Як Дмитрівська громада лікарку купувала. Історія з життя

 

Голова Дмитрівської ОТГ Кіровоградської області Наталія Стиркуль у січні 2020 року сказала на «Речниках громад», що готова придбати сімейного лікаря так само, як футбольні клуби купують спортсменів. І ось, що з цього вийшло…

Автор: Дмитро Синяк


Село Дмитрівку Знам'янському району Кіровоградської області заснував легендарний козак Дмитро у 30-х роках XVIII століття. З 1752 року аж по кінець ХІХ сторіччя тут, у зв’язку зі створенням на південному кордоні Російської імперії лінії військових укріплень, квартирували військові. Вони забезпечили селу певний захист, через що сюди дедалі частіше почали навідуватися торгові каравани, які йшли з Польщі на Запоріжжя і назад. Дмитрівка швидко зростала і багатіла, отримавши у середині ХІХ століття статус центру волості.

Однак при всіх статках тут завжди бракувало доброго лікаря. За даними збірки «Історія міст і сіл Української РСР», виданої ще 1962-го, «через відсутність належного медичного обслуговування у Дмитрівці тільки за 1876-1885 рр. померли 689 дітей». Це за кількості населення у 7,5 тис. осіб. А «лікарську дільницю на 15 ліжок, де працювали два фельдшери, тут відкрито лише у 1871 році. Однак містилася вона у темному незручному будинку».

Коли у 2018 році Дмитрівка стала центром об’єднаної громади, вона була найбагатшим селом в окрузі. Коли того ж року сюди навідалися польські експерти, щоб допомогти розробити Стратегію розвитку ОТГ, вони зізналися, що почуваються у Дмитрівці майже так само, як у Польщі. Лише одна деталь: у селі асфальтовані не тільки всі вулиці, але й провулки, причому нарікань на якість місцевих доріг немає. Секрет добробуту простий: у Дмитрівській ОТГ працюють кілька потужних агропідприємств, які дають роботу людям та чималі податкові надходження громаді.

Завдяки цьому вдалося розв’язати безліч матеріальних проблем, але одній проблемі жителі Дмитрівки зарадити так і не змогли: у селі так і не з’явилося належної кількості хороших лікарів. Фахові медики не хотіли їхати сюди на роботу через провінційний статус села. Єдиний місцевий лікар вже був пенсійного віку, а інший медик – переселенець, якого заледве знайшла голова громади Наталія Стиркуль, попрацював трошки і невдовзі втік до Кропивницького.

- Вийшло так, що в процесі реформи наша громада втратила кадровий потенціал у тому, що стосується медичної сфери, – дипломатично висловлюється Наталія Стиркуль. – Відтоді як одна наша лікарка, яка давно працювала у громаді, передчасно пішла із життя, охорона здоров’я перетворилася на великий головний біль. Бо єдиний лікар, до того ж у поважному віці, не в змозі обслужити понад 6 тисяч населення…

- Нам конче був потрібен хоча б один сімейний лікар на повну ставку, і ми всюди, де могли, питали про можливих кандидатів на цю посаду, однак безрезультатно, – додає Руслан Пушкаренко, директор КНП «Знам'янський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», до складу якого входить і Дмитрівська амбулаторія. – Ми не раз зверталися до обласної адміністрації, навіть давали оголошення на місцевому телебаченні. Але все марно. Ніхто не хотів їхати до нас, тому що тепер фахівці бояться села, як чорт ладану, помилково вважаючи, що тут не може бути перспективи для кар’єрного зростання. І всім не втовкмачиш, що Дмитрівка село нетипове: далеко не кожна міська амбулаторія має такі умови, як Дмитрівська…

 

 

На капітальний ремонт амбулаторії ще у 2017 році громада витратила близько 0,5 млн грн, придбавши для неї також всю необхідну оргтехніку та меблі. Загалом на медичну сферу того ж року Дмитрівська ОТГ виділила більше 1,2 млн грн. З кожним роком «медичні» витрати з зменшувалися, бо відремонтовані і забезпечені всім необхідним приміщення вже не потребували капіталовкладень. Залишилися фактично лише видатки на зарплату персоналу амбулаторії, які цього року вже становлять понад 550 тис. грн.

 

 

З медичної техніки у Дмитрівській амбулаторії є два аналізатори, які громада придбала, щоб відбирати аналізи у хворих на місці. А ще є електрокардіограф та портативний УЗД-апарат, який, щоправда, до недавнього часу стояв без діла, бо ніхто не вмів ним користуватися. Однак будь-які спеціалісти, відвідавши амбулаторію у Дмитрівці, казали, що у жодному селі не бачили такого рівня забезпечення всім необхідним.

 

Юлія Ягодінова, сімейна лікарка

 

Юлію Ягодінову пан Руслан Пушкаренко знайшов… у Facebook. Вона виготовляла на замовлення чудові тістечка і торти, і хтось із її клієнтів звернув увагу на анкетні дані профілю, у яких зазначалося що пані Юлія закінчила Полтавську медичну академію. Згодом він переповів це Русланові Пушкаренку, який зв’язався із жінкою і запропонував їй роботу.

- Виявилося, що Юлія саме пройшла інтернатуру у Знам’янській лікарні, де я тоді працював, – розповідає пан Руслан. – Вона навіть була у мене на практиці. Але виявилося, що зараз Юлія виховує двох дітей, і найменшій її донечці, Сніжані, лише два місяці. Я вмовляв її, пропонував найкращі умови, але жінка навідріз відмовлялася, кажучи, що не може лишити маленьку донечку саму. Однак я все одно телефонував їй щомісяця. Крига скресла тільки через рік!

У січні Наталію Стиркуль запросили до участі в одній з передач серії «Речники громад» Українського кризового медіа-центру, і прямому ефірі вона зробила голосну заяву.

- Якщо лікар-терапевт чи сімейний лікар підпише з нашою громадою договір на 10 років, ми готові придбати для нього квартиру чи будинок, підключені до газопроводу та водогону, – сказала пані Наталія. – Ми також готові за рахунок власних коштів Дмитрівської ОТГ подвоїти посадовий оклад такого лікаря, який зараз  складає 7,6 тис. грн. І третє: ми зобов’язуємося забезпечити лікаря транспортом і водієм, які будуть на повному нашому забезпеченні.

Після цього пані Юлія здалася. Коли Руслан Пушкаренко знову зателефонував до неї, вона сказала, що пристане на його пропозицію, якщо вдасться влаштувати Сніжану до Дмитрівського дитячого садочку. Виконати цю нескладну умову було справою техніки… 

Тепер за Юлією Ягодіновою щоранку о 7:30 приїжджає автомобіль Дмитрівської медичної амбулаторії. Пані Юлія відвозить Сніжану до Дмитрівського садочку і поспішає на роботу. Щоб забезпечити нового медика всім необхідним, громада прийняла спеціальну «Програму фінансової підтримки лікаря-терапевта», і до всіх озвучених Наталією Стиркуль умов додала ще й 20 тис. грн «підйомних».

- Ми купили для нової лікарки все: від необхідних медикаментів до шин для авто, – запевняє Наталія Стиркуль.

Однак Юлія Ягодінова відмовилася від житла у Дмитрівці, бо має добротний будинок у сусідньому селищі Знам’янка, що за 15 км від її нового місця роботи. Проте пані Юлія каже, що Дмитрівка з кожним місяцем подобається їй дедалі більше.

- Тут чудові люди і виняткова інфраструктура, – розповідає жінка. – Такого дитячого садочка навіть у Кропивницькому не побачиш. Місцеві жителі, які давно відчували дефіцит лікарів, ставляться до мене винятково добре. І мені тут працювати комфортно. Зрештою, це моя перша робота – до цього я працювала тільки як лікар-інтерн...

Розповідаючи про умови праці, пані Юлія наголошує на винятковій забезпеченості Дмитрівської амбулаторії усім необхідним.

- Тут навіть телемедицина налагоджена, і за потреби можна консультуватися з фахівцями з лікарень Знам’янки та Кропивницького – каже вона. – Однак я вдаюся до цього рідко, бо й сама вмію читати кардіограми та інші специфічні результати досліджень, з аналізуванням яких зазвичай виникають проблеми у селах…

Наталія Стиркуль із задоволенням розповідає про те, що Юлія Ягодінова взяла під опіку стаціонар для самотніх людей, у якому мешкають близько 30 жителів.

- Вона людина амбітна, і так чи інакше себе реалізує, – переконана пані Наталія. – І ми допомагатимемо цьому на кожному кроці. Невдовзі ми профінансуємо поїздку Юлії Олегівни на курси з проведення ультразвукових досліджень, щоб нарешті наш УЗД-апарат приносив користь громаді. Мене дуже тішить, шо наша нова лікарка не зупиняється на досягнутому і весь час прагне більшого. Саме таку людину ми і шукали. Якщо все під добре, коли наш керівник амбулаторії піде на заслужений відпочинок, Юлія Ягодінова обійме його посаду. Ось і можливості кар’єрного зростання для неї!

- Раніше ми й не ходили до амбулаторії, бо до Вісаріона Михайловича завжди стояли шалені черги, – розповідає начальник відділу культури Дмитрівської сільської ради Лідія Міркотан. – А тепер, коли у нас вже четвертий місяць працює Юлія Олегівна, черг майже немає. Нам дуже приємно працювати з молодою лікаркою, у неї багато енергії та бажання змінити життя на краще. І ми дуже переживаємо за те, щоб наші мешканці уклали з нею декларації і ми не втратили важливого для громади фахівця.

Тепер у Дмитрівській амбулаторії повний штат медиків: сімейний лікар-педіатр (завідувач амбулаторією) Вісаріон Михайлович Скирта, лікар-терапевт Юлія Ягодінова та лікар-терапевт Світлана Ладан, яка працює на півставки. Однак на думку Руслана Пушкаренка, після місцевих виборів, коли до громади, згідно перспективного плану, приєднається сусідня Іванковецька амбулаторія, пошуки сімейного лікаря доведеться розпочинати спочатку. Однак тепер Дмитрівська ОТГ вже знає, як «купувати» лікарів.


Виступ Наталії Стиркуль на «Речниках громад» 28 січня цього року:

 

 

 

 

Теги:

кращі практики медицина репортаж

Область:

Кіровоградська область

Громади:

Дмитрівська територіальна громада

Джерело:

Читайте також:

02 грудня 2024

Щоб розвивати громаду: в Царичанці за підтримки Програми USAID DOBRE запрацював медіацентр

Щоб розвивати громаду: в Царичанці за підтримки...

У Царичанській територіальній громаді Дніпропетровської області за підтримки Програми USAID DOBRE відкрили медіацентр...

02 грудня 2024

Те, про що мріяли й чого бракувало. Як у Решетилівській громаді учні створювали громадські проєкти

Те, про що мріяли й чого бракувало. Як у...

Авторка: Марія Булейко (Марковська) Полтавщина – чи не перший регіон в Україні, де ще у 2019 році на обласному...

02 грудня 2024

Сироварня на місці занедбаної будівлі: як Любарська громада заробляє на обліку землі

Сироварня на місці занедбаної будівлі: як...

За сім місяців 2023 року бюджет Любарської громади на Житомирщині поповнився більш ніж на 1,7 мільйона гривень...

27 листопада 2024

Було сиро, волого й жили жаби. Яким після ремонту стало шкільне укриття у Визирській громаді

Було сиро, волого й жили жаби. Яким після...

У Визирській громаді, що на Одещині, – шість закладів загальної середньої освіти та пʼять дитячих садків. Уже цього...