Шегинівська громада на Львівщині одна із перших відчула увесь біль тих, хто втікав від війни. Адже неподалік – піший перехід “Шегині” і кордон із Польщею.

“Холод. Велика кількість людей з діточками змушені були іти з України в Польщу. Напевно, плач тих діточок не забудеться ніколи”, – розповіла Оксана Павуцьо, голова Шегинівської територіальної громади.

Місцеві мешканці зреагували миттєво. Нікого ні про що не треба було просити. Вони самі готували для людей чай та смачні домашні страви.

Два місяці у громаді перебували малюки та вихователі Житомирського будинку дитини. Нещодавно вони повернулися додому. Проте внутрішньо переміщені особи залишаються. Зараз це – близько 1000 осіб. Більше 200 людей проживає у школах.  Із перших днів і дотепер Міжнародна організація World Central Kitchen забезпечує їх триразовим харчуванням. Долучаються також з допомогою освітяни, місцеві підприємці та фермери. До 1 вересня усіх переселять зі шкіл у комфортні альтернативні приміщення. Звісно, допоможуть і з пошуком роботи. Адже громада дружня і в біді не залишить.

Є у громаді і свій суперполіцейський. Але про нього, а також про “зелений клас”, роботу старост, проєкт “З теплиці – до столу”, створення індустріального парку і виконання бюджету – у розмові: