2025 рік став черговим випробуванням для бюджетної системи України. В умовах триваючої війни основний акцент державної політики був зосереджений на обороноздатності, що неминуче вплинуло на перерозподіл ресурсів. Однак, попри вилучення «військового» ПДФО та інші обмеження, місцеві бюджети продемонстрували неочікувану життєздатність. Завдяки ефективному управлінню на місцях, підтримці міжнародних партнерів та адаптації бізнесу, більшість громад змогли забезпечити виконання критично важливих видатків та підтримку життєдіяльності прифронтових і тилових територій.

Тож попри 4 рік повномасштабної війни, система місцевих фінансів продовжує демонструвати стійкість і здатність забезпечувати виконання базових функцій громад. Виконання місцевих бюджетів у 2025 році відбувалося в умовах високого навантаження на державні фінанси, зростання оборонних видатків та концентрації ресурсів на центральному рівні. Водночас громади зберігають стабільність доходів і спроможність фінансувати ключові послуги, що свідчить про адаптивність місцевого самоврядування до умов воєнної економіки. Аналіз виконання місцевих бюджетів за 2025 рік дозволяє оцінити реальні фінансові можливості громад, їхню роль у системі публічних фінансів та основні тенденції зміни бюджетного балансу між державним і місцевим рівнями.

 

 

Особливий інтерес викликає помісячна динаміка, яка відображала реальний стан економічної активності в громадах. Протягом першої половини 2025 року місцеві бюджети переважно накопичували ресурси, що підтверджується позитивним сальдо у більшості місяців. Найбільш профіцитним виявився січень, коли профіцит склав +20,3 млрд грн, а також серпень із показником +11,4 млрд грн. Такі періодичні «плюси» дозволяли органам місцевого самоврядування формувати необхідні резерви. На графіку чітко видно, що доходи та видатки громад рухалися майже паралельно, без різких розривів, які були характерні для державного рівня. Це свідчило про те, що громади навчилися оперативно корегувати свої плани витрат відповідно до реальних надходжень, попри вилучення частини податкових ресурсів.

Проте кінець 2025 року вніс суттєві корективи у загальну статистику. Традиційно для української бюджетної практики, саме на грудень припав пік фінансового навантаження. На графіку ми бачимо стрімке зростання видатків, яке призвело до місячного дефіциту на місцевому рівні в обсязі -71,6 млрд грн. Такий стрибок відбувався на фоні ще масштабнішого дефіциту державного бюджету, який у грудні сягнув рекордних -393,9 млрд грн. Важливо підкреслити, що саме цей грудневий розрив фактично сформував підсумковий річний дефіцит місцевих бюджетів, оскільки в попередні місяці система була переважно самодостатньою.

Загалом, результати 2025 року підтвердили, що місцеве самоврядування витримало випробування війною та обмеженням ресурсів. Поки державний бюджет функціонував у режимі максимального дефіциту задля перемоги, громади змогли втримати баланс. Підсумковий показник у -22,1 млрд грн для всіх місцевих бюджетів країни є свідченням того, що децентралізація створила достатній запас міцності, який дозволив системі не просто виживати, а й ефективно адмініструвати ресурси в умовах найвищої невизначеності.

При цьому, помісячна динаміка доходів і видатків державного та місцевих бюджетів у 2025 році демонструвала суттєву різницю у фінансовій ситуації між центральним та місцевим рівнями бюджетної системи. Упродовж року державний бюджет виконувався з високим дефіцитом, який поступово зростав і за підсумками року досяг –1 639,4 млрд грн, що відображало масштабне фінансування сектору безпеки і оборони та інших першочергових державних видатків.

Важливо відзначити, що за підсумками 2025 року місцеві бюджети вперше з початку реформи децентралізації завершили рік із дефіцитом. У попередні роки громади стабільно формували профіцитні бюджети, що було характерною ознакою їх фінансової стійкості та обережної бюджетної політики. Формування дефіциту у 2025 році засвідчило про зростання видаткового навантаження на місцевий рівень в умовах тривалої війни, підвищених соціальних потреб, підтримки внутрішньо переміщених осіб, фінансування заходів територіальної оборони та відновлення інфраструктури. Водночас навіть цей дефіцит залишався незначним за масштабами і не свідчив про втрату фінансової спроможності громад, але став важливим сигналом зміни бюджетної рівноваги місцевого рівня після тривалого періоду повного покриття видаткової частини.

 

 

Доходи загального фонду без трансфертів залишаються ключовим індикатором власної фінансової спроможності бюджетів різних рівнів. У 2025 році вони продовжили зростання як на державному, так і на місцевому рівнях, хоча масштаби цього зростання істотно відрізнялися.

За підсумками 2025 року доходи загального фонду державного бюджету без трансфертів становили 2 117,1 млрд грн, що на 22,8% перевищувало показник 2024 року. Для місцевих бюджетів відповідний показник зріс до 514,1 млрд грн, або на 14,0% більше порівняно з попереднім роком. Таким чином, у 2025 році зберігалася тенденція випереджального зростання доходів державного бюджету порівняно з місцевими бюджетами.

Водночас у довгостроковій динаміці 2018–2025 років доходи місцевих бюджетів демонстрували стабільне зростання - більш ніж удвічі: з 234,1 млрд грн у 2018 році до 514,1 млрд грн у 2025 році. Це засвідчило про поступове зміцнення власної дохідної бази громад навіть в умовах воєнного періоду та трансформації міжбюджетних відносин.

Разом із тим темпи приросту у 2025 році були нижчими, ніж у державному бюджеті, що відображало подальшу концентрацію фінансового ресурсу на центральному рівні у зв’язку з потребами оборони, безпеки та макрофінансової стабілізації. У результаті внесок місцевих бюджетів у формування консолідованого фінансового ресурсу країни продовжував поступово скорочуватися порівняно з довоєнним періодом, попри абсолютне зростання їхніх власних доходів.

Загалом динаміка доходів загального фонду без трансфертів у 2025 році підтвердила, що місцеві бюджети зберігали здатність нарощувати власну ресурсну базу навіть у складних умовах воєнної економіки, хоча темпи цього зростання вже поступалися динаміці централізації бюджетних ресурсів на державному рівні.

 

 

Частка місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету України без урахування трансфертів у 2025 році продовжила знижуватися і становила 14,6%, що стало найнижчим показником за весь період після початку реформи децентралізації. Для порівняння, у 2022 році вона досягала максимального значення –24,4%, а ще у 2017–2021 роках стабільно перебувала на рівні понад 22%. Це був період найбільшої частки МБ, що стало результатом успішного етапу децентралізації. Проте, починаючи з 2023 року, вектор державної фінансової політики змінився під тиском воєнних реалій. Потреба у централізації ресурсів для потреб оборони призвела до поступового зниження питомої ваги МБ. У 2024 році цей показник опустився до 15,7%, а за підсумками минулого 2025 року зафіксувався на позначці 14,6%.

Така динаміка у 2025 році відображала об’єктивну необхідність концентрації коштів у державному бюджеті, де темпи зростання доходів значно випереджали місцеві через залучення міжнародної допомоги та зміну правил розподілу ПДФО. Місцеве самоврядування у 2025 році продовжувало залишатися важливим розпорядником кожної шорстої гривні в державі, забезпечуючи критичну стійкість територій на фоні глобальних оборонних викликів.

Але загалом, за три роки частка місцевих бюджетів скоротилася майже на 10 відсоткових пунктів.

Така динаміка засвідчила не про ослаблення дохідної бази громад у абсолютному вимірі, а насамперед про значно швидше зростання доходів державного бюджету в умовах воєнної економіки, концентрації ресурсів на фінансуванні сектору безпеки і оборони та централізації фінансових потоків на загальнодержавному рівні. Водночас доходи місцевих бюджетів продовжували зростати, але їхній внесок у формування зведеного бюджету поступово зменшувався.

Фактично у 2023–2025 роках сформувалася нова структура бюджетної системи, за якої фінансовий центр ваги тимчасово змістився на державний рівень. Це стало природною реакцією бюджетної системи на потреби воєнного часу, однак така тенденція водночас означає звуження відносної ролі місцевих бюджетів у формуванні публічних фінансів країни порівняно з довоєнним періодом.

 

 

Структура доходів державного та місцевих бюджетів у 2025 році підтвердила збереження чіткої функціональної спеціалізації джерел наповнення бюджетної системи та різну роль рівнів влади у формуванні публічних фінансів. Основним джерелом доходів державного бюджету залишалися податок на додану вартість із ввезених товарів (542,4 млрд грн), податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (306,5 млрд грн), податок на прибуток підприємств (284,7 млрд грн), загальнодержавний акциз (280,9 млрд грн), а також значні надходження коштів Національного банку України (84,2 млрд грн). Така структура свідчила про домінування імпортних податкових платежів і податків із корпоративного сектору у формуванні доходів державного бюджету в умовах війни.

Водночас доходи місцевих бюджетів традиційно формувалися передусім за рахунок податку на доходи фізичних осіб, надходження якого становили 300,3 млрд грн і залишалися ключовою бюджетоутворюючою базою громад. Важливу роль також відігравали єдиний податок (76,4 млрд грн), податок на майно (58,3 млрд грн), роздрібний акциз (19,0 млрд грн), плата за надання адміністративних послуг (4,5 млрд грн) та кошти від продажу землі (4,5 млрд грн). Така структура підтверджувала високу залежність місцевих бюджетів від оподаткування доходів населення та діяльності малого і середнього бізнесу.

Окрему увагу варто звернути на власні надходження бюджетних установ, які у 2025 році становили 21,4 млрд грн у місцевих бюджетах та 886,0 млрд грн у державному бюджеті. Водночас низка доходних джерел залишалася спільною для обох рівнів бюджетної системи, зокрема рентна плата, надходження від адміністративних послуг та екологічний податок, хоча їхня питома вага у загальній структурі доходів залишалася відносно невеликою.

Загалом структура доходів у 2025 році підтверджувала, що державний бюджет концентрував ресурси від зовнішньоекономічної діяльності, корпоративного сектору та макрофінансових джерел, тоді як місцеві бюджети продовжували спиратися переважно на податки з доходів населення та місцевої економічної активності, що визначало їхню чутливість до змін на ринку праці та підприємницькому середовищі в умовах війни.

 

 

Доходи загального фонду місцевих бюджетів без урахування трансфертів у 2025 році продовжили демонструвати позитивну динаміку зростання. Загалом до місцевих бюджетів надійшло 514,0 млрд грн, що на 62,9 млрд грн, або на 13,9% більше порівняно з 2024 роком. Це підтвердило збереження фінансової стійкості місцевого рівня навіть в умовах тривалого воєнного навантаження на економіку.

Основним бюджетоутворюючим джерелом залишався податок на доходи фізичних осіб, надходження якого становили 300,4 млрд грн та забезпечили понад половину доходів загального фонду місцевих бюджетів (58,4%). Порівняно з попереднім роком надходження ПДФО зросли на 42,8 млрд грн, або на 16,6%, що стало ключовим фактором загального приросту доходів громад. Така динаміка свідчила про збереження ролі ринку праці як основної фінансової опори місцевих бюджетів навіть в умовах воєнної економіки.

Важливими джерелами доходів також залишалися місцеві податки і збори, які забезпечили 135,3 млрд грн (+12,9%), єдиний податок –76,4 млрд грн (+10,5%), а також плата за землю –45,3 млрд грн (+15,2%). Найбільшу питому вагу у структурі місцевих податків традиційно посів єдиний податок, надходження від якого становили 76,4 млрд грн. Це склало майже половину (49,2%) від загальної суми місцевих податків, що вказує на високу роль малого та середнього бізнесу у фінансовій спроможності територій. Другим за обсягом джерелом став податок на майно, який забезпечив 58,3 млрд грн або 37,5% структури. У складі цього податку основна частина припала на плату за землю (земельний податок та орендна плата), що залишається фундаментом доходів переважної більшості територіальних громад.

Окремо слід відзначити суттєве зростання надходжень акцизного податку, які становили 37,1 млрд грн та збільшилися на 33,1%, що стало одним із найвищих темпів приросту серед ключових доходних джерел місцевих бюджетів.

Регіональний розподіл темпів зростання доходів загального фонду залишався нерівномірним. Найвищі темпи приросту продемонстрували Київська (123%), Волинська (122%), Закарпатська, Івано-Франківська, Житомирська та Хмельницька області (по 121%), що відображало активізацію економічної діяльності у відносно безпечніших регіонах та посилення внутрішньої міграції населення і бізнесу. Водночас у прифронтових регіонах темпи зростання залишалися суттєво нижчими, зокрема у Херсонській області –106%, Луганській –91%, Донецькій –73%, що безпосередньо відображало вплив безпекових факторів на формування доходної бази громад.

Помісячна динаміка надходжень основних бюджетоутворюючих податків залишалася загалом стабільною. Надходження ПДФО демонстрували рівномірну позитивну динаміку протягом року із незначним уповільненням у вересні та подальшим відновленням зростання наприкінці року. Плата за землю характеризувалася більш вираженими сезонними коливаннями, проте зберігала позитивну річну тенденцію. Надходження єдиного податку залишалися відносно стабільними протягом року з помірними коливаннями, що підтверджувало збереження ролі малого підприємництва як важливого джерела фінансової спроможності територіальних громад.

Загалом структура доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2025 році підтвердила збереження їхньої базової залежності від податку на доходи фізичних осіб та місцевих податків і зборів, а також продемонструвала поступове відновлення економічної активності на більшій частині території країни попри тривалі виклики воєнного часу.

 

 

Помісячна динаміка надходжень місцевих бюджетів у 2025 році (без урахування бюджету міста Києва) підтвердила збереження стійкої тенденції зростання доходної бази громад порівняно з попередніми роками. Практично протягом усього року фактичні надходження перевищували показники відповідних місяців 2021–2024 років, що свідчило про поступове розширення фінансових можливостей місцевого рівня навіть в умовах тривалого воєнного навантаження на економіку.

Найвищі обсяги надходжень традиційно формувалися у другому півріччі року. Зокрема, у липні–жовтні надходження стабільно перевищували 39–42 млрд грн щомісячно, а максимального значення було досягнуто у грудні –44,8 млрд грн. Це відображало сезонні особливості виконання бюджетів. Упродовж року зберігалася характерна сезонна хвилеподібність надходжень, пов’язана насамперед із графіками сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку та плати за землю. Певне зниження обсягів спостерігалося у червні та вересні, однак уже в наступні місяці надходження відновлювали висхідну динаміку.

Порівняно з попередніми роками особливо показовим було те, що у 2025 році навіть мінімальні місячні значення надходжень перевищували відповідні показники 2021 року та наближалися до рівнів 2023–2024 років, що свідчило про структурне зміцнення власної доходної бази громад. Загалом помісячна динаміка підтвердила, що місцеві бюджети у 2025 році зберігали стабільність надходжень протягом усього бюджетного року та продовжували демонструвати здатність адаптуватися до умов воєнної економіки без втрати системної фінансової спроможності.

 

 

У 2025 році бюджет міста Києва зберігав статус найбільш ресурсно забезпеченого серед усіх місцевих бюджетів України та демонстрував випереджальні темпи приросту доходів порівняно з більшістю територіальних громад. Динаміка його надходжень формувалася передусім за рахунок концентрації у столиці секторів економіки з високою доданою вартістю, значної частини фінансового сектору держави, центральних офісів великих компаній, органів державної влади та міжнародних організацій.

Основним джерелом доходів бюджету міста традиційно залишався податок на доходи фізичних осіб. Саме він забезпечив визначальний внесок у приріст доходів Києва у 2025 році. Зростання цього податку формувалося за рахунок підвищення рівня оплати праці у фінансовому секторі, ІТ-галузі, державному управлінні та корпоративному сегменті великих компаній, які переважно зосереджені саме у столиці. Висока частка працівників із середніми та високими доходами формувала стабільну дохідну базу бюджету міста навіть в умовах воєнного часу.

Суттєвим фактором зростання доходів бюджету м. Києва у 2024–2025 роках стали надходження податку на прибуток банківських установ. Якщо у довоєнному 2021 році вони становили лише близько 0,8 млрд грн, а у 2023 році –1,3 млрд грн, то вже у 2024 році різко зросли до 9,7 млрд грн, тобто збільшилися більш ніж у 12 разів порівняно з довоєнним рівнем і більш ніж у 7 разів порівняно з 2023 роком. Навіть у 2025 році після часткового зниження вони залишалися на високому рівні –5,4 млрд грн, що приблизно у 7 разів перевищувало довоєнні показники. Така динаміка відображала надприбутковість банківського сектору в умовах воєнної економіки та високих процентних ставок і суттєво вплинула на формування доходної бази столиці. Саме цей фактор значною мірою пояснював нерівномірну помісячну динаміку надходжень бюджету Києва та його випереджальні темпи зростання порівняно з більшістю інших територіальних громад.

Суттєвим компонентом доходів залишався єдиний податок, який відображав відносно високий рівень економічної активності малого та середнього бізнесу в місті навіть в умовах війни. Київ традиційно мав найбільшу концентрацію суб’єктів підприємництва серед усіх територіальних громад країни, що забезпечувало стабільність цього джерела надходжень.

 

 

Податок на доходи фізичних осіб у 2021–2025 роках залишався основним джерелом формування доходів місцевих бюджетів та забезпечував понад половину надходжень загального фонду громад. Помісячна динаміка свідчила про поступове зростання надходжень упродовж усього періоду: якщо у 2021 році вони коливалися переважно в межах 13–19 млрд грн на місяць, то у 2024 році вже становили 18–28 млрд грн, а у 2025 році досягали 20–33 млрд грн, що означало зростання приблизно в 1,6–2 рази порівняно з довоєнним рівнем. Водночас на динаміку ПДФО суттєво вплинули зміни бюджетної політики держави щодо зарахування податку з грошового забезпечення військовослужбовців. Зокрема, починаючи з жовтня 2023 року ПДФО із грошового забезпечення військовослужбовців було вилучено з доходів місцевих бюджетів та спрямовано до державного бюджету, що призвело до різкого падіння надходжень у листопаді 2023 року. Саме цим пояснюється аномальне просідання показників наприкінці 2023 року та подальше відновлення зростання у 2024–2025 роках вже переважно за рахунок розширення фонду оплати праці в цивільному секторі економіки, індексації заробітних плат, розвитку сектору Дія.City та поступової адаптації ринку праці до умов воєнної економіки. Таким чином, попри втрату одного з найбільш динамічних компонентів ПДФО у 2023 році, цей податок зберіг свою роль ключового стабілізуючого джерела доходів місцевих бюджетів і залишався базою фінансової стійкості територіальних громад у 2024–2025 роках.

 

 

Трансферти з державного бюджету у 2021–2025 роках залишалися вагомим джерелом формування ресурсів місцевих бюджетів, однак їхня динаміка чітко відображала зміну ролі держави у фінансуванні делегованих повноважень громад в умовах воєнного періоду. А також певну залежність від держави. У довоєнному 2021 році обсяг трансфертів становив 230,6 млрд грн, після чого у 2022 році різко скоротився до 148,3 млрд грн, або майже на 36%, що було зумовлено перерозподілом державних ресурсів на потреби оборони та переглядом підходів до фінансування окремих державних програм. Надалі у 2023 році обсяг трансфертів поступово відновився до 201,4 млрд грн, а у 2024 році зріс до 218,9 млрд грн, що відображало адаптацію міжбюджетних відносин до умов воєнної економіки та стабілізацію фінансування базових соціальних послуг. За підсумками 2025 року трансферти становили 229,9 млрд грн, фактично наблизившись до довоєнного рівня, хоча їх структура залишалася суттєво зміненою.

Помісячна динаміка надходжень трансфертів протягом аналізованого періоду демонструвала характерну сезонність, пов’язану насамперед із графіками перерахування освітньої субвенції, додаткових дотацій на утримання закладів освіти та охорони здоров’я, а також інших цільових субвенцій соціального спрямування. Традиційно найбільші обсяги припадали на червень, коли здійснювалися додаткові перерахування за результатами уточнення показників державного бюджету, а також на кінець року – період завершення бюджетних розрахунків і дофінансування окремих програм. Водночас різке пікове значення грудня 2021 року (близько 59 млрд грн) залишалося нетиповим для наступних років і пояснювалося значним обсягом субвенції на різницю в тарифах.

Після 2022 року структура трансфертів стала більш концентрованою навколо фінансування захищених напрямів –передусім оплати праці педагогічних працівників через освітню субвенцію, підтримки функціонування базових соціальних сервісів та окремих компенсаційних механізмів для громад, що зазнали втрат через воєнні дії. Водночас частка інвестиційних субвенцій істотно скоротилася порівняно з довоєнним періодом, що відобразило зміну пріоритетів державної бюджетної політики від розвитку до забезпечення стійкості функціонування територій.

Але варто зауважити, що зросла частка саме дотацій, а не сукбвенції, що підвищзило гнучкість використання котівю. Адже дотації не мають цільоавого спрямування на відміну від суьвенцій.

Таким чином, у 2023–2025 роках трансферти з державного бюджету виконували стабілізаційну функцію підтримки громад, тоді як роль власних доходів місцевих бюджетів у формуванні їх фінансової спроможності поступово посилювалася навіть в умовах воєнного часу.

Водночас у структурі міжбюджетних трансфертів у 2023–2025 роках спостерігалося помітне зростання ролі саме дотацій, а не субвенцій, що свідчить про зміну підходів державної політики до фінансової підтримки місцевих бюджетів в умовах воєнного стану. Якщо у 2021 році обсяг дотацій становив лише 22,8 млрд грн, то у 2023 році він зріс до 50,3 млрд грн, тобто більш ніж у 2,2 раза, а у 2024 році досяг 53,1 млрд грн. У 2025 році їх обсяг залишився на високому рівні –49,6 млрд грн, що більш ніж удвічі перевищує довоєнний показник. Водночас обсяг субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у цей період змінювався більш стримано: з 127,2 млрд грн у 2021 році до 136,5 млрд грн у 2025 році, із суттєвим провалом у 2023 році до 98,3 млрд грн.

У результаті частка дотацій у структурі трансфертів істотно зросла: якщо у 2021 році вона становила близько 15% трансфертів з державного бюджету, то у 2023–2025 роках вже коливалася на рівні 27–30%, що означає фактичне подвоєння їх ролі у фінансовому забезпеченні місцевих бюджетів. Така трансформація структури трансфертів має принципове значення, оскільки дотації, на відміну від субвенцій, не мають цільового призначення, що підвищує гнучкість управління бюджетними ресурсами на місцевому рівні та дозволяє оперативніше реагувати на зміну потреб громад у воєнний період.

Особливо показовим є різке зростання у складі дотацій додаткової дотації на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях, що зазнали негативного впливу збройної агресії. Саме цей інструмент став одним із ключових механізмів підтримки фінансової спроможності територіальних громад в умовах війни та частково компенсував втрати доходної бази місцевих бюджетів.

Таким чином, збільшення частки дотацій у загальній структурі трансфертів свідчить про поступовий перехід від моделі фінансування через жорстко цільові субвенційні програми до більш гнучких стабілізаційних механізмів підтримки місцевих бюджетів, що дозволило органам місцевого самоврядування ефективніше забезпечувати виконання повноважень в умовах високої невизначеності та змінної бюджетної ситуації воєнного періоду.

 

 

У 2025 році доходи загального фонду місцевих бюджетів продовжили зростати за всіма основними бюджетоформуючими джерелами. Порівняно з 2024 роком їх обсяг збільшився на 13,9%, а податкові надходження –на 14,4%. Найбільший приріст забезпечив податок на доходи фізичних осіб (+16,6%), який залишається ключовим джерелом доходів громад. Водночас стабільну позитивну динаміку продемонстрували плата за землю (+15,2%), єдиний податок (+10,5%) та місцеві податки і збори загалом (+12,9%). Найвищі темпи зростання зафіксовано за акцизним податком (+33,1% або +9,3 млрд грн), зокрема за рахунок акцизу з пального, який забезпечив додатково 6,0 млрд грн надходжень у 2025 році (+50,8%).

 

 

У 2025 році доходи загального фонду місцевих бюджетів (без трансфертів) зросли у більшості регіонів України, однак темпи цього зростання залишалися нерівномірними. Найвищу позитивну динаміку продемонстрували області із відносно стабільною економічною активністю та зростанням зайнятості –зокрема Київська (+22,8%), Волинська (+22,2%), Закарпатська (+21,0%), Івано-Франківська (+20,9%) та Житомирська (+20,8%) області. Водночас у фінансово найбільших бюджетах приріст був більш помірним: зокрема у м. Києві +4,2%, що пояснюється високою базою порівняння попереднього року та структурними змінами доходної бази в умовах воєнного часу. Негативну динаміку зафіксовано в окремих прифронтових регіонах, передусім у Донецькій (-27,2%) та Луганській (-8,9%) областях, що безпосередньо пов’язано з безпековою ситуацією та скороченням економічної активності на цих територіях.

 

 

У 2025 році загальний обсяг доходів місцевих бюджетів (з урахуванням трансфертів) становив 784,3 млрд грн, що на 10,6% більше, ніж у 2024 році. Структура доходів місцевих бюджетів традиційно залишається концентрованою навколо кількох ключових бюджетоформуючих джерел, серед яких визначальну роль відіграє податок на доходи фізичних осіб.

Найбільшу частку доходів місцевих бюджетів забезпечив податок та збір на доходи фізичних осіб –300,4 млрд грн, або 38,3% загального обсягу доходів. Це підтверджує, що саме ПДФО залишається основою фінансової спроможності територіальних громад навіть після вилучення військового ПДФО до державного бюджету у 2023 році.

Другим за обсягом джерелом традиційно залишаються субвенції з державного бюджету, які становили 144,3 млрд грн або 18,4% доходів місцевих бюджетів. Значна частина цих ресурсів спрямовується на фінансування делегованих державою повноважень у сфері освіти, соціального захисту та реалізації окремих програм підтримки територій.

Важливу роль у формуванні власної доходної бази громад відіграють місцеві податки. Зокрема, надходження єдиного податку становили 76,4 млрд грн (9,7%), а податку на майно –58,3 млрд грн (7,4%), що свідчить про поступове відновлення підприємницької активності та стабільність використання майнової бази територіальних громад.

Обсяг дотацій з державного бюджету становив 49,6 млрд грн (6,3%), виконуючи стабілізаційну функцію підтримки місцевих бюджетів, передусім на територіях, що зазнали негативного впливу воєнних дій.

Інші джерела доходів мали відносно меншу питому вагу, проте залишалися важливими для формування ресурсної бази громад. Зокрема, податок на прибуток підприємств забезпечив 23,6 млрд грн (3,0%), роздрібний акциз –19,0 млрд грн (2,4%), акциз з пального –18,0 млрд грн (2,3%), а плата за послуги бюджетних установ –10,0 млрд грн (1,3%).

Таким чином, структура доходів місцевих бюджетів у 2025 році демонструє поєднання двох ключових складових їх фінансової спроможності –стабільної власної доходної бази, сформованої насамперед за рахунок ПДФО та місцевих податків, і державної підтримки через систему міжбюджетних трансфертів, що дозволяє забезпечувати виконання делегованих повноважень у складних умовах воєнного часу.

 

 

У 2025 році загальний обсяг доходів місцевих бюджетів становив 784,3 млрд грн, з яких основну частину сформували податкові надходження –504,6 млрд грн, або 64% загального ресурсу. Це підтверджує, що саме податкова база територіальних громад залишається ключовим джерелом їх фінансової спроможності в умовах воєнного часу.

Водночас вагому роль у формуванні ресурсної бази місцевих бюджетів продовжують відігравати офіційні трансферти з державного бюджету, обсяг яких у 2025 році становив 229,9 млрд грн, або 29% усіх доходів. Через механізм трансфертів держава забезпечує фінансування делегованих повноважень, передусім у сферах освіти, соціального захисту населення та підтримки територій, що зазнали негативного впливу воєнних дій.

Неподаткові надходження забезпечили 42,9 млрд грн (5% доходів місцевих бюджетів) і формувалися переважно за рахунок плати за адміністративні послуги, надходжень від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності та інших платежів на місцевому рівні.

Порівняно незначною залишалася частка доходів від операцій з капіталом –6,0 млрд грн (1%) та цільових фондів –0,9 млрд грн (0,1%), які мають допоміжний характер у формуванні фінансового ресурсу громад.

Таким чином, структура доходів місцевих бюджетів у 2025 році зберігає характерну для останніх років модель, у якій переважають власні податкові надходження, тоді як міжбюджетні трансферти виконують функцію фінансового вирівнювання та забезпечення реалізації державних соціальних гарантій на місцевому рівні. Це свідчить про відносно високий рівень фінансової автономії місцевого самоврядування навіть в умовах воєнної економіки.

 

 

У 2025 році податкові надходження місцевих бюджетів становили 504,6 млрд грн і залишалися основою фінансової спроможності територіальних громад. Їх структура традиційно характеризується високою концентрацією навколо податку на доходи фізичних осіб, який забезпечив 300,4 млрд грн, або близько 60% усіх податкових надходжень місцевих бюджетів.

Другим за значенням джерелом доходів виступає єдиний податок, надходження від якого становили 76,4 млрд грн (15%), що підтверджує вагому роль малого та середнього бізнесу у формуванні доходної бази громад. Водночас податок на майно забезпечив 58,3 млрд грн (12%), залишаючись одним із ключових стабільних джерел місцевих бюджетів завдяки його територіальній прив’язаності та прогнозованості надходжень.

Суттєве значення у структурі податкових доходів мають також платежі, пов’язані з діяльністю підприємств та споживанням товарів. Зокрема, податок на прибуток підприємств забезпечив 23,6 млрд грн (5%), роздрібний акцизний податок (алкогольні та тютюнові вироби) –19,0 млрд грн (4%), а акциз з пального –18,0 млрд грн (4%), що разом формує важливу складову фінансового ресурсу територіальних громад.

Інші податкові надходження мали відносно меншу питому вагу у загальній структурі. Зокрема, рентна плата становила 6,6 млрд грн (1%), екологічний податок –1,6 млрд грн, туристичний збір –0,4 млрд грн, а плата за паркування –0,2 млрд грн, виконуючи допоміжну роль у формуванні доходів місцевих бюджетів.

Таким чином, структура податкових надходжень місцевих бюджетів у 2025 році підтверджує збереження їх високої залежності від надходжень податку на доходи фізичних осіб, водночас демонструючи вагомий внесок місцевих податків та платежів, що формуються безпосередньо на рівні територіальних громад і відображають рівень економічної активності на місцях.

 

 

Динаміка доходів місцевих бюджетів за останні роки наочно демонструє структурні зміни у системі міжбюджетних відносин, що стали результатом реалізації реформи децентралізації. Найбільш відчутне зростання спостерігається саме у бюджетах територіальних громад, які сьогодні формують основу фінансової спроможності місцевого самоврядування.

Якщо у 2019 році доходи бюджетів територіальних громад становили лише 29,1 млрд грн, то вже у 2021 році вони зросли до 247,7 млрд грн, а у 2025 році –до 364,9 млрд грн. Така динаміка стала можливою завдяки закріпленню за громадами стабільних джерел доходів, насамперед частки податку на доходи фізичних осіб, а також розширенню їх бюджетних повноважень після завершення адміністративно-територіальної реформи базового рівня.

Навіть в умовах воєнного стану бюджети територіальних громад зберігають позитивну динаміку зростання. Зокрема, у 2025 році їх доходи збільшилися ще на 17% порівняно з попереднім роком, що свідчить про стійкість сформованої моделі фінансової децентралізації та її адаптивність до кризових умов.

Водночас доходи обласних бюджетів демонструють більш помірну динаміку зростання –з 39,1 млрд грн у 2019 році до 64,5 млрд грн у 2025 році, що відповідає їх функціональній ролі у системі бюджетного устрою після передачі значної частини ресурсів та повноважень на рівень територіальних громад.

Натомість районні бюджети після проведення реформи адміністративно-територіального устрою фактично втратили власну доходну базу: їх доходи скоротилися з понад 50 млрд грн у 2019 році до символічного рівня близько 0,1 млрд грн у наступні роки. Це відображає зміну їх ролі у системі публічних фінансів.

Окремо варто відзначити стабільну позитивну динаміку доходів бюджету міста Києва, які зросли з 45,4 млрд грн у 2019 році до 93,2 млрд грн у 2025 році. Це зростання зумовлено як концентрацією економічної активності у столиці, так і надходєженням податку на прибуток та ПДФО.

Таким чином, наведена динаміка підтверджує, що саме бюджети територіальних громад стали ключовими бенефіціарами реформи децентралізації та сьогодні відіграють центральну роль у забезпеченні фінансової спроможності місцевого самоврядування в Україні.

 

 

Структура доходів місцевих бюджетів у 2025 році суттєво відрізняється залежно від типу бюджету, що відображає різний рівень економічної активності територій, податкову базу та функціональну роль кожного рівня місцевого самоврядування у бюджетній системі.

Найбільший обсяг доходів традиційно сформовано у бюджетах міст, які у 2025 році акумулювали 382,5 млрд грн. Основним джерелом їх доходів виступає податок на доходи фізичних осіб –153,6 млрд грн, що підтверджує концентрацію зайнятості та економічної активності саме у міських громадах. Значну роль також відіграють трансферти з державного бюджету (86,2 млрд грн), єдиний податок (44,1 млрд грн) та податок на майно (32,4 млрд грн), які разом формують стабільну фінансову основу функціонування міської інфраструктури та соціальної сфери.

Доходи обласних бюджетів становили 123,4 млрд грн, при цьому їх структура залишається більш залежною від трансфертів з державного бюджету (34,5 млрд грн) порівняно з бюджетами базового рівня. Водночас значну частину ресурсів формує податок на доходи фізичних осіб (48,1 млрд грн).

Особливе місце у структурі доходів займає бюджет міста Києва, доходи якого у 2025 році становили 105,0 млрд грн. Основним джерелом його формування також залишається податок на доходи фізичних осіб (46,9 млрд грн), водночас суттєву роль відіграють податок на майно (9,0 млрд грн) та єдиний податок (15,9 млрд грн), що відображає високий рівень економічної концентрації у столиці.

Доходи бюджетів селищних громад становили 86,8 млрд грн, а сільських громад –83,3 млрд грн, при цьому їх структура є більш збалансованою між податком на доходи фізичних осіб (26,2 млрд грн та 25,5 млрд грн відповідно) та трансфертами з державного бюджету (30,2 млрд грн та 26,9 млрд грн відповідно). Це свідчить про збереження важливої ролі державної підтримки у забезпеченні фінансової спроможності громад з меншою податковою базою.

Водночас навіть у громадах базового рівня поступово зростає роль власних податкових джерел доходів –насамперед єдиного податку, податку на майно та акцизного податку, що є одним із ключових результатів реформи фінансової децентралізації та формує основу їх бюджетної самостійності.

Таким чином, наведена структура підтверджує, що після завершення реформи адміністративно-територіального устрою саме бюджети територіальних громад стали центральним елементом системи місцевих фінансів, тоді як обласний рівень зберігає координаційну роль у реалізації регіональної політики.

 

 

Варто зауважити, що обсяги доходів місцевих бюджетів у 2025 році у регіональному розрізі демонструють суттєву територіальну диференціацію фінансової спроможності регіонів України, що зумовлено відмінностями у рівні економічної активності, чисельності населення, структурі зайнятості та впливі безпекових факторів.

Найбільший обсяг доходів традиційно сформовано у м. Києві –105,0 млрд грн, що становить орієнтир 100% у представленому порівнянні. Такий результат пояснюється високою концентрацією бізнесу, робочих місць, адміністративних функцій держави та відповідно значними надходженнями податку на доходи фізичних осіб.

Серед регіонів лідером є Дніпропетровська область –78,1 млрд грн (74% від рівня столиці). Високі позиції області пояснюються значним промисловим потенціалом, розвиненим ринком праці та великою кількістю територіальних громад із потужною податковою базою. До групи регіонів із найбільшими доходами місцевих бюджетів також входять Львівська (57,7 млрд грн), Київська (52,3 млрд грн), Харківська (50,2 млрд грн) та Одеська області (45,9 млрд грн).

Ці регіони формують ядро економічно активних територій держави, де поєднуються фактори урбанізації, логістичного потенціалу, розвитку підприємництва та концентрації трудових ресурсів.

Середній рівень доходів місцевих бюджетів характерний для регіонів центральної частини України. Зокрема, Полтавська та Вінницька області сформували понад 30 млрд грн доходів, а Запорізька область –28,7 млрд грн, що свідчить про відносно стабільну податкову базу навіть в умовах близькості до зони бойових дій.

Для більшості областей західного та центрального регіонів обсяги доходів перебувають у діапазоні 20–25 млрд грн, зокрема це Івано-Франківська, Хмельницька, Житомирська, Черкаська, Рівненська та Закарпатська області. Такий рівень є типовим для регіонів із помірною індустріальною базою та значною часткою малого бізнесу у структурі економіки.

Водночас нижчі показники доходів спостерігаються у прифронтових та частково окупованих регіонах. Зокрема, доходи місцевих бюджетів становили 11,6 млрд грн у Херсонській області та лише 5,8 млрд грн у Луганській області, що прямо відображає наслідки тимчасової окупації територій, втрати економічного потенціалу та скорочення податкової бази.

Загалом регіональна структура доходів місцевих бюджетів у 2025 році підтверджує, що фінансова спроможність територій формується насамперед за рахунок економічної активності громад, рівня урбанізації та стійкості місцевих умов. Водночас навіть в умовах воєнного стану більшість регіонів зберігають стабільну дохідну базу, що свідчить про адаптивність системи місцевих фінансів, сформованої внаслідок реформи децентралізації.

 

 

У 2025 році основний фінансовий ресурс місцевого самоврядування традиційно зосереджувався у бюджетах територіальних громад базового рівня. Найбільші обсяги доходів сформували бюджети міст –382,5 млрд грн, що підтверджує їх ключову роль у системі місцевих фінансів та високу концентрацію економічної активності саме у міських громадах.

Суттєві обсяги ресурсів також акумулювали обласні бюджети –123,4 млрд грн, а бюджет міста Києва становив 105,0 млрд грн, що разом забезпечує реалізацію регіональних програм розвитку, фінансування мережі установ та виконання повноважень на відповідному рівні управління.

Водночас вагому частку у структурі місцевих фінансів формують бюджети селищних громад –86,8 млрд грн та сільських громад –83,3 млрд грн, які після завершення адміністративно-територіальної реформи отримали розширену доходну базу та стали повноцінними учасниками бюджетного процесу на місцевому рівні.

Загалом наведена структура підтверджує, що саме бюджети територіальних громад базового рівня –міські, селищні та сільські –акумулюють переважну частину доходів місцевого самоврядування. Це є прямим результатом реформи децентралізації, в межах якої фінансові ресурси були максимально наближені до рівня надання публічних послуг та прийняття управлінських рішень.

Саме бюджети міст формують найбільшу частку фінансового ресурсу місцевого самоврядування –їх обсяг у 2025 році становив 382,5 млрд грн, що перевищує сукупні доходи бюджетів селищних і сільських громад разом узятих. Така концентрація ресурсів зумовлена передусім високою часткою надходжень податку на доходи фізичних осіб, розвитком підприємницької діяльності, значною чисельністю зайнятого населення та концентрацією економічної інфраструктури саме у міських громадах.

Водночас наведена структура доходів місцевих бюджетів свідчить про необхідність подальшого посилення фінансової спроможності сільських та селищних громад, доходна база яких залишається більш залежною від трансфертів з державного бюджету та менш диверсифікованою порівняно з міськими громадами. У цьому контексті актуальним залишається питання удосконалення механізму зарахування податку на доходи фізичних осіб, зокрема поступового переходу до принципу його зарахування за місцем проживання платника податку. Такий підхід сприяв би більш справедливому розподілу фінансових ресурсів між громадами, підсиленню їх мотивації до розвитку житлової інфраструктури та підвищенню спроможності територій забезпечувати належний рівень публічних послуг для своїх мешканців.

 

 

У 2025 році власні доходи місцевих бюджетів (без урахування трансфертів та власних надходжень бюджетних установ) продемонстрували загалом позитивну динаміку зростання –у середньому на 5,5% у реальному вимірі з урахуванням інфляції. Водночас темпи зростання суттєво відрізнялися залежно від розміру територіальних громад.

Найвищі темпи приросту власних доходів зафіксовано саме у сільських громадах із чисельністю населення понад 15 тис. осіб +14,1%, а також у громадах із населенням від 10 до 15 тис. осіб +12,5%. Високу позитивну динаміку продемонстрували також сільські громади середнього розміру (5–10 тис. осіб) +11,5%, що свідчить про поступове зміцнення їх податкової бази та підвищення фінансової спроможності.

Селищні громади також забезпечили стабільне зростання власних доходів. Зокрема, громади з населенням понад 15 тис. осіб продемонстрували приріст +10,6%, а громади середнього розміру близько +9,5%, що перевищує середній показник по Україні.

Окремо варто відзначити, що у місті Києві власні доходи у 2025 році скоротилися на 3,8% у реальному вимірі, що пояснюється високою базою порівняння попередніх років, структурними змінами у надходженнях окремих податків та впливом макроекономічних факторів воєнного часу.

Загалом наведена динаміка підтверджує тенденцію до поступового зміцнення фінансової спроможності громад базового рівня, передусім сільських і селищних територіальних громад. Це є одним із важливих результатів реформи фінансової децентралізації, яка забезпечила розширення власної доходної бази місцевого самоврядування та створила передумови для більш збалансованого територіального розвитку країни.

 

 

Порівняння динаміки власних доходів місцевих бюджетів у 2025 році відносно довоєнного 2021 року (у реальному вимірі з урахуванням інфляції) демонструє суттєві структурні зміни у формуванні доходної бази територіальних громад. Загалом по Україні власні доходи місцевих бюджетів зменшилися на 6,7%.

Водночас найбільшу позитивну динаміку за цей період продемонстрували саме сільські громади з населенням понад 15 тис. осіб +25,7%, а також громади з населенням від 10 до 15 тис. осіб +14,6%. Позитивні темпи зростання збереглися і в частині сільських та селищних громад середнього розміру, що свідчить про поступове розширення їх власної податкової бази навіть в умовах воєнного часу.

Найбільше зниження зафіксовано у малих міських громадах з населенням до 5 тис. осіб  -64,3%, що пояснюється значною залежністю їх доходів від окремих джерел ПДФО та зміною структури його зарахування у воєнний період.

Суттєве скорочення власних доходів також спостерігалося у невеликих селищних громадах до -42,9%, а також у частині малих сільських громад понад -21%, що свідчить про нерівномірність впливу воєнних факторів на фінансову спроможність територій.

Водночас бюджет міста Києва за цей період зберіг відносну стабільність власної доходної бази, продемонструвавши незначне зростання на рівні 0,6%, що підтверджує високу диверсифікацію його податкових надходжень та стійкість економічної бази столиці навіть в умовах воєнного стану.

 

 

Динаміка власних доходів місцевих бюджетів (загальний фонд без трансфертів) у 2021–2025 роках демонструє загалом позитивну тенденцію зростання фінансової спроможності територіальних громад навіть в умовах воєнного стану та структурних змін у зарахуванні окремих податків.

Найбільші обсяги власних доходів традиційно формують бюджети міських громад, які зросли з 181,5 млрд грн у 2021 році до 261,3 млрд грн у 2025 році, або майже на 80 млрд грн. Попри тимчасове скорочення у 2024 році, пов’язане із вилученням частини надходжень податку на доходи фізичних осіб із грошового забезпечення військовослужбовців, уже у 2025 році відновлено позитивну динаміку зростання.

Стабільне зростання власної доходної бази продемонстрували також обласні бюджети, доходи яких збільшилися з 52,3 млрд грн у 2021 році до 63,3 млрд грн у 2025 році, що підтверджує їх роль у фінансуванні спільних регіональних програм та функціонуванні мережевих установ.

Водночас особливо показовою є динаміка селищних і сільських громад, які за цей період забезпечили суттєве нарощення власних доходів. Так, доходи селищних громад зросли з 32,2 млрд грн у 2021 році до 48,0 млрд грн у 2025 році, а сільських громад –з 29,0 млрд грн до 48,6 млрд грн відповідно. Таким чином, саме громади базового рівня продемонстрували найвищі темпи приросту власної доходної бази серед усіх типів місцевих бюджетів.

Загалом наведена динаміка підтверджує, що сформована внаслідок реформи децентралізації модель фінансового забезпечення місцевого самоврядування забезпечує стійкість доходної бази територіальних громад навіть в умовах воєнного часу та дозволяє поступово зміцнювати їх бюджетну автономію.

 

 

Динаміка обсягів міжбюджетних трансфертів у 2021–2025 роках свідчить про посилення ролі державної фінансової підтримки місцевих бюджетів в умовах воєнного стану та структурних змін у системі міжбюджетних відносин.

Найбільші обсяги трансфертів традиційно спрямовувалися до бюджетів міських громад, які отримали 71,8 млрд грн у 2021 році та вже 96,1 млрд грн у 2025 році. Зростання трансфертної підтримки у 2024–2025 роках пов’язане насамперед із необхідністю забезпечення стабільного фінансування делегованих державою повноважень.

Суттєво зросли також обсяги трансфертів до обласних бюджетів –з 34,5 млрд грн у 2021 році до 46,3 млрд грн у 2025 році.

Позитивна динаміка трансфертної підтримки спостерігається і для бюджетів селищних громад, які отримали 32,4 млрд грн у 2025 році проти 27,1 млрд грн у 2021 році, а також сільських громад, обсяг трансфертів яких зріс з 23,5 млрд грн до 29,5 млрд грн відповідно. Це дозволило забезпечити стабільність фінансування базових публічних послуг у громадах із меншою власною податковою базою.

Загалом наведена динаміка свідчить, що в умовах воєнного стану міжбюджетні трансферти залишаються вагомим інструментом державної підтримки територіальних громад та забезпечують виконання делегованих повноважень органами місцевого самоврядування, водночас не змінюючи базової логіки фінансової децентралізації, за якої основу фінансової спроможності громад формують саме власні доходи місцевих бюджетів.

 

 

Динаміка власних доходів місцевих бюджетів у 2021–2024 роках (у реальному вимірі з урахуванням інфляції) демонструє нерівномірний вплив воєнних факторів на різні рівні бюджетної системи та зміну структури фінансових ресурсів між типами громад.

Найбільш відчутне скорочення власних доходів зберігається у обласних бюджетах, де їх обсяг у 2025 році залишається на 25,2% нижчим рівня 2021 року, попри зростання на 6,8% порівняно з 2024 роком.

У міських громадах також спостерігається лише часткове відновлення власної доходної бази: у 2025 році їх доходи зросли на 7,4% порівняно з 2024 роком, однак залишаються на 10,6% нижчими рівня 2021 року, що підтверджує більш повільну динаміку відновлення фінансового потенціалу великих громад.

Водночас селищні громади продемонстрували позитивну короткострокову динаміку - зростання власних доходів на 9,6% порівняно з 2024 роком, хоча їх обсяг все ще є на 6,8% нижчим рівня 2021 року.

Найбільш стабільну серед усіх типів громад динаміку демонструють сільські бюджети, де у 2025 році власні доходи зросли на 11,2% порівняно з 2024 роком та перевищили рівень 2021 року на 4,3%, що свідчить про поступове зміцнення їх доходної бази навіть в умовах воєнного періоду.

Бюджет міста Києва загалом зберігає стабільні позиції: попри незначне скорочення на 3,8% порівняно з 2024 роком, його власні доходи залишаються на 0,6% вищими рівня 2021 року, що підтверджує відносно стійку фінансову базу столиці у середньостроковій динаміці.

Загалом наведена динаміка свідчить, що у 2025 році найбільш швидке відновлення власної доходної бази відбувається у громадах базового рівня, тоді як бюджети обласного рівня залишаються найбільш чутливими до структурних змін у системі міжбюджетних фінансових відносин та економічної активності в умовах воєнного часу.

 

 

Динаміка приросту власних доходів місцевих бюджетів у 2025 році порівняно з 2024 роком (у реальному вимірі з урахуванням інфляції) свідчить про загальне відновлення доходної бази територіальних громад у більшості регіонів України, хоча темпи такого відновлення залишаються нерівномірними.

Найвищі темпи зростання власних доходів зафіксовано у Київській та Волинській областях по 13,9 % та 13,3% відповідно, а також у Львівській області (11,8%), Івано-Франківській області (11,5%) та Хмельницькій області (11,4%). Високі показники приросту також демонструють Рівненська, Житомирська, Миколаївська, Чернівецька, Закарпатська та Тернопільська області, де зростання становило понад 10%.

У більшості інших регіонів темпи приросту перебували в межах 5–10%, що загалом відповідає середньому значенню по територіальних громадах України на рівні 5,4% та свідчить про поступове відновлення власної доходної бази після скорочення у попередньому році.

Водночас у частині регіонів зберігається негативна динаміка. Зокрема, скорочення власних доходів спостерігалося у Херсонській області (–2,0%), м. Києві (–3,5%), Луганській області (–17,0%) та Донецькій області (–29,1%), що обумовлено наслідками активних бойових дій, тимчасової окупації окремих територій та суттєвими обмеженнями економічної активності.

Загалом регіональний розподіл темпів приросту підтверджує, що у 2025 році відновлення власних доходів місцевих бюджетів відбувається нерівномірно: більш стійку позитивну динаміку демонструють громади західних та центральних регіонів, тоді як у прифронтових областях доходна база залишається найбільш вразливою до впливу воєнних ризиків.

 

 

А от динаміка власних доходів місцевих бюджетів у 2025 році порівняно з 2021 роком (у реальному вимірі з урахуванням інфляції) демонструє більш суттєву територіальну диференціацію змін фінансової спроможності громад у середньостроковій перспективі воєнного періоду.

Найвищі темпи зростання власних доходів спостерігаються у громадах західних регіонів України. Зокрема, у Львівській області приріст становив 21,7%, у Закарпатській –18,4%, у Волинській –18,4%, у Чернівецькій –18,2%, а у Тернопільській області –13,0%. Позитивну динаміку також демонструють громади Київської, Івано-Франківської, Рівненської, Хмельницької та Вінницької областей, де приріст становить близько 10–12%.

У частині центральних регіонів приріст власних доходів має більш помірний характер. Зокрема, у Черкаській області він становить 6,7%, у Кіровоградській –3,2%, тоді як у Дніпропетровській та Житомирській областях показники залишаються близькими до рівня 2021 року.

Водночас у низці регіонів зафіксовано скорочення власних доходів порівняно з довоєнним рівнем. Зокрема, у Полтавській області зниження становить 5,5%, у Чернігівській –5,7%, у середньому по Україні –6,5%, в Одеській області –7,5%, у Миколаївській –9,5%, у Сумській –11,4%, а у Запорізькій області –29,3%.

Найбільш відчутне скорочення власної доходної бази громад спостерігається у регіонах, що зазнали найбільшого впливу бойових дій та тимчасової окупації. Зокрема, у Херсонській області воно становить 46,2%, у Донецькій –77,7%, у Луганській –93,4%.

Загалом наведена динаміка свідчить, що у 2025 році відновлення власної доходної бази територіальних громад відносно довоєнного рівня відбувається нерівномірно: громади західних регіонів демонструють стійке зростання, тоді як у прифронтових та частково деокупованих областях фінансова база місцевого самоврядування залишається суттєво ослабленою внаслідок тривалого впливу воєнних факторів.

 

ВИДАТКОВА ЧАСТИНА

 

 

Структура видатків державного та місцевих бюджетів у 2025 році чітко відображає функціональний розподіл повноважень між рівнями бюджетної системи та пріоритети фінансування в умовах воєнного стану.

Найбільший обсяг видатків державного бюджету традиційно спрямовано на сектор оборони, який у 2025 році становить 3 069,9 млрд грн, що підтверджує збереження безпекового напряму як ключового пріоритету державної бюджетної політики.

Суттєві видатки державного бюджету також припадають на сферу правопорядку, безпеки та судової влади –819,4 млрд грн, а також на загальнодержавні функції –634,8 млрд грн.

Водночас структура видатків місцевих бюджетів демонструє їх ключову роль у фінансуванні секторів, безпосередньо пов’язаних із наданням публічних послуг населенню. Зокрема, найбільші обсяги ресурсів спрямовано на освіту –326,8 млрд грн, що підтверджує визначальну роль громад у забезпеченні функціонування освітньої мережі.

Важливими напрямами фінансування на місцевому рівні залишаються також економічна діяльність –89,4 млрд грн, житлово-комунальне господарство –76,1 млрд грн, соціальний захист –61,6 млрд грн, охорона здоров’я –43,2 млрд грн, а також культура та фізичний розвиток –32,7 млрд грн.

Таким чином, у 2025 році зберігається чітка функціональна модель бюджетної системи: державний бюджет концентрує ресурси на фінансуванні секторів національної безпеки та загальнодержавних функцій, тоді як місцеві бюджети забезпечують основний обсяг видатків на базові публічні послуги для населення –передусім освіту, житлово-комунальну сферу та розвиток територій. Це підтверджує системну роль місцевого самоврядування як ключового рівня забезпечення щоденних потреб громадян.

 

 

Структура найбільших видатків державного та місцевих бюджетів за бюджетними програмами у 2025 році демонструє концентрацію ресурсів бюджетної системи на фінансуванні сектору безпеки та оборони, що є визначальною особливістю бюджетної політики в умовах воєнного стану.

Найбільші обсяги видатків державного бюджету спрямовано на забезпечення діяльності Збройних Сил України –1 522,9 млрд грн, а також на закупівлю та ремонт військової техніки –1 363,5 млрд грн, що разом формує основу ресурсного забезпечення обороноздатності держави.

До числа найбільших видаткових програм державного бюджету також належать обслуговування державного боргу –361,6 млрд грн, виплата пенсій –241,8 млрд грн, фінансування діяльності Національної гвардії України –213,8 млрд грн, Програми медичних гарантій –172,8 млрд грн, Державної прикордонної служби України –163,5 млрд грн та Національної поліції України –134,8 млрд грн.

Водночас структура видатків місцевих бюджетів підтверджує їх ключову роль у забезпеченні базових публічних послуг. Зокрема, значні ресурси спрямовано на загальну середню освіту за рахунок освітньої субвенції –92,6 млрд грн, соціальний захист окремих категорій громадян –83,8 млрд грн, загальну середню освіту за рахунок місцевих бюджетів –73,0 млрд грн, утримання органів місцевого самоврядування –67,4 млрд грн, а також дошкільну освіту –56,0 млрд грн.

Окремо варто відзначити, що у 2025 році місцеві бюджети продовжують брати активну участь у фінансуванні сектору безпеки та оборони. Зокрема, обсяг видатків за програмою підтримки оборони з місцевих бюджетів становить 36,7 млрд грн, що свідчить про суттєве посилення ролі територіальних громад у забезпеченні обороноздатності держави в умовах воєнного стану.

Загалом структура найбільших бюджетних програм підтверджує трансформацію бюджетної системи України у воєнний період: державний бюджет концентрує ресурси на обороні та секторі безпеки, тоді як місцеві бюджети забезпечують стабільне фінансування освіти, соціального захисту, функціонування органів місцевого самоврядування та розвитку територій, одночасно долучаючись до підтримки національної оборони.

 

 

Варто зазначити, що  у 2025 році місцеві бюджети продовжували підтримувати сфер безпеки та оборони, забезпечуючи додаткову підтримку державного фінансування в умовах воєнного стану.

Загальний обсяг видатків місцевих бюджетів на відповідні заходи у 2025 році становив 46,2 млрд грн, що свідчить про системну участь територіальних громад у зміцненні обороноздатності держави.

Найбільшу частку цих ресурсів становлять субвенції з місцевих бюджетів державному бюджету на підтримку сектору безпеки та оборони –36,7 млрд грн, або 79% загального обсягу відповідних видатків. Це підтверджує практику прямого фінансового спрямування ресурсів громад на потреби національної оборони. І це незважаючи на вилучення військового ПДФО.

Крім того, 9,1 млрд грн, або 20%, було спрямовано на реалізацію заходів територіальної оборони, що відображає зростання ролі громад у забезпеченні безпеки на місцевому рівні та підтримці функціонування підрозділів територіальної оборони.

Водночас на заходи мобілізаційної підготовки спрямовано 0,5 млрд грн, що становить близько 1% відповідних видатків місцевих бюджетів.

Загалом така структура видатків підтверджує, що у 2025 році територіальні громади залишаються важливим фінансовим партнером держави у сфері безпеки та оборони, забезпечуючи як пряму підтримку державного бюджету, так і фінансування заходів територіальної оборони на місцях.

 

 

Структура видатків місцевих бюджетів у 2025 році підтверджує їх ключову роль у фінансуванні базових публічних послуг та забезпеченні функціонування соціальної інфраструктури територіальних громад.

Загальний обсяг видатків місцевих бюджетів за січень–грудень 2025 року становив 808,7 млрд грн, що на 15,3% більше, ніж у попередньому році (або на 107,3 млрд грн).

Найбільшу частку у структурі видатків традиційно займає освіта –326,8 млрд грн, або 41% загального обсягу видатків місцевих бюджетів. Це підтверджує визначальну роль органів місцевого самоврядування у забезпеченні функціонування освітньої мережі, передусім закладів загальної середньої та дошкільної освіти.

Важливе місце у структурі видатків також займають загальнодержавні функції –160,2 млрд грн (20%), що включають утримання органів місцевого самоврядування та виконання делегованих державою повноважень на місцевому рівні.

Суттєві ресурси спрямовуються на економічну діяльність –89,4 млрд грн (11%), що охоплює розвиток транспортної інфраструктури, підтримку життєзабезпечення територій та реалізацію заходів місцевого розвитку.

Видатки на житлово-комунальне господарство становили 76,1 млрд грн (9%), на соціальний захист –61,6 млрд грн (8%), на охорону здоров’я –43,2 млрд грн (5%), а на культуру, спорт та духовний розвиток –32,7 млрд грн (4%).

Порівняно меншу частку становлять видатки на правопорядок та безпеку –17,6 млрд грн (2%) та охорону навколишнього природного середовища –1,2 млрд грн (0,2%), що відповідає розподілу повноважень між державним і місцевим рівнями.

Загалом структура видатків місцевих бюджетів у 2025 році підтверджує їх соціально орієнтований характер та ключову роль територіальних громад у забезпеченні доступності освітніх, соціальних, житлово-комунальних і базових адміністративних послуг для населення.

 

 

Динаміка видатків загального та спеціального фондів місцевих бюджетів у 2021–2025 роках демонструє суттєву трансформацію структури бюджетних пріоритетів територіальних громад в умовах воєнного періоду.

Найбільше зростання у середньостроковій перспективі відбулося за напрямом соціального захисту, де видатки збільшилися більш ніж удвічі –на 119,4%, до 61,6 млрд грн, що свідчить про посилення соціальної підтримки населення на місцевому рівні.

Суттєве зростання також спостерігається за напрямом загальнодержавних функцій, видатки на які збільшилися на 85,5% порівняно з 2021 роком і досягли 160,2 млрд грн у 2025 році. Це відображає підвищення ролі органів місцевого самоврядування у виконанні управлінських та організаційних функцій в умовах воєнного стану.

Помітне збільшення видатків зафіксовано і у сфері житлово-комунального господарства –на 34,1%, до 76,1 млрд грн, а також у сфері охорони здоров’я –на 30,5%, до 43,2 млрд грн, що пов’язано з необхідністю підтримки життєво важливої інфраструктури територіальних громад у воєнний період.

Видатки на освіту залишаються найбільшими за обсягом серед усіх функціональних напрямів та у 2025 році становили 326,8 млрд грн, що на 31,2% більше, ніж у 2021 році.

Особливо швидке зростання продемонстрували видатки на правопорядок, безпеку та суди, які збільшилися більш ніж у дев’ять разів –на 910,2%, до 17,6 млрд грн, що відображає суттєве розширення участі територіальних громад у фінансуванні заходів безпеки в умовах воєнного стану.

Водночас за окремими напрямами спостерігається скорочення видатків порівняно з довоєнним рівнем. Зокрема, видатки на економічну діяльність зменшилися на 20,5%, до 89,4 млрд грн, а на охорону навколишнього природного середовища –на 49,4%, що свідчить про переорієнтацію бюджетних ресурсів громад на першочергові соціальні та безпекові потреби.

Загалом наведена динаміка підтверджує, що у 2021–2025 роках структура видатків місцевих бюджетів зазнала суттєвих змін: громади посилили фінансування соціального захисту, управління, життєзабезпечення територій та заходів безпеки, одночасно скоротивши ресурсну підтримку інвестиційних та природоохоронних напрямів.

 

 

Аналіз структури видатків державного та місцевих бюджетів за функціональними напрямами свідчить про суттєве переважання поточних витрат над капітальними у 2025 році. Така структура є закономірною для воєнного періоду, коли бюджетна політика концентрується на забезпеченні обороноздатності держави, стабільності функціонування інституцій та підтримці базових соціальних послуг.

Найбільший обсяг поточних видатків традиційно спрямовується на сектор оборони, де вони становили майже 3 трлн грн, тоді як капітальні видатки становили лише 116,3 млрд грн, або близько 4% від загального обсягу витрат за цим напрямом. Це пояснюється тим, що основна частина фінансування оборони припадає на забезпечення діяльності Збройних Сил України, виплату грошового забезпечення військовослужбовцям та поточне матеріально-технічне забезпечення.

Подібна ситуація спостерігається і у сфері правопорядку, безпеки та судової влади, де капітальні видатки становили близько 10%, а також у сфері загальнодержавних функцій –близько 9%, що свідчить про домінування витрат на утримання державних інституцій та забезпечення їх поточної діяльності.

У соціальному секторі частка капітальних видатків залишається відносно невисокою. Зокрема, у сфері освіти вона становила близько 11%, у сфері охорони здоров’я –8%, а у сфері соціального захисту –8%, що підтверджує переважання витрат на оплату праці, трансферти населенню та утримання мережі бюджетних установ.

Водночас найбільш інвестиційно орієнтованими напрямами залишаються житлово-комунальне господарство та економічна діяльність, де частка капітальних видатків становила відповідно 42% та 37%. Саме ці сфери традиційно пов’язані з модернізацією інфраструктури, реалізацією відновлювальних заходів та розвитком територій.

Відносно високою також є частка капітальних видатків у сфері духовного та фізичного розвитку –близько 6%, що пояснюється фінансуванням будівництва та реконструкції спортивної і культурної інфраструктури, хоча загальні обсяги видатків за цим напрямом залишаються порівняно невеликими.

Загалом структура видатків за функціональною класифікацією демонструє, що у 2025 році бюджетна система України працює переважно у режимі забезпечення поточної стійкості держави та територіальних громад. Водночас збереження відносно високої частки капітальних видатків у секторах інфраструктури та економічної діяльності формує основу для поступового переходу до відновлення та розвитку після завершення війни.

 

 

Видатки на оплату праці залишаються однією з найбільших складових поточних витрат бюджетної системи та визначають кадрову основу функціонування секторів безпеки, соціальних послуг і місцевого самоврядування.

Найбільший обсяг видатків на оплату праці у 2025 році припадає на сектор оборони –понад 1 трлн грн, що є безпрецедентним показником у структурі державних фінансів. Це відображає масштаб залучення людських ресурсів до забезпечення обороноздатності держави та пріоритетність фінансування Збройних Сил України в умовах воєнного стану.

Другим за обсягом напрямом є сфера правопорядку, безпеки та судової влади, де видатки на оплату праці становили 439,1 млрд грн, що підтверджує значну роль сектору безпеки у функціонуванні держави під час війни.

Водночас найбільшим напрямом фінансування оплати праці за рахунок місцевих бюджетів традиційно залишається освіта, де такі видатки становили 219,5 млрд грн. Саме територіальні громади забезпечують утримання основної мережі закладів загальної середньої освіти, дошкільної освіти та позашкільної інфраструктури.

Суттєві обсяги видатків на оплату праці також спрямовуються на забезпечення діяльності органів публічного управління. Зокрема, за напрямом загальнодержавних функцій вони становили 107,3 млрд грн, що включає фінансування діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Видатки на оплату праці у сферах соціального захисту (17,3 млрд грн), охорони здоров’я (14,0 млрд грн) та економічної діяльності (14,4 млрд грн) мають більш помірний характер і спрямовані переважно на забезпечення функціонування відповідних установ та реалізацію державних і місцевих програм.

Водночас у таких напрямах, як житлово-комунальне господарство (1,1 млрд грн) та охорона навколишнього природного середовища (4,4 млрд грн), частка видатків на оплату праці залишається незначною, що пояснюється переважанням у цих сферах інвестиційних та програмних витрат над витратами на утримання персоналу.

Загалом структура видатків на оплату праці підтверджує, що у 2025 році бюджетна система України функціонує в умовах підвищеного навантаження на сектор безпеки та оборони, водночас зберігаючи ключову роль територіальних громад у фінансуванні освітньої мережі та забезпеченні діяльності органів місцевого самоврядування.

 

 

Видатки на продукти харчування є важливою складовою поточних витрат бюджетної системи та безпосередньо відображають масштаб функціонування соціальної, освітньої та безпекової інфраструктури держави і територіальних громад.

Найбільший обсяг таких видатків у 2025 році традиційно припадає на сферу освіти –16,1 млрд грн, причому фінансування майже повністю здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. Це пов’язано із забезпеченням харчування дітей у закладах дошкільної освіти, учнів початкових класів, пільгових категорій школярів, а також функціонуванням інтернатних установ.

Другим за обсягом напрямом є сфера правопорядку, безпеки та судів, де видатки на продукти харчування становили 6,7 млрд грн і фінансувалися переважно з державного бюджету. Такі витрати пов’язані із забезпеченням харчування особового складу силових структур та інших установ сектору безпеки.

Суттєві обсяги видатків на харчування також спрямовуються у сфері оборони –3,0 млрд грн, що відображає масштаб забезпечення потреб військовослужбовців у межах функціонування сектору оборони.

Водночас у сфері соціального захисту видатки на харчування становили 2,9 млрд грн і фінансувалися переважно з місцевих бюджетів. Йдеться насамперед про забезпечення діяльності соціальних установ стаціонарного догляду та підтримку вразливих категорій населення.

У сфері охорони здоров’я видатки на продукти харчування становили 0,3 млрд грн, що пов’язано із особливістю механізму фінансування медичних послуг за рахунок НСЗУ у відповідних закладах охорони здоров’я, насамперед комунальної форми власності.

За іншими функціональними напрямами видатки на харчування мають незначний характер і виконують допоміжну роль у забезпеченні діяльності бюджетних установ.

Загалом структура видатків на продукти харчування підтверджує ключову роль територіальних громад у фінансуванні базових соціальних послуг населенню, передусім у сфері освіти та соціального захисту, тоді як державний бюджет забезпечує харчування особового складу сектору безпеки та оборони.

 

 

Важливо враховувати, що динаміка видатків на загальнодержавні функції у 2018–2021 роках формувалася не лише під впливом макроекономічних факторів, але й унаслідок реалізації реформи децентралізації. Зокрема, укрупнення територіальних громад та завершення формування базового рівня адміністративно-територіального устрою сприяли оптимізації мережі органів управління на місцевому рівні та поступовому скороченню адміністративних витрат у громадах.

У результаті після завершення етапу формування спроможних територіальних громад відбулося зниження дублювання управлінських функцій між рівнями влади, скорочення витрат на утримання апаратів управління у частині громад та підвищення ефективності використання ресурсів місцевих бюджетів. Саме цим, поряд із впливом пандемії COVID-19, частково пояснюється зменшення обсягів видатків на загальнодержавні функції у 2020–2022 роках.

Натомість подальше зростання видатків починаючи з 2023 року вже має іншу природу і пов’язане з інфляційними процесами, посиленням ролі державних інституцій у період воєнного стану, забезпеченням стійкості публічних фінансів та координацією процесів відновлення.

 

 

Динаміка видатків на правопорядок, безпеку та судову владу у 2018–2025 роках демонструє одну з найвиразніших трансформацій у структурі бюджетної системи України.

У період 2018–2021 років видатки за цим напрямом зростали поступово –з 118,0 млрд грн у 2018 році до 176,1 млрд грн у 2021 році. Це було поступове зростання, пов’язане із розвитком сектору безпеки, реформуванням правоохоронних органів та забезпеченням діяльності судової системи.

Водночас починаючи з 2022 року відбулося різке збільшення фінансування цього напряму. Уже у 2022 році обсяг видатків зріс до 454,4 млрд грн, тобто більш ніж у 2,5 раза порівняно з попереднім роком.

Подальша динаміка підтверджує системний характер цього зростання:

• у 2023 році видатки становили 591,5 млрд грн,
• у 2024 році –712,7 млрд грн,
• у 2025 році –вже 836,9 млрд грн.

Таким чином, порівняно з довоєнним 2021 роком обсяг фінансування сектору правопорядку, безпеки та судової влади збільшився майже у 5 разів.

Основним джерелом такого зростання є саме державний бюджет, який забезпечує фінансування ЗСУ, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, судової системи та інших інституцій сектору безпеки.

Водночас участь місцевих бюджетів у фінансуванні цього напряму залишається відносно незначною за обсягами, хоча після 2022 року вона також посилилася. Це пов’язано із розширенням участі територіальних громад у реалізації заходів територіальної оборони, підтримці правоохоронної інфраструктури та забезпеченні функціонування безпекового середовища на місцевому рівні.

Загалом наведена динаміка свідчить про те, що у 2022–2025 роках сектор правопорядку та безпеки став одним із ключових пріоритетів бюджетної політики держави, що є закономірною відповіддю на виклики повномасштабної війни.

Не варто забувати, що підтримка з місцевих бюджетів відбувається шляхом надання трансфертів ДБУ. Тому видатки відображаються по державному бюджету.

 

 

Динаміка видатків на охорону здоров’я у 2018–2025 роках значною мірою визначається змінами моделі фінансування системи медичних послуг, запровадженими в межах реформи сектору охорони здоров’я.

Якщо у 2018–2019 роках основний обсяг фінансування медичної галузі здійснювався за рахунок місцевих бюджетів (відповідно 93,2 млрд грн та 89,8 млрд грн), то починаючи з 2020 року відбувся системний перехід до нової моделі фінансування через Програму медичних гарантій, адміністрування якої здійснює Національна служба здоров’я України.

У результаті цього вже у 2020 році обсяг видатків державного бюджету на охорону здоров’я зріс до 124,9 млрд грн, перевищивши фінансування місцевих бюджетів. У наступні роки ця тенденція закріпилася.

Водночас роль місцевих бюджетів у фінансуванні сектору охорони здоров’я змінилася: якщо раніше вони забезпечували утримання медичної мережі, то після впровадження нової моделі фінансування їхні видатки зосереджуються переважно на співфінансуванні комунальних закладів охорони здоров’я, розвитку матеріально-технічної бази, оплаті енергоносіїв та реалізації місцевих програм підтримки медичних установ.

Після початку повномасштабної війни у 2022 році структура фінансування галузі залишилася стабільною: основний обсяг ресурсів продовжує забезпечувати державний бюджет через механізм Програми медичних гарантій, тоді як місцеві бюджети виконують підтримуючу інфраструктурну функцію.

 

 

Динаміка видатків на соціальний захист у 2018–2025 роках відображає як структурні зміни системи міжбюджетних відносин, так і суттєве розширення соціальних зобов’язань держави в умовах повномасштабної війни.

У 2018–2019 роках значна частина видатків на соціальний захист фінансувалася через місцеві бюджети, насамперед за рахунок субвенцій з державного бюджету на надання пільг і житлових субсидій населенню. Зокрема, у 2018 році видатки місцевих бюджетів за цим напрямом становили 145,5 млрд грн, що майже дорівнювало фінансуванню з державного бюджету.

Починаючи з 2020 року, після зміни механізму фінансування житлових субсидій та окремих соціальних виплат, відбулося суттєве скорочення їх проходження через місцеві бюджети та відповідне посилення ролі державного бюджету у фінансуванні соціального захисту. Уже у 2020 році видатки державного бюджету зросли до 315,4 млрд грн, тоді як частка місцевих бюджетів суттєво зменшилася.

У 2022 році, після початку повномасштабної війни, обсяг видатків на соціальний захист зріс до 455,2 млрд грн, що було пов’язано з необхідністю підтримки внутрішньо переміщених осіб, сімей військовослужбовців, осіб, які втратили житло або джерела доходів, а також розширенням програм державної соціальної допомоги.

Подальше зростання відбулося у 2023 році, коли видатки досягли 514,1 млрд грн, і залишалося високим у 2024–2025 роках, становлячи відповідно 521,2 млрд грн та 515,0 млрд грн.

Водночас роль місцевих бюджетів у фінансуванні соціального захисту після 2022 року поступово посилюється. Зокрема, їхні видатки зросли з 29,2 млрд грн у 2022 році до 61,6 млрд грн у 2025 році, що пов’язано із розширенням місцевих програм підтримки військовослужбовців, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій населення.

Загалом наведена динаміка свідчить про посилення централізованої ролі державного бюджету у фінансуванні базових соціальних гарантій населення, водночас територіальні громади дедалі активніше формують власні інструменти соціальної підтримки, адаптовані до потреб мешканців у воєнний період.

 

 

Динаміка видатків на освіту у 2018–2025 роках демонструє стабільно ключову роль місцевих бюджетів у фінансуванні освітньої системи України навіть в умовах повномасштабної війни.

Протягом усього періоду саме територіальні громади забезпечують основний обсяг фінансування галузі. Зокрема, у 2018 році видатки місцевих бюджетів становили 165,7 млрд грн, а вже у 2025 році вони зросли до 326,8 млрд грн, тобто майже подвоїлися.

Видатки державного бюджету на освіту мають більш стабільну динаміку та спрямовуються насамперед на фінансування освітньої субвенції, що забезпечує оплату праці педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти. У 2018 році вони становили 44,3 млрд грн, а у 2025 році –67,3 млрд грн.

Після початку повномасштабної війни у 2022 році відбулося тимчасове скорочення загального обсягу видатків на освіту до 290,8 млрд грн, що було пов’язано з релокацією населення, зміною форм організації навчального процесу та переглядом бюджетних пріоритетів. Водночас уже у 2023 році фінансування почало відновлюватися, а у 2024–2025 роках досягло максимальних значень за весь період спостереження –348,4 млрд грн та 394,0 млрд грн відповідно.

Важливо, що навіть в умовах воєнного стану територіальні громади зберегли ключову відповідальність за утримання мережі закладів освіти, включаючи фінансування дошкільної освіти, позашкільних закладів, закладів професійної освіти, оплату енергоносіїв, харчування учнів та утримання інфраструктури.

Таким чином, сектор освіти залишається одним із найбільш децентралізованих напрямів бюджетної системи України, а зростання видатків місцевих бюджетів у 2023–2025 роках свідчить про збереження пріоритетності підтримки освітньої мережі територіальних громад навіть в умовах воєнного часу.

 

 

Динаміка видатків на житлово-комунальне господарство у 2018–2025 роках підтверджує ключову роль територіальних громад у фінансуванні інфраструктури життєзабезпечення населення.

Протягом 2018–2021 років фінансування житлово-комунального господарства майже повністю здійснювалося за рахунок місцевих бюджетів. Зокрема, у 2018 році вони становили 30,0 млрд грн, а у 2021 році вже 56,7 млрд грн, тоді як участь державного бюджету залишалася мінімальною.

У 2022 році загальний обсяг видатків на житлово-комунальне господарство зменшився до 41,2 млрд грн, що було пов’язано з початком повномасштабної війни та переорієнтацією бюджетних ресурсів на фінансування сектору безпеки і соціальної підтримки населення.

Водночас уже з 2023 року спостерігається новий етап зростання фінансування галузі. Зокрема, у 2023 році видатки збільшилися до 70,4 млрд грн, у 2024 році становили 66,2 млрд грн, а у 2025 році досягли 91,1 млрд грн, що є максимальним значенням за весь період спостереження.

Важливою особливістю останніх років є поступове посилення участі державного бюджету у фінансуванні житлово-комунальної інфраструктури. Якщо до 2022 року його внесок був незначним, то у 2023 році він становив вже 8,4 млрд грн, у 2024 році –7,5 млрд грн, а у 2025 році –15,0 млрд грн. Це пов’язано насамперед із реалізацією заходів відновлення пошкоджених об’єктів інженерної інфраструктури, підтримкою систем тепло- та водопостачання, а також підготовкою до проходження опалювальних сезонів в умовах воєнних ризиків.

 

 

Динаміка видатків на охорону навколишнього природного середовища у 2018–2025 роках характеризується відносно невеликими обсягами фінансування порівняно з іншими секторами бюджетної системи, але водночас демонструє значну залежність від державних цільових програм та інвестиційних екологічних заходів.

У 2018–2019 роках загальний обсяг фінансування галузі становив відповідно 8,2 млрд грн та 9,7 млрд грн, причому основне навантаження забезпечував державний бюджет. Видатки місцевих бюджетів у цьому секторі залишалися допоміжними та мали локальний характер.

Особливим є 2020 рік, коли обсяг фінансування зріс до 45,6 млрд грн. Така динаміка була пов’язана із реалізацією окремих масштабних державних екологічних програм і перерозподілом ресурсів екологічних фондів, що суттєво вплинуло на структуру фінансування сектору.

У 2021 році обсяг видатків повернувся до більш типової траєкторії та становив 10,7 млрд грн, після чого у 2022 році відбулося скорочення фінансування до 5,2 млрд грн внаслідок переорієнтації бюджетних ресурсів на забезпечення оборонних потреб та соціальної підтримки населення.

Починаючи з 2023 року, фінансування природоохоронних заходів поступово відновлюється. Зокрема, у 2023 році видатки становили 6,4 млрд грн, у 2024 році –10,4 млрд грн, а у 2025 році –вже 11,8 млрд грн. Це свідчить про поступове повернення уваги до екологічної політики, зокрема у контексті ліквідації наслідків війни, відновлення природних ресурсів та адаптації до стандартів Європейського Союзу.

Водночас структура фінансування сектору залишається переважно централізованою: основну частину ресурсів забезпечує державний бюджет, тоді як місцеві бюджети виконують підтримуючу роль, фінансуючи переважно локальні природоохоронні заходи, поводження з відходами, благоустрій та охорону природних територій місцевого значення.

Таким чином, екологічний сектор поступово переходить від моделі фінансування окремих програм до ширшої ролі у системі післявоєнного відновлення та євроінтеграційної трансформації публічної політики.

 

 

Структура видатків місцевих бюджетів у галузі освіти у 2025 році демонструє, що ця сфера залишається однією з найбільш високою часткою витрат на оплату праці.

Обсяг видатків на заробітну плату з нарахуваннями –217,1 млрд грн, або 66% усіх видатків місцевих бюджетів на освіту. Це підтверджує ключову роль територіальних громад у забезпеченні функціонування мережі закладів освіти, фінансуванні педагогічного та допоміжного персоналу, а також утриманні освітньої інфраструктури.

Другим за обсягом напрямом є оплата комунальних послуг та енергоносіїв –22,1 млрд грн (7%), що відображає значний масштаб мережі закладів освіти та її енергомісткість, особливо в умовах зростання тарифів та необхідності забезпечення безперервної роботи закладів під час воєнного стану.

Важливу частку становлять також витрати на харчування –16,1 млрд грн (5%), що свідчить про активну роль громад у забезпеченні соціальних функцій освіти, зокрема підтримки учнів початкових класів та пільгових категорій дітей.

Капітальні та інвестиційні видатки мають значно меншу частку у структурі фінансування. Зокрема, видатки на обладнання та предмети довгострокового користування становили 12,4 млрд грн (4%), на дослідження та розробки –12,3 млрд грн (4%), на капітальний ремонт –10,8 млрд грн (3%), а на капітальне будівництво –8,9 млрд грн.

Разом із тим відносно невелика частка капітальних видатків у структурі фінансування освіти свідчить про обмежені можливості громад здійснювати системну модернізацію освітньої інфраструктури без залучення державної підтримки та міжнародних ресурсів, що є особливо актуальним у контексті відновлення пошкоджених закладів освіти та адаптації освітнього середовища до нових безпекових вимог.

Таким чином, структура видатків освіти підтверджує, що місцеві бюджети забезпечують передусім поточне функціонування освітньої системи, тоді як інвестиційна складова розвитку галузі потребує посилення через механізми державної підтримки та інструменти публічних інвестицій.

 

 

Структура видатків державного бюджету у галузі оборони у 2025 році демонструє безпрецедентний рівень концентрації ресурсів на забезпеченні сектору безпеки та оборони в умовах повномасштабної війни.

Найбільшу частку становлять видатки спеціального призначення –1 019,1 млрд грн, або 50,3% усіх видатків державного бюджету на оборону. До цієї категорії належать насамперед ресурси, спрямовані на фінансування оборонних програм, закупівлю озброєння, військової техніки, боєприпасів та інших заходів забезпечення обороноздатності держави.

Другим за обсягом напрямом є поточні трансферти установам –615,2 млрд грн (30,3%), що відображає масштаб фінансування діяльності військових формувань, сил безпеки та інших інституцій сектору оборони через механізми бюджетних трансфертів.

Суттєву частку становлять також інші виплати населенню –205,3 млрд грн (10,1%), до яких належать соціальні виплати, компенсації та інші форми підтримки персоналу сектору оборони та їхніх сімей.

Інвестиційна складова оборонних видатків представлена видатками на обладнання і предмети довгострокового користування –83,0 млрд грн (4,1%), що охоплює закупівлю техніки, засобів зв’язку, спеціального обладнання та іншого матеріально-технічного забезпечення.

Інші напрями фінансування мають значно меншу частку у структурі видатків, зокрема предмети, матеріали та інвентар –27,2 млрд грн (1,3%), капітальні трансферти установам –20,2 млрд грн (1,0%), оплата комунальних послуг –12,5 млрд грн, капітальне будівництво –11,7 млрд грн, а також видатки на медикаменти, дослідження і розробки та інші заходи забезпечення діяльності сектору оборони.

Таким чином, структура оборонних видатків у 2025 році підтверджує, що основний фінансовий ресурс держави спрямовується на оперативне забезпечення функціонування сектору безпеки та оборони, підтримку особового складу та закупівлю необхідного озброєння і техніки, що відповідає умовам воєнного часу та стратегічним пріоритетам державної політики.

 

 

Структура видатків державного бюджету на оборону у 2025 році за бюджетними програмами демонструє чітку концентрацію ресурсів на забезпеченні функціонування Збройних Сил України та розвитку їхніх спроможностей в умовах повномасштабної війни.

Найбільшу частку становлять видатки на забезпечення діяльності Збройних Сил України –1 522,9 млрд грн, або 49,6% загального обсягу оборонних видатків. До цього напряму належить фінансування грошового забезпечення військовослужбовців, матеріально-технічного забезпечення підрозділів, логістики, утримання військової інфраструктури та інших складових поточної діяльності сектору оборони.

Другим ключовим напрямом є розвиток, закупівля, модернізація та ремонт озброєння –1 363,5 млрд грн (44,4%), що свідчить про системну переорієнтацію державної політики на нарощування оборонно-промислових спроможностей та технологічне посилення сектору безпеки і оборони.

Інші бюджетні програми разом формують 5,98% видатків оборонного сектору, однак відіграють важливу роль у забезпеченні функціонування окремих елементів системи національної безпеки. Зокрема, видатки на розвідувальну діяльність у сфері оборони становлять 68,1 млрд грн (2,2%), на діяльність Державної спеціальної служби транспорту –58,7 млрд грн (1,9%), а на розвиток оборонно-промислового комплексу та закупівлю озброєння через окремі програми –55,2 млрд грн (1,8%).

Порівняно незначні за обсягом, але стратегічно важливі напрями включають фінансування мобілізаційної підготовки галузей національної економіки, утримання державного матеріального резерву, забезпечення функціонування системи військового управління та будівництво фортифікаційних споруд.

Загалом структура оборонних видатків у 2025 році свідчить про домінування двох ключових пріоритетів державної політики –безперервного забезпечення діяльності Збройних Сил України та масштабного нарощування військово-технічних спроможностей, що відповідає логіці ведення тривалої війни високої інтенсивності та формування довгострокової оборонної стійкості держави.

 

 

Динаміка видатків на оплату праці у 2025 році з урахуванням інфляційних процесів свідчить про нерівномірність змін у різних секторах бюджетної сфери та відображає пріоритети державної політики в умовах воєнного стану.

Найбільший реальний приріст видатків на оплату праці спостерігається у секторі оборони –на 14,1%, що є закономірним результатом зростання чисельності особового складу, посилення матеріального забезпечення військовослужбовців та загального підвищення ролі сектору безпеки і оборони у структурі державних фінансів.

Відчутне зростання також відбулося у сфері загальнодержавних функцій –на 10,1%, а також у секторі правопорядку, безпеки та судової влади –на 7,7%, що пов’язано з посиленням інституційної спроможності держави в умовах воєнного часу та необхідністю підтримання стабільності функціонування державного управління.

Водночас у соціально орієнтованих секторах темпи зростання видатків на оплату праці залишаються значно стриманішими. Зокрема, у сфері освіти реальний приріст становив 1,1%, а у сфері соціального захисту –1,7%, що свідчить про фактичне утримання рівня оплати праці на стабільному рівні без суттєвого розширення фінансових можливостей для підвищення доходів працівників.

У секторі охорони здоров’я зафіксовано навіть незначне скорочення реального рівня видатків на оплату праці (–0,9%), що пояснюється особливостями моделі фінансування медичних послуг через систему програм медичних гарантій та змінами у структурі фінансування галузі.

Скорочення реальних видатків на оплату праці також спостерігається у сфері економічної діяльності (–6,3%), охорони навколишнього природного середовища (–8,8%) та духовного і фізичного розвитку (–2,6%), що відображає переорієнтацію бюджетних ресурсів на першочергові потреби сектору безпеки і оборони.

Таким чином, структура змін видатків на оплату праці у 2025 році підтверджує збереження чіткої концентрації бюджетних ресурсів на фінансуванні сектору оборони та державного управління при одночасному стриманому зростанні оплати праці у соціальних секторах, що є характерною рисою бюджетної політики воєнного часу.

 

 

Порівняння змін видатків на оплату праці у 2025 році відносно довоєнного 2021 року демонструє глибоку трансформацію структури бюджетної політики держави під впливом повномасштабної війни.

Найбільш суттєве зростання відбулося у секторі оборони –на 813,1%, що відображає масштабне розширення чисельності сектору безпеки та оборони, підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців та загальне переорієнтування бюджетних ресурсів на забезпечення обороноздатності держави.

Значне зростання також спостерігається у секторі правопорядку, безпеки та судової влади –на 113,4%, що свідчить про посилення ролі правоохоронних органів та інституцій правопорядку в умовах воєнного стану.

Позитивну динаміку демонструє і сектор охорони навколишнього природного середовища –на 49,6%, а також охорона здоров’я –на 4,8%, що відображає необхідність підтримання функціонування критичних систем життєзабезпечення населення.

Водночас у більшості соціально орієнтованих секторів відбулося скорочення реального рівня видатків на оплату праці. Зокрема, у сфері освіти скорочення становило 29,8%, у сфері економічної діяльності –36,7%, у сфері духовного та фізичного розвитку –26,3%, у сфері соціального захисту –14,4%, а у сфері житлово-комунального господарства –8,6%.

Незначне скорочення також спостерігається у секторі загальнодержавних функцій –1,6%, що свідчить про загальне стримування адміністративних видатків держави в умовах воєнного часу.

Таким чином, зміни структури видатків на оплату праці між 2021 та 2025 роками відображають системну переорієнтацію державних фінансів із моделі соціально-інфраструктурного розвитку на модель забезпечення оборонної стійкості держави, що є характерною ознакою функціонування публічних фінансів у період тривалої війни.

 

 

Динаміка капітальних видатків державного та місцевих бюджетів у 2018–2025 роках відображає зміну структури.

У 2018–2021 роках основну роль у фінансуванні капітальних видатків відігравали саме місцеві бюджети. Зокрема, у 2018 році їх обсяг становив 101,7 млрд грн проти 69,8 млрд грн державного бюджету, у 2019 році –111,3 млрд грн проти 73,9 млрд грн, а у 2020 році –109,4 млрд грн проти 94,8 млрд грн відповідно. Це було прямим результатом реалізації реформи децентралізації та розширення фінансових можливостей територіальних громад щодо інвестування у розвиток місцевої інфраструктури.

У 2021 році співвідношення капітальних видатків державного та місцевих бюджетів фактично вирівнялося: 134,1 млрд грн державного бюджету проти 122,5 млрд грн місцевих бюджетів, що свідчило про посилення ролі державних інвестиційних програм у фінансуванні розвитку.

У 2022 році відбулося різке скорочення капітальних видатків, передусім місцевих бюджетів, обсяг яких зменшився до 50,6 млрд грн, що було пов’язано з початком повномасштабної війни та переорієнтацією ресурсів на забезпечення першочергових потреб оборони та соціальної підтримки населення. Водночас капітальні видатки державного бюджету також скоротилися до 88,4 млрд грн.

Починаючи з 2023 року, спостерігається відновлення інвестиційної активності, але вже за новою моделлю фінансування. Зокрема, у 2023 році капітальні видатки державного бюджету становили 208,5 млрд грн, у 2024 році –305,3 млрд грн, а у 2025 році –335,8 млрд грн, що свідчить про суттєве посилення ролі держави у фінансуванні відновлення інфраструктури.

Водночас капітальні видатки місцевих бюджетів також поступово зростають: з 159,3 млрд грн у 2023 році до 162,3 млрд грн у 2024 році та 174,6 млрд грн у 2025 році. Це свідчить про поступове відновлення інвестиційної спроможності територіальних громад після різкого скорочення у 2022 році.

Таким чином, у післявоєнний період формується нова модель фінансування капітальних видатків, у якій держава відіграє провідну роль у реалізації масштабних інфраструктурних проєктів відновлення, тоді як місцеві бюджети поступово відновлюють свою інвестиційну функцію розвитку територій.

 

 

Найбільший приріст видатків у 2025 році зафіксовано у сфері загальнодержавних функцій –на 36,2%, що відображає посилення фінансування системи державного управління, міжнародної діяльності та обслуговування бюджетних інструментів реалізації державної політики в умовах воєнного часу.

Суттєве зростання також відбулося у сфері житлово-комунального господарства –на 29,7%, що пов’язано із розширенням програм відновлення інфраструктури, підготовкою до проходження опалювального сезону та підтримкою критичних систем життєзабезпечення територіальних громад.

Помітний приріст видатків зафіксовано у сфері охорони навколишнього природного середовища –на 41,0%, хоча в абсолютних значеннях цей сектор залишається відносно невеликим за обсягами фінансування.

У соціально чутливих секторах зберігається помірна позитивна динаміка. Зокрема, видатки на освіту зросли на 15,2%, на охорону здоров’я –на 16,6%, на соціальний захист –на 7,7%, а на духовний та фізичний розвиток –на 11,4%, що свідчить про підтримання стабільного функціонування соціальної інфраструктури навіть в умовах воєнного часу.

Водночас скорочення видатків спостерігається у сфері економічної діяльності –на 7,6%, що частково пояснюється завершенням окремих інвестиційних програм попереднього періоду, а також у секторі правопорядку, безпеки та судової влади –на 12,4%, що може бути пов’язано зі зміною структури фінансування відповідних бюджетних програм між загальним і спеціальним фондами.

 

 

Структура найбільших видатків місцевих бюджетів у 2025 році підтверджує, що ключовим фінансовим пріоритетом громад залишається забезпечення функціонування освітньої мережі та системи місцевого самоврядування.

Найбільший обсяг ресурсів традиційно спрямовується на загальну середню освіту. Зокрема, за рахунок освітньої субвенції фінансування становило 92,6 млрд грн, а ще 73,0 млрд грн –за рахунок власних ресурсів місцевих бюджетів. Це означає, що навіть за наявності державної підтримки громади продовжують відігравати визначальну роль у забезпеченні діяльності шкіл.

Суттєвим напрямом видатків залишається також утримання органів місцевого самоврядування –67,4 млрд грн, що відображає масштаб функцій, які виконують громади в умовах воєнного стану –від управління гуманітарними процесами до координації заходів відновлення територій.

Важливою складовою бюджетної політики громад у 2025 році є фінансування дошкільної освіти –56,0 млрд грн, що підтверджує збереження пріоритетності базових соціальних послуг навіть в умовах обмежених ресурсів.

Водночас значні ресурси спрямовуються на напрями, пов’язані із забезпеченням стійкості територій. Зокрема, 36,7 млрд грн місцеві бюджети спрямували на підтримку сектору оборони, а ще 34,8 млрд грн –на благоустрій територій громад, включаючи утримання інфраструктури, відновлення об’єктів та забезпечення життєздатності населених пунктів.

Серед інших вагомих напрямів видатків варто відзначити фінансування заходів соціального захисту населення (17,5 млрд грн), багатопрофільної стаціонарної медичної допомоги (17,1 млрд грн), професійно-технічної освіти (16,1 млрд грн) та внесків до статутного капіталу комунальних підприємств (16,0 млрд грн), що є важливим інструментом підтримки місцевої економіки та комунальної інфраструктури.

Окрему групу формують інфраструктурні напрями розвитку громад. Зокрема, 14,2 млрд грн спрямовано на будівництво та ремонт доріг місцевого значення, 7,2 млрд грн –на будівництво освітніх закладів, а також значні ресурси –на утримання житлового фонду, закладів культури, мистецьких шкіл та позашкільної освіти.

Таким чином, структура найбільших видатків місцевих бюджетів у 2025 році показує, що громади одночасно виконують три ключові функції: забезпечують функціонування базових соціальних послуг, підтримують життєстійкість територій в умовах війни та продовжують інвестувати у розвиток місцевої інфраструктури.

 

 

Порівняння обсягів видатків загального та спеціального фондів місцевих бюджетів у 2021–2025 роках добре ілюструє, як змінилася фінансова модель функціонування громад у період повномасштабної війни.

Помітне зростання відбулося у загальному фонді, видатки якого збільшилися з 422,4 млрд грн у 2021 році до 618,8 млрд грн у 2025 році, тобто на 196,4 млрд грн (+46,5%). Натомість динаміка спеціального фонду має інший характер. Його видатки у 2025 році становили 189,8 млрд грн, що лише на 15,0 млрд грн (+8,6%) більше порівняно з 2021 роком. Така відносно стримана динаміка пояснюється тим, що саме спеціальний фонд найбільше залежить від інвестиційних ресурсів громад.

Особливо показовим є різке скорочення видатків спеціального фонду у 2022 році –до 63,9 млрд грн, що відображає фактичне призупинення більшості інвестиційних проєктів громад на початковому етапі повномасштабної війни.

Починаючи з 2023 року, видатки спеціального фонду поступово відновлюються, однак їхня динаміка залишається більш стриманою порівняно із загальним фондом. Це свідчить про те, що громади насамперед забезпечували стабільність поточного функціонування соціальної інфраструктури, відкладаючи частину інвестиційних проєктів розвитку на наступні періоди.

 

 

Динаміка капітальних видатків місцевих бюджетів за видами бюджетів у 2021–2025 роках демонструє поступове відновлення інвестиційної активності територіальних громад після різкого скорочення у перший рік повномасштабної війни.

Найбільші обсяги капітальних видатків традиційно у бюджетах міст, які у 2025 році спрямували на інвестиційні цілі 73,0 млрд грн, що на 48,4% більше, ніж у 2021 році.

Водночас особливо показовою є динаміка капітальних видатків бюджету міста Києва, де їх обсяг зріс на 68,6%, до 35,9 млрд грн. Це свідчить про активізацію реалізації інфраструктурних програм столичного рівня навіть в умовах воєнного часу.

Зростання демонструють також бюджети сільських територіальних громад, де капітальні видатки у 2025 році досягли 13,7 млрд грн, що на 90,7% більше, ніж у 2021 році. Така динаміка відображає поступове розширення інвестиційної ролі базового рівня місцевого самоврядування.

Подібну тенденцію демонструють і бюджети селищних громад, де обсяг капітальних видатків зріс на 88,4%, до 13,2 млрд грн, що свідчить про поступове відновлення фінансування локальних інфраструктурних проєктів.

Водночас обласні бюджети у 2025 році зберігають майже незмінний рівень капітальних видатків порівняно з 2021 роком (–0,1%), що відображає трансформацію їх ролі у системі публічних інвестицій після завершення основного етапу децентралізації.

Загалом наведені дані свідчать про те, що після різкого падіння інвестиційної активності у 2022 році саме бюджети базового рівня місцевого самоврядування поступово відновлюють роль драйверів реалізації інфраструктурних проєктів на територіях громад.

 

 

Частка видатків на утримання органів місцевого самоврядування у структурі сукупних видатків місцевих бюджетів суттєво відрізняється залежно від типу бюджету, що відображає різний масштаб повноважень та ресурсної бази відповідних рівнів управління.

Найвищою така частка є у районних бюджетах –15,6%, що пояснюється обмеженим обсягом видаткових повноважень цього рівня після проведення адміністративно-територіальної реформи та відповідно більшою питомою вагою витрат на забезпечення їх функціонування.

У сільських бюджетах ця частка складає 15,8% та селищних бюджетах –14,7%, де значна частка адміністративних витрат обумовлена невеликим масштабом доходної бази та необхідністю утримання базової управлінської інфраструктури громад.

У міських бюджетах частка видатків на утримання органів місцевого самоврядування є помітно нижчою –8,8%, що свідчить про ефект масштабу управління та ширшу ресурсну базу таких громад.

Ще нижчою вона є у бюджеті міста Києва –3,4%, що пояснюється значним обсягом видатків розвитку та фінансування галузевих програм у структурі бюджету столиці.

Найменшою частка відповідних видатків залишається в обласних бюджетах –1,0%.

Таким чином, співвідношення адміністративних видатків у різних типах місцевих бюджетів відображає рівень управлінських витрат.

 

 

Співвідношення видатків на утримання органів місцевого самоврядування до власних доходів місцевих бюджетів є одним із ключових показників інституційної спроможності громад та ефективності використання їх фінансового ресурсу.

Найвищий рівень такого співвідношення у 2025 році спостерігається у бюджетах селищних громад –28% та сільських громад –27%, що свідчить про суттєве навантаження управлінських витрат на їхню власну доходну базу. Це є характерною особливістю громад базового рівня з меншою чисельністю населення та обмеженими фінансовими ресурсами.

У міських громадах відповідний показник становить 13%, що відображає більш збалансовану структуру видатків завдяки ширшій дохідній базі та ефекту масштабу управління.

Значно нижчим є навантаження витрат на утримання органів управління у бюджеті міста Києва –4%, що пояснюється високою концентрацією власних доходів та значним обсягом видатків розвитку у структурі бюджету столиці.

Найменше співвідношення спостерігається в обласних бюджетах –2%, що зумовлено специфікою їх функціональної ролі у бюджетній системі та відсутністю розгалуженої мережі базових публічних послуг на цьому рівні управління.

Таким чином, наведені показники демонструють, що після завершення реформи децентралізації ефект масштабу управління залишається одним із ключових чинників фінансової ефективності громад: чим ширшою є власна доходна база бюджету, тим меншою є частка ресурсів, необхідних для забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування.

 

 

Порівняння видатків на оплату праці у сфері державного управління за січень–грудень 2025 року відносно 2021 року демонструє суттєве зростання фінансування цієї сфери практично в усіх регіонах України.

У більшості областей приріст видатків перевищує 60%, що відображає одночасний вплив кількох факторів: перегляд рівня грошового забезпечення державних службовців, компенсацію інфляційних процесів, а також зростання функціонального навантаження на органи державної влади в умовах воєнного стану.

Найвищі темпи приросту спостерігаються у Закарпатській області (+83,0%), Одеській області (+81,5%), Дніпропетровській області (+74,6%) та Вінницькій області (+74,1%), що може свідчити про посилення ролі цих регіонів у забезпеченні управлінських, логістичних та координаційних функцій держави в умовах повномасштабної війни.

У більшості інших регіонів приріст видатків перебуває в діапазоні 58–67%, що формує відносно рівномірну картину підвищення оплати праці у секторі державного управління по території країни.

Водночас окремі області демонструють нижчі темпи зростання, зокрема Запорізька область (+31,4%), Донецька область (+21,8%) та Херсонська область (+16,3%), що пояснюється складною безпековою ситуацією та обмеженням функціонування частини державних інституцій на цих територіях.

Особливо показовою є динаміка Луганської області (–16,2%), де скорочення видатків на оплату праці відображає втрату можливості повноцінного функціонування частини органів державної влади на тимчасово окупованих територіях.

 

 

З урахуванням інфляційних процесів динаміка видатків на оплату праці у сфері державного управління у 2025 році порівняно з 2021 роком демонструє вже більш стриману картину змін, ніж у номінальному вимірі.

У більшості регіонів приріст реальних видатків залишається позитивним, однак його рівень переважно перебуває в діапазоні від 1% до 9%, що свідчить насамперед про компенсаційний характер підвищення оплати праці у секторі державного управління в умовах інфляційного тиску воєнного періоду.

Найбільше реальне зростання спостерігається у Закарпатській області (+13,8%), Одеській області (+12,9%), Дніпропетровській області (+8,6%) та Вінницькій області (+8,3%), що відображає посилення функціонального навантаження на органи державної влади у відносно безпечних регіонах, які виконують важливі логістичні та координаційні функції.

У значній частині областей реальне зростання є помірним і коливається в межах 1–6%, що фактично означає підтримання стабільного рівня кадрового забезпечення державного управління без істотного розширення його фінансової бази.

Водночас у низці регіонів спостерігається зниження реальних видатків на оплату праці, зокрема у Херсонській області (–27,7%), Донецькій області (–24,3%), Запорізькій області (–18,3%) та Луганській області (–47,9%). Така динаміка безпосередньо пов’язана з безпековою ситуацією та частковою втратою можливості функціонування державних інституцій на відповідних територіях.

Показово, що навіть у регіонах із позитивною динамікою переважає компенсаційний характер змін, що свідчить про адаптацію системи державного управління до умов воєнної економіки без суттєвого розширення адміністративного сектору.

Таким чином, у реальному вимірі зростання видатків на оплату праці у державному управлінні у 2021–2025 роках має переважно стабілізаційний характер.

 

Порівняння динаміки капітальних видатків місцевих бюджетів за січень–грудень 2023 року відносно 2021 року з урахуванням інфляційних процесів демонструє нерівномірне відновлення інвестиційної активності громад після різкого скорочення у 2022 році.

У низці регіонів вже у 2023 році спостерігалося помітне реальне зростання капітальних видатків. Зокрема, найбільший приріст зафіксовано у Запорізькій області (+36,0%), Чернігівській області (+34,4%), Миколаївській області (+25,3%) та Київській області (+18,0%). Це свідчить про активізацію відновлювальних робіт у регіонах, які зазнали значних руйнувань інфраструктури на початковому етапі повномасштабної війни.

Помірне зростання інвестиційної активності також демонструють Сумська (+11,8%), Рівненська (+6,7%) та Житомирська області (+5,7%), що відображає поступове відновлення реалізації локальних інфраструктурних проєктів після стабілізації бюджетної ситуації громад.

Водночас у більшості регіонів України у 2023 році капітальні видатки залишалися нижчими за рівень 2021 року. Зокрема, від’ємна динаміка спостерігається у Одеській (–22,1%), Волинській (–21,3%), Закарпатській (–18,8%), Кіровоградській (–12,9%) та Черкаській областях (–11,9%), що свідчить про обережну інвестиційну політику громад у період високої невизначеності.

Найбільше скорочення зафіксовано у регіонах, які безпосередньо постраждали від бойових дій або перебували у зоні підвищених безпекових ризиків, зокрема у Донецькій (–75,5%) та Луганській областях (–78,7%), де можливості реалізації інвестиційних проєктів були суттєво обмежені.

Таким чином, уже у 2023 році простежується формування нової географії капітальних видатків місцевих бюджетів: частина регіонів перейшла до активної фази відновлення інфраструктури, тоді як інші зосередили ресурси переважно на забезпеченні поточного функціонування територій.

 

Порівняння загального обсягу видатків місцевих бюджетів за січень–грудень 2025 року відносно 2021 року з урахуванням інфляційних процесів демонструє неоднорідну динаміку фінансової спроможності територіальних громад у різних регіонах України.

Лише в окремих регіонах зафіксовано реальне зростання сукупних видатків місцевих бюджетів. Зокрема, позитивна динаміка спостерігається у м. Києві (+4,0%), Київській області (+2,7%) та Львівській області (+1,2%), що свідчить про збереження відносно стабільної фінансової бази громад цих територій навіть в умовах воєнної економіки.

Водночас у більшості регіонів України реальні обсяги видатків місцевих бюджетів у 2025 році залишаються нижчими за рівень 2021 року. Для значної частини областей скорочення перебуває в діапазоні 7–20%, що відображає переорієнтацію ресурсів на першочергові потреби функціонування громад та обмеження інвестиційної активності в умовах воєнного стану.

Найбільш відчутне зниження зафіксовано у Харківській області (–28,7%), Херсонській області (–48,3%), Донецькій області (–59,1%) та Луганській області (–66,8%), що безпосередньо пов’язано з наслідками бойових дій, руйнуванням інфраструктури та тимчасовою окупацією частини територій.

Показовим є також скорочення реальних обсягів видатків у ряді відносно тилових регіонів, зокрема Полтавській (–20,5%), Сумській (–19,7%), Тернопільській (–18,9%) та Кіровоградській областях (–17,0%), що свідчить про загальне зменшення інвестиційної складової місцевих бюджетів у воєнний період.

Таким чином, навіть попри номінальне зростання бюджетів громад у 2022–2025 роках, у реальному вимірі фінансова спроможність більшості місцевих бюджетів залишається нижчою за довоєнний рівень, що формує нові виклики для реалізації політики відновлення територій та розвитку місцевої інфраструктури.

 

Найбільшу частку традиційно становлять видатки на оплату праці з нарахуваннями, обсяг яких у 2025 році досяг 312,2 млрд грн, збільшившись на 58,8 млрд грн порівняно з 2021 роком. Це підтверджує, що місцеві бюджети залишаються передусім бюджетами забезпечення публічних послуг через фінансування кадрового потенціалу освіти, медицини та органів місцевого самоврядування.

Суттєвими за обсягами залишаються також поточні трансферти підприємствам та організаціям, які зросли до 112,8 млрд грн, що пов’язано з підтримкою функціонування комунального сектору та забезпеченням стабільності житлово-комунальної інфраструктури громад.

Водночас значне зростання демонструють трансферти іншим рівням державного управління, обсяг яких збільшився більш ніж на 80%, що відображає активніше залучення місцевих бюджетів до фінансування спільних державних та регіональних завдань в умовах воєнного стану.

Окремої уваги заслуговує приріст видатків на капітальні трансферти підприємствам, які перевищили 52 млрд грн, що свідчить про збереження інструментів підтримки критичної інфраструктури навіть попри загальне скорочення інвестиційної складової бюджетів розвитку.

При цьому структура трансфертів свідчить, що найбільші обсяги підтримки спрямовуються на підприємства житлово-комунального господарства, транспорту та заклади охорони здоров’я, які забезпечують безперервність базових послуг населенню.

Загалом наведені дані підтверджують, що у 2025 році економічна структура місцевих бюджетів зберігає соціально сервісний характер, де ключовими залишаються видатки на оплату праці, підтримку комунального сектору та забезпечення стабільності функціонування базової інфраструктури громад.

 

Аналіз структури видатків місцевих бюджетів за функціональною та економічною класифікацією у 2021–2025 роках показує суттєву трансформацію пріоритетів бюджетної політики територіальних громад в умовах воєнного періоду.

Найбільшим за обсягами напрямом видатків традиційно залишається освіта, фінансування якої у 2025 році становило 326,8 млрд грн, що на 77,7 млрд грн більше, ніж у 2021 році. Основна частина приросту припадає на оплату праці працівників освітньої сфери та фінансування матеріально-технічного забезпечення закладів освіти.

Суттєво зросли також видатки за напрямом загальнодержавних функцій, які у 2025 році досягли 160,2 млрд грн, збільшившись на 73,8 млрд грн порівняно з довоєнним періодом. Це зростання значною мірою пов’язане з розширенням обсягів міжбюджетних трансфертів та фінансуванням заходів забезпечення функціонування системи управління в умовах воєнного стану.

Водночас за напрямом економічної діяльності спостерігається скорочення видатків на 23,0 млрд грн (–20,5%), що відображає зменшення інвестиційної складової місцевих бюджетів та переорієнтацію ресурсів на першочергові потреби функціонування громад.

Помітне зростання демонструють видатки на соціальний захист населення, які збільшилися більш ніж удвічі –до 61,6 млрд грн, що свідчить про посилення ролі місцевих бюджетів у підтримці населення в умовах війни.

Також збільшилися видатки на житлово-комунальне господарство, які у 2025 році становили 76,1 млрд грн, що на 19,3 млрд грн більше, ніж у 2021 році. Значна частина цих ресурсів спрямовується на підтримку функціонування критичної інфраструктури громад.

Суттєве зростання відбулося за напрямом порядку, безпеки та судової влади, де видатки збільшилися майже у десять разів –до 17,6 млрд грн, що пов’язано з фінансуванням заходів територіальної оборони та безпекових програм на місцевому рівні.

Водночас видатки на охорону природи скоротилися майже вдвічі, що є характерною ознакою перерозподілу ресурсів на користь першочергових соціальних та безпекових напрямів.

Загалом наведені дані свідчать про те, що у 2021–2025 роках місцеві бюджети поступово змінили свою функціональну структуру: частка видатків розвитку скоротилася, натомість зросла роль видатків забезпечення базових послуг, соціальної підтримки населення та заходів безпеки територій.

 

 

Графіки відображають зміну функціональних пріоритетів місцевих бюджетів у 2018–2025 роках та добре демонструють вплив як децентралізаційної реформи, так і воєнного періоду на структуру видатків громад.

Насамперед звертає увагу суттєве скорочення видатків на державне управління у 2018–2022 роках. Це скорочення стало прямим результатом реалізації децентралізаційної реформи та адміністративно-територіальних змін, зокрема укрупнення територіальних громад і оптимізації мережі органів управління на базовому рівні. Відбулося скорочення дублюючих управлінських функцій та адміністративних витрат. Подальше зростання видатків після 2022 року вже пов’язане з новими управлінськими навантаженнями громад у воєнний період.

Водночас найбільш динамічно зростають видатки на громадський порядок і безпеку, що є прямим наслідком розширення ролі місцевого самоврядування у забезпеченні територіальної стійкості громад. З 2022 року місцеві бюджети активно фінансують заходи територіальної оборони, підтримку підрозділів безпеки та реагування на виклики воєнного часу.

Видатки на житлово-комунальне господарство демонструють поступове зростання протягом усього періоду, за винятком короткого просідання у 2022 році. Це свідчить про те, що громади змушені брати на себе дедалі більшу відповідальність за підтримку критичної інфраструктури, енергостійкість та безперервність базових послуг населенню.

Найбільш стабільним і системним напрямом залишається освіта, де спостерігається послідовне зростання видатків протягом усього періоду. Освітня сфера традиційно формує найбільшу частку видатків місцевих бюджетів, що підтверджує її статус базової делегованої державою функції органів місцевого самоврядування. Зростання видатків у цьому секторі пов’язане як із підвищенням рівня оплати праці працівників освіти, так і з утриманням розгалуженої мережі закладів освіти в громадах.

Таким чином, загальна динаміка видатків місцевих бюджетів відображає дві ключові тенденції: з одного боку –ефект оптимізації адміністративних витрат унаслідок децентралізації, а з іншого –переорієнтацію ресурсів громад на забезпечення базових послуг, підтримку інфраструктури та посилення безпекової складової в умовах війни.

 

 

Графіки показують:

1. Інвестиційну спроможність громад,
2. Жорсткість видаткової структури,
3. Енергетичне навантаження,
4. Зміну ролі спецфонду.

Передусім показовою є динаміка частки капітальних видатків. Після стабільного рівня близько 20% у 2019–2021 роках їх частка різко скоротилася у 2022 році до 10,2%, що стало прямим наслідком переорієнтації ресурсів громад на першочергові потреби функціонування в умовах повномасштабної війни. Надалі у 2023–2025 роках частка капітальних видатків поступово відновлюється і перевищує довоєнний рівень, що свідчить про повернення громад до інвестиційної активності та відновлення розвитку інфраструктури.

Водночас суттєвою характеристикою структури видатків є висока частка заробітної плати у загальному фонді, яка після 2020 року стабільно перевищує половину його обсягу. Це підтверджує, що загальний фонд місцевих бюджетів залишається переважно фондом фінансування захищених та поточних видатків, передусім утримання мережі бюджетних установ освіти, охорони здоров’я та соціальної сфери. У таких умовах можливості гнучкого перерозподілу ресурсів громад залишаються обмеженими.

Окремо варто відзначити зміну частки видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, яка зросла у 2021 році до понад 5% загального фонду, а в подальшому стабілізувалася на рівні близько 4,5–5%. Це відображає зростання енергетичного навантаження на місцеві бюджети та необхідність підтримання функціонування бюджетної мережі в умовах енергетичних ризиків воєнного періоду.

Також показовою є трансформація співвідношення між загальним і спеціальним фондами місцевих бюджетів. У 2022 році частка спеціального фонду різко скоротилася, що було пов’язано зі зменшенням надходжень бюджету розвитку. У наступні роки вона поступово відновлюється, однак не повертається до довоєнного рівня. Це означає, що інвестиційна складова місцевих бюджетів залишається чутливою до макроекономічних та воєнних факторів.

 

 

Таблиця показує, за рахунок яких галузей і яких типів бюджетів сформувався приріст видатків місцевих бюджетів у 2025 році порівняно з відповідним періодом 2024 року.

Передусім варто звернути увагу, що основним драйвером зростання видатків залишається освіта, де приріст становив понад 35,5 млрд грн. Це підтверджує, що освітня функція залишається ключовим навантаженням місцевих бюджетів і найбільш чутливо реагує на зміни рівня оплати праці та утримання мережі закладів.

Другим за масштабом напрямом приросту є соціальний захист, де видатки збільшилися на 12,3 млрд грн, що відображає посилення ролі громад у підтримці населення в умовах воєнного часу.

Помітне зростання відбулося також за напрямом громадського порядку та безпеки, де приріст становив понад 3,2 млрд грн, що є продовженням тенденції залучення місцевих бюджетів до фінансування заходів територіальної безпеки.

Водночас спостерігається скорочення видатків за напрямом економічної діяльності на понад 16 млрд грн, що свідчить про зменшення інвестиційної складової місцевих бюджетів і переорієнтацію ресурсів на фінансування базових соціальних функцій.

Також скоротилися видатки на житлово-комунальне господарство, що частково пояснюється завершенням окремих програм підтримки інфраструктури у попередньому році та більш стриманою інвестиційною активністю громад у 2025 році.

Якщо подивитися на розподіл приросту між типами бюджетів, видно, що найбільший внесок у загальне зростання забезпечили бюджети міст та бюджети територіальних громад, передусім за рахунок фінансування освіти та соціального захисту.

Водночас для обласних бюджетів характерне зменшення видатків на економічну діяльність, що підтверджує поступове звуження їх ролі у фінансуванні інфраструктурних програм розвитку.

Загалом структура приросту видатків у 2025 році демонструє чітку тенденцію: ресурси місцевих бюджетів спрямовуються насамперед на фінансування базових соціальних функцій і безпеки, тоді як інвестиційні напрями залишаються більш стриманими.

 

 

Таблиця демонструє розподіл видатків місцевих бюджетів у 2025 році між різними типами бюджетів за основними функціональними напрямами та фактично показує, який рівень місцевого самоврядування забезпечує фінансування ключових публічних послуг.

Передусім видно, що основний обсяг видатків системи місцевих бюджетів формується бюджетами міст за всіма напрямами –насамперед освіти, житлово-комунального господарства, економічної діяльності та соціального захисту.

Видатки на освіту, які є найбільшими у структурі місцевих бюджетів загалом (326,8 млрд грн), формуються переважно саме на рівні бюджетів територіальних громад –передусім міст, а також селищ і сіл. Це відповідає логіці децентралізаційної реформи, яка передала утримання освітньої мережі на базовий рівень.

Водночас видатки на економічну діяльність також значною мірою зосереджені у бюджетах міст, що відображає їх ключову роль у фінансуванні інфраструктури розвитку територій та підтримці місцевої економіки.

Фінансування житлово-комунального господарства практично повністю здійснюється на рівні територіальних громад –насамперед міських бюджетів, що відповідає природі цієї функції як базової відповідальності місцевого самоврядування.

Також показовим є те, що видатки на соціальний захист населення формуються переважно на рівні бюджетів громад, що підтверджує посилення ролі місцевого рівня у підтримці населення в умовах воєнного часу.

Загалом наведена структура підтверджує ключовий результат реформи децентралізації: саме бюджети територіальних громад сьогодні є основним рівнем фінансування публічних послуг.

 

Графіки демонструють структуру видатків місцевих бюджетів одночасно у двох вимірах –за функціями та за економічною класифікацією, що дозволяє оцінити як пріоритети громад, так і характер використання ресурсів.

У функціональній структурі найбільшу частку традиційно займає освіта, яка у 2025 році становить 326,8 млрд грн. Це підтверджує, що саме фінансування мережі освітніх закладів залишається ключовою базовою функцією місцевого самоврядування. Зростання цих видатків пов’язане насамперед із підвищенням рівня оплати праці працівників освіти та підтримкою функціонування закладів в умовах воєнного часу.

Другим за обсягом напрямом є загальнодержавні функції, які у 2025 році становлять 160,2 млрд грн. Їх зростання відображає посилення ролі місцевих бюджетів у реалізації державних завдань, включаючи міжбюджетні трансферти та фінансування управлінської інфраструктури громад.

Суттєво зростають видатки на житлово-комунальне господарство, які досягли 76,1 млрд грн, що свідчить про підвищення навантаження на громади щодо підтримки критичної інфраструктури, енергостійкості та безперервності базових послуг.

Водночас видатки на соціальний захист населення залишаються одним із ключових напрямів підтримки громад у воєнний період, формуючи значний сегмент місцевих бюджетів.

Окремо варто відзначити зростання фінансування напряму порядку та безпеки, що є характерною ознакою трансформації ролі місцевого самоврядування в умовах війни та підсилення його участі у забезпеченні територіальної стійкості.

Якщо подивитися на структуру видатків за економічною класифікацією, видно, що основним елементом залишається оплата праці, яка формує 38,6% усіх видатків місцевих бюджетів. Це означає, що місцеві бюджети мають переважно сервісний характер і спрямовані на утримання мережі бюджетних установ.

Суттєву частку також становлять трансферти підприємствам, що відображає необхідність підтримки комунального сектору, транспорту та критичної інфраструктури громад.

Водночас частка капітального ремонту та будівництва залишається відносно обмеженою, що свідчить про стриману інвестиційну активність місцевих бюджетів у період воєнних ризиків.

Короткий підсумок: У структурі місцевих бюджетів чітко видно їхню поточну роль: це бюджети забезпечення послуг, підтримки інфраструктури та стійкості громад, а не класичні бюджети розвитку мирного періоду.

 

Висновки

Проведений аналіз виконання місцевих бюджетів у 2018–2025 роках свідчить наступне.

По-перше, результати підтверджують довгостроковий ефект реформи децентралізації. Основна частина фінансування базових публічних послуг сьогодні здійснюється саме на рівні територіальних громад. Скорочення частки адміністративних видатків у попередні роки стало наслідком оптимізації управлінської структури після укрупнення громад і перерозподілу повноважень.

По-друге, починаючи з 2022 року структура місцевих бюджетів зазнала суттєвої трансформації під впливом воєнних викликів. Відбулося тимчасове скорочення частки капітальних видатків, зросла роль видатків на безпеку, соціальний захист населення та підтримку функціонування критичної інфраструктури.

По-третє, попри складні макроекономічні умови, у 2023–2025 роках спостерігається поступове відновлення інвестиційної складової місцевих бюджетів. Частка капітальних видатків повертається до довоєнних значень, що свідчить про відновлення фінансової спроможності громад та їх здатність реалізовувати проєкти розвитку.

Водночас структура видатків підтверджує, що місцеві бюджети залишаються передусім бюджетами забезпечення публічних послуг. Найбільші обсяги ресурсів традиційно спрямовуються на освіту, соціальний захист населення, житлово-комунальне господарство та підтримку функціонування бюджетної мережі.

Окремо слід відзначити зростання ролі місцевих бюджетів у забезпеченні територіальної стійкості громад, що проявляється у збільшенні видатків на громадський порядок, безпеку та підтримку критичної інфраструктури.

Загалом аналіз виконання місцевих бюджетів у 2025 році демонструє, що територіальні громади зберігають фінансову спроможність виконувати ключові повноваження навіть в умовах воєнного часу та поступово відновлюють інвестиційну функцію місцевого розвитку.

Місцеві бюджети сьогодні це не лише бюджети утримання мережі послуг, а повноцінний інструмент забезпечення стійкості громад і поступового відновлення територій.