Директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук вважає, що для розвитку територій потрібно не стільки грошей, як інноваційних підходів.

"Досвід Європи і України показує, що скорочення населення відбувається найперше далеко від центральних міст. Люди там не отримують якісних послуг і мають менше можливостей для власного розвитку. Найкраща зона – до 20 хв. доступності до центру; середня – 20-40 хв., 40-75 хв. – погана, понад 75 хв. – безнадійна. Території з доступністю понад 40 хвилин починають швидко втрачати населення і деградувати.

Завдання держави та регіону зробити так, аби населення не покидало ці території. Не через примус, а через нові можливості для життя. Тому найважливішим середньостроковим завданням є створення можливостей для людей працювати в цих територіях. Для цього і слід визначити потенційні центри розвитку, які слід підтримати у розумній спеціалізації, покращити транспортну доступність до них з інших периферійних територій, покращити основні послуги: якість шкіл, лікарень, місцевого транспорту. Тут потрібно не стільки грошей, як інноваційних підходів до розвитку.

Потрібно забезпечити «багаторівневе урядування» – коли органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування різних рівнів співпрацювали разом. В Україні для цього зараз створені всі законодавчі можливості.

Синергія. Концентрувати різні інвестиції, які вкладаються в регіон, аби вони давали сильніший результат через взаємодоповнення.

Поширення впливу. Має відбуватись територіальна концентрація. Розпочавши роботу в одному районі в одній точці зростання, отримавши результат, поширювати цю практику та розширювати вплив цієї точки на інші території в зонах доступності.

Таким чином ми формуватимемо певну поліцентричність, як альтернативу моноцентричності. Створення ОТГ навколо невеликих міст і селищ – серйозний крок у такому напрямі.

Розвиток таких територій стає можливим лише тоді, коли всі рівні управління виконують свої завдання, які випливають із мети регіонального розвитку.

Центральний рівень виробляє національну стратегію та здійснює її імплементацію та моніторинг. Керує різними проектами національного рівня.

Регіональний рівень – стратегування на рівні регіону, фінансування окремих проектів, відбір розвиткових проектів для фінансування з ДФРР.

Місцевий рівень – ідентифіковує свої якірні точки, керує реалізацією проектів, заключає контракти на їх виконання, залучає місцеве населення до розвитку територій.