавати на оплату всі документи, які отримують від громад. Натомість у громад залишається не тільки збирання запитів, а і надання певного переліку соціальних послуг, бюджет на гідне фінансування яких є не у всіх громад.

Чи готові громади перебрати на себе всі послуги щодо соціального захисту населення? Які функції залишаються за РДА? Та що має змінитися, щоби послуги надавалися краще? Про це та багато іншого говорили під час восьмого з серії публічних діалогів «Децентралізація на зв’язку», у фокусі обговорення якого – розмежування функцій ОМС та РДА у сфері соціального захисту населення.

---

До участі в заході були запрошені представники Міністерства соціальної політики, Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України, асоціацій органів місцевого самоврядування, голови обласних, районних державних адміністрацій, голови територіальних громад.

«Децентралізація на зв’язку» – спільна ініціатива Програми USAID «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE), Українського кризового медіа-центру, Офісу Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України, Всеукраїнської асоціації об’єднаних територіальних громад та порталу «Децентралізація». Інформаційні заходи відбуватимуться в межах комунікації реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, а саме в частині побудови спроможних громад.

В’ячеслав Негода, голова Тернопільської ОДА, зазначив, що в Україні через війну змінився перелік і обсяг соціальної допомоги, що підтверджує нагальність питання про розмежування повноважень.

«Децентралізація повноважень у сфері соціального захисту має в першу чергу сприяти наданню соціальної допомоги, послуг та пільг на загальноприйнятих, як ми завжди говорили, принципах чи засадах доступності цих послуг, якості та ефективності. І відповідно до Концепції, до повноважень органів саме місцевого самоврядування громад якраз і належить забезпечення надання соціальних послуг населенню через різні установи та заклади, які утворюються на базовому рівні, – зазначив Вʼячеслав Негода, – Реалізація ж державної політики щодо надання соціальних гарантій населенню забезпечується структурними підрозділами соціального захисту: на обласному й районному рівнях. А якщо узагальнювати, то всі соціальні гарантії, які є обов’язковими і які потребують бюджетних виплат, повинні забезпечувати державні органи виконавчої влади. Все, що держава гарантує відповідними законами чи рішеннями уряду, вона повинна надавати через органи, які від імені держави здійснюють цю політику. При цьому, звісно, що окремі з цих повноважень можуть передаватися органам самоврядування, але з відповідними гарантіями у вигляді субвенцій чи інших форм фінансування. Як це є, для прикладу, заробітна плата вчителів: коли органи самоврядування забезпечують функціонування самого закладу, а з державного бюджету передбачено відповідні субвенції. Так і в соціальній сфері, ця форма також може працювати».

 

 

Необхідність розподілу повноважень: погляд асоціацій

 

Володимир Міцук, голова платформи «Соціальний захист», заступник голови правління Всеукраїнської асоціації ОТГ, голова Білозірської громади Черкаської області, зазначив, що після першого етапу децентралізації, повноваження поступово передавалися ОМС. Проте, за словами спікера, фінансове забезпечення слідом за повноваженнями не надавалось.

«РДА укрупнилися, вони створили структури соціального захисту. Деякі райони мають співпрацю в громадах з районними адміністраціями, управліннями соціального захисту. Районні адміністрації мають програми, але вони не фінансуються державою. Місцеві територіальні громади приймають програми на власні кошти місцевих бюджетів. У районі немає грошей. І деякі районні адміністрації комунікують з органами місцевого самоврядування, деякі не комунікують – у кожній області своя специфіка. Шлях вирішення цих проблем – чіткий розподіл повноважень між РДА і органами місцевого самоврядування».

 

 

Володимир Міцук звернув увагу на ряд соціальних послуг, які потребують державного врегулювання, оскільки наразі вони закриваються можливостями місцевих бюджетів, які не є однаковими. Тож за подібних умов та обставин, обсяг допомоги, наприклад, родині пораненого воїна, може бути різним в сусідніх громадах. Серед важливих питань очільник громади також назвав відшкодування пільгового перевезення громадян, харчування дітей пільгових категорій, відшкодування оплати комунальних послуг для ВПО та створення можливостей купівлі житла за пільговими умовами.

Людмила Яремчук, експертка з питань соціального захисту Асоціації міст України зазначила, що задля реагування на актуальні проблеми воєнного стану Міністерство соціальної політики України часто оперативно приймає нормативні документи або зміни до них.

«Ми бачили вже передачу призначення пільг і житлових субсидій до Пенсійного фонду України, які призначають за екстериторіальним принципом. Це, я вважаю, перший етап передачі повноважень. Маю надію, що другим етапом буде все-таки передача повноважень із призначення всіх видів державних соціальних допомог. Тому що основне – це є людина і отримання послуги саме щодо подання документів. Органи місцевого самоврядування за останній період значно збільшили кількість штатних працівників, щоби максимально швидко надати послуги. Але ми повинні розуміти, що збільшення повноважень, обсягу наданих послуг має бути фінансово підкріплено. Це може бути у вигляді субвенцій. Передача саме певної суми коштів на забезпечення здійснення таких повноважень має бути від держави».

 

 

Як приклад, Людмила Яремчук наводить відшкодування пільгового проїзду – послуга, що гарантована державою, фінансово лягла на плечі місцевих бюджетів, які не завжди мають ресурс на це.

«Усі витрати, які виникли внаслідок рішень держави, повинні компенсуватися державою. При обговоренні проєкту Державного бюджету на 2025 рік Асоціація міст України подала пропозиції до Комітету з питань соціальної політики та у справах ветеранів щодо передбачення 22,7 мільярдів гривень у бюджеті на наступний рік саме для відшкодування  витрат, які несуть перевізники, зокрема Укрзалізниця, а також послуг зв’язку. Тому що з 2016 року саме органи місцевого самоврядування несуть витрати, які гарантовані державою, до них позивається Укрзалізниця. 9 червня минулого року Верховний суд України виніс рішення, в якому зробив висновок, що замовником пільг є держава й відповідно відшкодування повинна робити держава. Це, на жаль, не перший випадок, коли органи місцевого самоврядування несуть витрати за не своїми повноваженнями».

 

Які питання щодо соціального захисту населення турбують РДА?

 

Ярослав Матвійчук, голова Тернопільської РДА Тернопільської області, озвучив статистику надання послуги в його районі.

У військовій адміністрації наразі працює 173 людини, із яких 100 (58%) – в управлінні соціального захисту. На території району проживає 300 тисяч громадян, із яких отримувачів допомог – 24 тисячі (близько 10%). Із початку року управління соціального захисту здійснило виплат на загальну суму 425 мільйонів гривень – усе це за рахунок коштів державного бюджету. Окрім того, на обліку перебувають 18 тисяч внутрішньо переміщених осіб, яким також за рахунок державного бюджету здійснено виплати на суму 95 мільйонів. Загалом управління соціального захисту на виконання діючих нормативних документів здійснює опрацювання, призначення, нарахування та виплату до 25 видів допомог соціального характеру.

За словами Ярослава Матвійчука, у кожній із 24 громад району є власні ЦНАПи та відділи соціального захисту, які забезпечують прийом документів, здійснення виплат відповідно до програм, які прийняті на місцевому рівні та фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету. Взаємодія з ними відбувається на основі укладених меморандумів про співпрацю.

«Фактично на даний час, після вступу в силу різних нормативних документів, в районній державній адміністрації залишається тільки один, можна так сказати, невластивий напрямок діяльності, а саме ті функції, якими наділене управління соціального захисту. Доведення до логічного завершення процесу децентралізації в частині реорганізації органів, які надають соціальні послуги, надасть можливість районним державним адміністраціям націлити свою діяльність на інші завдання, які ставляться їй згідно з вимогами законодавства, а також вивільнення штатної чисельності працівників», – додав Ярослав Матвійчук.

Юрій Тарасюк, голова Житомирської РВА Житомирської області, розповів, що в їхньому районі з 2021 року триває пілотний проєкт єдиної системи «Соціальна держава». За цією системою, старости займаються збиранням документів для соціального забезпечення, передають їх до ЦНАПів, ті оцифровують паперові документи та надсилають на верифікацію до районного управління соцзахисту. Спеціалісти перевіряють їхню відповідність нормам чинного законодавства й тоді підтверджують проплату.

«На мою думку, на сьогодні говорити про розмежування функцій, – то не зовсім коректно. Тому що якщо ця програма буде закінчена, то громади напряму будуть завантажувати документи, опрацьовувати їх, і програма автоматично буде нараховувати виплати. А на зараз ми є посередниками тих послуг і функцій, ми перевіряємо всі документи, допомагаємо громадам проходити цей складний період. Після завершення програми ми будемо виключені із цього ланцюжка соціальних послуг і буде лише «громада-держава».

 

 

Максим Кашуба, голова Миколаївської РДА Миколаївської області, зазначив, що на громади покладено частину повноважень, якими раніше займалися РДА. Зокрема, догляд вдома за тими, хто цього потребує, а також прийом громадян. За РДА залишилися функції призначення та робота з документацією. Тож Максим Кашуба зачитав звернення їхнього відділу соціального захисту населення щодо того, які проблеми є в них наразі.

«По-перше, оптимізувати призначення всіх видів державних допомог в єдиній інформаційній системі соціальної сфери. Станом на 26.09 ще деякі види допомог призначаються в автоматизованій системі обробки документації отримувачів пенсій на допомоги. Друге прохання – це, звісно, довести вже з тестової до промислової версії єдину інформаційну систему. І третє прохання – звернути таки увагу на забезпечення. Бо останні комп’ютери – це 2014-2015 роки. Я розумію, що громади зараз –  все в громаду, і це вірний шлях. Але хочу сказати, що органи соцзахисту Миколаївського району показали під час проведення бойових дій у місті Миколаєві та околицях дуже велику стійкість. Коли йде бій на вулиці, спеціалісти працюють і друкують ту виплату», – підсумував Максим Кашуба.

 

 

Про що говорять громади?

 

Світлана Спажева, голова Покровської територіальної громади Дніпропетровської області, голова платформи "З питань гендерної рівності" Всеукраїнської Асоціації ОТГ, зазначила, що до загальної компетенції органів місцевого самоврядування відповідно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” належить 227 повноважень, із них власних повноважень – 125, і 102  – це ті повноваження, які делегувала держава. У сфері соціального захисту таких повноважень зараз 25, із них 5 власних і 20 делегованих державою. У той же час, попри делегованість, більшість цих послуг фінансуються саме з місцевого бюджету. За словами Світлани Спажевої, Всеукраїнська асоціація ОТГ відстоює показник у 64% ПДФО у місцеві бюджети, щоби громади мали спроможність фінансувати свої базові послуги.

«Тому що мешканцям громади абсолютно байдуже, хто надає послугу. Вони приходять у фронт-офіс ЦНАПу, здають документи, і бачать людину, яка прийняла ці документи. Тому за отриманням послуги вони повертаються до неї. Наш ЦНАП надає 430 адміністративних послуг, у тому числі й соціального характеру. Коли людина до нас звертається, ми передаємо до управління соцзахисту в єдину інформаційну систему дані, але з нас вимагають ще паперовий варіант. І через день ми приносимо паперовий варіант цих документів. Тому що матеріально-технічне забезпечення в громадах набагато краще, ніж в управліннях соціального захисту району».

 

 

Світлана Спажева додала, що громади сподіваються на прийняття законопроєкту 5849, який дасть можливість змінити близько 40 законів, що стосуються соціальних послуг та їх стандартизації. 

«Міністерство соціальної політики, приймає в деяких законопроєктах формулювання “за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів і інших не заборонених законодавством джерел фінансування”. Давайте ми чітко визначимо, що у нас повинен бути стандарт послуги. Якщо військові, які повертаються, незалежно від того, в сільську чи міську громаду – повинен бути виписаний стандарт, і відповідно до цього стандарту має надаватися послуга», – підсумувала Світлана Спажева.

Олег Кохман, голова Великогаївської територіальної громади Тернопільської області, розповів, що у відділі соціального захисту населення працює дві людини, плюс мають одну вакантну посаду. За рік громада надала соціальні послуги понад двом тисячам людей – і в межах державних програм, і місцевих.

«Тривають дискусії, що передавати на громади – це питання щодо розподілу. Ми почули щодо ветеранів, що хтось приймає менше допомоги, хтось більше. Ми не з бідних громад, маємо великі можливості. Наприклад, у програмі щодо ветеранів у нас задіяно більше 300 військових, тому виділяємо навіть по 30 тисяч допомоги кожній сім’ї. Тож, чи це буде прийнято на загальному рівні, щоби всі були в однакових умовах, – пропозиція моя, що все-таки це вирішувати на місцевому рівні. А в прогресі державні програми, які зараз діють – залишити, бо тісна співпраця і налагоджені процеси дають позитивні результати».

Микола Антошик, голова Помічнянської територіальної громади Кіровоградської області, зазначив, щоб закривати фінансові потреби та допомагати ВПО й ЗСУ, громаді потрібно не менше 70% ПДФО.

«У нас специфічна проблема – питання, яке стосується пільгових залізничних перевезень. Це приміські сполучення. У громаді вузловий центр, де переміщується багато осіб із різних населених пунктів. Але залізниця виставляє компенсацію в півмільйона за перевезення саме нашій громаді. Це може бути до мільйона й більше мільйона гривень. Якщо держава прийме рішення і буде компенсувати пільгові перевезення напряму залізниці, це буде суттєва допомога таким маленьким громадам, як наша», – зазначив Микола Антошик.

 

Які способи вдосконалення соціального захисту населення пропонує профільне Міністерство?

 

Уляна Токарєва, заступниця Міністра соціальної політики України, зазначила, що на зараз в Україні 391 громада не має надавачів соціальних послуг. За словами посадовиці, питання стоїть не у фінансових спроможностях, а в пріоритетах громад.

«Нам дуже важливо продовжити реформу з децентралізації в плані надання соціальних послуг. Сьогодні вони належать до власних повноважень місцевого самоврядування територіальних громад, і це визначено в Основному законі. Тому важливо, щоби ці послуги надавалися. Я дуже вдячна тим громадам, які прийняли доглядові послуги. Бо сьогодні  це одна з найбільш запитуваних послуг. За 2023 рік 2 мільйони людей в Україні отримали соціальні послуги. Мова йде не про виплати, а саме про послуги. З них більше 800 тисяч – це ті люди, які потребували доглядових послуг, а це майже 40%».

Уляна Токарєва, зазначалила, що зараз РДА виконують значний шмат роботи, верифікуючи всі документи, що передаються з громад. Але метою Міністерства є цифровізувати всі процеси, щоб в людини не було потреби подавати документи в паперовому вигляді, а всі процеси відбувалися через телефон або комп’ютер. Зробити це планують через Єдину інформаційну систему соціальної сфери (ЄІССС). Зараз 10 таких послуг вже цифровізовано.

 

 

«Важливо максимально передати послуги на локальний рівень, де живе людина. Але без допомоги місцевого самоврядування ми це не зробимо. Незважаючи на те, що дуже чітко сформована державна соціальна політика, що послуга має надаватися за місцем проживання людини, за неї за законом відповідає саме місцеве самоврядування, ми без місцевого самоврядування це питання рухати не можемо. Якщо необхідно робити, наприклад, збалансування бюджетів або додаткову підтримку, ми на це вже йдемо і робимо це. Є загальнонаціональні послуги, які зараз фінансуються з державного бюджету. Ми готові підтримувати громади. Але в той же час ми хочемо бачити і крок назустріч: що створюються надавачі соціальних послуг, і це одразу можна робити в форматі комунальних некомерційних підприємств».

За словами Уляни Токарєвої, громади, що матимуть надавачів соціальних послуг, матимуть більше підтримки від держави. Цьогоріч громади отримають субвенції на розвиток спеціалізованих служб надання підтримки постраждалим від домашнього насильства. Окрім того, держава передбачила можливості співпраці через міжмуніципальне співробітництво.