Запуск цифрового застосунку «Прозоре будівництво» для фахівців державного архітектурно-будівельного контролю є черговим кроком у цифровізації галузі. Водночас це рішення варто розглядати і в ширшому контексті – як інструмент, що змінює підходи до державного нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування у сфері будівництва.

Оскільки Державна інспекція архітектури та містобудування України здійснює нагляд за роботою місцевих органів ДАБК, цифровізація перевірок на державному рівні неминуче впливає на правила, за якими працюють громади. Новий застосунок фактично задає стандарт того, якою має бути «належна перевірка» у будівельній сфері.

Застосунок переводить виїзні інспекції на об’єктах у чітко регламентовану цифрову процедуру. Інспектор діє за покроковим алгоритмом без можливості пропускати етапи, фіксує результати фото- та відеоматеріалами в режимі реального часу, а всі дані автоматично передаються до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Результати перевірок набувають статусу цифрових документів, що зменшує ризики втрати або коригування інформації, підвищує доказовість прийнятих рішень і посилює їхню публічність. Наразі інструмент застосовується до об’єктів середнього та значного класів наслідків – СС2 і СС3, зокрема масштабної житлової та комерційної забудови.

Ключовим користувачем застосунку є ДІАМ, яка здійснює контроль за об’єктами СС3, а також за об’єктами СС2 у разі, якщо замовником є державний орган або будівництво фінансується з державного бюджету. Крім того, саме ДІАМ виконує функцію державного нагляду за діяльністю місцевих органів державного архітектурно-будівельного контролю. Водночас органи місцевого самоврядування через свої структурні підрозділи залишаються відповідальними за контроль об’єктів СС1 та значної частини СС2, що розташовані на території відповідних громад. Саме тому цифровізація контролю на державному рівні безпосередньо впливає на правила роботи місцевих органів, навіть якщо вони не є первинними користувачами цього інструменту.

Фактично застосунок формує новий стандарт того, що вважатиметься належною перевіркою: повна фіксація кожного кроку, простежуваність дій інспектора, мінімізація дискреції та зведення процесу до чіткої процедури. Саме за такою логікою надалі здійснюватиметься і державний нагляд за діяльністю місцевих органів ДАБК. Публічність результатів перевірок через ЄДЕССБ означає, що будь-які процедурні відхилення, неповнота фіксації або різночитання норм стають видимими не лише для контролюючих органів, а й для ширшого кола зацікавлених сторін. Для громад це означає перехід від ситуативного доведення правоти до роботи в умовах документованої цифрової логіки.

Разом із цим цифрові інструменти частково знижують персональні ризики посадових осіб, адже рішення дедалі більше ґрунтуються на алгоритмах і зафіксованих даних. Водночас відповідальність поступово зміщується з окремого інспектора на інституційну спроможність органу загалом – якість внутрішніх процедур, підготовку кадрів, дотримання стандартів та організацію роботи підрозділів. Для частини громад саме цей аспект може стати викликом, адже нестача кваліфікованих фахівців, перевантаженість місцевих органів ДАБК, слабка технічна або цифрова інфраструктура ускладнюють адаптацію до нових вимог.

Варто також враховувати, що цифровий контроль на етапі інспекції не є універсальним рішенням усіх проблем галузі. Він не охоплює весь будівельний сектор, не замінює якісної проєктної документації, технічного та авторського нагляду, а також не підміняє управління ризиками на етапах планування та реалізації проєктів. Для органів місцевого самоврядування це означає, що цифрові інструменти слід розглядати як каркас, який підсилює прозорість і підзвітність, але не знімає відповідальності за якість управлінських рішень.

У стратегічному вимірі запуск «Прозорого будівництва» свідчить про формування єдиного цифрового поля контролю у сфері будівництва. Держава задає стандарти фіксації, доказовості та прозорості, а громади поступово вбудовуються в цю систему як суб’єкти контролю і водночас як об’єкти державного нагляду. За таких умов роль органів місцевого самоврядування не зменшується, але стає більш формалізованою і вимогливою до якості інституційної спроможності, що змінює не лише інструменти роботи, а й саму культуру відповідальності у будівельній сфері.