Команда проєкту U-RESTORE офіційно розпочала роботу з 12 відібраними громадами. 21–22 квітня відбувся дводенний захід-відкриття «Діалог про відновлення в інтересах громади», який об'єднав представників громад, міністерств та експертного середовища навколо питання, що сьогодні визначає майбутнє кожної української громади: як спланувати відновлення так, щоб воно справді працювало — для людей і разом з ними.

---

День перший: від викликів громад до підходів, орієнтованих на людей

 

 

Перший день заходу зібрав представників громад, організацій громадянського суспільства та експертів для обговорення того, що стоїть за поняттям «якісне відновлення».

Наскрізною темою дискусій стала ідея, що якісне планування відновлення потребує не лише технічних рішень, а й уваги до соціального виміру — до того, як проєкти впливатимуть на різні групи людей у громаді.

«Для того щоб розробити якісні проєкти, необхідно оцінити потенційний вплив проєкту на гендерну рівність та соціальну інклюзію. Це сприятиме більш зваженому і стратегічному плануванню в громадах», — наголосила Олеся Бондар, директорка Українського Жіночого Фонду.

Ще одним ключовим акцентом дня стала роль громадянського суспільства як чинника стійкості — ресурсу, який Україна вже змогла мобілізувати у критичний момент.

«Україна вистояла на початку війни саме через силу неформальних зв'язків та громадянського суспільства. Громади мусять залучати суспільство, тому що це підсилить їх і зробить рішення більш зваженими і сталими», — підкреслила Наталя Климова, директорка ІСАР «Єднання».

Під час практичної частини представники громад працювали в групах над власним баченням спроможності, необхідної для ефективного відновлення — тобто здатності не лише планувати, а й реалізовувати та відстежувати результати. Серед ключових пріоритетів громади визначили доступ до якісних даних для ухвалення рішень та наявність людських ресурсів і професійних навичок. Саме поєднання цих двох факторів, на думку учасників, створює основу для системного відновлення.

 

 

День другий: дані та люди як дві опори відновлення

Другий день заходу продовжив цю логіку і зібрав громади, експертів та експерток навколо двох тем, на перетині яких сьогодні формується реальне відновлення — дані та люди.

З чого починається якісне відновлення — з ідей чи з даних?

Перша панель була присвячена системному плануванню та здатності громад перетворювати стратегії на конкретні проєкти. Саме тут прозвучала думка, яка фактично задала рамку всьому дню:

 

 

«Фінансується не ідея — фінансується статистично підтверджена проблема», — сформулював Віктор Нестуля, керівник проєктного офісу DREAM.

 

 

Ця теза відгукнулася в інших виступах. Віталій Проценко наголосив, що «відновлення має базуватися на якісних даних, координації інструментів і готовності громад працювати за стандартами ЄС». Водночас він окреслив зміни у підходах до стратегічного планування: держава вже готується до розробки нової Державної стратегії регіонального розвитку на 2028–2034 роки. Для цього буде затверджено оновлену методологію як на національному, так і на регіональному та місцевому рівнях. Вона передбачає тіснішу інтеграцію стратегічного та просторового планування, використання даних і підхід багаторівневого врядування.

 

 

Алла Кінщак, начальниця управління публічних інвестицій Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, додала: «Інвестиційні рішення мають базуватися на стратегії та актуальних даних — лише так можна забезпечити ефективне використання ресурсів». Вона також підкреслила, що реформа публічних інвестицій має допомогти визначати чіткі пріоритети розвитку на майбутнє, спираючись на об’єктивні дані та реальні потреби громад. Такий підхід дає змогу спрямовувати ресурси на рішення з найбільшим впливом. Водночас держава вже впроваджує інструменти підтримки підготовки якісних проєктів і формування пріоритетних інвестиційних портфелів.

 

 

Арсен Макарчук, Голова Державної служби статистики України,підсумував: «Дані — це основа для будь-якого управлінського рішення. Вони потрібні не лише державі, а й кожній громаді для планування свого розвитку». Саме тому Держстат уже розпочав пілот зі збору муніципальної статистики, сформувавши перелік із близько 200 індикаторів, необхідних для планування на рівні громад. Завдяки інтеграції різних джерел і сучасним технологіям якісна статистика на місцевому рівні знову стає доступною та може використовуватися для планування транспорту, освітніх і соціальних послуг. Він запросив громади долучатися до пілоту, щоб спільно напрацьовувати інструменти, які посилюватимуть їхню спроможність ухвалювати обґрунтовані рішення.

Спільний меседж панелі: конкуренція за ресурси відновлення виграється не креативністю ідей, а здатністю обґрунтувати проблему даними. Водночас навіть найкращі дані не працюють без розуміння людей, яких ці рішення стосуються.

Для кого відновлення? Демографія, ринок праці та соціальні виклики

Друга панель змістила фокус із цифр на людей — зокрема на демографічні зсуви, інклюзію та роль громад у підтримці різних груп мешканців.

 

 

Як зазначила директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, Елла Лібанова, Україна стикається з неминучою депопуляцією, старінням населення, посиленням міграції та зростанням територіальних диспропорцій, які по-різному впливатимуть на розвиток регіонів. У цих умовах громадам важливо зосередитися на утриманні та поверненні людського капіталу: розвивати соціальну інфраструктуру і послуги, створювати умови для зайнятості, зокрема для жінок, інвестувати у муніципальне житло та формувати середовище, до якого люди захочуть повертатися. «Багато жінок не працюють, тому що треба доглядати дітей… Громадам потрібно розвивати надання побутових послуг, догляду за дітьми і іншими членами родин» —  приклад, який навела директорка Інституту, наголошуючи що розвиток послуг догляду — це участь жінок в економіці. Окремим викликом стане конкуренція за робочу силу та потреба в адаптації нових працівників, що вимагатиме зваженої локальної політики.

 

 

Важливий момент прокоментувала Марія Грищенко, провідна соціологиня Інституту cоціології НАН України: «Інклюзивність —  це, з одного боку, здатність забезпечити рівну можливість для представлення думок усіх  соціальних груп, а з іншого —  сформувати рішення, що одночасно враховують потреби різних груп населення».. Вона підкреслила, що для кожного рішення важливо окремо визначати, хто є вразливими групами саме в цьому контексті, та створювати умови для їхньої участі —  зокрема з урахуванням доступності, часу та життєвих обставин людей. Зокрема, йдеться про так звану множинність вразливостей — коли поєднання кількох факторів (наприклад, гендеру, економічного становища чи наявності доглядових обов’язків) суттєво обмежує можливості участі. Показовим є приклад жінок із дітьми: без урахування їхнього часу та потреб у догляді навіть формально відкриті процеси залишаються для них фактично недоступними. Це означає адаптацію форматів консультацій, вибір зручного часу проведення зустрічей, доступність приміщень, а також використання зрозумілих каналів комунікації для різних груп населення. За її словами, залучення має бути не разовою дією, а системним процесом на всіх етапах —  від планування до реалізації, адже саме послідовна взаємодія, відкритий діалог і навіть невеликі, але видимі результати допомагають зберігати довіру в громадах.

 

 

Громади мають перейти від абстрактної «ветеранської політики» до конкретного розуміння людей, які повертаються, зауважила керівниця ветеранського проєкту «Назустріч» у Work.ua, Анастасія Розлуцька: «Громади повинні чітко розуміти, хто їхні ветерани і які їхні потреби, щоб будувати ефективні маршрути повернення до цивільного життя». Ключова роль громади — стати «точкою з’єднання» можливостей: допомогти визначити потреби ветерана, побудувати його маршрут — від освіти до працевлаштування — і налагодити партнерства з бізнесом та організаціями. Водночас вона застерегла, що створення ветеранських просторів саме по собі не є рішенням без розуміння реальних запитів, а системна робота й координація ресурсів є критично необхідними.

 

 

Олександра Нарижна, голова ГО Urban Reform, сформулювала принцип, який об'єднує обидва дні заходу: «Просторове і стратегічне планування мають бути єдиною системою, орієнтованою на людей, якість життя та унікальність кожної громади». Сьогодні українські громади часто змушені фокусуватися на базовій стійкості, що ускладнює стратегічне мислення. Ключовими умовами для повернення людей залишаються житло, робочі місця та якість життя, а також чітке розуміння унікальності кожної громади. Окремо вона акцентувала, що принцип build back better (відбудувати краще, ніж було) має застосовуватися вже на етапі планування. Йдеться не лише про відбудову інфраструктури, а про нову якість рішень – з урахуванням потреб людей, екології, економічної доцільності та довгострокового впливу кожної інвестиції.

Відновлення України визначається не лише ресурсами чи планами, а насамперед тим, як країна відповідає на демографічні зсуви, зміни на ринку праці та зростання соціальних запитів. Це потребує переходу від універсальних рішень до підходів, що враховують конкретні життєві ситуації людей і здатність громад адаптуватися до нової реальності.

Що це означає для громад: ключові висновки

Дводенна дискусія окреслює кілька практичних орієнтирів для громад, які починають шлях відновлення в межах U-RESTORE:

Якісні дані — це не бюрократична вимога, а  одна з основ  конкурентоспроможності громади. У ситуації, коли ресурсів менше, ніж потреб, перевагу отримають ті громади, які можуть статистично підтвердити  наявні проблеми, аргументовано визначити пріоритети та обґрунтувати запропоновані рішення. Це підвищує довіру з боку держави, донорів та потенційних інвесторів.

Інклюзія не є «додатковим розділом» у проєкті — вона є одним із ключових критеріїв його якості та ефективності. Оцінка впливу на гендерну рівність і соціальну інклюзію (GEDSI) має бути та інтегрована в логіку планування з самого початку, а не додаватися на завершальному етапі. Такий підхід дає змогу своєчасно виявляти потенційні бар’єри, краще враховувати потреби різних груп населення та підвищувати сталість результатів проєкту.

Громадянське суспільство — це актив, а не лише «ще одна стейкхолдерська група». Залучення ОГС, жіночих ініціатив, ветеранських організацій та інших активних груп робить політики та рішення більш стійкими й ефективними, оскільки саме вони мають безпосередній доступ до потреб, проблем і очікувань людей та здатні транслювати цей досвід у процес ухвалення рішень.

Просторове і стратегічне планування мають працювати як одна система. Розрив між документами стратегічного розвитку, планами просторового розвитку і конкретними проєктами відновлення — одна з головних причин, чому ресурси витрачаються неефективно.

Спроможність громади — це не лише про людей у штаті, а й про якість зв'язків. Професійні навички, доступ до даних та мережа партнерів — держава, донори, громадянське суспільство і бізнес — разом формують ту інституційну спроможність, яка перетворює стратегію на практичний результат.