Леся Федченко, експертка з юридичних питань

Практично після кожних місцевих виборів серед найактуальніших питань, з якими звертаються представники місцевого самоврядування, є питання щодо отримання так званих «депутатських гарантій» особами, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та не мають можливості повернутися на попереднє місце роботи. 

У цій публікації розглянемо у чому полягає суть гарантій, передбачених ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (далі – Закон), на яких саме осіб ці гарантії поширюються, яка процедура їх отримання та за яких обов’язкових умов це взагалі можливо.

Суть гарантій. Стаття 33 Закону містить низку положень щодо охорони трудових та інших прав депутата місцевої ради.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через 3 місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Отже, охорона трудових прав депутата місцевої ради починається на етапі його обрання на виборну посаду у раді. Саме від правильного звільнення з попереднього місця роботи депутата, обраного на виборну посаду у раді, залежить чи зможе він, у разі настання певних обставин, скористатися передбаченою цією статтею гарантією. Частина 1 ст. 33 Закону визначає, що трудовий договір з депутатом за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства.

Що це означає? Це означає, що трудовий договір з депутатом має припинятися на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України (у зв’язку із переходом на виборну посаду) – це перша обов’язкова умова. Тобто, особа, яка не перебувала у трудових відносинах перед обранням на виборну посаду (незайняті особи, особи зі статусом безробітного, фізичні особи- підприємці тощо) не може претендувати на виплату з згаданої компенсації. 

Другою обов’язковою умовою є дотримання 3-місячного строку після припинення повноважень, протягом якого депутат має право на повернення на попереднє місце своєї роботи.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 33 Закону депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Отже, депутату може бути надано й іншу рівноцінну роботу (посаду) на тому самому або навіть на іншому підприємстві (у разі відсутності попередньої роботи (посади)).

Абзац 2 ч. 2 ст. 33 Закону передбачає, що у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше 6 місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Отже, у разі неможливості надання роботи (посади) – як попередньої, так й іншої рівноцінної роботи на цьому або іншому підприємстві, особа може претендувати на збереження протягом не більше 6 місяців її середнього заробітку на виборній посаді з відповідного місцевого бюджету.

Таким чином, маємо третю обов’язкову умову – неможливість надання відповідної роботи (посади). Звісно, що така неможливість має бути об’єктивною та документально підтвердженою.

Враховуючи зазначене вище, особа може претендувати на збереження протягом не більше 6 місяців її середнього заробітку з відповідного місцевого бюджету у разі дотримання в сукупності трьох обов’язкових умов:

1 – звільнення з попереднього місця роботи за п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України;

2 – звернення на попереднє місце роботи не пізніше 3-х місяців після припинення повноважень;

3 – неможливість надання відповідної роботи (посади).

Особи, на яких поширюються гарантії. Загалом Закон поширюється на всіх депутатів місцевих рад (сільських, селищних, міських, районних, обласних).

Але гарантії, про які йдеться у ст. 33 цього Закону, поширюються на певні категорії осіб, які обрані на виборні посади у радах та працюють в них на постійній основі:

у сільській, селищній, міській раді – сільський, селищний, міський голова, секретар відповідної ради;

у районній в місті раді – голова районної у місті ради, заступник голови районної у місті ради;

у районній раді – голова районної ради, заступник голови районної ради;

в обласній раді – голова обласної ради, перший заступник голови обласної ради, заступник голови обласної ради, голова постійної комісії з питань бюджету обласної ради;

у Київській міській раді - заступник міського голови - секретар Київської міської ради,  голова постійної комісії з питань бюджету Київської міської ради.

До внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Законом України від 16.07.2020 р. № 805 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства» ч. 4 ст. 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачала поширення гарантій діяльності депутатів місцевих рад, передбачених Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», якщо інше не встановлено законом, на старост. Однак, після набрання чинності вказаними змінами такі гарантії на старост вже не поширюються.

Процедура отримання гарантованих виплат. Особа, яка претендує на виплату із місцевого бюджету середнього заробітку протягом не більше 6 місяців, має звернутися до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою на документами, що підтверджують:

1. неможливість працевлаштування на попередньому місці роботи (довідка відповідного підприємства, установи, закладу, що підтверджує неможливість працевлаштування; витяг із Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про перебування відповідної юридичної особи у процесі припинення тощо);

Важливо! При цьому наявність іншого працевлаштованого на попередньому місці роботи депутата (голови, секретаря) не є належною підставою для здійснення виплат, про що детально написано вище.

2. відсутність у особи трудових відносин на дату звернення (трудова книжка).

Форма заяви та орган (особа) до якої заява подається, законодавством не визначені. Отже, заява складається у довільній формі з урахуванням положень ст. 33 Закону. Формулювання заяви може бути примірно таким:

Розрахунок середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Виплати здійснюються з КЕКВ 2111 «Заробітна плата» (роз’яснення Державної казначейської служби України від 25.11.2016 р. № 16-08/368-19919). При цьому варто зауважити, що виплата здійснюється помісячно, а не одноразово. У разі працевлаштування особи до закінчення 6-місячного строку виплати вона повинна повідомити про це орган місцевого самоврядування, у такому разі виплата припиняється.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 33 Закону час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше 6 місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов'язки на постійній основі.