Запровадження механізму використання щонайменше 20% безповоротної фінансової підтримки в межах Компоненту І Ukraine Facility на потреби субнаціональних органів влади — це історичний шанс для формування в Україні сучасної системи планування та фінансування регіонального розвитку за європейськими стандартами.

Про це в коментарі порталу «Децентралізація» пояснив Анатолій Ткачук, директор з науки і розвитку Інституту громадянського суспільства.

“Ця вимога не просто про гроші. Вона про нову філософію управління розвитком територій — де рішення ухвалюються на основі стратегій, програм і прозорих критеріїв, а не за політичною доцільністю”, — наголосив Анатолій Ткачук.

Відповідно до механізму Ukraine Facility, Європейська комісія оцінюватиме, чи Україна дотрималась зобов’язання — спрямувати не менше 20% грантових коштів на потреби субнаціонального рівня. Для цього Державна казначейська служба має звітувати про ці видатки, на основі чіткої методології, яку ще належить погодити з ЄС.
Першу оцінку планують у межах дев’ятого запиту на виплату після ІІ кварталу 2026 року (пороговий показник — щонайменше 5%), а фінальну — до кінця 2027 року.

“На жаль, методології поки немає. Але її розроблення — не технічна справа; це питання визначення підходів до управління розвитком територій”, — зазначає експерт.

Анатолій Ткачук нагадує, що європейська політика згуртованості має законодавче підґрунтя в статтях 174–178 Договору про функціонування ЄС. Вона спрямована на зменшення диспропорцій між регіонами, підтримку депресивних, прикордонних, гірських і сільських територій — тобто тих, які мають структурні та демографічні проблеми.

“В Україні є всі типи територій, які підпадають під визначення політики згуртованості — гірські, прикордонні, старопромислові, території впливу війни. Ми маємо створювати власну систему інструментів підтримки, сумісну з європейською”, — пояснив він.

На думку експерта, головне завдання України — перейти від галузевого фінансування без територіальної прив’язки до програмного фінансування, що спирається на стратегії регіонального розвитку (ДСРР-2027, регіональні стратегії, плани відновлення).

“Жодних планів — без грошей, жодних грошей — без планів. Це базовий принцип політики згуртованості ЄС, і він має стати нашим правилом”, — підкреслив директор ІГС.

Замість фінансування окремих проєктів має бути система програм регіонального розвитку, подібна до європейської, враховувати європейські пріоритети на українські потреби. Ці програми можуть включати підтримку уражених, прикордонних, сільських чи гірських територій, розвиток інфраструктури мобільності, людського капіталу, екології та цифровізації.

За словами Анатолія Ткачука, найбільш логічним місцем для акумуляції та управління цими 20% коштів є Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР).
Втім, сьогодні цей фонд функціонує як бюджетна програма, а не як фінансовий інструмент, що суперечить європейській практиці.

“ДФРР потрібно модернізувати. Він має стати справжнім фондом, який дозволяє накопичувати ресурси з різних джерел і фінансувати регіональний розвиток на основі програм, а не політичних рішень”, — зазначив Анатолій Ткачук.

Для ефективного використання таких коштів Україна має забезпечити:

• багаторічне програмування розвитку (на рівні держави, регіонів і громад);
• надійну систему фінансового контролю та аудиту;
• дотримання законодавства ЄС у сферах державних закупівель, партнерства, конкуренції, гендерної рівності, статистики;
• постійно діючу  міжвідомчу координаційну комісію з питань регіональної політики.

“Наше членство в ЄС не означатиме, що громади просто отримають гроші на розвиток. Вони мають співфінансувати витрати на проекти, адже ЄС може відшкодовувати до 85% вартості проекту. Тому треба думати і про механізми позик для громад, наприклад про створення спеціалізованого банку розвитку”, — наголосив експерт.

Підсумовуючи, Анатолій Ткачук зазначає, що кошти ЄС мають стати каталізатором для створення в Україні нової системи регіонального розвитку — програмної, прозорої і заснованої на стратегічному плануванні. Це вимагатиме не лише правових і організаційних змін, а й нової культури управління фінансами територіального розвитку.

“20% коштів від ЄС — це не лише підтримка, це шанс. Шанс нарешті створити в Україні систему, яка працює так, як у Європі. Прозоро, розумно і програмно”, — підсумував він.