Розробка системи моніторингу територіального розвитку

Автор: Хосе Л. Сервера, міжнародний експерт Програми «U-LEAD з Європою»


Резюме

У статті представлено короткий опис системи моніторингу реалізації політики регіонального та місцевого розвитку[1]. Вона охоплює оцінку поточної ситуації, представлену у вигляді SWOT-аналізу (сильні та слабкі сторони, можливості та загрози), з подальшими пропозиціями конкретних цілей і заходів системи моніторингу Державної стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 роки (ДСРР 2027). Сильні сторони й можливості включають спроможність і зацікавленість донорів (як ЄС) у подальшому зміцненні обґрунтованої політики й вдосконаленні електронного врядування та інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для передачі, зберігання та поширення даних. Серед слабких сторін варто зазначити складну нормативно-правову базу з дублюванням і розбіжностями; відсутність концептуальних засад, які поєднували б територіальну децентралізацію, об’єднання громад і регіональний розвиток; слабку координацію системи моніторингу і оцінки (МіО) і неповну сумісність зі статистикою ЄС. Показники стратегій смарт-спеціалізації, проблемних територій і вимірювання між- і внутрішньорегіональних відмінностей залишаються серед основних викликів. Крім того, прогрес стримують низький рівень «статистичної грамотності» й довіри до офіційної статистики представників влади, брак кадрів із навичками кількісного аналізу.

 

Чому важливо розробити систему моніторингу регіонального розвитку для ДСРР 2027

 

«Неможливо керувати тим, що не можна виміряти»
(приписується Едварду Демінгу, засновнику теорії управління якістю)

 

Аналіз важливий для успішної розробки політики й реалізації програм, проектів і операційних послуг. Він допомагає формулювати й оцінювати альтернативи, розуміти функціонування та поведінку складних систем, вимірює продуктивність системи й вдосконалює ефективність. Проте якщо аналіз і допоміжні моделі, дані та припущення не відповідають цілі, наслідки можуть бути серйозними — від фінансових та репутаційних збитків до правових проблем. У найбільш серйозних випадках життя  людей та засоби до їхнього існування можуть опинитися під загрозою[2].

Моніторинг і оцінка (МіО) — важливий елемент формування обґрунтованої політики. МіО охоплює кількісні та якісні методи збору, обробки, аналізу й поширення даних, необхідних для управління політикою та оцінки її впливу.

У галузі територіального розвитку існують різні, але взаємопов’язані напрямки моніторингу:

  • рівень розвитку регіонів, у тому числі базові показники та оновлені дані щодо соціально-економічного й екологічного аспектів, на які впливають публічні політики (на всіх територіальних рівнях), а також міжнародні фактори, інерційні процеси (наприклад, демографічні, кліматичні зміни), колективні рішення приватних суб’єктів (підприємств, громадських організацій, фізичних осіб). Політика децентралізації та об’єднання громад також мають сприяти розвитку й, таким чином, відносяться до першого напрямку;
  • ступінь реалізації Державної стратегії регіонального розвитку;
  • реалізація конкретних проектів.

У процесі реалізації ДСРР 2014–2020 було розроблено декілька процедур — досить незв’язних — із метою моніторингу регіонального розвитку, децентралізації та об’єднання громад, на основі збору й аналізу регіональної/місцевої статистики. Однак стратегічний підхід до МіО був відсутній, це скоріше були спеціальні заходи у відповідь на інформаційні потреби в різні періоди часу.

 

Який тип МіО відповідає ДСРР 2027

МіО, пов’язаний із першим напрямком (територіальний розвиток), є темою цієї роботи, оскільки він ґрунтується на статистичних показниках високого рівня. Якісні показники реалізації Державної стратегії й результати діяльності органів влади регіонального рівня (наприклад, висвітлення та мета нормативно-правової бази, інституційна спроможність) автор не розглядає. Так само, як і показники моніторингу проектів, які залежать від характеру проектів (наприклад, проекти твердої/м’якої інфраструктури, місцеві/регіональні), навіть якщо вони доречні для оцінювання впливу Державного фонду регіонального розвитку[3].

Наприкінці статті викладено пропозиції щодо системи МіО Державної стратегії регіонального розвитку на 2020–2027 роки (далі — ДСРР 2027). Вони не включають оцінювання впливу, адже для того щоб розрізнити дійсний вплив ДСРР 2027 від інших супутніх факторів, таких як міжнародна геополітична ситуація, потрібен більш комплексний підхід. Цей підхід передбачає використання комплексних економетричних моделей для дослідження причинно-наслідкових зв’язків[4] або гіпотетичного підходу (Яка була б ситуація, якби ДСРР не існувало?), для якого необхідні експериментальні умови (наприклад, порівняння різної еволюції однакових територій, одні з яких отримують вигоду від політичного інструменту, а інші — ні)[5].

 

Сильні сторони

 

В основі системи моніторингу лежить нормативно-правова база

Система в значному ступені ґрунтується на нормативно-правових актах (постановах Кабінету Міністрів України), що, з одного боку, добре, адже зобов’язує інші інститути обмінюватися даними, але з іншого — не дуже, оскільки обмежує наукові аспекти моніторингу, який потребує гнучкого аналізу даних (див. нижче «слабкі сторони»).

 

Блок 1. Правова основа Індексу конкурентоспроможності регіонів і Індексу регіонального людського розвитку

Постановою Кабінету Міністрів України № 1029, ухваленою в 2017 році, затверджено Порядок проведення розрахунку Індексу конкурентоспроможності регіонів (ІКР) та Індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР). Цей Порядок розроблено здебільшого на основі структури методології ЄС, що включає перелік базових показників, поєднаних у три групи суб-індексів (базові вимоги, підсилювачі ефективності та інноваційний потенціал) із подальшим розподілом на 11 компонентів (зазначення джерел інформації), а також формат надання даних (відповідальними установами Мінрегіону) та інструкції щодо аналізу результатів (розбивка за областями, динаміка, аналітичні коментарі, пропозиції щодо подальших дій). Протягом 2018 року був здійснений ретельний аналіз порядку проведення розрахунку ІКР і ІРЛР із подальшими пропозиціями щодо його спрощення, зокрема в частині збору даних про ймовірну якість та доступність послуг (у галузі освіти, охорони здоров’я та місцевого транспорту).

 

Слабкі сторони

 

Правова база системи моніторингу регіонального розвитку складна, фрагментарна й не має концептуальних засад

Як зазначалося раніше, система моніторингу ґрунтується на складній правовій основі. Наявна система є неоптимальною з огляду на:

  • процеси збору даних і потоки обміну інформацією;
  • якість аналітичної діяльності;
  • доступність і ясність для користувачів.

Аналіз регіонального розвитку на основі різних систем моніторингу фрагментарний, зважаючи на одночасне існування декількох законодавчих вимог (Постанови КМУ Nº 476 від 2009 р., Nº856 від 2015 р., Nº 931 від 2015р., Nº 987 від 2016 р., Nº 1029 від 2017 р. та інші).

У якості прикладу можна навести Порядок та Методику проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 856 від 21 жовтня 2015 р[6]. У Постанові № 856 Про затвердження Порядку та Методики проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики надається перелік показників, які мають використовуватися, та інституцій, відповідальних за надання даних, і не зазначається їхня подальша роль, крім підготовки щоквартальних і щорічних звітів із оцінювання. Обласні державні адміністрації також подають аналітичні звіти в Мінрегіон, який консолідує їх. Перелік національних показників дублюється й інколи суперечить показникам, які мають використовуватися відповідно до міжнародних угод (наприклад, Цілей сталого розвитку) або які широко застосовуються в міжнародному бенчмаркінгу (наприклад, показники конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму).

Зрештою, відсутня концептуальна база, яка поєднувала б показники систем моніторингу й теорію з регіонального розвитку. Наприклад, моніторинг процесу об’єднання громад і реформи децентралізації здійснюється окремо від процесу моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів. Як уже зазначалося, останній ґрунтується на нормативно-правовій базі, а попередній — на тимчасових заходах/процедурах.

 

Механізми координації моніторингу існують, але недієві

Законом України «Про засади державної регіональної політики»[7] передбачено створення міжінституційних механізмів координації, а саме Міжвідомчої координаційної комісії з питань регіонального розвитку. У той же час, Закон приписує відповідальність за моніторинг реалізації ДСРР центральному органу виконавчої влади (Мінрегіону), а порядок проведення моніторингу визначає Кабінет Міністрів.

До 2018 року міжінституційна співпраця у сфері моніторингу регіонального розвитку зосереджувалася на процедурах звітування інших установ перед Мінрегіоном, яке зводилося до надання інформації. У 2018 році було створено Міжвідомчу робочу групу, в яку входили представники різних установ і яка звітувала перед Міжвідомчою координаційною комісією з питань регіонального розвитку.

Слід створити внутрішню робочу групу в Мінрегіоні для забезпечення управління та підтримки в розробці й впровадженні інтегрованої інформаційної системи.

Субнаціональні дані потребують вдосконаленої методології й поширення

Статистичну систему України було детально проаналізовано в рамках Глобальної оцінки Євростат[8] у 2017 році та ОЕСР[9] і окреслено як найважливіші досягнення, так і методологічні обмеження, а також проблеми з поширенням:

  • Оскільки у 2010 році не було здійснено перепису населення, база, на основі якої розраховується кількість населення на всіх територіях, застаріла і базується на результатах перепису 2001 року. Ця проблема особливо актуальна, зважаючи на серйозні зміни в розмірі, структурі та розподілі населення, які відбулися в країні, зокрема у східних регіонах, протягом останніх років. Відсутня належна реєстрація внутрішнього переміщення населення.
  • Доступ до територіальних даних обмежений: офіційний веб-сайт Державної служби статистики як основне джерело розміщення статистичної інформації не дає користувачам змоги отримати всю необхідну інформацію в зручному форматі для подальшої обробки, візуалізації та аналізу.
  • Деякі важливі статистичні операції, такі як обстеження робочої сили чи інноваційної діяльності, не мають територіальних представництв, доречних для формування регіональних політик.
  • Макро- і мікродані щодо публічних фінансів субнаціонального рівня недостатні, наразі вони не надаються і не поширюються належним чином. Обмежений доступ до систематичних комплексних даних звужує рамки аналізу та загального оцінювання фінансової децентралізації, а також підкреслює важливість прозорості в міжбюджетних відносинах.

Далі розглядаються інші виклики в конкретних галузях територіального розвитку.

 

Виклик 1: статистичні дані для стратегій смарт-спеціалізації

Стратегії смарт-спеціалізації (S3) буде покладено в основу політик регіонального розвитку. На національному та регіональному рівнях створено команди S3 за підтримки Об’єднаного дослідницького центру Європейської комісії (JRC) для визначення секторів, на які буде спрямовано S3.

Розробка стратегії S3, як і будь-якої політики з розвитку, потребує наступної статистичної інформації:

  • промислова статистика з розподілом за видами економічної діяльності та розміром підприємства;
  • показники ринку праці (працевлаштування, безробіття, вакансії, заробітна плата, характеристики працівників, людський капітал);
  • показники інноваційної діяльності (частка інноваційних компаній, витрати на інновації, вид інновацій);
  • статистика зовнішньоекономічної діяльності (експорт, іноземні прямі інвестиції);
  • наукові показники (науково-дослідницькі інститути та інфраструктура, публікації, патенти тощо).

Рівень географічної деталізації та створення відповідного геопросторового профілю даних важливі для стратегії S3, зважаючи на тісний зв’язок із місцевими політиками розвитку. Промислові дані доступні на обласному рівні, але деталізовані дані щодо статистики науково-технічної та інноваційної діяльності (НТІ) на обласному рівні обмежені. За виключенням деяких показників ринку праці на основі зареєстрованого безробіття, дані на нижчому географічному рівні не існують, і тому підготовці стратегій смарт-спеціалізації може перешкоджати брак відповідних промислових даних.

 

Виклик 2: статистичні критерії визначення проблемних територій

З метою визначення «територій із географічною специфікою» на основі статистичних даних було підготовлено законопроект. Визначення здійснюється на різних географічних рівнях: мікро-регіони, райони, міста, громади і їх комбінація.

Використання статистичних типологій на основі аналітичних інструментів сучасних геоінформаційних технологій дозволяє більш цілеспрямовано розробляти політику місцевого та регіонального розвитку. Типології, доречні для України, пов’язані з низькою щільністю та старіючим населенням, процесами деіндустріалізації й міграції, а також із тимчасовою окупацією.

В Україні використання адміністративних критеріїв для визначення міських та сільських територіальних одиниць не обов’язково пов’язано з рівнем урбанізації. Визначення типологій територій відповідно до стандартів ЄС потребує більш деталізованих даних щодо населення (на географічному рівні в 1 км2) відповідно до ініціативи TERCET[10]. Наразі непросто виконати вимоги до збору даних, оскільки бракує статистичної інформації на рівні районів і нижчому рівні.

Користувачі територіальної статистики, такі як Мінрегіон, обласні адміністрації й нові місцеві органи влади об’єднаних громад, мають співпрацювати з Державною службою статистики України з метою вдосконалення якості, доступності територіальної статистики та забезпечення можливості її порівняння.

 

Виклик 3: вимірювання розбіжностей

Ще у 2013 році Територіальний огляд України, проведений ОEСР[11] окреслив слабкі сторони наявних систем моніторингу, зокрема широке використання показників, що описують рівні, замість розбіжностей. Збільшення міжрегіональних відмінностей, особливо стосовно рівня життя, а також все більша концентрація людей та діяльності в регіонах (що свідчить про необхідність зміцнення ролі другорядних міст) вимагають особливого вимірювання нерівності, концентрації, конвергенції та інших дистрибуційних характеристик.

Варто зауважити, що звіт щодо «міжрегіональної та внутрішньорегіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів»[12] розробляється Міністерством економіки України, а не Мінрегіоном. За винятком декількох показників, які описують співвідношення максимальних і мінімальних значень за областями (але не описують розподілу проміжних значень), інші статистичні показники розбіжностей не аналізуються (наприклад, коефіцієнт варіації, індекс концентрації Джині), як і показники міжрегіональних відмінностей на нижчих територіальних рівнях (райони, міста, громади).

 

Неефективне використання сучасних ІКТ для інтеграції, вироблення та використання регіональних даних

Сучасні інструменти інтеграції даних дозволяють робити переміщення, аналіз та візуалізацію даних із різних джерел, поєднувати наявні дані з новими, створювати нову інформацію, яка буде задовольняти потреби організації. Наразі в частині використання ІКТ існує проблема надходження та зберігання даних у різних фрагментованих місцях і форматах. Наявні інструменти ІКТ, які вимагають володіння керівними посиланнями на геопросторову інформацію, використовуються недостатньо ефективно.

 

Аналітична діяльність обмежена

Доведено, що здатність розуміти й використовувати дані для розробки кращих регіональних політик є фактором, який обумовлює якість цих політик[13]. Крім діяльності, спрямованої на збір і описовий аналіз даних, працівники інституцій, відповідальних за формування політики, повинні вміти визначати відповідні науково-дослідні матеріали, аналізувати міжнародні практики, використовувати визнані джерела та застосовувати передові аналітичні методи для здійснення аналізу територіальних показників.

У урядових структурах бракує спроможності адекватно вирішувати проблеми використання статистичних та інших наукових даних для розробки, моніторингу й оцінювання політик регіонального розвитку.

 

Можливості

Протягом наступних років буде багато можливостей створити ефективну систему регіонального розвитку завдяки підтримці ЄС та досягненням міжнародних партнерів із розвитку в наступних галузях:

  • доступність територіальної інформації;
  • модернізація IT-інструментів;
  • політика електронного урядування.

 

Підтримка регіональної статистики України в частині її кращого узгодження з європейськими стандартами

Угода про асоціацію між Україною та ЄС передбачає поступове узгодження методології вироблення офіційної статистики зі стандартами ЄС (див. Блок 2), в тому числі регіональної та місцевої статистики. Стаття 355 Угоди стверджує, що національна статистична система має ґрунтуватися на фундаментальних принципах ООН щодо офіційної статистики з урахуванням acquis ЄС у сфері статистики, зокрема Кодексу норм європейської статистики, з метою гармонізації національної статистичної системи з європейськими нормами та стандартами. Євростат надавав технічну підтримку Державній службі статистики України у вигляді оцінки статистичної системи в 2012 і 2017 роках[14] та тренінгових заходів у різних галузях.

 

Блок 2. Європейські стандарти територіальної статистики

Компендіум статистичних вимог[15] добре проявив себе в якості довідкового документа для статистичного зведення. Деякі цікаві характеристики європейської регіональної статистики полягають у наступному:

- регіональна статистика є результатом застосування загальної географічної розбивки (Регламент NUTS ЄС[16]) у всіх статистичних обстеженнях та інших формах збору даних. Регіональні дані публікуються відповідно до класифікації NUTS, в основному на рівнях NUTS 2 і 3 для полегшення аналізу міжрегіональних відмінностей та розробки більш цілеспрямованих політик;

- субнаціональні дані публікуються відповідно до типології територій (для міських і сільських, приморських регіонів, прикордонних регіонів тощо), ступеня урбанізації та рівня міст;

- конкретні правові акти відносяться до кожної відповідної сфери — домену (соціальна статистика, економічна статистика, статистика навколишнього середовища тощо). Рівень географічної деталізації залежить від домену.

Інші міжнародні партнери з розвитку (Фонд Народонаселення ООН, ООН-Жінки) підсилюють українську статистику відповідно до їхніх сфер інтересів.

 

Очікуване розширення доступу до територіальної статистики

Доступність регіональної та місцевої статистики, яка дозволяє аналізувати розвиток і розбіжності між територіями, є важливою умовою формування та моніторингу державної й регіональної політик. Період 2021–2027 роки є вирішальним для вдосконалення територіальної статистики в Україні та у світі:

  • Міжнародний раунд Перепису населення та житлового фонду (ПНЖФ), відповідно до рекомендацій Статистичної комісії ООН, мав відбутися протягом 2020–2021 років. Повномасштабний ПНЖФ в Україні з використанням геоінформаційних технологій мав відбутися в 2020 році[17], це мало б стати нагодою для збору деталізованих даних щодо населення, житлового фонду, умов життя та інших важливих характеристик українського населення на всіх рівнях територій за допомогою компліментарних геопросторових баз даних. Проте криза, спричинена COVID-19, а також труднощі, пов’язані ізтимчасовою окуповацією  територій, завадили цьому процесу.
  • Міжнародний раунд Сільськогосподарських переписів мав відбутися в 2020 році за рекомендаціями ФАО з використанням аналогічних технологій. Останній Сільськогосподарський перепис в Україні, запланований на 2014 рік, не відбувся з фінансових причин.
  • Усі країни, в тому числі Україна, зобов’язалися розробити показники для моніторингу досягнення Цілей сталого розвитку до 2030 року. Ухвалення Порядку денного щодо сталого розвитку до 2030 року та його заклик «не залишити нікого осторонь» створюють безпрецедентний попит на своєчасні деталізовані дані, які можна порівняти, з різних галузей політики. Ефективні механізми подальших дій та огляду реалізації Порядку денного 2030 потребують якісних даних і статистики, які найкращим чином характеризують пріоритети країн на національному та субнаціональному рівнях, а також у різних галузях. Крім того, значний прогрес у реалізації Порядку денного передбачає проведення регулярних, а не випадкових одноразових оглядів, тож, відповідно, необхідно забезпечити можливість порівняти та доступ до якісних даних та статистики у довгостроковій перспективі.
  • Процеси об’єднання територіальних громад та децентралізації влади на національному рівні вимагатимуть відповідних даних місцевого рівня для розуміння результатів і впливу цих процесів та допомоги місцевим представникам влади, відповідальним за ухвалення рішень, у формуванні й моніторингу своїх політик.

Реакцією Уряду України на виклики, пов’язані з доступністю статистики, стало ухвалення Програми розвитку національної статистики до 2023 року (Постанова Кабінету Міністрів України № 222 від 27 лютого 2019 р.). Вона охоплює деякі статистичні операції, пов’язані з моніторингом регіонального розвитку, такі як впровадження Регламенту NUTS у 2023 році з метою визначення статистичних територій, Обстеження умов життя та інноваційної діяльності, узгоджені зі стандартами ЄС, і гармонізація з Європейською системою національних рахунків ESA 2010.

 

Вдосконалені технології збору та управління даними — ініціативи e-урядування

Завдяки технологіям ІКТ протягом 2020–2030 років продовжуватиметься збільшення доступних даних з інноваційних джерел (наприклад, дані дорожніх датчиків, мобільних телефонів, супутникових зображень, датчиків споживання енергії тощо), які можна буде використовувати з метою моніторингу транспорту та щоденних перевезень, процесів урбанізації, сільського господарства та навколишнього середовища тощо і які забезпечать нові можливості виробництва статистики та побудови прогностичних моделей. За відповідних умов, використання геоінформаційних технологій, створення розподілених баз даних, геопорталів дозволять кардинально змінити технології системи управління, а саме організовувати міжпортальний зв’язок для обміну сервісами, що не потребує обміну даними й скорочує час при розв’язанні однакових задач. Інформація використовуватиметься практично онлайн, буде створено єдиний інформаційний простір для обміну інформацією та ув’язки різних джерел, у тому числі для відповідного обміну інформацією між державними органами влади.

Процеси політики e-урядування та Відкритого урядування сприятимуть зміцненню потенціалу повторно використовувати публічні дані. Після підписання Указу Президента, Міністерство цифрової трансформації розпочало амбітну ініціативу перевести всі публічні послуги в онлайн-формат протягом декількох років. Хоча основна мета ініціативи — цифровізація певних послуг, вона передбачає, що уряд підтримуватиме впровадження IT-стратегій у публічне адміністрування.

Державний портал відкритих даних України[18], який є платформою для поширення документів, може сприяти повторному використанню адміністративних даних із метою моніторингу регіонального розвитку. На порталі відкритих даних регіональний компонент можна вдосконалити шляхом адекватного маркування/тегування файлів відкритих даних і використання стандартних кодів територій (кодів КОАТУУ).

 

Загрози

 

Низький рівень статистичної грамотності представників влади та довіри до офіційної статистики

Навички статистичної грамотності важливі для зваженого використання статистики в процесі прийняття рішень, їх можна згрупувати за чотирма загальними критеріями:

  • обізнаність щодо роботи з даними;
  • здатність розуміти статистичні концепції;
  • здатність аналізувати, інтерпретувати та оцінювати статистичну інформацію;
  • здатність поширювати статистичну інформацію й концепції.

Хоча рівень освіченості в Україні високий у порівнянні з іншими країнами, представники влади, особливо місцевої, можуть бути недостатньо «статистично грамотними» й не знати технічних деталей кількісного аналізу. До того ж у часи фейкових новин якісна статистика має конкурувати з погано розрахованими або навмисно викривленими даними. Хвиля зацікавленості великими даними також може спотворювати сприйняття осіб, відповідальних за формування політики, адже вона нівелює розуміння різниці між інформацієюз інноваційних джерел (соціальні медіа) та науково обґрунтованою статистикою.

 

Брак експертів зі збору та аналізу даних

Світовий ринок праці для фахівців із навичками обробки даних дуже динамічний, він пропонує цікаві високооплачувані посади в приватному секторі (фінансовий сектор, біомедичний сектор, індустрія 4.0). Це означає, що молоді випускники з навичками аналізу та обробки даних малоймовірно оберуть роботу в публічному секторі.

Зважаючи на обмежені можливості запропонувати високу зарплату, уряду, можливо, доведеться залучати зовнішні суб’єкти для проведення дослідження з регіонального розвитку, наприклад, стартап-компанії (існує багато громадських організацій, які, наприклад, розробляють інтерактивні звіти на основі відкритих даних), університети та дослідницькі центри. Уряд також може запропонувати цікаве стажування для науковців-початківців зі статистики, оскільки вони матимуть можливість працювати з реальними даними (статистичними, адміністративними, геопросторовими) та отримати відповідний досвід.

 

Що необхідно зробити: моніторинг ДСРР 2021–2027

SWOT-аналіз, проведений протягом останніх п’яти років, свідчить, що і Уряд, і міжнародні партнери мають спрямовувати зусилля за наступними напрямками в процесі формування системи моніторингу регіонального та територіального розвитку (і зокрема ДСРР 2027):

  • вдосконалення інституційної основи системи моніторингу (краща міжінституційна співпраця, краща законодавча база);
  • вдосконалення якості інформації, яка використовується для МіО, в тому числі через ефективніше використання технологій для обміну, зберігання, обробки та поширення регіональних і місцевих даних;
  • формування аналітичної спроможності Мінрегіону, обласних державних адміністрацій та місцевих органів влади використовувати наукові дані.

Далі викладено логіко-структурний аналіз із описом загальної мети й конкретних цілей, а також очікуваних результатів системи моніторингу регіонального розвитку.

 

Загальна мета системи моніторингу регіонального розвитку:

Створення ефективної системи моніторингу для підтримки формування регіональної політики на основі системи даних, яка відповідає європейським та міжнародним кращим практикам і використовує сучасні технології.

 

Стратегічна ціль 1: Вдосконалення координації та законодавчої бази

Очікувані результати:

  • Вдосконалення законодавчої бази
    • Підготовка Постанови Кабінету Міністрів України, яка консолідує всі законодавчі вимоги до моніторингу регіонального розвитку та відміняє застарілі переліки показників, вимоги до оцінювання та календарі (Постанови КМУ Nº 856, Nº 1029 та інші), а також, за необхідності, застарілі законодавчі акти.
    • Перегляд законодавчої бази щодо поширення відкритих бюджетних даних, даних щодо фінансових та фізичних активів, використання землі на місцевому та обласному рівнях для вдосконалення прозорості й доступу до даних, пов’язаних із процесами регіонального розвитку, об’єднання територіальних громад та децентралізації.
  • Лідерство та координація
      • Покласти загальну відповідальність на Відділ з моніторингу та оцінювання, залучити кваліфікований персонал (IT, статистиків, економістів, фахівців із геопросторового планування) для надання інформаційно-дорадчих послуг усім керівникам, а також іншим зацікавленим сторонам (обласним та місцевим адміністраціям).
      • Продовжити функціонування Міжвідомчої робочої групи з показників регіонального розвитку, забезпечити її участь у визначенні інформаційних потреб, які необхідно задовільнити завдяки запланованим статистичним операціям Державної служби статистики на період 2020–2023 років (перепис населення та житлового фонду, сільськогосподарський перепис, обстеження домогосподарств і господарської діяльності), у співпраці з Експертною радою користувачів при Державній службі статистики України[19]. Міжвідомча робоча група має також брати участь в обговоренні методологічних питань, таких як ухвалення класифікації NUTS та визначення статистичних показників для моніторингу регіонального розвитку.

 

Стратегічна ціль 2: Використання європейських та міжнародних стандартів територіальної статистики

Очікувані результати:

  • Вдосконалена якість і кількість територіальної статистики (у співпраці з Державною службою статистики України)
    • Сприяти значному збільшенню фінансової підтримки Програми розвитку національної статистики до 2023 року, забезпечити територіальне представництво існуючих статистичних операцій в соціально-економічній та екологічній сферах, особливо після реалізації Перепису населення та житлового фонду в 2020-2021 роках.
    • Завершити імплементацію Регламенту Комісії ЄС NUTS про встановлення спільної класифікації територіальних одиниць для статистики, зокрема на рівні NUTS 3 і місцевих адміністративних одиниць, не тільки як одну з вимог адаптації acquis ЄС у сфері статистики (згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС), але й з метою зміцнення регіональної й територіальної статистики, особливо в контексті реформування територіального устрою в країні. Державна служба статистики спільно з Євростатом вже розробили пропозицію, яку необхідно доопрацювати.
    • Дослідити та адаптувати територіальну класифікацію ЄС TERCET до українських реалій та потреб із метою визначення територій з особливими потребами.
    • Розробити інформаційну базу для визначення та моніторингу стратегій смарт-спеціалізації на національному й регіональному рівнях.

 

Стратегічна ціль 3: Вдосконалена ефективність використання сучасних ІКТ для МіО регіонального розвитку

Очікувані результати:

  • Вдосконалений доступ до територіальної статистики
    • Сприяти створенню територіальної бази даних Державної служби статистики, в тому числі даних на нижчих географічних рівнях, в узгодженому порядку.
    • Підтримка ініціативи Відкриті державні дані для вдосконалення доступу до інформації місцевих і обласних адміністрацій, а також галузевих міністерств. Вона також надасть можливість аналітикам і представникам місцевої влади повторно використовувати дані та показники МінРегіону.
  • Вдосконалена передача та обмін даними
    • Вдосконалити спільно з Державним агентством з питань електронного урядування доступ до публічних даних (відкритих даних) та можливість їх поєднання й повторного використання, користуючись ініціативою Відкриті державні дані, шляхом внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 1100 про оприлюднення у формі відкритих даних інформації щодо регіонального розвитку та децентралізації через використання технології міжпортального зв’язку.
    • Використання сучасних технологій та міжпортальної комунікації для оптимізації обміну даними.
    • Періодичний огляд усієї системи передачі регіональних та територіальних даних Міжвідомчою робочою групою з показників регіонального розвитку, щоб переконатися, що навантаження на респондентів з боку надавачів інформації мінімізовано, передача даних не дублюється (наприклад, міністерством — Державній службі статистики та МінРегіону) і що будь-які розробки системи передачі даних регіональної статистики Державної служби статистики враховано. Зокрема, сприяти використанню інструментів е-урядування (а саме електронного підпису) для обміну неконфіденційними статистичними даними між адміністраціями з метою оптимізації передачі даних для моніторингу регіонального та територіального розвитку.
    • Забезпечити оптимальний зв’язок між територіальними даними та геопросторовою інформацією з урахуванням стандартів ЄС (Директиви INSPIRE) і послідовним застосуванням українського стандарту (КОАТУУ) всіма відповідними адміністраціями для визначення територій. Завершити присвоєння кодів КОАТУУ об’єднаним територіальним громадам (Державною службою статистики) та закликати до використання принципів відкритих державних даних до статистичних та геопросторових даних (Мінрегіоном).
  • Інтеграція інформаційних ресурсів
    • Створення інтегрованої системи в Мінрегіоні з урахуванням принципу сталості для підтримки різних систем моніторингу, яка буде забезпечувати пов’язані статистичні та геопросторові дані, особливо ті, які вже було зібрано для моніторингу процесу об’єднання й просторового планування, та використовувати інструменти автоматичного з’єднання з іншими наявними базами даних. Управління такою системою в Мінрегіоні має гарантувати задоволення потреб усіх потенційних користувачів інформації.

Конкретна ціль 4: Зміцнені аналітичні здібності користувачів територіальної статистики

Очікувані результати:

  • Зміцнений аналітичний потенціал Мінрегіону
    • Зміцнення аналітичних спроможностей користувачів територіальної статистики, особливо в Мінрегіоні та обласних адміністраціях, обробка та використання наукових даних для формування регіональної й місцевої політик, у тому числі статистичної інформації, геопросторових знань[20], поведінкових інсайтів та результатів, шляхом здійснення постійного навчання персоналу з використанням міжнародного досвіду.
    • Визначення інститутів, груп дослідників та аналітиків, які можуть допомогти (через залучення прикладного дослідження) у підготовці якісних аналітичних звітів, на основі існуючих аналітичних спроможностей дослідницького середовища в Україні. Створення оперативних зв’язків для обміну та залучення докторантів і популяризації дослідження з регіонального розвитку на основі пріоритетів, визначених Міжвідомчою робочою групою з показників регіонального розвитку.
  • Широке використання даних для обґрунтування місцевих політик
    • Створити мотивацію для використання даних у процесі розробки, моніторингу та оцінювання політик на всіх рівнях урядування. Доведено, що навички без мотивації або мотивація без навичок неефективні для формування спроможності щодо вдосконалення обґрунтованих політик[21]. Мотивувати можна через використання визнання (наприклад, демонстрацію «чемпіонів» найкращих практик використання даних для формування місцевої та регіональної політик), створення спільнот практиків (наприклад, сприяння обміну найкращими практиками, такими як Альянс корисних даних (Alliance for Useful Evidence)).[22]

Переклад: Олена Калініна

Редактор: Оксана Шевченко

Усі терміни в цій статті повинні сприйматись як гендерно-нейтральні

 

Хосе Сервера брав участь в Міжнародному експертному обговоренні  «Розширення прав і можливостей громад. Розбудова стійких і сталих органів місцевого самоврядування», організованому Програмою «U-LEAD з Європою» в грудні 2019 року. Промова, яку він виголосив в межах одного з воркшопів конференції, знайшла своє продовження і у цій статті. Попри пізню публікацію, стаття залишається актуальною та для поточної дискусії щодо наступних кроків реформи місцевого самоврядування в Україні.

Від імені Програми «U-LEAD з Європою», ми хотіли б висловити нашу щиру подяку за обидва внески пана Сервера. Ця публікація увійде до майбутньої Збірки статей, яка буде опублікована онлайн.

Збірка статей – це збірник письмових внесків, підготовлених українськими та міжнародними експертами, науковцями та посадовцями після Міжнародних експертних обговорень, організованих Програмою «U-LEAD з Європою» у 2019 та 2020 роках. Статті порушують питання у галузях регіонального та місцевого розвитку, децентралізації влади та адміністративно-територіального устрою, актуальні як для української, так і для міжнародної аудиторії. Збірка буде опублікована онлайн українською та англійською мовами на ресурсах U-LEAD. Стежте за нами у Facebook, аби першими отримати інформацію про публікацію Збірки.

Якщо у Вас є запитання чи коментарі щодо Збірника статей загалом, чи цієї статті зокрема, Ви можете написати Ярині Степанюк yaryna.stepanyuk@giz.de.


Ця публікація була підготовлена за підтримки Європейського Союзу і його держав-членів Німеччини, Швеції, Польщі, Данії, Естонії та Словенії. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Програми «U-LEAD з Європою», уряду України, Європейського Союзу і його держав-членів Німеччини, Швеції, Польщі, Данії, Естонії та Словенії.

 


[1] Зверніть увагу, що стаття була написана на початку 2020 року. Деякі із зазначених спостережень можуть бути вже застарілими.

[2] HM Treasury (2015). The Aqua Book: guidance on producing quality analysis for government. https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/416478/aqua_book_final_web.pdf.

[3] Онлайн-ресурс Мінрегіону для отримання інформації щодо реалізації проектів: http://dfrr.minregion.gov.ua/Projects-list?PAREA=76.

[4] Таких як у DG Regio (2015). “Econometric assessments of Cohesion Policy growth effects: How to make them more relevant for policy makers?”, https://ec.europa.eu/regional_policy/en/information/publications/working-papers/2015/econometric-assessments-of-cohesion-policy-growth-effects-how-to-make-them-more-relevant-for-policy-makers

[5] Див. переможців Нобелевської премії 2019 року E. Duflo and M. Kremer (2003) “Use of Randomization in the Evaluation of Development Effectiveness”. https://economics.mit.edu/files/765.

[6] Офіційний вісник України, 2015, № 88, ст. 2926.

[7] Закон України «Про засади державної регіональної політики» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст. 90).

[8] Глобальне оцінювання національної статистичної системи України. https://ec.europa.eu/eurostat/documents/52535/52745/Ukraine+GA/dfaf8f9c-4d33-49ed-a9ae-57528dc56e47

[9] OECD (2018). Maintaining the momentum of decentralisation. OECD Multi-level Governance Studies, OECD, Paris.

[12] На основі Постанови Кабінету Міністрів України № 476 від 20 травня 2009 р. «Про запровадження оцінки міжрегіональної та внутрішньорегіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів».

[13] D. Rodrigues (2013). Evidence-Based Regional Policy: Lessons and Challenges. Presented in the OECD International Seminar “Política regional no contexto global: situação atual e perspectivas”.

[15] Statistical requirements compendium 2014 Edition. EUROSTAT, 2014.

[16] Nomenclature of Territorial Units for Statistics

[17] На момент написання статті в 2019 році бюджет для цього перепису не був затверджений.

[19] Утвореної згідно з Наказом Державної служби статистики України № 37 від 28 лютого 2018 р. (http://www.ukrstat.gov.ua/norm_doc/2018/37/37_2018.htm)

[20] Варто розглянути можливість участі в ESPON Observatory. https://www.espon.eu/.

[21] EPPI-Centre (2016) “The Science of Using Science: Researching the Use of Research Evidence in Decision-Making”. https://www.alliance4usefulevidence.org/assets/Science-of-Using-Science-Final-Report-2016.pdf

[22] https://www.alliance4usefulevidence.org/.  Див. також NESTA (2016)  “WISE COUNCILINSIGHTS FROM THE CUTTING EDGE OF DATA-DRIVEN LOCAL GOVERNMENT”, https://www.nesta.org.uk/report/wise-council-insights-from-the-cutting-edge-of-data-driven-local-government/.

Теги:

думки експертів міжнародна підтримка оцінка ефективності громад

Джерело:

Поділитися новиною:

Коментарі:

Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Читайте також:

13 жовтня 2021

Розпочався конкурсний відбір проєктів для карпатських громад

Розпочався конкурсний відбір проєктів для...

 Сьогодні офіційно стартував Конкурс ініціатив місцевих карпатських громад-2022 у межах проєкту «Карпатська мережа...

13 жовтня 2021

Піклувальна рада закладів освіти громади - запис вебінару

Піклувальна рада закладів освіти громади -...

Що потрібно знати про піклувальну раду закладів освіти громади? Усі деталі створення і діяльності дізнавалися від...

13 жовтня 2021

Перші земельні торги у формі електронних аукціонів вже оголошено

Перші земельні торги у формі електронних...

Автор: Роман Романко,експерт з просторового планування та управління природними ресурсами Програми «U-LEAD з...

13 жовтня 2021

На конкурс «Кращі практики місцевого самоврядування–2021» надійшло понад сто заявок 

На конкурс «Кращі практики місцевого...

Цьогоріч на Конкурс «Кращі практики місцевого самоврядування» надійшло 112 заявок від органів місцевого...

13 жовтня 2021