Сьогоднішня розповідь – про дитячо-юнацьку спортивну школу однієї з громад Чернігівщини. Громади, де справді дбають про здоров’я підростаючого покоління і розвиток спорту, рушійної сили, що об’єднує людей, дає стимул жити і працювати, надихає на великі справи, перемоги та щасливе майбутнє.

 

Спортивній інфраструктурі можна позаздрити

 

Ми зустрілися з директоркою Корюківської ДЮСШ Тетяною Тищенко на подвір’ї місцевої четвертої школи. Саме в цьому освітньому закладі, у підвальному приміщенні, розмістилася їхня дитячо-юнацька спортивна школа, яка налічує п’ять секцій: з легкої атлетики, футболу, волейболу, баскетболу та вільної боротьби. Цьогоріч вихованців – 323.

– Ми поки власного приміщення не маємо, але дуже сподіваємося, що і його нам у майбутньому надасть громада, яка з часу свого утворення суттєво стала підтримувати нашу школу і взагалі дбати про розвиток спорту, – каже пані Тетяна і веде показувати аж три сучасні спортивні майданчики з міні-футболу, футболу, баскетболу, волейболу та великого тенісу, що з’явилися упродовж останніх років на території лише цього навчального закладу громади. – У нас тут можна будь-кому прийти, взяти м’ячики, ракетки і пограти у великий теніс, наприклад. Уявляєте, зовсім безкоштовно! Люди приїжджають навіть з інших громад. Такий тенісний корт, який має Корюківка, спробуйте ще знайти в області!

 

 

Шкільна спортивна інфраструктура у цілковитому користуванні спортивного закладу, тобто тут дозволено тренерам, а їх у штаті – шість, ще чотири працюють за сумісництвом, займатися з вихованцями у будь-який зручний час. Умови – позаздрить і столиця.

 

 

Також тренування відбуваються на центральному фабричному стадіоні, де є бігові доріжки, спортзалах та спортивних майданчиках інших корюківських шкіл.

Учителька фізичної культури молодших класів школи-гімназії №2 Тетяна Тищенко очолила переважно чоловічий колектив спортшколи у 2014-му. Довірив їй своє дітище досвідчений, знаний і авторитетний Микола Кукуюк, який чимало років керував закладом та секцією з лижних гонок. Про нього пані Тетяна відгукується з теплотою:

– Це була Людина з великої літери. Відповідальний, професійний, надзвичайний. До останніх днів, доки дозволяло йому здоров’я, поспішав на тренування, до своїх дітей. Вболівав за кожного, підтримував і дуже їх любив…

 

Єгор Шемет, Андрій Сахута, Роман Лисік, Тетяна Тищенко, Олександр Мірошниченко, Олег Хропач, Володимир Ментій

 

Як згадує Тетяна Тищенко, за час її роботи в спортивній школі найважчими були роки до старту в Корюківці реформи децентралізації – у 2015-2016-му. Тоді не завжди навіть була можливість повезти дітей на змагання, не вистачало ні автобусів, ні коштів на це.

– А тепер нам усього вистачає! – з радістю веде розмову директорка. – Коли утворилася громада і взяла нас під своє крило міська рада, позитивні зрушення відчули всі. Котрий рік поспіль без проблем користуємося шкільним транспортом, закуповуємо потрібний інвентар. На ці цілі щороку громада виділяє понад сто тисяч гривень. Відтепер у нас є вкрай потрібні тренажери (бігові доріжки, орбітреки), бар’єри для бігу та парашути, м’ячі для різних видів спорту, форма. У найближчий час очікуємо на каркас для стрибків у висоту, мати, ядра для штовхання, списи для метання...

 

Директорка спортшколи Тетяна Тищенко з сином, тренером Андрієм Сахутою

 

Діти знаходять своїх героїв

 

Звісно, належна матеріальна спортивна база – важливий аспект, але ще важливіший – тренерський склад.

– Наші тренери – справжні молодці! Це підтверджують досягнення їхніх вихованців. 2019-2020 навчальний рік приніс нашій школі 38 призових місць на рівні області. 2020-2021 – 41 призове місце і 3 – на всеукраїнських змаганнях! Наразі шість наших вихованців – у збірній області з легкої атлетики.

А наша футбольна команда торік на чемпіонаті області (перша ліга) виборола срібло! Як не радіти?! Кращі гравці – Артем Давидов, Кирило Компанець, Владислав Власенко (тренер Єгор Шемет) і тренера Володимира Вечерського – Михайло Артюшенко, Назар Нікітенко (входить до складу команди «Юність»), Вадим Кугук (до складу команди «Десна»). Коли на всеукраїнських змаганнях звучить наше місто – розпирає від гордості груди!

 

 

Також активні й самі викладачі, вони постійні учасники спортивних заходів. Беруть участь у змаганнях з волейболу, баскетболу, футболу, тенісу, бігають на лижах і крос. З популяризацією спорту і здорового способу життя в громаді у нас все добре. Навіть шкільний лікар, людина поважного віку, Володимир Ментій три роки тому став чемпіоном області зі стрибків у висоту! – пишається Тетяна Тищенко.

Наймолодший у колективі – 24-річний Андрій Сахута – тренер-викладач з легкої атлетики, син пані Тетяни. Після закінчення навчання в коледжі і вступу до університету на заочне відділення вона запропонувала Андрієві спробувати себе в ролі тренера в Корюківці, трішки попрацювати в спортшколі. Це «трішки» триває шостий рік.

– Я бачу, що Андрій уже не може без школи, без своїх вихованців. Він цим захворів. До дітей звикаєш, бачиш, як вони стараються. Віриш у них! А вони шукають у тренері друга, наставника, людину, яка стане для дитини героєм, – відзначає пані Тетяна. – Я теж колись думала: затримаюся два-три роки у Сахутівці в школі, а пропрацювала аж до її закриття. Хоча могла і в Корюківці, і в Чернігові собі знайти роботу. Прийшла у село вже ставши майстром спорту з лижних гонок СРСР. (Тетяна Тищенко не приїхала здалеку, а народилася на Корюківщині. З великим бажанням навчалася в спортивній школі, дуже любила лижі, виборювала високі нагороди і все своє життя присвятила дітям та розвитку спорту. – Авт.) Чесно, не шкодую про жоден свій прожитий день. У Сахутівці ми хіба ж так спорт розвивали! Діти після уроків жили на тому ставку, каталися на ковзанах, бігали на лижах. І у футбол грали, брали участь у різних змаганнях. Увесь цей час мій Андрій був поряд, ріс у цій спортивній атмосфері.

 

Шипівки для Роми

 

Андрій Сахута веде чотири групи, це близько сорока хлопців та дівчат віком 9-15 років. Займається з дітьми з великим задоволенням. Навіть у вихідні і у період відпустки. Перед чемпіонатом тренуванню віддаються сповна як діти, так і наставник. Разом працюють на найвищий результат!

Серед його вихованців уже є й чемпіон України з легкоатлетичного двоборства (2021 рік) та призер чемпіонату України (третє місце) з легкоатлетичного чотириборства (2021) Роман Жменьковський. Високих досягнень у спорті хлопець здобув у 12 літ! А ще якихось п’ять років тому ніхто й не думав, що Рома підніметься на такий високий п’єдестал пошани. Здібності до легкої атлетики розгледіла Тетяна Тищенко, яка викладала у нього фізкультуру.

– Коли я тільки прийшов сюди працювати, мені треба було набрати дітей. Звернувся до мами за порадою і, так би мовити, за рекомендаціями. Декого зі своїх учнів вона й допомогла підібрати, серед яких був і Роман Жменьковський. Скажу так, він нічим особливо не вирізнявся – звичайна дитина. У декого були набагато кращі показники. Але його старання і наполегливість, бажання займатися спортом, щоденні тренування, велика праця над собою вже з перших місяців дали хороші результати. А через чотири роки наполегливих тренувань Роман перевершив усі мої сподівання і став чемпіоном України! – так радісно каже тренер Андрій. – Це була потужна конкуренція, гідні суперники. Надвисокий рівень змагань.

Не передати словами, що тоді відчували сам чемпіон, його тренер, батьки, школа і громада. Це – неймовірна гордість!

 

Роман Жменьковський з тренером Андрієм Сахутою і мамою Наталією

 

Андрій Сахута каже, що перемога на всеукраїнському рівні дала Роману неабияку впевненість і ще більшу віру в себе. Він ніби розправив плечі, став вищим на дві голови.

Після змагань, у тій метушні й ейфорії, Рома забув своє спортивне взуття, в якому біг до перемоги. Коли згадав – уже повертатися було ніколи. Тож тренер вирішив подарувати своєму вихованцю нові шипівки. Роман у них ще завоює свої найдорожчі медалі!

Про чемпіона тренер розповідав багато, казав, що хлопець має спокійний характер, не любить витрачати час на балачки. Рома ліпше кілька кіл пробіжить. Надзвичайно цілеспрямований, має велику силу волі. І в школі він добре навчається, зважаючи, що багато часу забирають у нього тренування. Перспективного легкоатлета Жменьковського запрошують до Олімпійського коледжу Івана Піддубного. Батьки на домашній раді вирішили – ще трішки зачекати, а далі як бути – підкаже життя.

 

Коли все робиш правильно

 

Та хіба тільки одним Ромою пишається тренер Андрій Сахута?! Чого варта чемпіонка області Вероніка Моторна! Її здібності і талант теж помітили столичні тренери і запросили до Олімпійського коледжу Івана Піддубного. Андрій Сахута лишається тренером Вероніки, а вона продовжує виступати на змаганнях за рідну спортшколу і Корюківку.

Називає й талановитих Андрія Карпенка, Артема Чубару. Гордість школи – Софія Мірошниченко, Вероніка Борисенко, Анастасія Туз, Артур Потапенко, Данило Артеменко, Владислав Волк, Дмитро Воскобой (вихованці тренера Романа Лисіка), Рустам Тихоновський (тренерка Тетяна Тищенко), Павло Мелашич, Олександр Ольховик, Володимир Нафтольський, Данило Мірошниченко, Матвій Пивовар, Олександр Кучма, Данило Туш, Ростислав Кузьменко, Дмитро Романенко, Андрій Рюттель, Ростислав Скрипка (тренер Олександр Мірошниченко), Діана Молдавчук, Ростислав Хоменко (тренер Сергій Ніколайчук) та багато інших.

 

 

А ще ж серед підопічних Андрія Сахути – Єлизавета Мірошниченко, дитина з інвалідністю. Тренується разом з усіма.

– Цьогоріч Ліза привезла із Всеукраїнської спартакіади «Повір у себе» з легкої атлетики серед дітей з інвалідністю різних нозологій, що відбувалася в Кропивницькому, аж три золоті медалі! Неймовірний результат! – піднесено каже її тренер. – Дуже швидка, чудово долає спринтерські дистанції 60 м, 100 м та 200 м.

Директорка спортшколи Тетяна Тищенко ще розповіла, що всі вихованці, які виборюють призові місця, щороку від громади отримують заохочувальні премії – від 200 до 3 000 грн.

– Для дітей гроші – це також неабиякий стимул. І чудово, що голова Корюківської громади Ратан Ахмедов нас у цьому підтримує. Нам би ще путівки організувати у спортивні табори на море, де діти набралися б здоров’я та сили і ще б швидше пробігли дистанції, метали спис, штовхали ядро, грали у футбол, баскетбол, волейбол…– замріялася очільниця дитячо-юнацької спортивної школи. – А ще я б хотіла з наступного навчального року відкрити групу для дітей з інвалідністю. Вона нашій громаді дуже потрібна.

Про що мріє молодий фахівець Андрій Сахута? Каже, що цілитися на міжнародну арену їм ще зарано, але такі амбіції у них є. І є розуміння, що це щоденна титанічна праця.

– Знаєте, я після коледжу збирався вже кудись на заробітки їхати. Але мама наполягла попрацювати в Україні. Каже, не сподобається – тоді їдь. Я по-справжньому загорівся роботою, дітьми. І вже без них не можу. А результати… сьогодні вони є, завтра – немає. Найважливіше – відчуття, що ти все в житті робиш правильно, – так впевнено наостанок сказав тренер Андрій.

 

Авторка: Лариса Галета, газета «Деснянка»