Наші люди вже навчилися контролювати дії влади. Інтерв’ю з головою ОТГ

Наші люди вже навчилися контролювати дії влади. Інтерв’ю з головою ОТГ

Голова Гніздичівської об’єднаної громади Іван Оліяр про об’єднання, КЕКи, парк, спланований ірландським архітектором та про відпущення гріхів.


 

Автор: Дмитро Синяк 

 

Для греко-католиків селище Гніздичів Львівської області насамперед є священним місцем паломництва. Протягом року сюди приїжджають близько 50 тисяч віруючих. Приваблює їх старовинний костел, у якому зараз церква Покрова та монастир святого Герарда, а також копія чудотворної ікони Кохавинської Божої Матері, оригінал якої з 1939 року зберігається у Польщі… На храмовий празник церкви Гніздичів стає кінцевим пунктом урочистої нічної прощі, протягом якої віруючі долають пішки зі Стрия близько 30 км.

Сталося так, що наша розмова з головою Гніздичівської об’єднаної громади Іваном Оліяром розпочалася саме на сходинках величного монастирського костелу, під пильними поглядами кам’яних святих, які споглядали за нами з високого даху. Іван Іванович розповідає, що мріє перетворити Гніздичів на центр релігійного туризму Західної України, подібний до славетної Зарваниці.

 

Монастир святого Герарда

 

50 тисяч туристів на рік – це чималий трафік. Але громада починає заробляти на туристі лише тоді, коли він залишається у ній хоча б на одну ніч. Чи робите ви щось для того, аби, власне, заробити на туризмі?

- Туризм – один з пріоритетних напрямків розвитку нашої громади, визначених стратегією, і ми серйозно розраховуємо на нього. До монастиря святого Герарда вже зараз приїжджають цілими автобусами з усієї країни та з-за кордону. На нашій території також знаходиться єдиний в Україні музей гетьмана Івана Виговського, що є філією Львівської галереї мистецтв. Є версія, що тіло славетного гетьмана поховано в одному з наших сіл, які колись належали його родині. Я мрію про створення на Львівщині туристичного маршруту під умовною назвою «Гетьманський трикутник». Адже відомо, що Жовківщина тісно пов’язана з Богданом Хмельницьким, батько якого служив гетьману Станіславу Жолкевському. На Самбірщині народився Петро Сагайдачний, а Жидачівщина та Стрийщина здавна були землями Виговських.

 

50 тисяч туристів на рік приваблює старовинний костел, у якому зараз церква Покрова та монастир святого Герарда

 

І все ж таки це лише мрії. Чи здійснюєте ви якісь конкретні кроки з розвитку туризму?

- Зараз ми ведемо перемовини з інвестором щодо створення коло монастиря святого Герарда готелю. Колись такий готель був, але його довелося закрити через аварійний стан, а згодом знести. У наших планах будівництво паркувального майданчику для туристичних автобусів. Також ми відновили герб Гніздичева, який має стати основою для різноманітної туристичної продукції. На цьому гербі зображений журавель, який символізує велику родину у гнізді, що є прямим вказанням на назву – Гніздичів. А корона над журавлем нагадує про те, що Гніздичів колись мав магдебурське право.

У пресі є кілька повідомлень про те, що Гніздичівський парк взявся безкоштовно впорядкувати знаменитий ландшафтний дизайнер з Ірландії Кайл Галахер. Як ви знайшли його? І чому він погодився працювати безкоштовно?

- Безкоштовно архітектор виконає тільки проект реконструкції парку, але всі інші витрати: геодезія, земляні роботи, документація – за нами. Точніше, їх взяла на себе Кохавинська паперова фабрика. Як знайшли Кайла Галахера? У нас другий рік працює волонтер Корпусу миру Патріс Стенкевіч, яка вчить наших дітей англійської мови, а дівчат з управлінського апарату громади навчає бізнес-плануванню. Вона і залучила цього архітектора, який є  її давнім другом. Він був у захваті від України, і йому дуже сподобалася територія нашого парку. Хто би міг сказати ще три роки тому, що ми будемо їздити у Європу без віз? І хто міг би уявити, що у Гніздичеві працюватиме ірландський архітектор? А бачите, все можливо!

 

На тему: Як створити у громаді музичну школу. Досвід Гніздичівської ОТГ

 

Чи потрібен парк у селищі, де кожен має свій власний сад?

- У нас люди мають максимум по 10 соток присадибного господарства, на яких і кури, і картопля... А парк має стати місцем для відпочинку. Ви ж, мабуть, розумієте, що людям потрібні гідні умови життя, аби вони залишалися у селищі. Також парк є туристичною складовою. Хто, приїхавши до музею Виговського чи до монастиря святого Герарда, не схоче подивитися на парк, спланований ірландським архітектором?

У парку справді буде тренажер для скелелазіння?

- Це на разі лише ідея, але, думаю, цілком реальна.

Отже робота волонтера Корпусу миру не пройшла марно?

- Та що ви! Звісно ні! Партіс – великий молодець! Мало того, що вона безоплатно вчить наших дітей англійської, вона ще й реалізує розвиткові проекти. Так, спільно з моїм першим заступником Оксаною Романів вона, приміром, виграла проект U-LEAD, придбавши 12 шкільних дошок для шкіл нашої громади. А коли знадобилося провести навчання працівників управлінського апарату Гніздичівської ОТГ, а також провести ряд проектних робіт, Патріс знайшла для цього 1000 доларів. Вона просто розмістила на своїй сторінці у Facebook пост про те, що для проведення семінару потрібна така-то сума, і її друзі прислали гроші. Крім цього, Патріс переклала англійською інвестиційний паспорт, який Гніздичівська громада створила – також з її подачі – першою в Україні.

 

«Щойно у сім’ї народжується дитина, батько має закласти фундамент її майбутнього дому…»

 

Ви також першими у Львівській області розробили стратегію громади. Що це за стратегія і хто брав участь у її створенні?

- Ми розуміли, що за умов децентралізації стратегія обов’язкова. Її теж написала Оксана Романів за допомоги львівського Центру розвитку місцевого самоврядування. Основні напрямки – розвиток економіки, туризму і соціальної сфери. Тепер намагаємося слідувати обраному курсу. До того ж, коли маєш стратегію, то легше отримати донорські кошти для напрямків, визначених у ній.

 

 

Гнізичівська селищна рада була заможною і до об’єднання, адже на її території вже тоді знаходилася Кохавинська паперова фабрика, відомий у цілій Європі виробник туалетного паперу та рушників. Чому ж ви таки вирішили слідувати реформі децентралізації?

- А знаєте, не такими вже й заможними ми були. Чимало підприємств, розташованих на нашій території, і Кохавинська фабрика у тому числі, наповнювали бюджети інших рівнів. На рік ми мали близько 1,2 млн грн. А минулого року бюджет Гніздичівської ОТГ сягнув 34 млн грн, з яких 8 млн грн – власні надходження.

Тим не менше, Гніздичів не виглядає бідним: всюди новенькі чи, принаймні, добре відремонтовані будинки…

- Крім Кохавинської фабрики, маємо ще одне з найбільших у Західній Україні зерносховищ. Через селище проходить міжнародна траса та залізнична гілка. У Гніздичеві без проблем можна заробити по 7-8 тис. грн на місяць… Щоправда, не зважаючи на це, багато місцевих жителів зараз працюють у Польщі, де можна отримувати набагато більше. На кількість будинків впливає і місцева традиція, за якою щойно у сім’ї народжується дитина, батько має закласти фундамент її майбутнього дому. Хочете вірте, хочете ні, але у нас люди досі слідують цьому старовинному правилу.

А фундамент нової школи вони заклали вже 30 років тому, та її і досі не добудовали…

- Так, це наша велика проблема. Ми, власне, не можемо створити опорну школу, бо у нашому найбільшому навчальному приміщенні просто немає вільних місць. Гніздичівська СШ І-ІІІ ступенів має 378 учнів, які фактично вчаться у три зміни: одні приходять до школи на 8:00, інші – на 12:00, а ще інші – на 14:00. Школа, яку ми будуємо вже 30 років, розрахована на 654 дитини, а загалом у нашій громаді 708 школярів. Тобто за потреби ми прилаштуємо всіх.

І закриєте чотири школи?

- Ні, чому? Тільки понизимо їхній статус, адже початкові школи у селах мають залишитися у будь-якому разі. Крім цього, одну з наших шкіл плануємо закрити наприкінці цього навчального року. У ній зараз працюють 4 вчителі, які навчають 19 дітей, і 9 з них – випускаються влітку. Між тим, за кілька кілометрів у сусідньому селі є інша школа, куди ми й переведемо решту школярів. Багато людей нарікають на мене через це. Доводиться пояснювати, що коли у школі було 70 дітей, вона мала майбутнє, а тепер не має.

 

Голова Гніздичівської об’єднаної громади Іван Оліяр

 

Чому жителі Гніздичева не схотіли приєднуватися до райцентру – Жидачева, як це було спочатку передбачено перспективним планом?

- Гніздичів завжди намагався конкурувати з Жидачевим. Ще за радянських часів ми мали у себе і не менш потужну промисловість, і власну лікарню. Тому коли ми довідалися, що за перспективним планом у районі мають постати три об’єднані громади: Жидачівська, Журавеньска і Ходорівська, – то швидко сформували ініціативну групу, яка виступила з пропозицією змінити цю конфігурацію. Нам вдалося добитися свого, і наприкінці 2015 року ми одними з перших на Львівщині створили громаду із населенням 6,8 тис осіб. До Гніздичева ми тоді приєднали дві довколишніх сільради.

Чому лише дві?

- Усі села нашої громади свого часу входили до Гніздичівського колгоспу, і ці межі стали основою для нашої ОТГ. Винятком є лише Облазненська сільрада, процедуру об’єднання з якою ми вже розпочали. У квітні цього року в Облазненській сільраді цілком можуть пройти вибори. Завдяки цьому ми матимемо ще 5 сіл, а кількість жителів громади виросте з 6,9 тис. до 8 тис. осіб.

А що з Йосипівською сільрадою?

- Вона знаходиться у сусідньому Стрийському районі, і серйозно говорити про її приєднання поки що зарано. Інші сусідні села ми поки що брати не хочемо, бо у них дуже багато проблем й інфраструктура у жахливому стані. Якщо з Києва накажуть, то інша річ, а самі не візьмемо.

Але навіть і 8 тисяч населення – це трохи замало для втілення серйозних проектів…

- Я розумію вашу логіку: що більше громада, то більше її бюджет. Але ж зростає і кількість споживачів цього бюджету, і кількість проблем, що потребують негайного вирішення. Також для стрімкого розвитку потрібно переконати людей у тому, що вони самі є ковалями власного щастя. А це у великій громаді зробити набагато складніше, ніж у маленькій. Я досі чую на вулицях: «Голово! Нічого не робиться! Навіщо нам було тоте об’єднання!?». Хоч ми живемо у громаді вже четвертий рік, деякі люди вперто не хочуть бачити змін та продовжують жити радянськими мірками. Мовляв, ось зараз якийсь добрий дядечко прийде і покладе нам до рота цукерку. А ми ще й подумаємо, ковтнути її, чи ні!

 

Читати також: Об’єднані громади нарощують економічні м’язи: історія Гніздичівської ОТГ

 

Що вас не влаштовує у реформі?

- Хіба це нормально, коли з одного КЕКу на інший неможливо перекинути кошти!?

З чого, пробачте?

- КЕК – це код економічної кваліфікації, по якому діляться видатки. Ця система дуже зацентралізована. І так не мало би бути. Потрібні нам наші кошти – ми перекинули їх з одної цілі на іншу. Але це поки що треба вирішувати через казначейство.

Ви сказали, що змінити свідомість людей у маленькій громаді легше, ніж у великій. Що вдалося зробити у цьому плані за чотири роки?

- Наші люди вже навчилися контролювати дії влади: вони приходять на сесії і питають, куди і скільки коштів ми виділяємо. Вони починають добиватися свого і ставати активними. Ремонт шкіл та відновлення мережі вуличного освітлення – це насамперед наша відповідь на вимоги та побажання людей. Тепер ми, знову ж таки, у відповідь на прохання людей, ремонтуємо дороги, навіть ті, які нам не належать. І це не ямкові, а капітальні ремонти, під час яких кладеться суцільний асфальт. Люди відчувають дедалі більше відповідальності за якість власного життя, а значить, місцевій владі з кожним роком буде працювати легше.

Теги:

стаття

Область:

Львівська область

Громади:

Гніздичівська селищна об’єднана територіальна громада

Джерело:

Поділитися новиною:

Коментарі:

Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Читайте також:
6f0c2e15705917c2b16babe6925a0c8f

11 жовтня 2019

Чи існує ідеальна структура об'єднаної громади?...

Чи існує ідеальна структура об'єднаної громади, як спроможність громади залежить від організаційної структури, якою є...

12d1eda9cae9f431542936e2bbe8629e

11 жовтня 2019

Як заробляє гроші Присиваська ОТГ. Репортаж

Присиваська об’єднана громада Херсонської області винайшла кілька способів збільшення податкових надходжень. Своїм...

01 жовтня 2019

Майже підслухані розмови. Бувальщини від голови...

Очільник Присиваської об’єднаної громади Херсонської області Сергій Кліщевський часто досить оригінально вирішує...