Покращення системи водопостачання в громадах, та чому це важливо. Про це - у новому випуску подкасту від Програми USAID DOBRE.

---

Ведуча програми – Тетяна Трощинська, головна редакторка Громадське радіо.

Спікери подкасту №4:

• Сергій Карелін, консультант із питань водопостачання Програми USAID DOBRE
• Олександр Кодола, голова Ніжинської громади Чернігівської області
• Олександр Муратов, експерт з послуг місцевого самоврядування Програми USAID DOBRE

 

 

Сергій Карелін, консультант із питань водопостачання Програми USAID DOBRE

 

Тетяна Трощинська: Як зробити систему водопостачання в містах і громадах стійкішою до надзвичайних ситуацій?

Сергій Карелін: По-перше, для надзвичайних ситуацій потрібно передбачати мінімальні обсяги водопостачання. Люди звикли витрачати дуже багато, але в таких ситуаціях це треба змінювати. Є норма для пиття — 2-3 літри на людину. Є санітарна норма — 20-25 літрів на людину. У середньому, іде споживання 70-140 літрів на квартиру і 300-350 літрів улітку на приватний сектор. Тому в важкі часи оптимізація споживання є дуже важливою. Це мають розуміти як водоканали, так і звичайні люди. 

По-друге, ефективність роботи водоканалу. Як експерт з енергоефективності можу сказати, що ми розглядаємо її як споживання електроенергії. Є практика, коли, наприклад, насос на 37 кВт змінюється на 4 кВт, і при цьому система водопостачання працює, усі з водою. Звісно, коли мова йде про забезпечення альтернативним джерелом живлення, наприклад, генератором, насос на 37 кВт і на 4 кВт — це зовсім різні витрати, різне обладнання, різна кількість паливно-мастильних матеріалів, щоб цей генератор існував і працював. Тому ефективність — це друга основна складова, від якої залежить надійність і сталість системи в умовах надзвичайного стану. 

По-третє, треба дуже добре знати свою систему, щоб чітко розуміти, як вона працює. У рамках Програми DOBRE я ініціював ідею щодо навчання зі створення гідравлічних моделей, систем водопостачання. Як правило, це за достатньо великі кошти роблять профільні організації, яких не так багато. Проте, теоретично, можна навчити робити системи за спрощеною схемою. Наявність гідравлічних моделей дає відповіді на дуже багато питань: де, скільки, який тиск, якщо мала чи велика кількість води — і це розуміння системи. Якщо десь, наприклад, аварія, перебита снарядом труба, є чітке розуміння, де протікатиме, що робити, що перекривати. Тобто це чіткі знання, як працює система. Це можливість швидко відреагувати на ситуацію, прийняти стратегічне рішення щодо ремонту, реконструкції, підключення, зміни діаметрів трубопроводів — будь-чого. Тобто це такий професійний інструмент оптимізації та обслуговування мереж. 

Важливою є структура системи. Вона має передбачати резервне живлення. Також, в ідеалі, має бути резервне джерело води. Не часто є така можливість в Україні, але якесь поверхневе водопостачання має бути. Хоча б свердловини. Вони, як правило, менше страждають. І, зрештою, просто механічний захист об’єктів та систем водопостачання — можливість щось сховати, огородити. Є випадки, що люди підготувались до найгірших варіантів, коли немає світла, електроенергії, і коли мороз на вулиці. Тобто є рішення, які дозволяють підготуватися водоканалам навіть до таких ситуацій, але це доволі рідкісні випадки.

На жаль, більшість хоче вирішити проблеми за рахунок пропозиції поставити генератори. Але великі насосні станції водоканалів споживають дизель у величезних обсягах, і я дуже сумніваюся, що хтось накопичує його десь у цистернах у достатній кількості. Зараз такі ресурси недоступні. Враховуючи борги за електроенергію, за реактиви, податки і таке інше, у мене великі сумніви, що якісь склади з паливом зараз знаходяться в резервах, аби забезпечити такі потреби. Як на мене, це трохи неправильний шлях. Перш за все, потрібні оптимізація, мінімізація, а потім вирішення всіх автономних складових. 

Тетяна Трощинська: Як ви думаєте, чому багато хто не користується такими методами й рішеннями?

Сергій Карелін: Не можу сказати щодо всіх. До мене, як правило, звертаються водоканали територіальних громад, якщо це в рамках USAID. Я сподівався, що будуть звертатись щодо теми енергоефективності, але, на жаль, у нас зараз таке законодавство, що водоканалам не вигідно бути енергоефективним, тому що їм на наступний рік зменшать тариф. Якби вони зекономили кошти і могли їх залишити хоча б для свого розвитку, то була б інша справа. А так, якщо вони зекономлять і подадуть інформацію про те що, вони зменшили споживання, їм на наступний рік уріжуть тариф, і на цьому все закінчиться. Тобто законодавчо вони взагалі не зацікавлені. Ми над цим намагаємося працювати через певних спеціалістів, депутатів. Намагаємося змінити це законодавство. Як мінімум, подавали пропозиції. Що з ними зараз — не знаю, але щось намагаємося зробити, щоб змінити цю політику. Це має бути політика держави, а не консультанта з водопостачання, який просто зустрічається з водоканалами і намагається принести їм користь.

 

Олександр Кодола, голова Ніжинської громади Чернігівської області

 

Олександр Кодола: Наше комунальне підприємство водоканал постійно працює над покращенням водопостачання. Зокрема, у зв’язку зі збільшенням об’ємів водопостачання в години максимально водозабору. У посушливі або спекотні періоди відбувалися тимчасові перебої в наданні послуг, тому ми шукаємо різні шляхи, щоб ці перебої усунути. З метою мінімізації негативних факторів, було прийняте рішення провести модернізацію свердловин. Ми замінили обладнання на імпортне, більш надійне та енергоефективне. А енергоефективність для водоканалу — це питання номер один, оскільки це підприємства, що споживають найбільшу кількість електроенергії. Така у них специфіка. Добування води — це, в першу чергу, робота потужного електричного обладнання. Тому на декількох водозаборах і свердловинах ми оновили таке обладнання протягом останніх років. Провели модернізацію основної свердловини нашого міста, яка забезпечує питною водою значну частину населення. Також провели заміну насосного і підйомного обладнання на енергоефективне. Зробили це за кошти місцевого бюджету і наших міжнародних партнерів. Велику допомогу в цьому надавали і Програма USAID, Програма DOBRE, а також ПРООН. Впроваджені заходи забезпечили надійність надання послуг, зменшили аварійність, електроспоживання та витрати на експлуатацію застарілого і енергоємного обладнання.

Тетяна Трощинська: Я чула про навчання працівників з моделювання системи водопостачання. Чи є таке?

Олександр Кодола: Так, наші фахівці брали участь у таких навчаннях. Проводять їх наші міжнародні партнери. Дуже важливо, щоб українські фахівці розуміли сучасні тенденції в цьому напрямку: що відбувається у Європі, Сполучених Штатах Америки. І ми дуже вдячні за таку «м’яку компоненту» як навчання наших фахівців. 

Тетяна Трощинська: А як результати цього навчання використовуються на практиці?

Олександр Кодола: Вони використовуються, щоб вносити пропозиції для покращення якості наших послуг. У цьому випадку ми говоримо про водопостачання та водовідведення. Підбирається необхідне обладнання, яке можна й треба замінити, і так далі. Тобто ці фахівці вже мають теоретичні, а може й практичні, навички, які вони отримують від наших європейських партнерів.

 

Олександр Муратов, експерт з послуг місцевого самоврядування Програми USAID DOBRE

 

«Build back better» — один з ключових термінів у звіті Світового банку щодо оцінки потреб України у відновленні. Це принцип відбудови з кращою якістю та застосуванням сучасніших технологій.

Тетяна Трощинська: Розкажіть, будь ласка, як цей принцип працює у водопостачанні, та чи використовує його Програма DOBRE?

Олександр Муратов: Зазвичай формулювання «Build back better» використовують в рамках посткризового відновлення. Ми ж вживаємо формулювання «відбудовувати краще, ніж було» у ширшому значенні. Коли ми працюємо, зокрема, з проєктами водопостачання в громадах, то маємо тут на увазі, що немає сенсу відновлювати те, що було, якщо можна зробити набагато краще. Для водопостачання це питання особливо актуальне, тому що більшість систем були спроектовані й створені близько 40-60 років тому. За цей час дуже суттєво змінилися технології, системи управління водопостачанням. І відновлювати те, що було раніше, іноді просто немає сенсу. Потрібно одразу робити краще. 

Тому, дійсно, коли ми працюємо з партнерськими громадами, і вони обирають водопостачання в якості пріоритету для вдосконалення, ми, перш за все, аналізуємо, що можна змінити, зробити краще. І дуже часто ми бачимо такі приклади, точки, де можна суттєво покращити ситуацію і зробити систему більш ефективною. У чому це проявляється? Такий простий приклад. Колись був встановлений насос потужністю 10 кВт. Щоразу, коли його потрібно було міняти, працівники водоканалу встановлювали на його місце точно такий же насос. Можливо, через брак практичних знань або інформації про нові технології. Але коли ми аналізуємо цю систему водопостачання, то виявляємо, наприклад, що цей насос працює буквально кілька годин на добу, і сенсу в ньому фактично немає. Його можна замінити на насос потужністю вдвічі, а то й втричі менше, просто встановивши сучаснішу систему управління. Це означає, що громада буде економити електроенергію та кошти. Відповідно, це може призвести до ланцюжка подальших технічних рішень і суттєво здешевити подальші ремонти, заміну системи. Якщо потрібно встановити систему автоматичного управління, вона теж коштуватиме менше. У випадку блекауту, відімкнення електроенергії, громади часто застосовують генератори. Відповідно, запускати з генератора насос на 10 кВт чи на 3 кВт — є велика різниця. 

Таким чином, за рахунок певних точкових впливів, водоканали можуть економити кошти і в подальшому вкладати їх у розвиток та покращення системи водопостачання. Це основний підхід, який ми використовуємо. І ми бачимо, що він дає результати. Громади можуть зекономити, умовно, 30% електроенергії, іноді більше. 

Тетяна Трощинська: Які існують кадрові проблеми водоканалів, і чи є у вас приклади практики їх вирішення? 

Олександр Муратов: Проблеми є на всіх рівнях працівників. Часто водоканали бояться щось змінювати через брак необхідних знань. Тому що можна замінити старе обладнання на таке ж нове і отримати хоча б якийсь результат, тобто воно працюватиме, як і раніше. Якщо бракує знань для правильних розрахунків, то ризикувати ніхто не буде. Тому що будь-який проєкт — це кошти, часто доволі великі. 

Тому зараз ми впроваджуємо пілотну програму з навчання працівників водоканалів електронного моделювання систем водопостачання. Це дозволяє зрозуміти, чому виникають ті чи інші проблеми. Наприклад, чому стаються прориви на певних ділянках. Це дозволяє змоделювати ситуацію заміни якогось обладнання ще без його придбання. Просто подивитись в електронній моделі, що станеться, якщо вони, наприклад, замінять насос на менший або більший. Це дозволяє їм бути, можливо, сміливішими, краще розуміти свою систему і перспективи її покращення. 

Зрозуміло, що це не вирішує всіх питань. Але ми з нашими партнерським громадами сподіваємось, що це допоможе в майбутньому суттєво економити кошти і розуміти зміни, які пропонують проєктні організації.

Наш загальний підхід такий, що ми запрошуємо курси представника водоканалу, тобто підприємства, яке займається водопостачанням. І намагаємось також запросити представника якогось виконавчого органу територіальної громади, який відповідає за житлово-комунальне господарство. Тому що інженер водоканалу буде робити цю гідравлічну модель, розраховувати параметри обладнання, але, у той же час, ми розуміємо, що часто фандрайзингом, залученням коштів займається саме представник виконавчих органів територіальної громади, представник місцевого самоврядування. І дуже важливо, щоб вони розуміли пропозиції змін від інженерів водоканалу. Щоб представники місцевого самоврядування знали, до кого звертатись і що потрібно шукати.  

Зараз ми працювали з 12-ма громадами. На завершальному етапі підготовка 22-х працівників. Сподіваємось, у січні вони вже будуть мати певні моделі систем водопостачання. Можливо, не своїх населених пунктів, можливо, певних окремих ділянок. Але вони вже знатимуть, як це робити, і будуть продовжувати таку роботу в подальшому.

 

Слухати усі епізоду подкасту