Сильні сторони регіону самі по собі не запускають виробництво. Аграрна сировина не гарантує переробки, близькість до ЄС - експорту, індустріальний парк - приходу інвестора.

Між потенціалом і новим підприємством лежить ціла система рішень: доступна енергія, кадри, логістика, фінансування, кооперація бізнесу, регуляторні умови та команда, здатна звести все це в один проєкт.

Саме цю систему аналізували учасники навчальної ініціативи Produce! «Лідерство в економічному розвитку через виробництво».  Ініціативу впроваджує Академія Київського міжнародного економічного форуму під егідою Міністерства економіки та довкілля України за підтримки Швейцарсько-українського проєкту «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD, що втілюється за підтримки Швейцарії компанією NIRAS Sweden AB.

У Produce! беруть участь команди Вінницької, Волинської, Одеської, Сумської, Тернопільської та Хмельницької областей - представники органів влади й місцевого самоврядування, агенцій регіонального розвитку, бізнесу та закладів освіти. Їхнє завдання - підготувати регіональні проєкти розвитку, які можна предметно представити Уряду, Офісу Президента та міжнародним партнерам.

Під час сесії SWOT-аналізу команди звіряли свої ідеї з реальними можливостями регіонів. Для одних таким ресурсом стали промислові традиції й виробнича база, для інших - аграрна сировина, географічне положення чи концентрація підприємців.

Але за різними ідеями проявилися схожі обмеження: дефіцит фахівців, слабка кооперація, обмеження енергетичної інфраструктури, нестача якісних промислових майданчиків, дорогі кошти та невідповідність окремих регуляторних правил потребам бізнесу.

Електромобільність: від амбітної ідеї до реалістичної ніші

Одним із напрямів, який аналізували учасники, став розвиток електромобільності. Його логіка - поєднати виробництво окремих компонентів, зарядну інфраструктуру, сервіс, ремонт і переробку використаних батарей.

Передумовами для розвитку такого напряму можуть бути вигідне транспортне розташування, наявність індустріальних парків, освітній потенціал, історична база електроприладобудування, діючі виробництва електротранспорту та можливості розвитку відновлюваної енергетики.

Водночас SWOT-аналіз виявив і слабкі місця: брак кваліфікованих кадрів, недостатню взаємодію між владою, бізнесом та освітою, обмежені інвестиційні ресурси та відсутність в Україні підприємств із переробки батарей.

Ключовим стало уточнення масштабу задуму. Йдеться не про спробу створити повний цикл виробництва акумуляторів, а про пошук реалістичної ніші - сформувати умови для розвитку компонентного виробництва, сервісу, зарядної інфраструктури та циркулярної переробки.

Звідси виникають уже практичні запитання: де брати сировину, які наявні підприємства можуть увійти у виробничий ланцюг, яких фахівців потрібно готувати та які рішення необхідні на державному рівні.

Легка промисловість: як перейти від кількості виробників до спільної конкурентної переваги

Інший сценарій, який розглядали під час роботи, стосувався легкої промисловості.

Тут відправною точкою є вже сформована база малих і середніх виробників, профільна освіта, досвід кооперації підприємців та близькість до європейських ринків.

Перспектива полягає не в конкуренції за сегмент дешевого масового товару, а у виробництві продукції з вищою доданою вартістю, розвитку власних брендів і контрактному виробництві для європейських компаній.

SWOT-аналіз водночас показав проблеми, які окреме підприємство не здатне подолати самотужки: дефіцит управлінських і робітничих кадрів, низьку зацікавленість молоді у виробничих професіях, тіньове виробництво, залежність від імпортної сировини та конкуренцію з неофіційним ввезенням готового одягу.

Тому проєкт регіонального розвитку в цьому випадку має шукати рішення на рівні ширшої екосистеми: спільні сервіси для бізнесу, сучасну підготовку кадрів, технологічне оновлення та розвиток переробки текстильних відходів.

Біометан: коли відходи стають економічним ресурсом

Ще один напрям показав зовсім іншу модель формування доданої вартості - виробництво біометану.

Його ресурсною базою можуть бути аграрне виробництво, тваринництво, птахівництво, цукрові заводи та інші підприємства, відходи яких здатні стати сировиною. Така модель дозволяє поєднати утилізацію відходів, виробництво енергії та експорт продукту, що має попит на європейському ринку.

Але наявність сировини ще не означає готовності проєкту. Серед бар'єрів під час аналізу визначили доступ до фінансування, дефіцит інженерних компетенцій, залежність від обладнання та тривалі дозвільні процедури.

Серед можливих рішень обговорювали супровід стратегічних інвесторів за принципом «єдиного вікна», локалізацію виробництва частини обладнання та підготовку необхідних спеціалістів.

Цей кейс добре демонструє одну з наскрізних тез SWOT-аналізу: наявність ресурсу - лише вихідна точка. Регіональний проєкт починається з відповіді на питання, як перетворити цей ресурс на працюючий економічний ланцюг.

Картоплярство: переробка починається з кооперації

Ще один кейс стосувався розвитку картоплярства через кооперацію фермерів і створення переробних потужностей.

Економічна логіка - перейти від продажу сировини до продукції з вищою доданою вартістю: сухих картопляних пластівців, крохмалю, чипсів та інших продуктів переробки.

Важливо, що ця ідея вже має практичне підґрунтя: ядро з 16 фермерських господарств, лабораторну роботу з оздоровлення насіннєвого матеріалу, «розумну» теплицю та попередні напрацювання щодо переробного комплексу.

Однак SWOT-аналіз показав: найскладніша частина такого проєкту - не сама технологія переробки.

Для стабільної роботи майбутнього виробництва потрібна однорідна сировина. А це означає спільні стандарти, узгоджені сорти й технологічні карти, сховища та готовність господарств координувати свої дії.

Отже, одним із ключових активів проєкту стає не тільки сировина чи майбутня переробна потужність, а здатність виробників домовитися між собою і забезпечити необхідні обсяги та стабільну якість продукції.

Кластер: організацію можна створити, економічні зв'язки - треба вибудувати

Окрема дискусія стосувалася розвитку кластерів у машинобудуванні, агропереробці та альтернативній енергетиці.

Передумовами для таких моделей можуть бути запаси аграрної та мінеральної сировини, промислова й освітня база, індустріальні парки, сильні бізнес-об'єднання та вже сформовані виробничі компетенції.

Водночас SWOT-аналіз виявив знайомі для багатьох регіонів обмеження: недостатні резерви електропостачання, дефіцит підготовлених промислових майданчиків, логістичні проблеми, відтік населення та розрив між потребами роботодавців і підготовкою кадрів. Додатковим фактором ризику є посилення механізму CBAM, що вимагатиме від виробників адаптації до нових вуглецевих вимог ЄС.

Але найважливіший висновок дискусії стосувався самого поняття кластера.

Кластер не створюється лише рішенням про заснування організації. Він має давати економічну вигоду його учасникам - через спільні дослідження й розробки, підготовку кадрів, технологічні рішення, інвестиції та нові виробничі ланцюги. Саме так формується довіра, без якої кооперація залишається декларацією.

Що має залишитися після SWOT-аналізу

Різні за масштабом і тематикою ідеї привели учасників до спільного питання: що саме має змінитися в економіці регіону внаслідок реалізації проєкту?

Дискусія після презентацій вивела команди за межі окремих бізнес-ідей. Проєкт регіонального розвитку має створювати не одне виробництво, а умови, за яких у регіоні зможуть з'явитися кілька виробництв, нові ланцюги доданої вартості, підготовлені кадри та сталі партнерства.

Наступний крок - визначити бар'єри на різних рівнях.

Що може зробити сам бізнес? Які рішення залежать від регіональної влади та агенцій регіонального розвитку? Де потрібні зміни у державній політиці, законодавстві чи фінансових інструментах?

Підсумком має стати не загальна презентація переваг області, а чітко зібраний проєкт: яку проблему він вирішує, чому для його реалізації є відповідні передумови, які ресурси вже доступні, чого бракує та з яким конкретним запитом команда звертається до держави й партнерів.

Саме такі проєкти - з чіткою економічною логікою, розподіленими ролями та зрозумілими інструментами - мають стати результатом роботи шести регіональних команд

Від розмов про те, чому виробництво не з'являється лише завдяки вільній ділянці, і про правила, у яких доводиться працювати українському виробнику, команди Produce! перейшли до проєктування власних рішень для регіонів.

 

Більше про перший день завершального модуля читайте у матеріалах порталу «Децентралізація»:
Від ресурсу до заводу: чого команди регіонів навчаються на Produce!
Коли виробництво впирається в правила гри: уроки Produce! від Олександра Соколовського