Як п’ять закладів освіти створили відкриті шкільні коворкінги і чому вам це теж потрібно

 

Менше п’яти місяців тому, коли стартував проєкт з облаштування шкільних коворкінгів у громадах, Рада Європи не сподівалась, що ідея виявиться настільки вдалою. Тепер такий коворкінг хочуть, напевно, усі школи в Україні, тому активно звертаються до учасників проєкту за досвідом.


19 жовтня відбулася підсумкова онлайн-конференція проєкту «Зміцнення місцевої економіки та доброго врядування», який впроваджувала громадська організація «Освіта для успіху» за грантової підтримки Ради Європи у рамках Програми «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні». Про інтерес цільової аудиторії до теми шкільних коворкінгів свідчить те, що на захід зареєструвалося 526 учасників з 24 областей.

Проєкт з облаштування шкільних коворкінгів реалізовувався у п'яти обраних на конкурсі закладах освіти Львівської (ліцей «Львівський», Пустомитівський ліцей №1), Тернопільської (Копичинецький ліцей №2) та Хмельницької (Городоцький ліцей №4, Крупецький ліцей) областей. Всього на конкурс подали заявки 54 громади з 5 областей.

 

Більше про те, як починався проєкт, як відбиралися громади і яких результатів очікували ініціатори, а також чим шкільний коворкінг відрізняється від звичної майстерні, можна прочитати за посиланням ТУТ. 

 

Усі, хто ознайомився з результатом проєкту, були вражені ентузіазмом освітянської спільноти, дітей та очільників громад. Всього за чотири з половиною місяці у шкільних коворкінгах – сучасних майстернях з соціальною функцією і підприємницьким духом – вдалося налагодити пошив одягу та інших виробів, вирощування мікрозелені, випічку хліба та столярну справу, залучити до роботи місцевий бізнес та внутрішньо переміщених осіб.

Для цього усім учасникам і учасницям проєкту доводилося працювати буквально цілодобово, але результати виявилися вартими того.

 

ТРИ КИТИ ДЛЯ КОВОРКІНГІВ

Проєкт зі створення шкільних коворкінгів у громадах передбачав три основні напрямки роботи:

1. Забезпечення коворкінгів сучасним обладнанням.

Голова ГО «Освіта для успіху» Іван Савицький розповів, що коворкінги створювались не «з нуля», а на базі існуючих шкільних майстерень, і, обов'язково, за наявності фактичних напрацювань вчителя трудового навчання. Частково певне обладнання та інструменти вже були, але в більшості воно було застаріле. Лише коворкінги з вирощування мікрозелені - новинка в закладах освіти - необхідно було створити «з чистого листа».

«Нове обладнання ми підбирали у співпраці з вчителями, з керівниками коворкінгів. Визначали, яке обладнання потрібно для навчального процесу, яке - для гуртків, а яке - для комерційної діяльності. При виборі техніки акцент робили на професійному типі обладнання. Через підприємницьку складову роботи коворкінгів, ми розуміли, що не можна купити дешеву побутову техніку та інструмент - вони не витримають навантаження, бо продукція має випускатися партіями, а не штучно. Ми купували те, що не може собі дозволити школа», - розповів Іван Савицький.

2. Навчання учнів, підвищення професійного рівня педагогічних працівників.

За словами представника ГО «Освіта для успіху», експерта з питань освіти Сергія Дятленка, інтенсивна тренінгова програма, проведена у рамках проєкту для освітян та адміністрації закладів освіти, дала можливість розкрили той потенціал, про який в громаді навіть не здогадувалися. Школа не «виходила за межі» свого шкільного подвір’я, а місцева влада не бачила у школі актив для розвитку.

«Шкільну майстерню на коворкінг перетворює взаємодія з громадою: місцевою владою, громадянами, підприємцями. Щоб цю новацію зробити системною, в обраних громадах ми уклали меморандуми, де визначили завдання як для місцевого самоврядування, так і для закладів”, - розповів експерт.

Ініціатори проєкту провели низку навчальних онлайн-заходів, якими охопили понад 2000 осіб.

«Найбільше ми б хотіли похвалити 136 активних вчителів, які відвідували усі заходи і підвищили свою кваліфікацію. Це наша опора і надія, оскільки ми сповідуємо принцип, що сама техніка без проактивного вчителя – це просто непотріб», - сказав Іван Савицький.

Понад те, 200 осіб в ході реалізації проєкту ознайомилися з соціальним шкільним підприємництвом і вже впроваджують ці знання у коворкінгах.

3. Організація взаємодії шкільних коворкінгів з місцевою владою, з місцевими підприємцями, з мешканцями громади, внутрішньо переміщеними особами.

За час реалізації проєкту вдалося залучити до співпраці 17 підприємців.

«Але формат співпраці не був класичним,  - школа щось хоче, а підприємці це забезпечують. Підприємці були залучені як рівноправні партнери, яким школа вже могла щось запропонувати – або технічну базу, тобто обладнання коворкінгу для технологічних процесів, або співпрацю з продажу продукції, виготовленої в коворкінгу», - розповів Іван Савицький.

З 1 вересня діти працюють в коворкінгах. Лише за півтора місяці усі коворкінги випустили понад 4400 одиниць продукції. Це 53 найменування столярних, текстильних виробів, випічки та мікрозелені. Ця продукція продається як онлайн, так і в місцевих магазинах, реалізується партнерам-підприємцям.

Представник ГО «Освіта для успіху», експерт з місцевого самоврядування та місцевого економічного розвитку Маркіян Дацишин зазначив:

«Останні чотири з половиною місяців ми з командою не просто облаштовували шкільні коворкінги, ми намагалися знайти нову роль школи в сучасному світі, а тим паче  в умовах воєнного стану в Україні. І, думаю, спільно з очільниками громад нам це вдалося. Школи, з якими ми працювали, стали майданчиками для нових ідей, нових можливостей. Коворкінги згуртували шкільний колектив, учнів, місцеву владу, допомогли внутрішньо переміщеним особам краще адаптуватися у громадах, а бізнесу – побачити нові можливості».

 

ШКІЛЬНІ ІСТОРІЇ: П’ЯТЬ УСПІХІВ З П’ЯТИ

Найкраще про результати проєкту говорять успіхи шкільних коворкінгів в усіх п’яти громадах-учасницях.

 

Кулінарний шкільний коворкінг у Крупецькому ліцеї (Хмельницька область)

 

 

Тут роблять випічку за рецептами старожилів громади.

Про результати реалізації проєкту в Крупецькій громаді розповіла Тетяна Бережна, директорка Крупецького ліцею:

«Минулий тиждень був непростим – ми вчилися онлайн. Але у понеділок, коли діти повернулися до ліцею, першим, кого вони почали шукати, – це керівника коворкінгу. Вони розпитували, що робитимемо цього тижня, говорили про те, як вдома їм не вистачало шкільної смакоти, цього неймовірного запаху свіжої випічки у шкільних коридорах, а також невимушеного спілкування, яке є в нашій спільній роботі.

Ми обрали саме кулінарний напрямок, бо від початку повномасштабного вторгнення в Україну в нашій громаді були перебої з постачанням хліба. Ще у березні ми думали почати випікати хліб у шкільній їдальні не лише для потреб ліцею, а й для усієї громади.

Ми хотіли перемогти в конкурсі від Ради Європи, і мрія здійснилася. Ми швидко, одні з перших, отримали обладнання.

Наша громада має близько 3,5 тисяч людей. Ми прийняли більше 400 внутрішньо переміщених осіб. Багато з них були у дуже складних життєвих обставинах. Громада допомогла їм. А вони не відмовилися від пропозиції готувати хліб. Але ми й гадки не мали, що цей процес так закрутиться. Люди випікали хліба більше ніж вдосталь з борошна, яке отримували як гуманітарну допомогу. Тому вони ділилися випічкою з місцевими одинокими літніми людьми та усіма, хто цього потребував. Внутрішньо переміщені особи допомогли у вирішенні соціальних проблем.

Участь у навчальних заходах дала нам можливість побачити, що ми можемо втілити в життя те, про що раніше навіть не знали.

Щоб інтегрувати коворкінг в освітній процес, ми внесли зміну в навчальну програму старшої школи. У 10 класі замість «Мистецтва» ми обрали предмет «Технології» і дуже цим задоволені.

Участь в проєкті не тільки збагатила заклад обладнанням, але й наповнила його змістом, відкривши багато нових можливостей. Тепер ми точно знаємо, що будемо брати участь і в інших проектах».

 

 

Учень 8 класу Крупецького ліцею Андрій Гарбарук також поділився враженнями від роботи коворкінгу:

«Через пандемію останні два роки наш ліцей пахнув дезінфектором. Зараз - нові аромати. Він пахне здобою. На День вчителя ми приготували нашим вчителям смаколики власноруч у нашому коворкінгу. Ви б бачили, які  щасливі вони були, коли отримували ці солодкі компліменти. Також завдяки коворкінгу мої друзі здобули перший підприємницький досвід. Вони зібрали місцеві рецепти випічки. Спекли горішки, трубочки, вафлі. Красиво презентували випічку і швидко розпродали на ярмарку. Гроші, які отримали, передали на благодійність.

А особисто я більше зацікавився історією свого села. Збираючи рецепти випікання хліба у нашій та сусідній громаді, я дізнався про неймовірні події з життя людей. Найбільше мене вразила історія про коровай, який якось випекли у нашому селі. Він був настільки великим, що довелося розібрати частину печі, аби його дістати. Уявляєте, яка повага у наших людей до святкового хлібу».

 

Вирощування мікрозелені у коворкінгу Пустомитівського ліцею (Львівська область)

 

 

Тут вирощують мікрозелень для чотирилапих улюбленців.

Молоді винахідниці, учениці 9 класу Пустомитівського ліцею Віра Чайковська та Марта Кучерява посіли третє місце у обласному конкурсі молодих винахідників з проєктом виготовлення корисних солодощів для собак. Працюючи над рецептами, вони вирішили додавати до смаколиків рослинні вітаміни – мікрозелень, яку вирощують у шкільному коворкінгу. Стверджують, що чотирилапі задоволені та здорові.

Також вирощену у коворкінгу мікрозелень продають закладам харчування.

 

 

Пустомитівський міський голова Олег Серняк відзначив, що коворкінг об’єднав не лише учнів, молодь, освітян, адміністрацію ліцею, а й жителів громади, підприємців, внутрішньо переміщених осіб. А також поширився на сусідні громади Львівської агломерації.  

«Цей проєкт в нашій громаді вже показав гарні результати, і в майбутньому вони будуть ще кращими. Ми бачимо мультиплікаційний ефект в освіті дітей, бо робота в коворкінгу - це не лише про працю, це і про біологію, і про географію, і про хімію тощо. У нашому випадку – це ще й пропагування здорового способу життя, - говорить голова громади. - Важливо і те, що люди починають займатися підприємницькою діяльність, а це необхідно для добробуту громади. Ще один цікавий ефект проєкту - співробітництво з громадами майбутньої Львівської агломерації».

 

Швейний шкільний коворкінг в Городоцькому ліцеї (Хмельницька область)

 

 

Тут шиють красиві речі і відпочивають душею.

Про участь у проєкті і результати, які отримала Городоцька громада, розповіла Валентина Крімер, керівниця коворкінгу.

«Коли ми приймали рішення про участь в проєкті, думали здебільшого про обладнання. Але отримали набагато більше. Це пошук нових ідей. Це багато спілкування з дітьми та їхніми батьками. Коворкінг згуртував їх. Це також багато спілкування з людьми, які через війну покинули свої домівки і втратили можливість займатися улюбленою справою. Ми даємо їм можливість повернутися до повсякденного життя, а також поділитися своїм досвідом з нами. Ми налагодили співпрацю з підприємством з виробництва меблів. Вони віддають нам залишки тканин, з яких ми виготовлятимемо дитячі ігрові килимки. Для місцевого готельно-ресторанного комплексу ми шиємо постільну білизну. Шили екоторбинки для міської ради, маємо замовлення на такі торбинки від Інституту богословських наук.

Коворкінг - це також багато позитивних емоцій. Це задоволення від роботи на новому обладнанні, задоволення від перших виготовлених виробів, задоволення від перших продажів, задоволення від того, що можна внести свій вклад в оборону країни. Всі ці емоції дітей і дорослих варті затрачених зусиль.

Після завершення проєкту ми не хочемо і не можемо зупинятися. Ми заявили про себе громаді, до нас йдуть люди, на нас розраховують діти».

 

Копиченецький столярний коворкінг (Тернопільська область)

 

 

Тут готують майстринь і майстрів.

Місцевий підприємець, засновник майстерні дерев’яного декору Богдан Осиф тішиться коворкінгу з двох причин: по-перше, діти можуть продавати свої вироби і вчитися основам підприємництва, а по-друге, коворкінг може бути корисним у підготовці фахівців для його майстерні.

«Загалом тут створений дуже креативний простір, в якому мені також хочеться спробувати реалізувати деякі власні ідеї декору, які я не можу втілити у своїй майстерні», - говорить Богдан Осиф.

Голова Копиченецької громади Богдан Келічавий повідомив, що до них з Харківщини релокувалося підприємство, яке виготовляє шкільні меблі. І це підприємство також зацікавлене у столярному коворкінгу, бо теж бачить у цьому можливість для підготовки якісних працівників». 

«Ми зацікавлені у розвитку місцевого підприємництва тому всіляко підтримуємо проєкти, які дозволяють людям заробляти там, де живуть, а отже залишатися в громаді, а отже робити її більш спроможною», - додає міський голова.

 

Коворкінг з виготовлення мікрозелені ліцею «Львівський» (Львівська область)

 

 

Вирощену тут мікрозелень вже готові купувати ресторани не лише в Україні, а й за кордоном.

«Спочатку у нас була лише мрія, а ще велика проблема - більшість виробників обладнання і матеріалів для вирощування мікрозелені в Україні були з регіонів, які в окупації, або в зоні бойових дій. Але віра в ЗСУ лише мотивувала нас рухатися вперед, щоб втілити мрію дітей в реальність, - розповідає Ольга Пацалон, керівниця коворкінгу. - Не чекаючи поставки закупленого за кошти гранту обладнання, ми почали діяльність: сформували команду, визначили відділ промоцій, відділ продажів. До речі, останній здивував найбільше – діти обійшли практично всі заклади харчування і усі магазини в районі нашої школи. Не маючи обладнання і не розуміючи, коли буде перший урожай, ми змогли отримати перші замовлення. Завдяки активності дітей і новим знанням, які ми отримали від проєкту, коворкінг став дуже популярним і розвивається. Його вже відвідали учні і вчителі шкіл з п’яти областей, які хочуть перейняти наш досвід. На жаль, обставини ракетного обстрілу міста  не дали змоги вчителям із Америки, Польщі, Канади відвідати наш коворкінг, коли вони перебували у Львові. Тоді б про нас знали у всьому світі!».

Про популярність коворкінгу у Львові говорить і Андрій Закалюк, керівник Управління освіти Львівської міської ради:

«Коли я зробив перші фото працюючого коворкінгу і розмістив фото у соцмережах, то півдня мусив відповідати на повідомлення людей, які цікавилися вирощуванням мікрозелені. Це новаторська річ, яка мала суспільний резонанс у Львові, у школах міста і Львівської агломерації. Тепер усі хочуть зробити таке у себе, бо це дуже актуальна тема для Львова, де є багато ресторанних бізнесів. Важливо також, що завдяки коворкінгу діти починають вчитися підприємництву вже у в школі, що дуже корисно і для них самих, і для громади, і для економіки країни в цілому. І отримують знання вони не у нудних книжках, а через креативну практику».

 

ПРО ПОТЕНЦІАЛ І ПЕРСПЕКТИВИ

Багато проєктів завершуються, коли проходить підсумковий захід. Але, на думку учасників та учасниць проєкту, а також представників місцевого самоврядування, шкільні коворкінги мають власний великий потенціал і перспективи. Люди продовжуватимуть працювати на користь освітніх закладів і громад, а ідея масштабуватиметься.

Валентина Полтавець, виконавча директорка Всеукраїнської Асоціації ОТГ вважає, що короткотерміновий проєкт зі створення коворкінгів став дуже успішним і від нього виграють не лише п’ять громад – переможниць, а й ті громад, які познайомляться з їхнім досвідом.

«Добре, що наші діти отримують перший підприємницький досвід ще у школі, але не менш важливою є згуртованість громади навколо певної ідеї, конкретного проєкту. Коворкінг об’єднує енергію дітей, досвід дорослих, можливості органів місцевого самоврядування та підприємців. Це важливо і для внутрішньо переміщених осіб, яким у спільній праці легше відчути себе в новій громаді, як вдома. Тому ми готові тиражувати цей досвід серед громад – учасниць нашої Асоціації».

Олег Єресько, генеральний директор Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України, вражений, що за короткий термін реалізації проєкту, вдалося досягти таких результатів.

«Досвід, який сформувався в результаті цього проєкту корисний не лише для системи освіти, а й для громад. Вони отримали унікальну модель підготовки конкурентоспроможних фахівців з сучасними навичками. І велика вірогідність, що вони залишаться в громаді, щоб і далі продовжувати займатися улюбленою працею, - сказав він. - Для системи освіти – це нові підходи. Експерти ГО “Освіта для успіху” відійшли від традиційних моделей уроків і наблизилися до проєктної діяльності. Можливо, деякі з цих підходів ми запозичимо для запровадження в шкільній системі освіти. Сподіваюсь, що до практики створення коворкінгів долучаться і заклади позашкільної освіти, а також вищі навчальні заклади».

Сергій Пазюк, заступник директора Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти теж високо оцінив результати проєкту, враховуючи відгуки вчителів трудового навчання з громад Львівської області, які відвідали шкільні коворкінги:

«Коворкінги мають велику перспективу, бо вчать нас зокрема розвивати співпрацю, будувати нові відносини. Крім того, ми бачимо, що дистанційний формат, який запанував останнім часом в освіті, стає зручним для багатьох. Але видно, що вчителям бракує очної співпраці. А шкільні коворкінги дозволяють організовувати підвищення кваліфікації вчителів зовсім по-новому. Якщо ми проводитимемо курси підвищення кваліфікації на базі шкільних коворкінгів, вчителі бачитимуть на власні очі нове обладнання, спільну роботу, згуртованість і прагнутимуть змінити щось на краще і у своїй школі, у своїй громаді. А вчителі зі шкільних коворкінгів можуть стати нашими партнерами, ми можемо залучати їх до викладання в нашому інституті. Так вони можуть стати провідниками змін, та ще й мати додатковий заробіток».

Ольга Шевчук, керівниця програми Ради Європи «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні» зазначила, що  натхненна результатами проєкту, прекрасною командною роботою, чудовими історіями і сяючими очами дітей та вчителів.

«Це живий проєкт, який доводить, що в згуртованості і співпраці - сила. Рада Європи і весь світ дивиться зараз на Україну і вчиться в України. Тому такі проєкти, нестандартні підходи, однозначно будуть описані і повторені не лише в Україні, а й далеко за її межами. Цей проєкт – лише початок. Вже скоро ми запропонуємо нові», - сказала вона.

Керівниця відділу доброго врядування Ради Європи Аліна Татаренко зазначила:

«Рада Європи дуже рада долучитися до цього проєкту. Ми завжди підтримували Україну на шляху її розвитку, а зараз це стало нашим пріоритетом. Війна демонструє, наскільки важливо мати добре врядування. І бачимо, що реформи, проведені в Україні до війни, зробили місцеве самоврядування сильнішим, ефективнішим. Завдяки цьому, місцева влада зараз може продовжувати надавати послуги жителям громад, допомагати тим, хто змушений був покинути свою домівку через війну. І ми пишаємося, що Рада Європи також зробила вагомий внесок проведення цих змін. Сподіваюсь, що успішні результати і цього проєкту надалі працюватимуть на користь жителів громад в Україні».


Переглянути запис підсумкової конференції проєкту «Зміцнення місцевої економіки та доброго врядування», впровадженого ГО «Освіта для успіху» за грантової підтримки Ради Європи у рамках Програми «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні», можна тут.  

Читайте також:

24 грудня 2024

Світло Різдва та місія безбар’єрності: історія Івана Космини

Світло Різдва та місія безбар’єрності: історія...

Чи не єдиний в Україні штатний радник міського голови з питань безбар’єрності Іван Космина працює у місті Чортків...

24 грудня 2024

Громада на всі 100: як Шевченківська громада відновлює водогін, а Вознесенська — створює нові робочі місця

Громада на всі 100: як Шевченківська громада...

10 листопада завершилося голосування та вибір 40 фіналістів серед територіальних громад, які подалися на конкурс...

24 грудня 2024

24 грудня 2024

Мінрозвитку ініціювало серію дискусій щодо стратегічного розвитку громад та регіонів

Мінрозвитку ініціювало серію дискусій щодо...

Міністерство розвитку громад та територій України об’єднало понад 500 представників влади, експертів та громадськості...