За результатами громадських обговорень і нанесення майбутніх ліцеїв на карту освіти, орієнтовно 500 громад України зі 1469 не зможуть самостійно створити ліцей. Причини дві: кількість учнів п’ятих-сьомих класів критично мала, процес створення ліцею доволі коштовний.

І навіть якщо 80 % дітей оберуть академічну освіту, цього буде недостатньо, щоб утворити принаймні два класи та три профілі, як цього вимагає чинне законодавство, не кажучи вже про зміни в Законі «Про повну загальну середню освіту», які передбачають мінімум 100 дітей на паралелі.

Яка вартість утримання ліцеїв та навчання однієї дитини

Кожен заклад освіти має постійні витрати, незалежно від наповнюваності, як-от освітлення, вивіз сміття, електроенергія, водопостачання і водовідведення, газифікація або тверде опалення. Уявімо ідеальний ліцей, розрахований на 300 учнів, як пропонує МОН, із великим вибором профілів у межах трьох кластерів (STEM, мовно-літературний, соціально-гуманітарний), з твердопаливним опаленням, яке є в більшості сільських шкіл і є найдешевшим варіантом. Оптимальна площа такого закладу – 2100 квадратних метрів, яка визначається відповідно до нормативних документів України.

Комунальні витрати закладу можна регулювати залежно від кількості дітей, проте на опаленні заощадити не вдасться. Загальні витрати на комунальні послуги за умови твердопаливного опалення обійдуться в середньому 166 тисяч гривень на місяць, тобто майже 500 тисяч гривень на весь опалювальний сезон.

Фонд заробітної плати технічного й іншого персоналу для достатньо укомплектованої школи – 252 тисячі гривень. За меншої наповнюваності – 156 тисяч гривень щомісяця.

Оскільки коефіцієнт освітньої субвенції – 0,89, тобто ще 11% до зарплати кожних вчителя та вчительки доплачує місцевий бюджет, доплата педагогам у випадку повної завантаженості – 60 тисяч гривень; малокомплектний заклад – 30 тисяч гривень на місяць; якщо в закладі менше ніж 45 учнів – додатково на місяць на зарплату педагогів треба ще 320 тисяч гривень.

Якщо громада вирішує, що все ж утримуватиме чотири ліцеї в громаді, у кожному з яких навчаються 75 учнів, але проєктна потужність – до 300, то їм доведеться витрачати майже півтора мільйона гривень на місяць. Це непідйомний бюджет для 75 % сільських громад.

Якщо йдеться про великий ліцей на 300 учнів, до якого організовано підвіз, то цей ліцей обійдеться в 477 тисяч гривень на місяць. Сума теж велика, але це суттєва економія, порівнюючи з утриманням кількох малокомплектних ліцеїв.

У такий спосіб, якщо заклад має повну наповнюваність, витрати на дитину можуть сягати орієнтовно 19 тисяч гривень на рік. Якщо в закладі навчаються 75 учнів – понад 55,2 тисячі гривень. Якщо менше ніж 45 дітей – витрати досягають понад 300 тисяч гривень на одну дитину на рік.

Якщо коротко, коли школа має сотні учнів, значна частина витрат, як-от комунальні послуги, обслуговування і зарплати техперсоналу, розподіляється на більшу кількість дітей. А отже, собівартість навчання значно знижується.

Чому малокомплектні ліцеї – це дорого

Насамперед, маленькі ліцеї втратять гроші від держави. Так, з 1 вересня 2025 року освітня субвенція не надається, якщо в закладі навчається менш як 45 дітей, а з 2026 року – менше ніж 60. На плечі місцевого бюджету ляже заробітна плата педагогів, утримання закладу освіти й усі комунальні витрати. Зокрема, заробітна плата допоміжного технічного, адміністративного й додаткового персоналу, який обслуговує територію, утримання автобусів і автопарк, якщо він є.

Для отримання ж субвенції на укриття має бути не менш як 200 учнів. І це все ще на умовах співфінансування. Тобто, що менший заклад – то менша можливість отримати кошти від держави і, відповідно, зберегти гроші місцевого бюджету на розвиток громади. Їх доведеться вкладати в освіту.

Як маленькі ліцеї вплинуть на роботу вчителів

Чинне законодавство дозволяє громаді утримувати ліцей на 15 дітей, маючи пʼять дітей на кожній паралелі. Проте, громада має чітко усвідомлювати витрати, оскільки мінімум 17 педагогів (за умови, що один педагог може поєднувати викладання лише споріднених дисциплін) мають навчати пʼятнадцять учнів і учениць у старшій профільній школі.

Заробітна плата педагога є і так мізерно малою для України. А тепер запропонуйте вчительству працювати на 0,25 ставки, з огляду на те, що класів тільки три – це дуже мало годин навчального навантаження. Ми маємо думати про людину. Чи працюватиме вона за такі гроші?

Педагогічна робота – це не лише заняття в школі. Це - підготовка, методична робота, постійне підвищення кваліфікації. Усе це вимагає часу і грошей. Розвиток педагога впливає на якість викладання. Але чи може розвиватися педагог, який не має змоги забезпечити себе?

Вихід – співробітництво

Більшість закладів освіти в сільській місцевості – це будівлі, які призначені для навчання до 300 учнів, є і будівлі – на 150–200 учнів. Створити великий профільний ліцей за таких умов – складно.

Тож співробітництво територіальних громад у галузі освіти, в умовах реформи середньої школи, стає все більш актуальним інструментом, щоб забезпечити якісну освіту. З урахуванням вимог реформи й подолання постійних викликів воєнного стану, впоратися легше, якщо знаходити спільні інтереси та об’єднувати зусилля з сусідніми громадами.

Варто обрати заклад, який має оптимальну матеріально-технічну базу та найкраще розташування – задля скорочення часу на підвезення. Співробітництво територіальних громад оформлюється згідно із Частиною 2 Статті 142 «Про співробітництво територіальних громад». Відповідно до цієї статті ми розрізняємо п’ять форм:

1. Делегування повноважень. Наприклад, громади вирішили не утримувати ліцей спільно. Натомість одна передає іншій своїх учнів 10–12 класів. Мовляв, ви самі їх підвозите й навчаєте – а ми платимо за це гроші.

2. Реалізація спільних проєктів. Це популярний варіант, який передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та акумулювання на визначений період ресурсів для здійснення відповідних заходів. Тобто кожна громада дає умовно 100 тисяч гривень, відповідно, на ось ці й ось ці заходи, які можна реалізувати в таких-то напрямах.

3. Спільне фінансування або утримання суб’єкта співробітництва. Це коли обирається один заклад на чиїйсь території, який буде утримуватися. Далі розраховується пропозиція, пропорційно до кількості дітей із кожної громади. Так, визначається відсоток фінансування, який кожна громада має давати на утримання.

4. Суб’єкти співробітництва утворюють спільні комунальні підприємства. Коли кожна громада самостійно перераховуватиме кошти на рахунок закладу освіти. Згідно з чинним законодавством, більшість закладів освіти вже є самостійними юридичними особами з фінансовою самостійністю. Решта має пройти цей процес.

5. Суб’єкти співробітництва утворюють спільний орган управління для спільного використання визначених законом повноважень. Тобто утворюють не тільки ліцей, а й спільний орган управління освітою, щоби він наглядав за цим ліцеєм.

Так, кожна громада може вибрати шлях, який найбільше підходить. Однак чи не найкращий метод – це спільне фінансування, утримання закладу освіти пропорційно до кількості дітей. Тоді не виникає питань, чому я даю більше коштів, а хтось – менше. Усе прозоро.

А що із підвезенням?

Певна річ, що для співпраці найкраще обирати заклад у громаді, у якій найбільше дітей, щоби підвозити меншу кількість. Загалом, обираючи заклад, варто:

• Проаналізувати перспективну кількість учнів ліцеїв. Ідеться не лише про наповнюваність п’ятих-сьомих класів, а й про кількість учнів початкової школи й дітей, які відвідують садки.
• Зважаючи на перспективну кількість учнів у ліцеї на 2027–2036 роки, вирахувати оптимальну відстань для підвезення, проєктну потужність закладу. А також розрахувати вартість утримання ліцею та фінансові можливості громади.
• Ближче познайомитися із сусідніми громадами.
• Якщо сусідні громади наразі мають низьку наповнюваність у п’ятих-сьомих класах, то, вірогідно, вони не зможуть утримувати власні ліцеї. У перспективі, більшість підлітків звідти поїдуть навчатися до вас.
• Якщо ваша громада розташована поблизу міст чи громад, які мають (або планують мати) потужні ліцеї (треті-четверті класи на паралелі), то, вочевидь, підлітки вашої громади можуть поїхати навчатися туди.

Ініціатором підвезення може бути будь-яка з громад: та, яка хоче утворити ліцей на своїй території, або та, яка шукає громаду з ліцеєм. Це відповідальність засновника, який уже зараз може прораховувати варіанти.

Держава виділяє субвенцію на автобуси. Щоб її отримати, треба мати 100, а іноді й 200 дітей для довезення. Якщо в громаді менш як 100 дітей, треба вагома причина для виділення субвенції. Наприклад, це єдиний заклад, який залишився в громаді, що постраждала під час війни.

До слова, громади, які визначилися, де буде ліцей і яка кількість учнів навчатиметься, маючи відповідне рішення територіальної громади, уже цього року можуть подавати заявку на субвенцію на придбання автобусів.