Важка дорога до Зимнівської ОТГ, або Чому «Славцьо» зміг?

Древнє село Зимне Володимир-Волинського району ризикує втратити славу місцини, що як ніяка інша на Волині вабить око одіозному куму Путіна Віктору Медведчуку, його дружині та всій іншій їхній придворній братії. Вабить, бо є меккою для багатьох вірян, в тому числі - й таких одіозних. Та не “медведчуками” єдиними. І навіть не монастирем-святинею можуть віднедавна пишатися мешканці Зимного та довколишніх сіл. Вони - одні з небагатьох на Волині, які ЗМОГЛИ першими у суцільному мороці законів пройти шлях до адміністративно-територіальної реформи. Не на карті. Не олівцем на папері, а в реаліях.

- Ой, шо там тая реформа. Нічого не знаю. Ото хіба 300 метрів теї дороги?.. Он автобуса знов не було, - поправляючи квітчасту хустку на голові, скаже згодом Лідія Чижук із сусіднього Сельця.

Вона - одна з тих, хто досі не бачить. Може, тому що не дуже то й хоче бачити. Насправді ж результат об’єднання низки сіл довколо Зимного в одну Зимнівську громаду - очевидний. Голова громади В’ячеслав Католик - віднедавна бажаний гість на всеукранських форумах із децентралізації. Чому? Бо має що розказати!

Одна з таких розмов відбулася нещодавно у Володимирі-Волинському. Команда народного депутата Ігоря Гузя, який обраний у цьому окрузі, не вперше ініціює “мозкові штурми” з децентралізації. Форум розвитку громад Прибужжя “Децентралізація - шлях до розвитку громад” тут провели і 30-31 березня.

Отож. Як вони змогли? І - що далі?

Феншуй децентралізації: почали з сільради, виселилися...

Замість колишніх 4-х сільських рад на теренах Володимир-Волинського району в серпні 2015 року постала одна об’єднана територіальна громада.

А пригадаймо, це був один із найскладніших років в історії сучасної України, коли на Сході вирували криваві бої і гаснули численні людські життя, а на Заході пробували змінити щось раз і назавжди сільські громади. Змінити, щоб вижити. І зважилися одиниці. У переважній більшості ті, де знайшлися лідери. Як той же В'ячеслав Католик.

Зимнівська громада об’єднала 17 сіл. Це і такі чималі, як Зимне, Льотниче, Бубнів чи Селець, і такі, що вже “догорали”, як Марія-Воля чи Черчичі.

Згуртувавшись, лише у 2016-му Зимнівська громада змогла залучити у свій розвиток більше 13-ти мільйонів гривень. Кошти, які раніше видавалися нереальними, а тепер “осіли” у відремонтованих дорогах, облаштованих ЦНАПах, оновлених фасадах, дахах та вікнах садочків, шкіл та ФАПів.

Основний заробіток цієї території - земля, ПДФО та інші платежі від невеликих підприємств, які тут працюють. Мрія - привести у село під Польщею інвестора. Це стало б найбільшим бонусом нині, визнає В’ячеслав Католик. Але держава “дала добро” на реформу, натомість робить поки що все, аби українські села оминали інвестори. Хоч він вірить, що ситуація з часом зміниться.

...А почали - з колишньої сільради. Торік із стін типового будиночка персонал виселився. Тому хатина з білої цегли вже рік як не сільрада. Новий офіс управління громадою облаштували у прострому Будинку культури. А тут - оселили підрозділ патрульної поліції.

- Потрібне було більше функціональне приміщення, - пояснює голова громади. Тим часом знайомить із нинішнім господарем Іваном Палійчуком, начальником сектору реагування патрульної поліції, котрий разом із колегами чатує спокій довколишніх сіл у три зміни.

“Стільки, як наш Славцьо не зробив ...ні єден!"

Поруч - вулиця Зелена, де свіженький асфальт, в який вкладено понад мільйон гривень субвенції на розвиток інфраструктури (її надають із ДБ тільки тим громадам, що об’єдналися, - авт.).

Важко не помітити й сучасні зупинки, але “то так”, каже голова, “вже старі”. Тамтешній НВК гордо виглядає з утепленим коштом обласного бюджету фасадом. Одна з найпомітніших інвестицій - придбаний торік трактор, щоб чистити сільські дороги від снігу.

У стінах відремонтованого минулоріч Будинку культури місцева гордість - ЦНАП. З початком роботи тут надавали 45 видів послуг, на сьогодні - вже 98. Кілька адміністраторів - це вам і виконком, і управління праці та соцзахисту, і паспортний стіл, і Держгеокадастр... Для зручності адміністраторів розташували у віддалених офісах, фактично філіях, у селах ОТГ. За довідками в район? Про це селяни цієї ОТГ починають забувати.

83-літня Люба Хом’юк спостерігає за журналістами, спершись на паркан.

Що таке реформа, каже, знає...

- За останні два роки село найбільше змінилося. Але то все почалося, як оцей хлопець став (киває на В’ячеслава Католика, який тим часом по той бік дороги щось комусь розказує, - авт.). Коли йшов на голову, то всі казали: “Шо та дитина буде робити? Нічого, бо молодий!”. Правду кажу. Я вже не можу обманювати, бо стара: стільки, як Славцьо (ми його так називаємо) не зробив ...ні єден!

У нас скрізь асфальтіровані дороги. Вже даже по таких вулицях. У нас в селі горить світло, що ми живемо, як в городі. Пройдіться: вода є, світло є, газ є, в болоті не ходимо. А що вони зара об’єдналися, то може, і їм начче буде.

Бубнів: чи стало “начче”?

Чи стало, словами баби Люби, “начче” у Бубневі, можна помітити з першого погляду. Чималеньке приміщення школи всміхається до дороги новими вікнами і новеньким дахом.

В’ячеслав Католик загинає пальці:

- Вікна - то ДФРР. Дах - так звана депутатська субвенція, кошти на економічний розвиток, які надійшли за сприяння Ігоря Гузя. Теплотраса до школи - теж субвенція...

Словом, не тече тепер дітям на голови. Зуміли знайти гроші, аби “не текло” й у Будинку культури. Встановили 14 світильників край доріг. Ставлять додаткові зупинки там, де “люди просять”. Новим дахом пишається і тамтешній дитсадок.

 Важка дорога до Зимнівської ОТГ, або Чому «Славцьо» зміг?

Помітно: десятиліттями не було руху довколи цих двох знакових для кожного села споруд. Наче ожили. Промовисте свідчення - нарихтована бруківка у дворі садочка. Довколо новенького майданчика згодом ляже. Оцей порослий травою асфальт, яким малеча крокує щоранку, уже - майже вчорашнє...

У 2016-му Бубнів “обзавівся” і новим шкільним автобусом. У тамтешній школі, що розрахована на 380 учнів, поки - 108. Але це не так уже й мало. Бо у сусідньому Руснові - 14, тому там школа ще жевріє. У Черчичах - призупинила роботу торік.

Селець: ФАП “без вікон”, “яма на ямі”, але “героям слава!”

Адмінреформа у Сельці відчувається вже навіть з під’їзду до населеного пункту. Але тільки перші 300 метрів...

Торік коштом громади тут зробили невеличкий шматочок шляху, аби дати почин дуже необхідній справі: через нікудишню дорогу сюди відмовляються їхати перевізники.

В’ячеслав Католик не приховує: ще нема чим гордитися, негайного ремонту потребує 1,3 км дороги до села. Тому перші 300 метрів - це як постійне нагадування про проблему (…) Повну версію читати ТУТ

05.04.2017 - 12:44 | Переглядів: 1828

Відео:

Область:

Волинська область

Джерело:

«Волинь24»

Поділитися новиною:

Коментарі:

Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Читайте також:
E5cc8657255573f35546a06cd00e962b

12 листопада 2019

У Мінрегіоні розвінчали міфи про...

12 листопада 2019 року Верховна Рада України прийняла за основу урядовий законопроект «Про внесення змін до Закону...

6e35ecd10a86974b3f6776d57b2ead6c

12 листопада 2019

За рік шість тисяч туристів: як молодь розвиває...

Туристичний прорив у княжій Теребовлі, або розвиток вівчарства на Коломийщині. Усе рухають молоді люди, які досі жили...

3aacd8f3330b5f445708a78fe0ffa005

12 листопада 2019

Усі випуски радіопрограми про розвиток громад...

Усі випуски радіопрограми про розвиток об’єднаних громад "Вся країна. Сучасна громада", що виходили в ефірі...