Шоколадний фонтан поруч із віртуальним зварювальним апаратом, тренажер вантажівки і власноруч зібраний симулятор сучасного трактора – це не опис виставки інновацій, а будні профорієнтаційного хабу в Решетилівці, що на Полтавщині.

Тут доводять: професійна освіта – це вже давно не про «запасний варіант», а про високі технології, гідні зарплати та свідомий вибір життєвого шляху.

Сьогодні в Україні вже діє десять таких хабів у шести областях, створених за підтримки Швейцарсько-українського проєкту DECIDE у партнерстві з місцевою владою. Зокрема, хаб на базі Решетилівського професійного аграрного ліцею імені І. Г. Боровенського має свою унікальну «душу» та стратегічне значення для всієї громади.

«Профорієнтаційний хаб створений завдяки підтримці Швейцарії. Його ідея – стати платформою для співпраці між освітою, бізнесом та владою. Тут учні та учениці 7–9 класів зможуть спробувати на практиці різні професії, представлені в цьому ліцеї, поспілкуватися зі студентами, які вже навчаються тут, відвідати майстер-класи і тренінги від представників бізнесу. А потім зʼїздити на екскурсію на підприємства або на стажування, щоби побачити, як виглядає робота фахівця тієї чи іншої професії в реальному житті», – розповідає Валентина Полторак, менеджерка проєкту DECIDE.

Від слюсарних майстерень 1986 року – до «космічного» простору

Ще нещодавно на місці сучасного хабу були майстерні 1986 року. Сьогодні ж це 210 м² високотехнологічних локацій. Ремонт тривав близько півтора року, а загальна вартість проєкту склала 8,5 млн грн, із яких 3,6 млн грн – фінансування проєкту DECIDE, а майже 4,9 млн грн – співфінансування від Полтавської обласної військової адміністрації та обласної ради.

Директорка ліцею Ніла Спільна згадує, як виникла ідея перетворити застарілі лабораторії на інтерактивний майданчик:

«Це приміщення ми доглядали завжди, воно не було захаращене. Але розуміли, що там були не сучасні ремонти й застаріле обладнання. Тепер двері в нашому хабі не зачиняються: тут постійно діти, гості та навіть спортсмени, що приїздять на змагання, – усі біжать сюди подивитися. Ми хотіли створити простір з ефектом «вау» – і все вдалося».

Простір продуманий до дрібниць з командою DECIDE: від окремого входу, щоб відвідувачі не заважали освітньому процесу, до повної інклюзивності – встановлено підйомники та облаштовано спеціалізовані санітарні кімнати. Поряд також розташоване сучасне укриття, щоби за потреби спуститися разом із відвідувачами.

Пазл професій: де можна «помацати» майбутнє

Хаб побудований за принципом інтерактивних зон, де кожна професія представлена сучасним обладнанням. Тут діти не просто слухають, а працюють руками.

«Власне, нещодавно ми запитали підлітків: чи все ми правильно робимо, чи так ви хочете бачити свою профорієнтацію? І почули дуже щирий запит: діти хочуть відчувати професію руками. Вони казали, що звичайна екскурсія – це цікаво, але вона не дає справжнього розуміння фаху, бо залишається суто зоровою. «Ми хочемо це спробувати!» – ось що стало для нас головним дороговказом. Саме тому наш хаб став не просто місцем для оглядин, а простором, де дитина може реально «приміряти» професію. Тут навчання перестає бути спогляданням і перетворюється на живий досвід», – розповідає Алла Костогриз, начальниця відділу освіти Решетилівської міської ради, що на Полтавщині.

Отже, локації, що є в хабі:

1. Кулінарна зона. Тут об’єднали обладнання для кухарів, кондитерів і пекарів.

«Оскільки нові освітні стандарти не містять жорсткого переліку засобів навчання, ми намагалися брати обладнання, яке є найбільш актуальним і сучасним, – пояснює Ірина Шевченко, майстриня виробничого навчання та голова методоб’єднання кухарів. – У нас встановлено шоколадний фонтан, який завжди приваблює учнів. Є харчовий 3D-принтер, що малює візерунки та малюнки на вафельному цукровому папері та тортах, і кавова машина для опанування артмалюнків на каві. Це дає змогу показати підліткам, що професія кухаря-кондитера – це, зокрема, про створення шедеврів з допомогою інтелектуальних систем».

 

 

Також у цьому просторі є сучасна шоколадниця, з допомогою якої є змога готувати гарячі напої; ваги з інтелектуальним керуванням; збивальна машина; сучасна СВЧ-піч; стіл із холодильним прилавком; а також сучасний пароконвектомат.

2. Локація лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу виглядає як центр дослідження якості.

«Ми маємо аналізатор молока останнього покоління, який за декілька секунд визначає шість показників. Те, що ми раніше крутили на центрифузі вручну, тепер робить автомат, – розповідає Надія Самченко, викладачка спецтехнології пекарів, лаборантів. – Також у нас є цифровий мікроскоп, сучасний нітратотестер та навіть імпровізована лабораторія зерноприймального виробництва – такий собі мініелеватор. Діти бачать, як наука допомагає бізнесу бути ефективним».

 

 

3. Локація для майбутніх водіїв, оснащена автомобільним тренажером на базі справжнього КАМАЗа.

 

 

«Прилади, сидіння, рульове кермо – усе від справжньої вантажівки. Якщо щось зламається, можна замінити запчастинами від реального авто, – пояснює Сергій Вовк, викладач спецдисциплін. – Всі прилади працюють, як на справжньому автомобілі. Зокрема, вказується температура двигуна, кількість палива, тиск, зарядка акумулятора. Програма вміє рахувати помилки, виставляти оцінки та озвучувати зауваження. Я можу задати учню будь-які параметри: дощ, туман чи нічну їзду, і він має миттєво реагувати, вмикаючи двірники чи світло».

4. Для майбутніх зварників придбали австрійський VR-симулятор Fronius – один із найкращих у світі. Коли учень одягає віртуальну маску, він миттєво переноситься на робоче місце, де за командою викладача може опанувати три кити сучасного виробництва: напівавтоматичне, дугове та аргонодугове зварювання.

«Хаб перетворив дітей із пасивних глядачів на учасників: якщо раніше на екскурсіях вони просто дивилися здалеку, як працює майстер, то тепер самі сідають за пульт і проводять свій перший шов. Це не лише величезна економія металу та електродів на перших етапах навчання, а й неймовірна мотивація – підлітки встають із-за тренажера з відчуттям переможця і щирим захопленням від того, що в них «вийшло»». Вони можуть відчути кут нахилу пальника, довжину дуги. До слова, на цій спеціальності в нас і дівчата навчаються, і дехто зварює краще за хлопців», – каже Павло Мотузко, майстер виробничого навчання.

Окрім цього, це вирішує давню практичну проблему. Раніше викладачам-правшам доводилося буквально вести руку учня, щоби передати відчуття шва. Це ставало викликом під час навчання лівшів: майстер не міг показати рух лівою, тому доводилося кликати старшокурсників-шульг на допомогу. Тепер тренажер адаптується під анатомію кожного учня за секунду.

5. «Тракторна» інновація: коли не знайшли готового, зібрали самі. Окремою гордістю ліцею є симулятор трактора. Виявилося, що готових ліцензованих симуляторів в Україні немає, тому майстри й викладачі пішли креативним шляхом.

«Так, ми зробили симулятор термінала трактора та планшета навігації. Зварники зварили рамку, на якій стоїть кабіна та сидіння. Ми закупили справжнє кермо, джойстик, планшети навігації. Це дає змогу учням готуватися до роботи на техніці великих агрохолдингів. Наші цьогорічні випускники вже зацікавлені йти на такі підприємства, бо знають, як працювати із сучасними системами», – каже Роман Тютюнник, викладач спецпредметів.

 

 

Директорка закладу профтехосвіти Ніла Спільна додає:

«Ми не просто чекали на готові рішення – ми жили цим проєктом. Кафедра трактористів категорично не хотіла відставати від зварників чи кухарів. Наші молоді та амбітні майстри самі загорілися ідеєю. Це був справжній драйв усього колективу. Коли викладач "горить" своєю справою і створює щось нове з нуля, цей вогник миттєво передається й дітям. Вони бачать, що тут не просто читають лекції, а творять майбутнє».

Усе це дає змогу ефективно профорієнтувати учнів, співпрацювати з роботодавцями, а також перенавчати кухарів шкільних їдалень громади, сприяючи реформуванню системи шкільного харчування.

«Коли школярі приходять до хабу, бачать цей рівень хабу, лабораторій та обладнання і з неприхованим захопленням запитують своїх педагогів: "А коли у нас в школі буде таке?". Це і є той самий злам стереотипу про "бідний профтех". Ми стали об’єктом щирої заздрості, місцем, де дитина бачить можливості, яких немає в звичайному класі. Тепер учні йдуть до нас не тому, що "треба кудись іти", а тому, що хочуть навчатися саме в таких умовах», – говорить Ніла Спільна.

Ветеранський вектор: соціалізація і адаптація через нову професію

Особлива місія хабу – допомога ветеранам, які повертаються з фронту. У громаді, де понад третина населення дотична до війни, хаб стає стратегічним майданчиком для всієї спільноти:

«Повернення після довготривалої служби повністю змінює усвідомленість людини. Багато хто через необхідність освоював навички водіння чи ремонту на війні, і тепер хоче продовжити це професійно, – наголошує Михайло Тітік, начальник відділу з питань ветеранської політики Решетилівської міської ради. – Хаб – це елемент соціалізації та адаптації. Ветерани з їхнім життєвим досвідом стануть професіоналами, які підсилять громаду».

 

 

Така перекваліфікація ветеранів запускає важливу ланцюгову реакцію в сім’ях: батько чи мати, які успішно опанували сучасний фах, стають для дитини найкращими профорієнтаторами. Це перетворює роботу хабу на комплексну соціальну місію, де приклад успішної реалізації дорослих безпосередньо формує майбутній вибір молоді, фактично змінюючи професійний ландшафт усієї громади.

Ліцей уже виграв тендер від Червоного Хреста на безоплатне навчання трактористів для учасників бойових дій, їхніх родин та людей, які змушені були змінити місце проживання через війну.

Розвантаження ліцею та залучення батьків

Для Решетилівської громади хаб став інструментом вирішення освітньої кризи. Згідно з реформою НУШ, у громаді буде лише один академічний ліцей, який фізично не зможе вмістити всіх десятикласників.

«Тому ми запропонували директорам шкіл проводити профорієнтаційну роботу на максимальному рівні, щоб розвантажити академічний ліцей, – пояснює Алла Костогриз, представниця відділу освіти громади. – Раніше школи не хотіли, щоб до них приїздили представники закладів профтехосвіти, бо боялися втратити учнів. Тепер усе відбувається дзеркально: школи самі зацікавлені, щоб діти йшли в профтех. І результати вже є: раніше професійну освіту обирали 14–18 % випускників шкіл громади, а тепер цей показник зріс до 30 %».

Керівниця хабу Валентина Гладка підкреслює роль батьків у цьому процесі:

«Дитина ухвалює рішення, але ми маємо заручитися підтримкою родини. Батьки, коли переступають поріг сучасного простору, бачать: тут дитина отримує професію із рук фахівців на сучасному обладнанні. Це ламає стереотипи про «ПТУ»».

Профорієнтація в Решетилівці – це не нудні лекції, а черги до симулятора КАМАЗа та захоплені вигуки підлітків.

«Ми постійно бачимо вогник в очах школярів, їхнє захоплення. Але, мабуть, ще більший вогник був у наших власних очах, коли ми зрозуміли, що все це обладнання, усі ці плани та зусилля нарешті «ожили». Найкращий зворотний зв’язок для нас – це коли дитина просто не хоче йти з хабу, коли підлітки стоять у черзі, щоб ще раз сісти за кермо симулятора чи спробувати віртуальне зварювання. Профорієнтаційний хаб – це не лише про сучасну техніку, це про те, як допомогти підлітку не помилитися в найвідповідальніший момент. Ми бачимо, як на очах змінюється ставлення: спочатку приходить суто ігрова цікавість, а вже за годину з’являються дорослі запитання про умови вступу та реальні перспективи на ринку праці. Наша мета – щоб кожен відвідувач виходив звідси не просто з яскравими враженнями, а із чітким планом та розумінням своїх можливостей. Це велика відповідальність перед громадою», – підсумовує Валентина Гладка.

Профорієнтаційний хаб – лише частина комплексної системи профорієнтації. Так, наприклад, у Решетилівській громаді понад 100 учнів 8–9 класів навчалися за курсом «Професії», розробленим експертами Цюріхського педагогічного університету та адаптований фахівцями DOCCU в межах проєкту DECIDE, який викладали карʼєрні радники. У межах курсу учні й учениці виконували вправи й завдання на самовизначення, самопізнання, аналізували свої здібності й дізнавалися про ази вибору професії. А ще понад 630 дітей і підлітків відвідали екскурсії на підприємства громади та області.

У межах національного пілоту до ініціативи вже долучилися понад 14 тисяч дітей та підлітків. У цьому навчальному році запланували ще більше інтенсивної роботи. Хаби розвиватимуться, до роботи зі школярами залучатимуть бізнес в національному масштабі, а карʼєрних радників почнуть готувати вже для всіх областей України.

Марія Булейко (Марковська)