«Як і більшість голландців, вважаю, що путін напав саме на мій дім». Розповідь нідерландського вчителя Лаурана Коопманса

 

Обурений нападом росії на Україну, Лауран намагався потрапити до української армії, згодом возив до України гуманітарну допомогу та прилаштовував у Голландії українських біженців. Нині він з сином Вадимом готовий робити все можливе для перемоги України.

Автор: Дмитро Синяк


Нідерландець Лауран Коопманс має все, про що тільки можна мріяти: чудову родину, двох прекрасних дітей, великий будинок у центрі Тілбурга – чималого міста у провінції Північний Брабант, а також - чудову роботу. Лауран працює вчителем історії у школі, і це доволі престижна та порівняно високооплачувана робота у Нідерландах. У перші дні війни чоловік всерйоз шукав можливостей вирушити на війну до України разом зі своїм вісімнадцятирічним сином. Але це виявилося непростою справою для людей, які ніколи не тримали у руках зброю. Тоді Лауран почав возити до України гуманітарну допомогу, яку сам збирав по друзях та знайомих. До Нідерландів він повертався, везучи у своєму мікроавтобусі українських жінок та дітей. Пасажирами одного з рейсів були мої діти та дружина…

Україна – не чужа для Лаурана держава, він одружений з Вікторією, яка народилася і виросла у Києві. Маючи можливість відпочивати у будь-якій країні світу, голландець щоліта приїжджав до Києва; до 2014 року він часто їздив до Криму і загалом був у захваті від України. Тепер Лауран мріє про часи, коли зможе допомогти у відбудові нашої держави та у «перетворенні її на одну з найпотужніших країн Європи». Він переконаний, що від України тепер напряму залежить майбутнє цілого європейського континенту й Нідерландів зокрема. Й найважливіше: Лауран запевняє, що так само, як він, налаштовані й більшість голландців. Наша розмова з ним була саме про це.

 

Як ви зустріли звістку про цю війну?

- У перші дні цієї війни я просто не міг повірити у те, що щось подібне взагалі може трапитися. Я більше не міг дивитися новини й тому почав телефонувати знайомим з України. Та коли вони особисто розповіли мені про вибухи російських снарядів й атаки російського десанту на Київ, я таки мусив прийняти жахливу реальність війни. Війна! Саме це слово лякало мене тоді, бо я всерйоз побоювався, що ось-ось може вибухнути Третя Світова.

Чому? Наразі формат більше нагадує Кримську війну 1853-1856 років: весь цивілізований світ проти росії.

- Так, але у лютому все виглядало інакше. Було очевидно, що путін домовився з китайським лідером Сі Цзипіном про взаємну підтримку, і я з дня на день чекав атаки китайської армії на Тайвань. На щастя, цього не сталося. Але слова путіна про Україну, яку він назвав не державою, а територією, для мене як для фахівця з історії значили дуже багато. По-перше, якщо Україна – територія, то тим більше такий статус можна приписати країнам Балтії та іншим країнам колишнього СРСР. По-друге, якщо суверенну державу можна так легко позбавити державності, те, що зараз відбувається в Україні, лише початок. Скриньку Пандори відкрито, і страшно уявити, що може трапитися далі.

Але що б не трапилося, невже це зачепить Голландію? Від неї ж до України так далеко!

- Помиляєтесь! До українського кордону лише 1500 км, і ми з напарником, чергуючись за кермом, долали цю відстань за день, коли возили «гуманітарку». Російським військам, якщо вони не зустрінуть опору, вистачить трьох днів, щоб дістатися Амстердаму й мого рідного Тілбурга. Та справа навіть не у тому. Напад путіна на Україну торкається кожного жителя планети. Бо насправді російський президент намагається порушити світовий порядок, який базувався на міждержавних домовленостях. Саме цей порядок захищав мою країну понад сімдесят років. Якщо його буде знищено, світ цілком може відкотитися на двісті років назад, коли війна всіх зі всіма була нормою. Але відмінність у тому, що тодішні технології не дозволяли знищити життя на планеті.  

Насправді світовий порядок росія порушила ще 2008 року, напавши на Грузію.

- Тамтешня війна була короткою і набагато менше впливала на світ. Та найголовніше, що Північна Осетія та Абхазія, окуповані російським диктатором, справді знаходяться дуже далеко від кордонів Євросоюзу. Україна ж, навпаки, зовсім поруч. Якщо вона впаде, об’єктом наступної атаки росії, з великою ймовірністю стануть країни Балтії. А тоді Нідерланди будуть змушені воювати з росією як член НАТО.

Як у вас виникла ідея не тільки збирати для України гуманітарну допомогу, а ще й особисто возити її на кордон?

- Можна було збожеволіти, просто сидячи вдома і переглядаючи новини. Треба було конче щось робити, і тому я взявся за збір «гуманітарки». Це було напрочуд просто, бо дуже багато людей, навіть ті, яких я майже не знав, телефонували мені й казали: «Ми чули, що твоя дружина – українка. Чи не збираєш ти випадково гуманітарну допомогу для України?» Я порадився з директором своєї школи, і він дозволив мені використовувати шкільні приміщення як склад та сортувальний центр. Завдяки цьому до збирання допомоги долучилися школярі, їхні батьки та друзі батьків. Тому ми доволі швидко зібрали стільки різноманітних речей, що змогли забити ними пасажирський мікроавтобус від підлоги до стелі. Мені позичив його один знайомий, дозволивши доїхати на ньому до українського кордону. Побоюючись, щоб нашу допомогу не розтягли, я працював тільки через особисті зв’язки. Одна знайома жила у селі Димер під Києвом, яке щойно звільнили від окупації. Я був на сто відсотків впевненій у ній, і вона згодом прислала нам всі потрібні звіти.

Чи справді ви хотіли піти на війну в Україну?

- Я і зараз маю таке бажання. Для мене це цілком природньо: коли на твій дім нападає ворог, ти маєш захищатися. А я, до речі, як і більшість голландців, вважаю, що путін напав саме на мій дім. Українська армія зараз робить єдину правильну річ, знищуючи російських окупантів і російську техніку. Бо жодні слова жодних дипломатів, а також жодні статті і жодні публічні виступи не змогли стримати путіна. Єдине, що може його зупинити, це зброя.

 

Лауран з сином Вадимом

 

21 травня у Харкові поховали загиблого голландського військового Рональда Фогелаара. За словами президента Володимира Зеленського, в Україні щодня гинуть від 50 до 100 українських солдатів. Ви точно готові жертвувати всім, що маєте у Нідерландах, заради перемоги України?

- Так, звісно ж, готовий. Бо ця перемога, зважаючи на допомогу Євросоюзу й, зокрема, Нідерландів, у будь-якому разі буде нашою спільною перемогою. Але давайте говорити чесно: людині без військових навичок нічого робити на війні такого рівня. Я зрозумів це за кілька тижнів після нападу росії на українські міста і села. Людина без навичок буде не допомагати, а лишень створювати проблеми. Якби я був військовим, то давно би вже воював десь під Сєвєродонецьком. Але я – вчитель історії, який ніколи не мав справи зі зброєю. Кожен є найефективнішим на своєму місці. Коли так, то найкращою моєю допомогою Україні буде її відбудова після перемоги. Я маю на увазі насамперед експертну допомогу як фахівця з освіти європейського зразка, а також роботу у голландській школі в Україні. У Києві є щонайменше одна така.

Чи може цивільна людина у Нідерландах здобути навички військового?

- У тому-то й справа, що ні! Я шукав такої можливості, але марно. Членство Нідерландів у НАТО зробило професію військового винятковою. Разом із тим, більшість європейців поки що не відчувають, що мають, як багато років тому, вміти захищати власні оселі від нападу чужинців. Адже НАТО – найпотужніший військовий союз в історії, і саме завдяки йому цивільні мешканці багатьох країн можуть почуватися у безпеці. Та якщо Україна програє у цій війні, ризик зіткнення НАТО з росією різко зросте. Адже путін алогічний, він не замислюється над наслідками своїх дій, уявивши себе Петром І й при цьому забувши, скільки Нідерланди вчили російського царя і ким би він був без їхньої допомоги. Навіть нинішній російський прапор є запозиченням голландського.

Судячи із заяв президента Франції Емануїла Макрона, воювати європейським країнам особливо нічим. Він казав, наприклад, що за такої ж інтенсивності бойових дій, як в Україні, боєприпасів французькій армії вистачить на три дні.

- Ця фраза прозвучала у перші дні війни, коли ситуація справді виглядала дуже кепсько. Але за три місяці вона сильно змінилася. Зараз всі європейські держави, і Нідерланди зокрема, активно озброюються, причому найсучаснішою зброєю. Це обов’язково треба робити, щоб запобігти поширенню пожежі війни. Адже путін напав на Україну, розраховуючи саме на її слабкість. Ми ж одразу хочемо показати йому, що є набагато сильнішими за нього. Також ми тепер бачимо, як сильно помилялися, вважаючи російську армію непереборною. На ділі вона виявилася надзвичайно слабкою. Подивіться хоча б, чим вона воює! Де її розпіарені танки «Армата»? Їх немає! Замість них ми бачимо потворних мастадонтів 1960-х років. І хоча голландська армія, так само, як і французька, не може наодинці протистояти путінським військам, у складі НАТО вона є надзвичайно загрозливою силою. Російські мародери на старих радянських бляшанках нездатні протистояти їй.

Прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте став другим світовим лідером, який у форматі відеозвернення виголосив промову у Верховній Раді України після прем'єра Британії Бориса Джонсона. Тож рівень політичної підтримки з боку Нідерландів маємо чи не найвищий. А що звичайні мешканці вашої держави думають про війну в Україні?

- З самого початку я був переконаний у перемозі України. Не тільки я, але й усі мої друзі та знайомі, всі мої учні зрозуміли, що Україна не просто бореться за свою державність, вона відстоює світовий порядок. А раз так, українці захищають і нас, голландців, а також інші народи Європи, боронячи їхню свободу.

Коли і за яких умов Україна може перемогти?

- Не може, а має перемогти! Не тільки у вашої держави, але й у цілого світу немає вибору: росія має бути переможеною! Все! Крапка! Спершу ця війна більше нагадувала Другу світову з її грандіозними військовими операціями і швидкими маршами. Але тепер, через майже чотири місяці, вона дедалі більше нагадує позиційні баталії Першої світової. Тепер обидві армії виснажилися настільки, що вже не можуть здійснювати глобальні військові маневри, й ситуація зайшла у глухий кут. Я думаю, що ключова фігура усього цього безладу – путін, і коли він помре, а це, враховуючи те, що він накоїв, може статися дуже швидко, війну буде припинено. Адже росія в усіх відношеннях програє внаслідок неї, а якщо вона забере собі українські території, це лише поглибить її програш. Наступник путіна навряд чи буде страждати від імперського синдрому. Зазвичай після смерті диктаторів їхнє місце посідають набагато поміркованіші фігури. Порівняйте, наприклад, Сталіна і Хрущова, який, хоч і належав до найближчого оточення тирана, далеко не був серед фаворитів у боротьбі за його трон.

Нідерланди передали Україні 200 зенітних комплексів Stinger, 4 самохідні гаубиці Panzerhaubitze, а також 7 пожежних автомобілів. Чи підтримують голландці збільшення військової і гуманітарної допомоги Україні?

- Дуже багато людей у цілому світі вважають, що кожна держава має допомогти Україні всім, чим тільки може, зокрема, й зброєю. Нідерланди не виняток. Інша річ, що є країни на кшталт Німеччини, які через власні особливості панічно бояться втягування їх у яку б то не було війну. І які такі, що розбещені російськими грошима. Але навіть ці країни поволі змінюють позицію.

В українській пресі повідомлялося про написи на артилерійських снарядах, які надійшли до України з Нідерландів: «Wraak voor MH17» – Помста за MH17. Як могло трапитися, що суд щодо збитого росіянами у 2014 році голландського «Боїнга» тягнеться так довго?

- Погодьтеся, що саме розслідування цієї справи будо дуже непростим, насамперед через позицію росії, яка робила все, щоб перешкоджати йому. А тепер вона свідомо затягує процес, звинувачуючи в усьому українську армію. Затримки також пов’язані з тим, що рішення має бути максимально підкріпленим всіма можливими доказами, щоб росія не могла його оспорити.

У 2015 році нідерландці проголосували на референдумі проти Асоціації України з ЄС. Чи змінилася їхня думка зараз?

- Особисто я є противником референдумів загалом. В реальності це доволі безглузда річ, бо люди зазвичай ні в чому не розбираються і розбиратися не хочуть, а вибір тим не менше роблять, дивлячись на сусідів чи на якихось авторитетних людей. Чи ще гірше, роблять випадковий вибір. У 2014 році голландцям сказали: «Україна тут ні до чого. Скажіть, вам потрібні додаткові правила у Євросоюзі?». Більшість відповіла: «Звичайно ж, ні!». У результаті вийшло, що Нідерланди проти Асоціації України з ЄС. Насправді, ні. До речі, подібна ситуація трапилася із Брекзитом. Там більше значення мав закон випадкових чисел, ніж здоровий глузд.

Українська влада докладає великих зусиль, щоб Україна отримала статус кандидата на вступ до Євросоюзу, але Марк Рютте минулого місяця несподівано заявив, що «навряд чи це вдасться швидко». Як ви ставитися до цих його слів?

- Вступ України до Євросоюзу – справа непроста, адже Україна за розміром є більшою за Францію, й у ній живуть близько 40 млн осіб. Включити таку державу до ЄС швидко непросто, це треба робити поступово. Коли Польща увійшла до Євросоюзу, той кілька років фактично відбудовував її: ремонтував її дороги, робив величезні внески до її інфраструктури тощо. Але ж Україна більша за Польщу, тому далеко не всі у Євросоюзі хочуть відбудовувати Україну, особливо враховуючи рівень корупції та руйнування внаслідок війни. Однак особисто я вважаю, що ваша держава якнайшвидше має долучитися до європейської спільноти. Також я переконаний, що українцям вже зараз можна надати можливість працювати у ЄС, щоб вони змогли заробити гроші для своїх родин. Тому не поспішайте робити висновки. Україна обов’язково буде в Євросоюзі, але для цього потрібен час.

 

 

Вадим Коопманс, син Лаурана:

Щойно я побачив новини про війну в Україні, я зрозумів, що обов’язково маю допомогти їй, країні, яку вважаю своєю другою батьківщиною. Моя мати – українка, в Україні у мене є  родичі, і я часто бував у них. Найкраще було б, якби я пішов воювати за Україну. Зброя – моє хоббі, я знаю, як поводитися з нею. Однак розумію, що для участі у серйозних бойових діях цього замало. Я вже почав підтягувати свою фізичну форму та, наскільки це можливо у нас, розширив своє знайомство зі зброєю. Я би дуже хотів здобути війські навички у голландській армії, але не знаю, чи це буде можливим. Адже зараз я навчаюся в університеті, і не хотів би міняти свій цивільний фах на фах військового. Також я можу бути корисним Україні і в інший спосіб. Моя майбутня професія – product designer, тобто я роблю дизайн усього чого завгодно, від кімнат до вулиць. Тож якщо не вдасться потрапити на війну, я відбудовуватиму Україну після неї.

Теги:

історії війни міжнародна підтримка репортаж війна

Джерело:

Поділитися новиною:

Читайте також:

04 липня 2022

Україна має реформуватися зараз, а не чекати на «план Маршалла», - Олексій Чернишов

Україна має реформуватися зараз, а не чекати на...

Україна покладає великі надії на так званий другий «план Маршалла», але відновлювати та реформувати державу потрібно...

04 липня 2022

Актуальний перелік громад у районах бойових дій, на тимчасово окупованих та оточених територіях

Актуальний перелік громад у районах бойових...

  Наказом Мінреінтеграції затверджено оновлений перелік територіальних громад, розташованих у районах...

04 липня 2022

Особливості бюджетного процесу в умовах воєнного стану (оновлюється)

Особливості бюджетного процесу в умовах...

Останні оновлення виділені кольором В умовах воєнного стану надзвичайно важливо забезпечити оперативне, належне та...

01 липня 2022

Актуальний перелік громад у районах бойових дій, на тимчасово окупованих та оточених територіях

Актуальний перелік громад у районах бойових...

  Наказом Мінреінтеграції затверджено оновлений перелік територіальних громад, розташованих у районах...