Олексій Воробйов про те, як живе його громада тепер, коли одну її частину захоплено, а інша знаходиться у сірій зоні

 

Від редакції порталу «Децентралізація»

«Завдяки інтерв’ю для «Децентралізації» ми отримали мікроавтобус…» – ці слова очільника Сіверської МВА Олексія Воробйова для нас – найкраща подяка. І доказ того, що говорити про проблеми громад навіть із зони активних бойових дій – вкрай важливо. Той мікроавтобус, про який йде мова, вже евакуйовує людей із-під обстрілів.

Але війна не закінчується, і потреби стають лише гострішими. Сьогодні Сіверська громада, половина якої перебуває у «сірій зоні», а сам Сіверськ – під вогневим контролем ЗСУ, потребує вашої допомоги.

Що конче необхідно громаді прямо зараз:

• Невеликі генератори (2-3 кВт). Це питання виживання в умовах, коли світла немає постійно.
• Засоби особистої гігієни. Люди, які залишаються в небезпечних умовах, не мають доступу до найпростіших речей.

Кожен небайдужий може стати тим самим «партнером», завдяки якому громада тримається. Долучайтеся!

А тепер – читайте інтерв'ю з людиною, чия команда не знає вихідних, попри смертельну небезпеку будує плани на майбутнє і дарує громадам-побратимам гойдалки з лісу, де тривають бої.

 

Автор: Дмитро Синяк

 

 

З нашої останньої розмови з Олексієм Воробйовим минуло трохи менше півроку, але для Сіверської громади за цей час змінилося дуже багато. Сіверськ втратили несподівано і швидко. Проте начальник Сіверської військової адміністрації Олексій Воробйов наполягає на тому, що Сіверську громаду рано включати до списку окупованих. Адже її  половина досі вільна, хоч і значиться на карті DeepState у сірій зоні, а сам Сіверськ знаходиться під повним вогневим контролем ЗСУ.

 

Начальник Сіверської військової адміністрації Олексій Воробйов

 

Як Децентралізація доклалася до справи оборони України

Яка частина Сіверської громади знаходиться під контролем української влади?

- Рівно половина – чотири населених пункти. А сам Сіверськ перебуває під повним вогневим контролем наших хлопців та дівчат. Я прошу вас підкреслити це. Ми – живі! Ми боремося! Ми працюємо! Ми допомагаємо Збройним Силам України ще краще і точніше бити ворога. І, до речі, портал Децентралізація став для нас важливою платформою для висвітлення наших найнагальніших проблем. Саме завдяки таким платформам про нас дізнаються різноманітні донори, які потім надають нам допомогу. Так після минулого інтерв’ю Децентралізації до нас звернулися наші партнери й запропонували безоплатно передати нам мікроавтобус для евакуації мешканців. Хоч і не броньований, зате повнопривідний! Те, що треба! А бронею ми його самі обшиємо. Тож ми щиро вдячні і нашим партнерам, і порталу Децентралізація за таку важливу допомогу та підтримку!

Приємно це чути! Та чи ще затребуваний цей мікроавтобус? Чи залишилися мешканці у тій половині громади, яка знаходиться під українським контролем?

- На жаль, на території громади наразі ще перебуває одинадцять осіб. Їхня подальша доля нам достеменно невідома, адже там бесперервно тривають активні бойові дії. Мікроавтобус ми використовуємо для евакуації наших мешканців, які залишаються у різних місцях Донецької області, котрі теж знаходяться під постійним вогневим впливом ворога. Я маю на увазі Миколаївку, Дружківку, Слов’янськ, Краматорськ, а також селища Черкаське та Новодонецьке. Особливу увагу ми приділяємо евакуації дітей, і зараз ця робота триває у посиленому режимі. Окрім цього, ми забезпечуємо доставку гуманітарної допомоги для тих, хто досі залишається на території області попри складні та небезпечні умови.

Після взяття Сіверська на пропагандистських російських каналах з’явилося кілька роликів, у яких мешканці міста дякували «асвабадітєлям». Тож, може, ті, хто вперто залишаються у своїх домівках, просто ждуни? 

- Та ні, я би так не сказав. Хоча у голову до кожного не залізеш. Я був надзвичайно вражений, навіть шокований цими роликами. Я ж усіх цих людей знаю. Я та мої люди не раз привозили їм продукти та ліки, ризикуючи власним життям. І теж вислуховували слова подяки та підтримки Збройним Силам України, які здавалися щирими. А тепер ці люди ллють на нас бруд, радо усміхаючись тим, хто хотів і хоче нас убити. Ну, як так можна!? Я цього не розумію. Та одне тішить: жоден з цих людей не сказав, що вони голодували. Тобто нехай непрямо, але вони підтвердили, що українська влада всім їх забезпечувала. І робила це до останнього. Проте варто зазначити, що достеменно невідомо, які заходи, так би мовити, російські окупанти застосовували до цих людей. Ні для кого не є секретом, що деколи людей примушують говорити певні речі. На цьому будується вся російська пропаганда.

У минулому інтерв'ю ви казали, що внаслідок російського вторгнення загинули близько ста мешканців вашої громади. Чи не призвів до нових втрат російський наступ?

- Призвів, на жаль. Станом на грудень обліковано 108 загиблих мешканців громади внаслідок військової агресії російської федерації. Водночас наразі ми не маємо остаточних і повністю підтверджених цифр, адже через інтенсивні бойові дії та обмежений доступ до окремих територій повний облік втрат ускладнений.

 

Мікроватобус, який отримала Сіверська громада, завдяки інтерв’ю Олексія Воробйова Децентралізації, 2 лютого цього року

 

Під час передачі мікроавтобусу. Зліва направо: виконавчий директор Ukraine aid International Маршалл Майєр, Директор департаменту інвестиційно-інноваційного розвитку і зовнішніх відносин Донецької ОДА Оксана Головко, начальник Сіверської МВА Олексій Воробйов, керівник Благодійного фонду Ukraine aid International Богдан Шестопалов. 2 лютого цього року

 

Олексій Воробйов під час спілкування з військовими

 

Гойдалки із Серебрянського лісу або Як партнерство у рамках проєкту «Пліч-о-Пліч» змінює Україну

У лютому цього року  з’явилося повідомлення про те, що Сіверська та Ольгопільська громади узгодили план спільних дій на 2026 рік. Не могли б ви розповісти про це докладніше?

- Ми підписали рамковий документ про співпрацю буквально в усіх напрямках. На загал Ольгопільська громада є одним з наших чотирьох партнерів за проєктом «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади». Інші три: Мукачівська, Дубриницька та Оноківська громади. Ці громади просто надзвичайно допомогли нам минулого року. Причому допомогу отримали не тільки наші мешканці, але й наші переселенці, а головне – підрозділи Збройних Сил України, які у нас стоять. Найцікавішою вийшла співпраця з Оноківською громадою Закарпатської області. Ми плануємо спільно реалізувати в цій громаді проєкт «Агромістечко для ВПО». Люди повинні жити у модульних будиночках і мати роботу неподалік. Жити, звісно, тимчасово, тому що я не маю жодних сумнівів у тому, що нашу громаду буде деокуповано, й усі ми повернемося до рідних місць. В Оноківцях до послуг наших людей будуть також новенькі школа і садочок. Тобто накльовується дуже хороший проєкт. Та про його деталі я зараз не хотів би розповісти, бо, знаєте, деякі речі люблять тишу.

А у яких напрямках ви співпрацюєте з трьома іншими вашими партнерами за проєктом «Пліч-о-Пліч»?

- Завдяки цьому проєкту, Україна стає більш монолітною, сильнішою, мов пальці одної руки, зібрані в кулак. Звісно, війна це жахлива трагедія, біда, що позбавила нас власних домівок. Зате натомість ми отримали відчуття єдності з цілою державою, з цілою нашою нацією. Наприклад, зараз десятеро наших дітей відпочивають в Австрії – саме завдяки співпраці за проєктом «Пліч-о-Пліч». Ми обмінюємося професійним досвідом, деякими матеріальними активами. Ми підтримуємо одне одного. Власне, працюємо пліч-о-пліч. Причому співпраця є обопільною і, я думаю, взаємовигідною. Наприклад, ми передаємо громадам-партнерам свою техніку, яку нам вдалося врятувати і яка нам поки що непотрібна. І вони усім цим користуються. Я маю на увазі не тільки комп'ютери, ноутбуки та інтерактивні дошки зі шкіл, але й комунальний транспорт. Наприклад, Оноківській громаді ми передали наш трактор, автобус та щепоріз. У нас також був гурток, що використовував швейні машинки, тож ми також передали їх Оноківській громаді. Зараз там на цих машинках шиють прапори та дитячі костюми для різноманітних виступів у садочках. Можна сказати, що наші громади-партнери стали для нас певною тиловою базою, на якій ми можемо зберігати своє майно та різноманітні цінності.

Дуже незвичною акцією, що її започаткувала Сіверська громада, було передання у грудні минулого року дитячих гойдалок громадам-партнерам. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.

- Це була моя ідея. Гойдалки встановлено у Мукачівській, Оноківській та Дубриницько-Малоберезнянській громадах. Такий незвичний подарунок став символом вдячності за підтримку, допомогу та солідарність, які наші партнери надають нам у межах міжмуніципальної співпраці.

У чому особливість цих гойдалок?

- Частину Сіверської громади вкриває Серебрянський ліс, що вже став певним символом оборони України. Гойдалки зроблено з дерев, що виросли у цьому лісі. У такий спосіб кілька громад України змогли буквально торкнутися цього лісу, відчути його. Крім того, ми нагадуємо у такий спосіб про себе. Нехай люди знать, нехай навіть відчувають на дотик: Сіверська громада є, вона не здалася, вона бореться! Й у цій боротьбі їй потрібна допомога... Гойдалки також є символом зруйнованого дитинства тисяч українських дітей, німим докорам російським зайдам. Ці гойдалки – наче частина нашого серця.

Чи змінює така співпраця людей, які мешкають у громадах-партнерах?

- Так, і це найголовніше. Завдяки нашій співпраці, змінюється думка, нав’язана російської пропагандою, що Донеччина нібито проросійськи налаштована. Коли мешканці наших громад-партнерів бачать, як ми допомагаємо Збройним Силам України, як ми робимо все, щоб зберегти нашу державу – їх це вражає, і вони змінюють своє ставлення до Донеччини. Ми віримо у нашу Україну, ми любимо її і не хочемо жити ані у росії, ані деінде. Дай Бог всім бути такими патріотами, як ми!

 

Гойдалки передають всій Україні генетичний код Сіверської громади. Тодішній виконуючий обов'язки сільського голови Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Євген Лейба і начальник Сіверської військової адміністрації Олексій Воробйов (праворуч)

 

У Мукачевому. Зліва направо: голова Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, начальник районної державної адміністрації Сергій Кальян; заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Мукачівської міської ради Мукачівського району Закарпатської області Святослав Туз; начальник Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області Олексій Воробйов; представник Мукачівської громади

 

Оригінальну ідею втілено у рамках проєкту «Пліч-о-Пліч»

 

«Більшість із тих, хто виїхав, хочуть повернутися і донатять ЗСУ…»

Чи має Сіверська громада також міжнародних партнерів? Чи допомагають вони їй?

- Так, ми активно працюємо у цьому напрямку. От буквально минулого року, завдяки контактам, отриманим від нашого ключового партнера за проєктом «Пліч-о-Пліч» – Оноківської громади, ми, здається вперше в Україні підписали тристоронній меморандум про співпрацю: ми, Оноківська громада і чеська громада. Для підписання цього договору я навіть до Праги їздив. Чудових партнерів ми маємо в особі муніципалітету міста Вестон у США, у штаті Коннектикут. Це наші справжні друзі, які жодного разу не відмовили нам у допомозі.

У минулому інтерв’ю ви казали, що медичну складову громади ви перевели до міста Жовті Води Дніпропетровської області. Чи це означає, що більшість ваших людей живуть там?

- Ні, ми обрали Жовті Води тому, що там нас прийняли безоплатно. Ціни на оренду ви ж бачите які, а для нас кожна копійка зараз дорога. Бо ми ж усі вільні гроші перераховуємо Збройним Силам. Медицина – дуже витратна галузь для кожної громади, тому економія для нас була найважливішою. А наші люди вже призвичаїлися до онлайн-режиму: частину хворих лікарі приймають за інтернет-зв’язком, дають їм поради телефоном. А ми вже розсилаємо по цілій Україні і ліки, і памперси, і загалом все, все, що потрібно пацієнтам. З іншого боку, до Жовтих Вод справді переїхало багато наших мешканців. Також ми маємо їхні великі осередки у Києві, Дніпрі та Кривому Розі й менші осередки у Полтаві та Харкові. Туди раз на квартал ми надсилаємо гуманітарну допомогу, яку отримує кожна родина наших мешканців.

Як налаштовані ті, хто виїхав?

- Більшість хоче додому, донатить ЗСУ. З нашої громади багато волонтерів, а найголовніше – багато військових. Чимало хлопців та дівчат взяли до рук зброю, щоб протистояти російській агресії.

Чи отримують мешканці Сіверської громади нове житло за програмою Є-Відновлення?

- Так, отримують. Слава Богу, відповідна комісія у нас працює, і я вдячний кожному її члену за те, що вони роблять. Бо від цієї роботи залежить доля сотень, а то й тисяч родин. Для того, щоб отримати кошти на нове житло, комісія має дати висновок по старому житлу, а ви самі розумієте, як це непросто у наших умовах. Добре, що дозволили обстежувати будівлі дистанційно, за допомогою дронів, але це все одно не завжди рятує, бо на українські дрони весь час полюють дрони російські. Тож часто дрон, який летить на обстеження будинку, назад вже не повертається. Однак ми виходимо із ситуації, замовляючи космічну фотозйомку. Деколи її цілком достатньо. Похвалюся, що у відповідному рейтингу Донецької області Сіверська громада посідає найвищі місця – саме за роботою по програмі Є-Відновлення.

З якими проблемами звертаються до вас мешканці?

- Часто вони не можуть правильно оформити заяву на отримання компенсації за зруйноване житло за програмою Є-Відновлення. Там є маса юридичних моментів, та й у кожного своя ситуація. А ще, знаєте, багато людей просто не оформлювали документів на своє житло. Тож це є найбільшою проблемою зараз.

 

Під час передачі на зберігання швейних машинок з Сіверська Оноківській громаді

 

На швейних машинках із Сіверська тепер шиють прапори та дитячі костюми для різноманітних дитячих виступів

 

Крім швейних машинок, Сіверська громада передає партнерам комунальну техніку та інші матеріальні цінності – теж на зберігання

 

«Ми напрацювали чимало унікальних управлінських і технічних рішень…»

Кадрова проблема і до повномасштабного вторгнення стояла доволі гостро. Де ви зараз знаходите кадри?

- Так, проблема ця справді доволі серйозна. Минулого року нам пощастило знайти хорошого юриста. Якщо він не справляється, хороший юрист також є у районі. Також для вирішення тих чи інших питань ми залучаємо фахівців з партнерських громад, з обласної адміністрації тощо. Зазвичай нам ідуть назустріч, розуміючи складність нашої ситуації.

Ви вже майже чотири роки очолюєте Сіверську військову адміністрацію. Пригадайте, що вас найбільше вразило за цей час?

- Мене не перестає вражати характер моєї роботи. Здавалося б, очільник громади мав би будувати, розвивати її, а я маю справу виключно з руйнуваннями. Інша вражаюча річ – це стійкість моєї команди, завжди налаштованої на перемогу, на максимальну допомогу нашим Збройним Силам і нашим людям загалом. Ці люди мають цілком нове для України бачення. Вони завжди думають про майбутнє і працюють на перспективу. Це нове особливе бачення сформувалося завдяки війні. Можливо, завдяки йому ці люди роблять те, що іншим може здаватися неможливим. До речі, ми говоримо з нашими громадами-партнерами про певний обмін досвідом у цьому напрямку. Тобто моя команда готова навчати наших друзів працювати по-іншому, з набагато більшою ефективністю, використовуючи часом унікальні управлінські й технічні рішення.

Які конкретні рішення ви маєте на увазі?

- Якщо говорити про документи, то це використання хмарних сервісів. Але я хотів би звернути вашу увагу не на технології. От ви уявіть, що ми чотири роки тут живемо фактично без світла, опалення, газу, а часто і без інтернету й мобільного зв’язку. А умови життя при цьому не були такими вже поганими: до останнього працювали магазини, надавалися всі можливі послуги. Комунальники прибирали вулиці й вивозили сміття, лікарі приймали хворих… Як ми це зробили? От про що я готовий розповідати нашим партнерам!

Яке майбутнє ви бачите для своєї громади? Чи працюєте ви над створенням тих чи інших документів для майбутнього відновлення Сіверська та довколишніх сіл?

- Так, звісно, працюємо. Прийде час, ми знайдемо інвесторів і все відбудуємо. Ми вже маємо певне бачення майбутнього Сіверська: приємного затишного міста без висотної забудови, з автономними системами енергозабезпечення і новітніми технічними рішеннями.

Чи тепер, коли Сіверськ знаходиться у сірій зоні, у вас не стало менше роботи?

- На жаль, ні. Усі ми крутимося, мов білки у колесі з ранку до ночі, без вихідних. Я не можу розповідати про все, чим ми займаємося, але ви не забувайте, що ми – військова адміністрація, а зараз війна. Тому завдань у нас точно не бракує.

Давайте спробуємо ще раз допомогти вам. Мікроавтобус для евакуації ви вже маєте. Чого потребуєте тепер?

- Невеликих генераторів, потужністю від 2-3 кВт. Ви ж, мабуть, розумієте, як тут у нас зі світлом. Також наші люди просять про засоби особистої гігієни. Якщо хтось надіслав би нам їх, я був би дуже вдячний!

 

Під час робочої поїздки начальника Сіверської військової адміністрації Олексія Воробйова до Ольгопільської громади, 25 лютого цього року

 

Діти з Сіверської громади під час екскурсії до Гюссінгського замку в Австрії, куди вони вирушили завдяки співпраці громад у рамках проєкту «Пліч-о-Пліч», березень цього року

 

Діти з Сіверської громади на відпочинку в Австрії, березень цього року