Марія Луцак

 

Марія Луцак 10 років пропрацювала у відділі бухгалтерського обліку і звітності Печеніжинської селищної ради, яка нині увійшла до складу Печеніжинської громади, що на Івано-Франківщині. Лише зовсім нещодавно жінка змінила роботу – зараз Марія головна бухгалтерка Слобідської гімназії.

У 2018 році Марія з двома колежанками заснувала громадську організацію «ДІЄ: Добрі ідеї єднають» і зробила в селищі «громадський простір». Тепер тут збираються жінки громади, відбуваються кіноклуби, книжкові дискусії, працює гурток англійської мови та хендмейду.

Марія розповіла, як змінилося життя в селищі після появи коворкінгу. Далі – її пряма мова.

Лідерка – це не та, яку бояться, а та, яка веде за собою

Я навіть і не думала подаватися на Академію жіночого лідерства. Для мене жінка-лідерка – це було щось таке, що вона мусить мати якусь посаду, вона сильна, її всі слухаються і всі її бояться. На вибори я теж не пішла.

А потім мені написала секретарка нашої ради Олександра: «Подавайся». Ну я так якось подалася, і тільки вже на тренінгу зрозуміла, що лідерство – це насамперед взаємопідтримка.

 

 

Це взаємоповага, це вміння сприймати інших, уміння приймати вибір іншої людини, навіть тоді, як він тобі не до душі. Чути людей і дозволяти їм бути такими, якими вони є. І розуміти, що як ти лідерка, то твоє завдання не загнобити людей, а навпаки допомогти їм відкритися, зрозуміти себе і стати кращими.

Лідерство – це велика відповідальність. Але водночас і великий заряд енергії, який ти отримуєш, коли бачиш, як учасниці твоїх заходів досягають успіху, розкривають свій потенціал. А ще лідерство – це знаходити правильних людей, однодумців. Раніше я думала так: як хочеш щось зробити по-людськи – зроби сама. Але ж ми не можемо абсолютно все вміти. Нам потрібно розуміти, що для нас важливіше: досягти результату чи показати власне я.

І коли ти хочеш досягти результату, то шукаєш людей, які тобі можуть допомогти, які мислять суголосно, у яких спільні з тобою цінності.

 

 

«Жінка може бути ким захоче»

 

В Академії жіночого лідерства нам надавали гранти. Кожна учасниця отримала грант на 700$. Але ми об’єдналися з Марією Козьменко і написали спільний проект «Майстерня особистісного зростання жінок Печеніжинської ОТГ». Провели масу цікавих заходів у громаді, грали з нашими жінками у «Світ громад» і мріяли про те, що треба змінити.

Метою було активізувати наших жінок. Оскільки це все-таки сільська місцевість, і жінки живуть під впливом стереотипів. Уважають, що жінка – це, насамперед, домогосподарка, мама. Хіба що може десь ходити на державну роботу – бути, наприклад, вчителькою чи медсестрою. І це стандарт.

А в Академії ми зрозуміли, що насправді жінка може бути ким захоче. І це нормально. І про це потрібно говорити з нашими жінками. Бо з ними просто про це не говорять.

Тоді ми вирішили провести такий тренінг, як нам проводили в АЖЛ. Ми запросили представників соціального підприємництва з нашої області, щоб вони розказали про те, що вони роблять цікавого для своїх громад. Потім працівниця центру зайнятості розповіла, які в нашому районі є вакансії, як можна пройти перекваліфікацію, які є додаткові курси, де можна ще пошукати роботу. Я точно знаю, що дві жінки після цього влаштувалися на роботу. А може, й більше – спеціально ми не моніторили.

А ще ми проводили тренінг про ухвалення рішень в органах місцевого самоврядування. Бо рішення ухвалюють не тільки голова і депутати, може долучитися кожен із нас – просто потрібно знати свої права.

 

 

«Ну, Маш, придумай щось»

 

У нашому спільному просторі є книжковий клуб, кіноклуб, хендмейд-гурток і гурток англійської мови. У нас раніше на хендмейд-гурток ходили жінки 20 – 35 років, а тепер ще й дівчата долучилися – уже з 12 років до нас на клуб бігають. Бо в нас цікаво! Буває приходять старші жінки, діляться своїми історіями, розповідають, як що ліпше зробити, а заодно й гомонять про життя.

Тепер якщо в когось яка ідея, то прибігають і кажуть: «Ну, Маш, придумай щось». Насправді я не дуже люблю, як мене називають Машею, але більшість саме так і кличе… Люди вже знають, що я можу написати якийсь там проект, отримати грант, щось організувати. Мені б хотілося, щоб інші теж писали, але поки бодай ініціатива від людей є.

Дуже важливо, коли жінки солідарні одна з одною, коли вони підтримують одна одну. Я не люблю, коли говорять, що жіночої солідарності не існує. Існує, і це не міф. Я це зрозуміла, коли навколо нашого проєкту об’єдналася спільнота – спільнота активних жінок, які прагнуть розвитку, працюють над собою і прагнуть творити зміни в громаді.

Знаєте, у дитинстві я мріяла бути президенткою. Але ще жодного разу не брала участі у виборах. У 2020 році теж не балотувалася, бо не бачила партії, яка б повністю відповідала моїм цінностям. Також не хотіла відповідати за негативний багаж тих партій, які брали участь у виборах. Але поки скажу так: мрії мої й надалі амбітні.

---

Академія жіночого лідерства (АЖЛ) – це ініціатива Національного демократичного інституту міжнародних відносин та Українського жіночого фонду, спрямована на всебічну підтримку жінок-лідерок задля посилення їхньої участі в реформі децентралізації, зокрема в процесах прийняття рішень в громадах.

Проект здійснюється у рамках Програми «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE), що виконується міжнародною організацією Глобал Ком’юнітіз (Global Communities) та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Національний демократичний інститут міжнародних відносин та Український жіночий фонд є партнерами програми USAID DOBRE.