Автор: Андрес Родріґес-Позе, професор Princesa de Asturias,
професор економічної географії Лондонської школи економіки і політичних наук

---

На міста, містечка й регіони в усьому світі постійно тисне потреба адаптуватися до глобалізації, технологічного прогресу, змін у промисловому виробництві та нових динамік міграції й торгівлі. При цьому розвиткові політики здебільшого неспроможні відповідати на ці виклики. Стратегії, що ґрунтуються на поєднанні фізичного й людського капіталу та технологій і були порівняно ефективними в минулому, не можуть впоратися з дедалі більшою нерівністю між територіями і її підступними економічними, соціальними й політичними наслідками. Відтак перед нами стоїть завдання: як у Європі, так і у всьому світі потрібно обов’язково зрозуміти, що зумовлює різницю між територіями й чому ефект від державного втручання, що має на меті економічний розвиток, дедалі зменшується.

Шукаючи відповіді, науковці почали детальніше вивчати інституції. І поки експерти б’ються над тим, щоб комплексно зрозуміти, чому одні території занепадають, а інші процвітають, відповідь може критися в недоліках нашого теоретичного інструментарію й у тому, як ці недоліки відбиваються на реалізації політик розвитку. Протягом останніх років стало зрозуміло, що ми спостерігаємо падіння ефективності державного втручання за всіма трьома традиційними основними осями зростання. Цей спад свідчить про те, що у формулі зростання й розвитку бракує ключової складової. Нещодавні дослідження справді показують, що як за важливістю, так і за впливом на економічний розвиток інституції переважують традиційні фактори на кшталт торгівлі, запасів ресурсів і географії.

Утім, те, як інституції формують економічний прогрес, залишається маловивченим. Література про зв’язок між інституціями й розвитком стикається з перешкодами в кількох вимірах.

По-перше, спроби прив’язати якість інституцій до економічного розвитку впираються в те, що дати визначення інституціям складно, та й загалом у цьому чимало неоднозначності. Концепції інституцій часто суб’єктивні, якщо не відверто спірні.

По-друге, виміряти й операціоналізувати інституційний вимір проблемно з кількох причин: а) багато різновидів інституцій зумовлені певними контекстом і географією; б) на ефективність конкретних інституційних моделей також упливає час; в) інституції й розвиток зазвичай ендогенні; г) інституції тісно пов’язані з трьома іншими чинниками зростання, а також із інноваціями й освітою.

Попри ці серйозні перепони останнім часом відбувся значний поступ у оцінці інституцій на субнаціональному рівні, зокрема в Європі. Найбільшого прориву досягли в Інституті якості державного управління Ґетеборзького університету: там розробили ґрунтований індекс оцінки державного управління (QoG), що набуває популярності. Використання інструментарію QoG в численних дослідженнях виявило, що якість державного управління впливає на економічні досягнення. Фактично якість державного управління впливає не тільки на економічне зростання, а й на ефективність реалізації європейських політик згуртованості й регіональну конкурентоспроможність.

Корумповані та /чи неефективні уряди підривають регіональний потенціал інноваційності й підприємництва й роблять регіони менш привабливими для мігрантів. Вони ж упливають і на регіональні середовища й рішення стосовно інвестицій у суспільне благо, а ще б’ють по інклюзивності та участі в політичних процесах.

Якщо коротко, то результати будь-якої державної політики загалом і стратегій розвитку зокрема визначають інституції та якість державного управління. Відтак удосконалення якості інституцій та урядування на місцевому рівні — це необхідна умова досягнення стійкого й міцного розвитку та поліпшення добробуту громадян загалом, де б вони не проживали. Якщо поставити якість інституцій на чолі аналізу перешкод розвитку, це однозначно може принести країні на кшталт України величезну користь.

Це означає, що необхідно змінювати підходи. Для інтеграції їх інституційного виміру до стратегії розвитку України необхідно виконати кілька завдань, зокрема:

1. Краще розуміти відмінності в якості інституцій і динаміці інституційних змін. Щоб інституційна реформа точно спрацювала — забезпечила збільшення добробуту громадян, де б вони не проживали, — спочатку необхідно проаналізувати зміни в якості інституцій у цілій країні, а також те, як інституційні зміни можуть відбиватися на економічних результатах регіонів і міст, із особливим фокусом на впливі інституційних змін на відсталі та депресивні території.
2. Роль формальних і неформальних інституцій у економічному розвитку. Вплив інституцій не закінчується на формальних інституціях. Треба розуміти й удосконалювати те, як повноваження, якість і компетенції міської та регіональної влади визначають економічний розвиток. Утім, поліпшення соціального капіталу, збільшення довіри, толерантності й відкритості, покращення професійної етики й креативності матиме рівнозначний уплив на добробут українців у майбутньому.
3. Інституційні механізми економічного розвитку. Для підвищення ефективності політики розвитку необхідно розуміти механізми, через які формальні й неформальні інституції впливають на економічні результати міст і регіонів. Потрібно визначити інституційні закономірності, що зумовлюють стійкий успіх або невдачу різних видів інтервенцій по всій Україні.
4. Інституції як елемент політики розвитку. Насамкінець попередні три орієнтири слід об’єднати й трансформувати в життєздатні рекомендації, якими можна скористатися при розробці та впровадженні політик розвитку для конкретної території. Особливо варто зосередитися на розробці чітких і дієвих рекомендацій для формування політик, які допомогли б поліпшити ефективність стратегій розвитку й заходів публічної політики у країні.

 

Перекладач: Лідія-Олександра Волянська

Редактор: Оксана Шевченко

Усі терміни в цій статті повинні сприйматись як гендерно-нейтральні

---

Професор Андрес Родріґес-Позе брав участь в Міжнародному експертному обговоренні «Розвиток громад: довіра, інституції, фінанси та люди», організованому Програмою «U-LEAD з Європою» в грудні 2020 року. Промова, яку він виголосив в межах одного з воркшопів конференції, знайшла своє продовження і у цій статті.

Від імені Програми «U-LEAD з Європою», ми хотіли б висловити нашу щиру подяку за обидва внески професора Родріґеса-Позе. Ця публікація увійде до майбутньої Збірки статей, яка буде опублікована онлайн.

Збірка статей – це збірник письмових внесків, підготовлених українськими та міжнародними експертами, науковцями та посадовцями після Міжнародних експертних обговорень, організованих Програмою «U-LEAD з Європою» у 2019 та 2020 роках. Статті порушують питання у галузях регіонального та місцевого розвитку, децентралізації влади та адміністративно-територіального устрою, актуальні як для української, так і для міжнародної аудиторії. Збірка буде опублікована онлайн українською та англійською мовами на ресурсах U-LEAD. Стежте за нами у Facebook, аби першими отримати інформацію про публікацію Збірки.