В управлінні біовідходами українські бізнеси можуть вигідно заявити про себе як на локальному, так і на європейському ринку. Але для цього потрібно вже зараз співпрацювати з громадами, допомогти їм не допустити потрапляння біовідходів на полігони. Чому біовідходи — недооцінений ринок для бізнесу та як громадам управляти цими відходами — розповідаємо з Наталею Пасенко, представницею Zero Waste Alliance Ukraine та громадської організації «Екологічні новини».

Безвідходне виробництво — не лише світовий тренд за збереження довкілля, а й раціональне використання сировини

Усі ресурси на Землі вичерпні, тому чим скоріше підприємства переглянуть свої виробничі процеси, тим менше клопоту матимуть із нестачею матеріалів. Цю ідею підтримують дедалі більше технологічних і промислових «гігантів‎» у різних сферах. Фокус зміщується з продуктивності праці на продуктивність ресурсів. Компанії шукають способи перетворювати сировину та її залишки в нову продукцію з доданою вартістю. І тут біовідходи мають значний потенціал.

Є чимало способів переробляти біовідходи в корисну продукцію: щонайменше в добрива й біогаз. Однак переробні підприємства недоотримують сировину. Відтак без належного управління біовідходами ми не використовуємо цей ресурс на повну.

Як ситуацію покращить співпраця бізнесу з місцевою владою?

Насправді виграють від цього всі: підприємці матимуть стабільний потік сировини та прибуток. Громади вирішать проблему накопичення біовідходів на полігонах, а до цього їх уже зобов'язує закон. Мешканці ж проживатимуть у чистому довкіллі, зможуть працювати на місцевих переробних підприємствах. Компост і біогумус, отримані з біовідходів, можна продавати або використовувати для власних потреб. Органічні добрива безпечніші за хімічні і з ними виросте справді екологічно чиста продукція.

Біогаз із перероблених біовідходів дозволить зменшити потребу в традиційних видах енергії. В умовах війни та при постійних ударах росіян по критичній інфраструктурі енергонезалежність стала чи не основною метою для громад по всій Україні. Чим не привід і тут раціонально використовувати біовідходи?

Рахуємо економічні переваги

Для громад

Зазвичай на вивезенні та захороненні відходів витрати не закінчуються. Додаймо сюди вартість розміщення відходів, витрати на експлуатацію сміттєзвалищ, а вони часто займають значні площі і потребують рекультивації.

Європейські муніципалітети з'ясували: сортувати та компостувати біовідходи вигідніше, ніж захоронювати їх. Відділяючи вологу фракцію від загальної маси побутових відходів, кінцевий обсяг можна зменшити на 30–40%, подекуди до 60–70%. Що меншим є об'єм залишкових відходів, то рідше їх потрібно збирати. Коли ж частота збирання та вивезення відходів скорочується, в громади з'являється більше можливостей оптимізувати витрати на управління відходами. «‎Вільні» кошти можна спрямувати на покращення комунальних послуг, місцевої інфраструктури та інші потреби мешканців.

Для бізнесу

Як вам таке: виробництво целюлози з переробленої соломи обійдеться дешевше, ніж із використанням деревини, що є традиційним на паперових фабриках. Як бачимо з дослідження, виготовлення целюлози із соломи найбільш економічно вигідне на підприємстві потужністю 10–20 тисяч/тонн на добу. В будівництво такого заводу при окупності п'ять-сім років доведеться інвестувати щонайменше 15 мільйонів євро, рахують дослідники. Сума чимала, та значно менша, ніж потрібно на сміттєспалювальний завод. Його вартість в країнах ЄС оцінюють у 80–600 мільйонів євро залежно від потужності й технологій.

В Україні подекуди сміттєспалювальні заводи позиціонують як єдине можливе рішення задля зменшення кількості відходів. Та погляньмо на підприємство з боку витрат, що лягають на місцеві адміністрації. Самими лише інвестиціями в будівництво тут не обійтися.

До прикладу, сміттєспалювальний завод Amager Bakke у Копенгагені, що коштував місту щонайменше 500 мільйонів євро, як пишуть Zero Waste Europe, пізніше подорожчав через технічні несправності. Невдале встановлення печей для спалювання вартувало додаткового мільйона євро. Що вже казати про непоправні наслідки для довкілля: об'єкт почав перевищувати ліміти викидів діоксинів, і з 2014-го порушення фіксували три роки поспіль.

Із досвіду Швеції, Данії, Великої Британії, Німеччини, Нідерландів відомо, що муніципалітети витрачали значні кошти на установки для спалювання відходів, але часто тих обсягів калорійних відходів, які потрібні для безперебійного функціонування, не вистачало для роботи потужностей. Містам доводилося купувати відходи в інших країн.

Тож українським громадам слід замислитися: чи справді в гонитві за зменшенням кількості відходів така технологія вартує ще більших витрат? Натомість, вкладаючи в рішення, які уможливлюють запобігання утворенню відходів, сортування в джерелі утворення, розвиваючи культуру компостування, є шанс раціонально обробити і наявні обсяги відходів, і попередити утворення нових.

Розділяй, компостуй, бюджет оптимізуй

Фракція біовідходів на місцевому рівні піддається управлінню на всіх етапах — від збору до перероблення. Громади можуть бути цілком автономними і не залежати від підприємств з видалення відходів у сусідніх областях.

Замість сміттєспалювання є сенс зосередитись на управлінні фракцією біовідходів (від приватних домогосподарств, ринків, закладів громадського харчування), відходах садівництва та городництва, а також подумати, що робити з органічними залишками агропідприємств і ферм.

Перспективи для бізнесу: біогаз, компост, органічне вирощування

За даними уряду, обсяги біовідходів щорічно зростають — у середньому на близько 5,2 мільйонів тонн. Вочевидь, маємо вдосталь сировини для виготовлення екологічно чистих добрив із переробленого компосту. Це не лише питання зменшення кількості відходів, які йдуть на захоронення, а й можливість посилити експортний потенціал України. Останнє особливо важливо в час війни, коли країна має обмежені фінансові ресурси, а левова частка бюджету йде на оборону.

Можемо піти шляхом Польщі — продавати органічний компост країнам, де бракує родючих ґрунтів. Сільське господарство безумовно важливе, але фактом залишається те, що ця діяльність збіднює ґрунти, що позначається на врожайності. Рано чи пізно землі доведеться відновлювати, і необхідність цього вже підтверджують дослідження стану ґрунтів у межах ЄС. За даними Joint Research Centre, більшість тамтешніх сільськогосподарських земель потерпають від ерозії. Як нездорові класифікуються 60–70% ґрунтів, а майже половині земель бракує органічних речовин. Відтак знижується здатність ґрунтів утримувати поживні речовини та воду, що важливо для якості продукції. Дослідження European Compost Network показує, що на сьогодні європейські країни не виробляють достатньо компосту для поліпшення стану ґрунтів, тож потенційно ринок збуту добрив у нас є.

Для тваринницьких ферм актуальніша біоенергетика. Навіть невелика біогазова установка може забезпечити господарство газом для базових потреб. Та все ж для повноцінної роботи біогазової установки недостатньо лише тваринного гною, знадобляться й відходи рослинності.

Так чи інакше, за оцінками Біоенергетичної асоціації України, на сьогодні біометан — найдешевший із можливих відновлюваних газів. За своїми властивостями він подібний до природного газу й одразу готовий для закачування в газову мережу. Для його використання не потрібні інвестиції ні в модернізацію газових мереж, ні в купівлю газового обладнання. Щоправда, допоки на природний газ тариф для населення залишатиметься низьким, перехід на біогаз не слід очікувати.

Наталя Пасенко, представниця Zero Waste Alliance Ukraine та громадської організації «Екологічні новини»: «‎В Україні є холдинги, які займаються біогазом, де навчають, надають бізнес-плани для впровадження таких систем у громадах, але загалом практика мало поширена. Це свідчить про необхідність співпраці між підприємствами та громадами, про потребу чітко роз'яснювати, яка й кому вигода забирати й переробляти біовідходи, скільки на цьому можна заробляти. Замість того, щоб озвучувати сухі цифри на кшталт: "‎Ми продали 100 кілограмів компосту", ліпше показати конкретні очікувані результати: якщо до компостування долучаться стільки-то людей, то стільки-то коштів зекономлять мешканці на вивезенні відходів, а муніципалітет — на їх видаленні. Достатньо створити умови в громаді для сортування побутових відходів. Мешканцям важливо донести, чому їм ще вдома варто роздільно збирати біовідходи від інших фракцій. Так ми будемо виховувати в людях мотивацію власноруч робити позитивні зміни».

Громади готові, але є нюанси

Однією з головних перешкод для громад, які прагнуть організувати процес управління біовідходами, є відсутність необхідних знань та розуміння представниками місцевої влади як запровадити роздільний збір біовідходів. Із чого почати, що для цього потрібно, кого залучати, як зробити компостування доступним і зрозумілим для мешканців — на такі моменти мешканці вказують найчастіше, каже Наталя Пасенко.

Наталя Пасенко: «‎Минулоріч ми провели опитування в трьох громадах — Підкамінській, Заболотцівській та Горохівській, щоб з’ясувати, наскільки люди обізнані в процесах компостування. Близько 80% респондентів відповіли, що знайомі з цією практикою, майже в кожному дворі в них є компостна купа. Але більшість не сприймають компост як цінний ресурс. Здебільшого використовують компостні купи як місце для утилізації залишків харчів, рослинності з городу, обрізків від фруктів та овочів, просто закопують їх на подвір'ї, аби не захаращувати смітник. Однак цей ресурс реально використовувати з користю. Як саме — ми з колегами в ГО “Екологічні новини” та Zero Waste Alliance Ukraine вирішили допомогти з'ясувати громадам та попрактикуватися. Для цього провели онлайн-навчання в межах проєкту «Кращі практики управління біовідходами в малих громадах України» за підтримки Zero Waste Europe та European Climate Foundation.

Ми відібрали 60 громад із різних куточків України. Особливо тішить, що п'ять громад було з Херсонської області, три — з окупованих територій. Хоча ми не можемо впроваджувати практичну частину проєкту на тимчасово окупованих росією територіях (тобто встановлювати компостери), ми консультуємо їх та будемо підтримувати надалі. Заявки подавали громади і з інших прифронтових регіонів: Запорізької, Дніпропетровської, Харківської, Чернігівської областей. Попри обстріли та інші труднощі, ці громади дуже мотивовані. Це підтверджує актуальність тематики управління біовідходами не лише за вимогою законодавства, а й як реальної життєвої потреби українців».

Упродовж проєкту представники/ці місцевого самоврядування вчилися писати план управління біовідходами, за шаблонами, але й враховували особливості своєї місцевості, обсяги та різновиди фракцій відходів. Варто зважати і на доступні фінансові та людські ресурси, розуміти, звідки реально залучити більше ресурсів та яких, і на цьому будувати місцевий план.

Врешті чернетки планів презентували десять громад. Показові кілька напрацювань. Наприклад, Підкамінська громада Львівської області, створюючи бізнес-план для продажу відсортованих побутових відходів, з'ясувала, що їм потрібне приміщення з пресом, де працівники змогли б сортовувати відходи за фракціями для конкретних закупівельників. Так матеріали вдасться залишати якісними для подальшої переробки, а з їхнього продажу — поповнювати місцевий бюджет та забезпечувати роботою мешканців, пропонуючи вакансії на сортувальній станції.

Наталя Пасенко: «‎З учасниками з Горохівської громади, що на Волині, ми розробили місцевий план управління відходами та провели морфологічний аналіз відходів — визначили, що саме і в якій кількості накопичується в міських смітниках. Керівництво громади, побачивши результати, зрозуміли, що їм потрібна компостувальна станція, а не сміттєпереробний завод, як вони планували. Тож тепер шукають кошти на будівництво такої станції.

У Заболотцівській громаді на Львівщині добре розвинене фермерське господарство, тому сільрада домовилася з фермером про вивезення з громади всіх зелених відходів. Ми ж допомогли їм придбати для місцевих домогосподарств 50 контейнерів, куди люди збиратимуть кухонні відходи та відходи рослинності. Далі сільська рада відвозитиме вміст цих контейнерів фермеру, і вже він компостуватиме зібрані біовідходи на власних облаштованих ділянках. Для громади це пілотний проєкт, і тут найголовніше — донести населенню важливість якісного сортування відходів перед подальшою обробкою».

Наразі учасників консультують експерти: допомагають затвердити плани управління відходами в місцевих радах.

Також у проєкті передбачено встановлення 50 секцій компостерів у п’яти громадах за умови співфінансування 30%. На сьогодні компостери вже встановили в Гірській, Менській, Корецькій та Красносільській громадах.

Наталя Пасенко: «‎Готовність місцевої влади підтримати ініціативу власними коштами ще на початку проєкту стала основним критерієм відбору громад. Для нас це ознака того, що громада відчуває відповідальність за взяті на себе зобов'язання».

Нестача кваліфікованих кадрів ускладнює управління відходами

На додачу відсутня злагоджена робота в управлінні відходами між профільними відділами. Наприклад, між відділом екології та житлово-комунального господарства. Часто одна людина відповідає за все й одразу і не знає, з чого почати, як донести іншим важливість управління відходами, зокрема, чому потрібно роздільно збирати  біовідходи.

Наталя Пасенко: «‎Розуміючи ці проблеми, наша ГО планує готувати менторів для громад. Попередньо, навчання буде для місцевих громадських активістів, працівників органів самоврядування, комунальників і всіх, хто цікавиться напрямом zero waste та хоче впроваджувати в себе економічно доцільні та безпечні практики управління відходами. Важливо, щоб ці люди стали рушіями прогресу в цьому питанні: організовували наради, координували роботу відділів у місцевій раді, збирали дані про відходи та спілкувалися з мешканцями».

Від комунікації залежить ефективність впровадження нових підходів в управлінні відходами. Потрібно чітко пояснювати людям, що саме ви робитимете з відходами, як і що отримаєте в процесі, як будете використовувати це на користь громади. Як показує досвід відібраних громад, на старті підтримує максимум половина населення, більше — навряд. Людям важко подолати стереотипи стосовно відходів. Спершу все нове лякає або здається неможливим, непотрібним, і це природна реакція.

Наталя Пасенко: «‎Люди рідко готові до рішучих змін. Більшість роблять як звикли, як зручно. І тут гарним аргументом будуть результати, докази ефективності впроваджених заходів з покращення системи управління відходами. Чи то сортування, компостування, чи то переробка — покажіть, як можна зменшувати та запобігти утворенню відходів, та як це покращує життя в громаді й побут кожного з нас. Тоді з тих 50%, що сумніваються у вашій ініціативі, ще 25% приєднаються в процесі.

‎Ми рекомендуємо органам місцевого самоврядування проводити інформаційні кампанії для підвищення обізнаності мешканців в темі управління біовідходами. Пояснюйте, як компостувати на присадибних, дачних, садових ділянках, надавайте практичні поради щодо роздільного збору зелених відходів тощо.. Для більшого охоплення аудиторії залучайте до спільних акцій заклади освіти, спільноти аграріїв, фермерів, громадські організації».

Біовідходи та євроінтеграція — що спільного?

Ще одна перевага компостування — зменшення обсягу біовідходів на полігонах. Відтак ми швидше досягнемо цілей перероблення відходів, а це вже обов'язок України як кандидата на членство в Євросоюзі. Щоб привести національне законодавство у сфері управління відходами до рівня вимог ЄС, уряд схвалив Національний план управління відходами до 2033 року. Документ встановлює чіткі цілі для громад зменшити обсяги захоронення біовідходів:

• до 2030 року — на 10% від обсягів, утворених у складі побутових відходів.
• до 2033 року — до 15%.

Зазвичай наш уряд ставить за взірець європейські практики управління відходами. Хоча і в країнах ЄС ситуація залишає бажати кращого.

Роздільний збір та компостування всіх біовідходів в ЄС обов'язкові з 2024 року. Попри розвинену культуру сортування відходів, вимоги до муніципалітетів та бізнесів довелося посилити через значне накопичення біовідходів на полігонах. За даними звіту Zero Waste Europe, лише 26% харчових відходів, що утворюються в ЄС, вдається збирати, тобто майже 75% досі не потрапляють на переробку.

Зростання кількості біовідходів на полігонах із подальшим гниттям веде до збільшення викидів метану. Як зазначає Євростат, на сміттєві полігони припадає близько 3% від загального обсягу викидів парникових газів, а вони безпосередньо впливають на зміну клімату та пов'язані з цим негативні наслідки в довкіллі. За останніми даними, поліпшити ситуацію може збільшення частки обробки біовідходів із нинішніх 17% роздільно зібраної органіки до 35% від загального об'єму відходів.

Подивимось, наскільки це вдасться нашим європейським сусідам. Та якщо й Україна, будучи на шляху до ЄС, прагне раціонально використовувати більшість відходів, а в ідеалі — запобігати їхньому утворенню, то це вдасться лише з налагодженим збором, сортуванням і компостуванням біовідходів, і працювати над цим варто вже зараз.