Бібліотекарі територіальних громад Львівщини шукають, як стати потрібними.  

Чи потрібні бібліотеки територіальним громадам? Це питання у різних селах Львівщини коментують по-різному.

Голова успішної Великолюбінської ОТГ рішуче проти цього закладу, до якого, за його словами, ніхто не ходить. А в Давидівській ОТГ бібліотека — один із найбільш затребуваних об'єктів культури. Громада вкладає гроші у придбання нових книг, виділила комфортне приміщення у Народному домі.

Тут і відбувся тренінг “Бібліомайстерня”, під час якого бібліотекарі ОТГ Пустомитівського, Жидачівського та інших районів шукали нові форми роботи, радились, як стати потрібними в час інформаційних гаджетів.

Захід пройшов за ініціативи Львівського Центру розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону.

“Своє дитинство я провела у бібліотеці. Там уже не було такої книжки, яку б не прочитала, за винятком, мабуть, 50-и томника творів Леніна. Але тоді, щоб прочитати книгу, треба було піти до бібліотеки. То зараз діти мають інтернет, планшети, смартфони і інші гаджети. І ми розуміємо, що роль бібліотек у сучасному суспільстві є дещо іншою. Для того, щоб вони не зникли, треба щось змінювати. Я рада бачити на цій зустрічі людей різного віку. Бо є досвід, і є нові погляди. І цей обмін думками стане лише початком великої дискусії, у якій народиться істина, і бібліотеки в об’єднаних територіальних громадах наберуть нової форми і нового змісту”, - зазначила директор Львівського центру розвитку місцевого самоврядування Галина Гречин.

Щоб бути потрібними людям, сільські бібліотекарі практикують різні “хитринки”.  Одні відвідують і постачають літературою хворих у лікарнях. Інші влаштовують читальні зали під відкритим небом, там, де бавляться діти чи гуртуються дорослі. Один із винаходів давидівчан - килимове покриття у бібліотеці. Діти люблять читати, лежачи на ньому. У задумах — запровадити бібліоняню — нетривалий догляд і залучення до читання дітей дошкільного віку, поки їхні батьки вирішують свої нагальні справи. Все це — у поєднанні з організацією масових заходів, зустрічей із письменниками тощо, які збирають численну аудиторію.

Загалом же, бібліотеки працюють там, де є Бібліотекар, людина віддана своїй професії, яка власноруч плекає своїх читачів від ніжного віку, знає їх болі і радощі і не шкодує мудрих порад. До них приходять і в зрілі роки. Зараз особлива увага дітям заробітчан, які через відсутність матерів переживають глибоку депресію та нервові розлади. В одному із випадків саме бібліотекар розговорила дівчинку, яка мовчала відтоді, як поїхала на заробітки її мама. 

“У мене до бібліотеки класичне ставлення. Вона потрібна, і єдина надія на органи місцевого самоврядування: чи збережемо її, чи ні. Бо тут немає субвенції,  як в освіті та медицині, що депутати проголосують, те й буде. В такому сучасному, густо населеному селі як Давидів, не дивлячись на близькість до Львова і його цивілізаційних благ, бібліотека прижилася і вона потрібна. Можливо, спрацював новий формат бібліотеки, в якому класика поєдналась із новітніми речами. Є такі села, де ми призупинили роботу бібліотек, але я дуже хочу її відновити. І з ким би не спілкувалася, усі переконані, що бібліотеки потрібні. Але не будемо приховувати, що нерідко в таких закладах “сидять” пасивні працівники, які не мають ні нових ідей, ні нових проектів. Все залежить від кадрів і від умов, в яких працює бібліотека. Нас не раз називають аніматорами - людьми, які продукують розваги, самі розробляють сценарії заходів, готують  їх. Це трохи образливо, бо бібліотекар, в першу чергу, духовний гуру, наставник. Але частка правди в цьому є — масові заходи приваблюють людей до бібліотек, а відтак залучають їх до читання”, - зазначила керівник відділу культури Давидівської ОТГ Христина Кучак.