У Сухополовʼянській громаді, що на Чернігівщині, – 13 закладів середньої освіти. Усі вони мають власні протирадіаційні або найпростіші укриття, завдяки чому нині освітній процес здійснюється виключно в очній формі.

До налагодження безпечних умов для дітей тут ставляться з величезною відповідальністю. Адже на початку повномасштабного вторгнення росіяни вторглися на Чернігівщину, і наробили лиха неподалік Сухополової – у селах громади та сусідніх ТГ.

Тоді ж, зокрема, укриття Сухополовʼянського ліцею розміром 535 квадратних метрів та понад 200 квадратних метрів підвального приміщення слугували для жителів села єдиним сховком. Як тільки змогли – укриття взялися ремонтувати, причому не поверхнево, а капітально.

«На сьогодні ключовим пріоритетом для органів місцевого самоврядування в умовах війни є облаштування безпечного простору для мешканців населених пунктів, а насамперед для наших дітей. І над цим ми послідовно працюємо від початку повномасштабного вторгнення. Адже під час утворення громад ми здебільшого успадкували укриття в непридатному для використання стані. Тож наша мета була відновити освітній процес офлайн, бо під час пандемії ми переконалися, що це найрезультативніша форма навчання. Ми всіляко намагаємося залучити до цього партнерів, які поділяють наші погляди», – говорить Денис Росовський, Сухополовʼянський сільський голова.

У цьому тексті читайте, яким укриття ліцею було до повномасштабного вторгнення, як для ремонту вдалося залучити кошти з трьох джерел, яким укриття стало зараз та що про це кажуть діти.

 

Як усе було до повномасштабної війни та на початку

 

«У підвальному приміщенні була штучна вентиляція, тому воно збереглося краще. А протирадіаційне укриття колись опалювалося батареями. Із часом батареї звідти прибрали, приміщення відсиріло, почала осипатися штукатурка. Освітлення було, але в аварійному стані, – від сирості постійно проривали лампочки, підлога – насипна, не бетонна. Стіни – оголені до цегли й бетону», – пригадує Лариса Безгубченко, директорка Сухополовʼянського ліцею.

За словами Тетяни Реви, начальниці відділу освіти, молоді та спорту Сухополовʼянської сільської ради, більшість укриттів громади були в схожому стані на початку повномасштабного вторгнення, а отже, непридатними до використання.

«І ми, як і вся Україна, перейшли на онлайн-навчання. Але ж у такому форматі навчатися тривалий час – зовсім не вихід. Постійні вимкнення світла, нестабільний інтернет в учнів чи вчителів і ще багато проблем. Тому вирішили робити все можливе, щоби повернути дітей за парти. Так, провели інвентаризацію й зайнялися поточними ремонтами укриттів, де це було можливо. Зокрема, у підвальному приміщенні Сухополовʼянського ліцею. Бо, власне, протирадіаційне укриття було в настільки жахливому стані, що потребувало капітального ремонту», – пояснює Тетяна Рева.

За кошти місцевого бюджету та міжнародних організацій вдалося зробити ремонт підвального приміщення. Своїми силами, разом з учителями та технічним персоналом школи побілили стіни. Далі в підвал провели вентиляцію, встановили батареї, зробили туалети.

«Однак там було всього три кімнати, де перебували всі діти. Уроки було дуже складно проводити. Хоча ми робили все, що могли», – розповідає Лариса Безгубченко.

 

Як громаді вдалося залучити кошти на ремонт укриття з трьох джерел

 

Тоді ж у громаді побачили оголошення про добір громад у межах Ініціативи з відновлення шкіл «DECIDE: ВІДБУДОВА». Не гаючи часу, подали заявку.

«Наша заявка починалася з бажання щось змінити. Змінити це укриття, щоб воно стало комфортним і безпечним для навчання дітей. А також – змінити формат навчання, щоби була змога проводити уроки в укритті, а не просто спускатися, щоби перечекати повітряну тривогу. Нас запросили на співбесіду – і ми нашою дружною командою успішно її пройшли. Знаєте, усе почалося з величезного кредиту довіри до нашої команди. І для нас це було визначально й важливо», – розповідає Тетяна Рева.

Виготовлення проєктно-кошторисної документації лягло на плечі громади. На початку Сухополовʼянська громада претендувала на грант 3,8 мільйони гривень, але, коли врахували всі вимоги ДБН, зокрема, доступ для людей з інвалідністю, вимоги до вентиляції, противибухові клапани, то сума склала 9 мільйонів 800 тисяч гривень. Таких коштів у сільської громади не було.

«Знаєте, спочатку ми робили цей проєкт під ті кошти, які нам уже виділив DECIDE. А потім вирішили, що це не вихід, і треба довести все до ладу, щоб було довговічним. Наприклад, початку ми планували просто пофарбувати стіни в укритті, а потім вирішили, що все ж їх треба вирівняти. Проте, де знайти на це кошти?», – говорить Тетяна Рева.

У громаді не розгубилися. Зробили так: попрацювали з проєктантами, які порадили “розбити” проєкт на дві черги. Перша черга вартувала понад 5 мільйонів гривень. Тому поспілкувалися з депутатами, головою громади, начальником фінансового управління і вирішили, що дофінансують частину коштів, які виділив DECIDE. Проблем із депутатським корпусом, кажуть, не було.

«У нас конструктивна співпраця, попри те, що сільський парламент представлений шістьма політичними партіями, відповідно до чинного законодавства. Однак безпекові питання, які стосуються насамперед закладів освіти – у пріоритеті, і ми маємо всебічну підтримку під час виділення коштів як на проєктно-кошторисну документацію, так і на виконання робіт. Усі розуміють, що безпека – понад усе, що діти – наше майбутнє, і треба зробити все можливе, щоб вони були в безпеці», – каже Денис Росовський.

Паралельно цей проєкт внесли в систему Dream, де показали, що 50 % суми вже покрили, роботи тривають, і громада шукає дофінансування проєкту. Тоді ж проводився добір на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом на облаштування безпечних умов. Так, Сухополовʼянська громада подала заявку, її відібрали – і з державного бюджету виділили 4 мільйони 200 тисяч на другу чергу проєкту. Хоча, зрештою, використали менше.

Отже, із субвенції використали понад 3 мільйони 800 тисяч гривень, від DECIDE – більш ніж 4 мільйони, з місцевого бюджету – понад 1 мільйон 900 тисяч.

 

Учні й учениці під час уроку в укритті

«Для нас було дуже важливо знайти ці кошти. Бо йдеться про опорний заклад освіти, у якому навчаються 239 дітей. Ліцей має три філії, і в майбутньому, можливо, учнівство з філій навчатимуться в опорному закладі. Тому саме тут є і буде найбільша кількість дітей, які користуватимуться укриттям. І друга причина – 535 квадратів у жахливому стані. Поточний ремонт тут не здійснити, бо там були руїни. Окрім усього, я б дуже хотіла подякувати команді DECIDE за людяність. Вони вболівали за кожен наш крок, за те, щоби нам усе вдалося. Ми отримали чудовий досвід не лише адміністрування проєкту і фінансування, а й неабиякої підтримки. Бо нам не просто дали гроші й пішли, а довели до пуття і від душі все разом», – ділиться Тетяна Рева.

 

Яке тепер укриття та які відгуки

 

На ремонт і облаштування витратили 7 місяців – і тепер учні й учениці мають змогу не переривати навчальний процес під час повітряних тривог, переходячи в безпечний простір.

«Спочатку, якщо чесно, не вірилилося, що в нас буде все саме так. Те, як було, і те, що зараз, – це небо й земля. Від початку ремонту всі чекали моменту відкриття, щоб уже навчатися тут. Та і ставлення батьків змінилося. Раніше вони менше довіряли нам під час тривог і старалися забирати дітей. Тепер їх залишають тут навіть після уроків, якщо тривога», – каже директорка ліцею.

 

Учні й учениці під час уроку в укритті

 

Укриття складається із семи класних кімнат, у кожній із яких під час тривог навчаються діти. Також є 9 підсобних приміщень. Центральна частина укриття – це цифровий хаб, оснащений проєктором, 30 планшетами, ноутбуком, принтером, ледлампами, столами зі спеціальними підіймачами, екраном, грушами-кріслами, шафами та стільцями.

Також тут є медичний кабінет з усіма потрібними меблями для прийому. Є роздільні вбиральні та туалет для людей з інвалідністю. Також в укритті є спеціальна вентиляційна кімната, обладнана спеціальними витяжними шафами і вибухозахисними спорудами, які закриють укриття в разі вибухової хвилі. Також є підйомник для дітей з особливими освітніми потребами.

«На жаль, укриття стають улюбленими місцями для дітей. Ми сподіваємося, що в майбутньому, після перемоги, це буде просто класний простір – і діти матимуть змогу проводити там час просто тому, що їм подобається», – каже Тетяна Рева.

 

Учні й учениці під час уроку в укритті

 

Своєю чергою, учні та учениці діляться, що їм стало спокійніше в оновленому укритті.

«Ми маємо сучасні облаштовані класи, у яких маємо змогу продовжувати освітній процес навіть під час тривоги. Тут дуже спокійно й комфортно. Також ми проводимо там час не лише під час тривоги. Багато проєктів і заходів реалізовуємо саме в цьому приміщенні, в освітньому хабі. Наприклад, нещодавно був літній табір, і там ми мали змогу перегляди фільми, як у кінозалі», – розповідає Максим Стінковий, учень 11 класу.

 

Учні й учениці в укритті під час кіноперегляду

 

Учениця 11 класу Олександра Безгубченко також каже, що дуже важливо, що тепер класи мають змогу навчатися окремо.

«Немає такого галасу, як було до цього. Важливо, коли ти сидиш і слухаєш одну вчительку, а не коли чуєш усіх вчителів, – і в голові каша. Подобається, що в укритті є куточки для відпочинку. Під час перерви можна відволіктися, сісти на крісло-грушу, зайнятися своїми справами, почитати книжки чи взяти планшет і пошукати інформацію, яка тобі потрібна», – ділиться Олександра.

 

Про мінігрант для дітей: що вдалося втілити та чому важливо давати дітям можливість втілювати в життя свої проєкти

 

Окрім усього, DECIDE оголосив надання мінігранту в розмірі 50 тисяч гривень. Спочатку експерти Проєкту вчили учнів та учениць писати проєкти, потім діти презентували їх і відбувалося справжнє голосування з-поміж жителів населеного пункту. Мета – залучити учнів до наповнення простору в укритті та зробити так, аби вони відчували його своїм.

 

Експерти Проєкту DECIDE разом з Тетяною Ревою

 

«Учні презентували 5 проєктів із різними ідеями. Нас навчили, як це робити, і ми провели справжнє голосування із бюлетенями. Це був найкращий досвід, як вибори президента», – розповідає Максим.

Серед ідей – місце для комфортного чаювання, танцювальна зала, фітнес-центр і зала очікування. Переміг останній проєкт.

Під час презентації проєктів

 

Ідея полягала в тому, що в школі навчається багато дітей із сусідніх сіл, яких щоранку довозять до школи. Вони приїздять значно раніше.

«Наприклад, деякі діти можуть приїхати за 40–50 хвилин до початку уроків. Поки цим же автобусом довезуть дітей з інших сіл. Таких сіл у нас 7. І ці дітки вимушені до та після уроків чекати на початок і кінець уроків. Ідея нашого проєкту полягала в тому, аби створити спеціальний куточок для дітей, де вони можуть у комфортних умовах очікувати на свої шкільні автобуси», – пояснює Ольга Шкарупа, вчителька англійської мови, яка допомагала шкільній команді з презентуванням та реалізацією проєкту.

 

Під час продумування концепції проєктів

 

«Залу очікування» обладнали іграми та бібліотекою. Ігри добирали в такий спосіб, щоби розвинути навички ХХІ століття, зокрема, критичне мислення, логіку, увагу, пам’ять. А щоб дібрати книжки, провели опитування серед школярів, які інтереси вони мають, і підібрали такі книжки, щоб задовольнити різні вікові категорії і інтереси.

 

Учасники й учасниці навчанння від DECIDE

 

Учні також кажуть, що важливо було те, що їх почули.

«Дітям важливо давати слово, адже коли вони втілюють свої ідеї і презентують проєкти самі, то розуміють цінність зробленого. Що більше таких можливостей, то більше хочеться висловлювати свою думку і змінювати ліцей на краще», – говорить Олександра Безгубченко.

Зрештою, цей простір в укритті, кажуть, користується неабиякою популярністю.

 

Навіщо мати сучасні укриття в школах

 

«Насамперед йдеться про безпеку наших учнів, педагогічного колективу й технічного персоналу. І, без перебільшення, – про безпеку мешканців села Сухополова. Адже вони також мають змогу користуватися цим укриттям за потреби. Інших неподалік просто немає. Друге – це якісний освітній процес. Це не просто сучасні стіни, а можливість здобувати якісні знання, попри повітряні тривоги, які на Чернігівщині відбуваються не один раз на добу», – говорить голова громади.

Учителька англійської також каже про прогалини в знаннях, які зʼявилися ще в часи ковіду.

«Ці прогалини, на жаль, тільки збільшувалася з початком повномасштабної війни. І саме сучасне укриття дає нам можливість не лише продовжувати освітній процес, а ще і створює можливості для того, щоби поступово, потихеньку надолужувати освітні втрати у дітей, давати їм можливість вчитися навіть під час тривог. Без сучасного укриття і всіх засобів це було б нереально», – впевнена Ольга Шкарупа.

Наостанок важливим аспектом також є збереження ментального здоров’я людей.

«Зокрема, тому ми вклали стільки сил і зробили колосальну роботу, щоб укриття було сучасним і красивим. Хочеться створити такі умови, щоб діти, спустившись в укриття, відчували себе в безпеці, їм було комфортно, затишно, щоб вони могли на щось відволіктися, зайнятися творчою працею і хоч трішки не відчувати реалій війни», – каже Тетяна Рева.

---

Марія Булейко (Марковська)