Коли українці в об’єднаній громаді – національна меншина. Інтерв’ю з головою громади

 

Очільник Новоселицької ОТГ Чернівецької області Марія Нікорич про стосунки українців з молдованами, яких у її громаді – більшість.


Автор: Дмитро Синяк  

 

У Марії Нікорич, голови Новоселицької об’єднаної громади Чернівецької області, під час нашої розмови кілька разів дзвонить телефон. Я мимоволі підслуховую її розмови, але не розумію жодного слова, – пані Марія говорить румунською. Вона, молдаванка за національністю, вже рік очолює громаду із населенням у 23 тис. осіб, 60% з яких є румуномовними молдованами. За словами пані Марії, її громада об’єдналася виключно за економічними чинниками, а етнічний фактор під час об’єднання взагалі не брали до уваги. Між тим, існує чимало противників створення поліетнічних громад, які вигадують різні міфи, чому не варто створювати такі громади. Власне, досвід Новоселицької ОТГ повністю спростовує будь-які вигадки.

 

Хто подбає про українців?

 

Ваша рідна мова – румунська. Звідки так добре знаєте українську?

- Я не вивчала українську ані у школі, ані у виші – я закінчила Кишинівський державний університет, де навчання вели румунською та російською мовами. Згодом я довго працювала викладачем філософії та історії Новоселицького медичного коледжу, звідки перейшла на роботу до Новоселицької РДА. Багато років працювала там на різних посадах, і навіть була заступником голови районної державної адміністрації. У 1990 роки  в РДА розмовляли переважно російською, бо української молдавани просто не знали. Але близько 2000 року стався певний мовний злам. Коли голову адміністрації, з яким я працювала, звільнили, я пішла з ним. Однак всюди чомусь почали говорити про те, що мене звільнили через незнання української. Тоді я, повернувшись до свого коледжу, поставила собі за мету досконало оволодіти цією мовою. Спершу студенти посміювалися з того, як я говорю українською, але я не зважала на це і просила їх виправляти мене щоразу, коли кажу щось неправильно: «Від того, що ви будете з мене сміятися, я краще говорити не стану…». Згодом сміялися дедалі менше, а потім і взагалі перестали. І зараз роблю помилки в українській мові, так що коли якусь почуєте, обов’язково скажіть.

Противники створення етнічних громад кажуть, що, приміром, румун не буде піклуватися за українця так само добре, як за румуна.

- То дурниця. Запитайте хоч кого у нашій громаді. Ми не розрізняємо національностей. До 1997 року у Новоселиці було три школи: українська, російська і молдавська. Й часто діти молдован йшли до російської чи української шкіл, а діти українців та росіян – до молдавської. І жоден навіть не замислювався, хто якої національності. Тому, коли ми рік тому висилали пропозиції про об’єднання до навколишніх сіл, то навіть не думали з’ясовувати, молдавські ці села чи українські. На моє тверде переконання, основою об’єднання мають бути спільні економічні зв’язки, дороги, навчальні та медичні заклади, але аж ніяк не національність. Достатньо того, що кожен з нас має паспорт громадянина України. До речі, у нашому районі жодна з громад не утворилася за етнічним принципом.

Сьогодні можна почути те, що створення поліетнічних громад – крок до сепаратизму. Таку тезу чув на Закарпатті й на Одещині. А що думаєте про неї ви?

- Нещодавно я була на тренінгу в Одеській області і, власне, розповідала там про поліетнічні громади Буковини. Так-от, мені здається, що національне питання і на Одещині, і у Закарпатті – лише привід для того, щоб не об’єднуватися. А насправді річ у чомусь іншому, суб’єктивному. Там, так само, як і у нас, немає жодних підстав для будь-яких етнічних конфліктів.

 

Щастя бути на кордоні

 

Угорщина не пропускає нагоди допомогти закарпатським угорцям, які деколи відверто зізнаються: Будапешт дбає за нас краще, ніж Київ. І деякі угорські політики вже заявляють про «необхідність повернення Закарпаття». А як ставиться до румуномовних молдован Румунія?

- Якогось особливого ставлення до нас з боку Румунії я не відчуваю. Жодних матеріальних допомог ми не отримуємо, але ми співпрацьовуємо виключно у рамках партнерства України з Євросоюзом…

…співпрацюємо.

- Так, дякую! Співпрацюємо. Зарплату вчителям румуномовних класів оплачує Україна. До речі, українські класи і навіть цілі навчальні заклади є і у Румунії. Наприклад, український ліцей імені Тараса Шевченка працює у місті Мармарош-Сигіт. Так що це нормальна європейська практика. Держава має забезпечити національним меншинам навчання їхньою рідною мовою, якщо ці меншини мають таке бажання. У Румунії також є закон, який зобов’язує подавати назву населеного пункту мовою більшості його жителів. Тому зокрема назви двох прикордонних українських сіл – Балківців та Строїнців на дорожніх знаках та вказівниках написані не тільки румунською, але й українською.

І все ж у стосунках Бухареста із Києвом не завжди все гладко. Це видно і по заявах румунської сторони щодо визнання Православної церкви України і по блокуванню різних важливих проектів, як наприклад, проекту будівництва Тячівського моста через Тису…

- Ми, працюючи на рівні місцевої влади, не відчуваємо жодного упередження з боку Румунії. У нас є угоди про співпрацю з кількома містами-побратимами по той бік кордону. Хто би що не казав, а нас поєднують спільні історія, традиції та культура. Румунія є членом Євросоюзу, і саме у партнерстві з нею ми можемо користуватися певними преференціями, що їх надає ЄС. Найбільше це проявляється у програмах транскордонного співробітництва. Наприклад, у рамках Спільної операційної програми «Україна – Румунія – Молдова 2007-2013» у нашому місті було реалізовано одразу чотири проекти. Перший – з покращення управління твердими побутовими відходами. Другий – з розробки комплексних міських планів розвитку та управління ними. Третій було спрямовано на забезпечення стабільності міських поселень нашого регіону. А четвертий стосувався підвищення безпеки життєдіяльності населення у долині річки Прут.

Що саме отримала громада внаслідок реалізації цих проектів?

- Завдяки участі у них ми створили і повністю оснастили кілька бригад волонтерів, які ефективно протидіють повеням на Пруті. Для них придбали і катамарани, і бензопили, і човни, і системи оповіщення. На це Євросоюз виділив близько 1,2 млн євро для 11 населених пунктів Новоселицького району, три з яких увійшли згодом до нашої громади. Тепер ми щороку проводимо міжнародні змагання рятувальників, на які з’їжджаються фахівці не тільки з цілої України, але також і з Молдови та Румунії. Завдяки програмам транскордонного співробітництва ми побудували 15 платформ для накопичення сміття, купили 45 сміттєвих контейнерів і сміттєвоз. Крім цього, провели багато акцій для формування екологічної свідомості наших жителів. Бюджет тільки цього останнього проекту становив близько 80 тис. євро, причому ми забезпечували лише 10% від цієї суми. А за участь в інших взагалі нічого не платили. Так, наприклад, наші румунські партнери самі забезпечували розробку стратегії розвитку міста Новоселиці. Щойно ми також подали чотири проекти до Програми «Україна – Румунія 2014 – 2020». Як бачите, наші зв’язки тримаються виключно на економічних та культурних чинниках.

 

Румунські паспорти

 

Але ви, мабуть, не станете заперечувати, що багато жителів вашої громади мають румунські паспорти, для отримання яких треба давати клятву на вірність Румунії. Чи не є це підставою для розвитку сепаратистських рухів?

- Я не маю даних про ці паспорти і не бачу, щоб наші люди хотіли жити у Румунії чи у Молдові. Усі, хто хотіли виїхати туди, вже виїхали, повірте. Я переконана, що ці паспорти мешканці громади отримують зовсім не через любов до Румунії, а тільки задля того, щоб мати право вільно працювати в Євросоюзі. Адже наші люди ніколи, навіть за часів СРСР, не сподівалися на державу, а завжди заробляли на себе самі. Вони не звикли жалітися на низькі зарплати та пенсії, роблячи усе, щоб не залежати від них. Чимало заможних будинків Новоселиці та інших сіл громади є підтвердженням цьому. До проголошення незалежності, місцеві жителі їздили на заробітки до Росії, а тепер працюють в Іспанії, Італії, Португалії та Франції, мови яких входять до романської групи і є дуже близькими до румунської. Дехто заробляє у Німеччині та Великобританії. Але я не знаю жодного, хто працював би у Румунії… У нас ніколи не було жодних етнічних конфліктів чи сепаратистських заяв, а молдавські та румунські прапори з’являються лише тоді, коли до нас приїжджають партнери з цих країн. Але так роблять у цілому світі: коли я буваю з офіційними візитами у Румунії, там теж піднімають українські прапори.

 

Молдавське питання

 

Співпраця з Молдовою є такою ж активною?

- Ми й зараз маємо два проекти з Молдовою у рамках Програми східного партнерства. Перший – «Крок за кроком до роздільного збирання сміття у приватному секторі Новоселиці». От буквально сьогодні прибули 1600 контейнерів для приватних будинків міста. Загальний бюджет – 86 тис. євро, але ми заплатили лише 10%. Інший проект – «Шлях до здорового способу життя через створення транскордонної спортивної інфраструктури». Ми втілюємо його спільно з нашим містом-побратимом Унгень, що неподалік румунського міста Ясси. Вже провели два міжнародні турніри між командами Унгень і Новоселиці, організували 16 змагань дітей, які також передбачали долучення їх до здорового способу життя. Ми купили усім учасникам турнірів спортивну форму, м’ячі та волейбольні сітки.

Про Молдову відомо зокрема і те, що її президент Ігор Додон відкрито дотримується проросійських поглядів. Також чимало молдован мешкають на території невизнаної Придністровської республіки, яка існує виключно завдяки підтримці Росії. Чи відчувається усе це у спілкуванні з молдавською стороною?

- Усі молдавські муніципалітети, з якими ми співпрацьовуємо… вибачте, співпрацюємо, є проєвропейськи орієнтованими. Якби вони не були такими, то не змогли би брати участь у європейських проектах. Так що вигода для них тут є прямою. Коли наша делегація приїжджає на те чи інше свято до Унгень, то переповнена площа завжди зустрічає нас шаленими аплодисментами. Так само у нас радіють приїзду молдавських делегацій. Для нас це честь, так само, як і для них – наші приїзди. Однак із молдавськими лідерами місцевого самоврядування ми ніколи не обговорюємо політичних питань. Бо їхня політика – не наша справа. Нас цікавлять лише економіка, спорт і культура... А щодо Румунії можу розповісти таке. Коли у 2014 році ми підписували там договір про співпрацю, то засідання місцевої ради румунського містечка, до якого ми приїхали, почалося з хвилини мовчання в пам’ять про загиблих на Донбасі українських військових та мирних жителів.

 

Велика маленька громада

 

В Україні зараз триває реформа децентралізації. А чи вже пройшли подібні реформи у Румунії та Молдові?

- У Румунії це було вже дуже давно, а у Молдові такої реформи взагалі не було. Країна там досі живе за радянськими лекалами, і ми, наприклад, співпрацюємо зараз із цілим Фалештським районом, що має понад 80 тис. населення. Це наші сусіди, і ми зазвичай розв’язуємо спільно з ними проблеми, що стосуються Прута. Натомість у Румунії наша співпраця відбувається на рівні комун, які утворилися по об’єднанні кількох сіл.

За перспективним планом Новоселицька громада повинна була би стати як половина Фалештського району. Чому ви вирішили зменшити її?

- Бо вважаємо, що 40 тисяч населення у громаді – це забагато. Спершу у Нововселицьку громаду об’єдналися сім населених пунктів, минулоріч до них приєдналися ще два. Тепер ми маємо 23 тис. населення – цілком достатньо для ефективної роботи.

Для чого взагалі Новоселиці треба було створювати громаду? Адже після бюджетної децентралізації місто отримало чимало податкових надходжень, якими тепер треба ділитися з довколишніми селами.

- Так, але тоді міська рада не мала контролю над своєю інфраструктурою, насамперед над закладами освіти. І коли ми хотіли, наприклад, відремонтувати якусь міську школу, то мусили передавати свої кошти до районного бюджету. Тепер усе робимо самі. Те ж саме із дорогами. Крім цього, завдяки участі у реформі ми отримали 3,7 млн грн інфраструктурної субвенції минулого року, і понад 4 млн грн маємо отримати ще цього року. За ці кошти ми починаємо оновлювати об’єкти інфраструктури на периферії громади, які роками не знали ремонту. У них зараз проходить заміна вікон, дахів, огороджувальних конструкцій, модернізуються котельні  тощо. Ми встановили по місту 65 контейнерів тільки для збору пластика. У результаті на 25% зменшили кількість сміття, яке вивозиться на полігон.

Завдяки реформі ви отримали…

- 440 га земель поза межами населених пунктів, і це ще не все. Близько 200 га з них відразу виділили учасникам АТО, яких у нашій громаді понад 100 осіб. Кілька ділянок залишили для потенційних інвесторів. Нещодавно у нас почав працювати відділ економіки, в задачу якого входить пошук інвестицій та грантів. Отже ми тільки на початку довгого і цікавого шляху, який має привести нашу громаду до процвітання. І те, що вона знаходиться на перетині кордонів трьох держав є фактором, який піде їй на користь. Адже вона має унікальну можливість розвиватися завдяки інвестиціям сусідніх країн та беручи участь у проектах транскордонного співробітництва.

 

Читати також: Чи є етнічні проблеми у румуномовній громаді? Репортаж з Новоселицької ОТГ

Теги:

стаття

Область:

Чернівецька область

Громади:

Новоселицька міська об’єднана територіальна громада

Джерело:

Поділитися новиною:

Коментарі:

Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Читайте також:
7b134b9a02f2ea35b2f104b10fb8d769

16 жовтня 2019

Музеї, диво-каша та подільский фольклор: у...

Другий рік поспіль у с. Тиманівка Тульчинської ОТГ  проходить  гастрономічний фольклорний фестиваль « Диво з...

B3252d9a8716079b256e1ddd7c9f462e

16 жовтня 2019

Вибори до місцевих рад пройдуть за новою системою?

  Над розробкою цієї системи працює експертна група при Міністерстві розвитку громад та територій України....

F143a809ab96eedd41bbdc8ab347161f

16 жовтня 2019

Уряд визнав спроможними ще 10 об’єднаних громад...

Сьогодні, 16 жовтня, Уряд визнав спроможними ще 10 об’єднаних територіальних громад. Це 10 ОТГ, де перші вибори...