Значення ідентичності громади в умовах війни. Про це у новому випуску подкасту від Програми USAID DOBRE.

---

Ідея створення подкасту належить ГО «Український кризовий медіацентр», а реалізацію ідеї підтримала програма агентства США з міжнародного розвитку USAID DOBRE у партнерстві з Громадським радіо.

Ведуча: Тетяна Трощинська, головна редакторка Громадського радіо

Спікери подкасту №7: 

• Володимир Купрій, експерт із питань залучення громадськості Програми USAID DOBRE
• Андрій Ткач, секретар Сосницької селищної ради Чернігівської області
• Наталія Авдієвська, секретарка Сновської міської ради Чернігівської області
• Ярослав Ткаченко, заступник голови молодіжної ради Знам’янської громади Кіровоградської області

 

 

Як громади віднаходять свою ідентичність, пояснює експерт із питань залучення громадськості Програми USAID DOBRE Володимир Купрій.

Володимир Купрій: Ідентичність пов’язана з самоусвідомленням і приналежністю до певної спільноти. В умовах воєнного стану особливо вона особливо загострюється, тому що спрощується розуміння, хто «ми» і «вони». Ми, українці, хороші, а вони — вороги, погані. З іншого боку такі загострення допомагають вистояти й вижити тим, хто має цю силу ідентичності. Усвідомлення себе і згуртованість додає нам міці. Важче винищити тих, хто згуртований і усвідомлює, ким він є в цьому світі.

Якщо говорити про ідентичність громад, то — це (на різних рівнях — емоційному, психологічному) приналежності мене до цієї території й спільноти. Хтось скаже, що я і так розумію, що я житель такого-то села чи міста і цього, мовляв, достатньо. Але цього мало. Наявність багатьох різних жителів зі своїми особливостями й відмінностями ще не творить з них спільноту, не згуртовує і не створює ідентичність.

Коли спільнота усвідомлює, яка вона в сукупності й що її відрізняє від інших громад, то вона набуває нової якості. З розмитою ідентичністю складніше протистояти ворогові.

Тетяна Трощинська: Як Програма USAID DOBRE сприяє розвитку ідентичності громади?

Володимир Купрій: Через різні навчальні заходи ми показуємо, що громадам важко досягнути цілей відновлення чи розвитку, якщо не займатися питаннями локальної ідентичності. Ми всіма силами підтримуємо ці пошуки. Я вже говорив про те, що ідентичність, зокрема, проявляється через емоції, а вони формують настрої й почуття через спільні дії. Тому ми підтримуємо починання від ініціативних груп і громадських організацій місцевого значення, щоб люди спільно діяли й могли проявляти емоції. Так спільноти формуються на емоційному рівні. Наприклад, громада разом облаштовує територію навколо потічка, який завжди був занедбаний, бо були інші пріоритетніші завдання. І така, здавалося б, маленька дія формує локальну ідентичність — як ми можемо через впорядкування території чи толоку згуртуватися і розв’язувати проблеми. Дуже показова для мене Сосницька громада. Ми підтримали їхню ініціативу, яка залучала молодь у діяльність із відновлення локальних традицій і обрядів. Вони знаходять старі сімейні фотографії, розмовляють зі старожилами й через емоційний зв’язок у них формується локальна ідентичність.

Показовою є діяльність Знам’янської громади на Кіровоградщині, де молодь, готуючи пропозиції щодо того, яким має бути бренд громади, символ її ідентичності, за  яким одразу можна вгадати їхню громаду, пережили багато цікавих історій.

Крім цього, ми допомагаємо проводити заходи згуртування, бо без згуртованості ідентичність тяжко випрацювати. Приклади я вже наводив. Ще один дуже показовий приклад — змагання косарів. Здавалося б — це така архаїка косити траву, є купа апаратів для цього, але люди взялися навести лад на території, яка поросла травою, через таку спільну акцію. Села змагалися між собою, виставляючи своїх славетних косарів. З одного боку доброустрій відбувався, з іншого боку — спільна діяльність, яка підштовхувала до усвідомлення ідентичності та згуртованості. Здавалося б, це дрібниці, але через такі дрібниці громади стають міцнішими.

 

Сосницька громада, Чернігівщина

 

Про те, як тут втілюють проєкт «Врятувати від забуття. Збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь» розповідає секретар Сосницької селищної ради Чернігівської області Андрій Ткач.

Андрій Ткач: Є таке прислів’я «Моя хата скраю…», як з’ясувалося після певного дослідження, що друга частина була практично втрачена в нашого населення: «… першим ворога зустрічаю». Це теж про втрату ідентичності. 

До процесу збереження місцевої культурної спадщини входить етап дослідження, коли ініціативні небайдужі мешканці шукають, фіксують, а вже потім відтворюють і поширюють унікальні елементи місцевої культурної спадщини. Ці елементи точно були присутні і є складовими ідентичності нашої громади, яку треба переосмислити через традиції родини: сватання, одруження, місцеві старовинні пісні, перекази й бувальщини, які поруч з нашим старовинним одягом і засобами побуту ризикують бути остаточно втраченими, якщо їх не зафіксувати.

Наша Сосницька група «Вчасно» ще до офіційного старту цього проєкту вже почала активно працювати над процесом збереження культурної спадщини. Сам проєкт був створений для того, щоб зафіксувати й зберегти її для прийдешніх поколінь, нагадати людям, хто ми, на якій землі живемо, що мова і культура важливі для нас, що ми маємо цікаву багату історію, але забуваємо про неї. Багато людей не вважає за потрібне записувати її, зберігати фото, речі тощо. Наших старожилів все менше і скоро не буде в кого про це дізнатися. Тому треба якомога швидше зафіксувати ці цінні знання. Після того, як наші дівчата їздять по селах, збирають цю інформацію, настає етап її переосмислення. У час повномасштабного вторгнення переосмислення нашої ідентичності, яку постійно знищували та нівелювали впродовж століть, вкрай важливий.

В нашому випадкові це переосмислення відбувається через створення наборів інтерактивних строїв для фотосесій, видання альбому з описом місцевих традицій, демонстрацію місцевих автентичних строїв, проведення заходів для підвищення свідомості мешканців громади та цінності народної спадщини.

Велика роль в цьому процесі належить лідерству небайдужих людей, які здатні очолити цей процес, залучити мешканців громади, особливо молодь до процесу збору, відтворення і популяризації. Такими лідерами є наша ініціативна група «Вчасно», яким вдається зацікавити молодь до співдії. 

Тетяна Трощинська: Як це впливає на бажання жити й залишатися в громаді?

Андрій Ткач: Війна розставила остаточні акценти в усвідомленні місцевих жителів, що робити та куди рухатися. Погляньмо на нашу громаду. Ми не можемо похвалитись ані щільністю, ні компактністю проживання, але демонструємо вмотивованість дією — плетемо маскувальні сітки, виготовлення буржуйки, проводимо постійні ярмарки зборів благодійної допомоги для ЗСУ. Власне, клуби по селах стали справжніми осередками активності людей. Люди приходять туди не просто поспілкуватися, а співдіяти на користь перемоги. Це про впевненість і активність, а не про байдужість. Залученість до різних заходів також показує громадянам, що тут цікаво жити серед людей, небайдужих до цієї території. Ми проводимо опитування, відтворюємо обряди, відроджуємо давні колядки та щедрівки. Ми показуємо на своїх сторінках в соцмережах, що у нас стає цікаво. Відродження культурних традицій стає символом опору і непохитності в воєнний час.

 

 Знам’янська громада, Кіровоградщина

 

Як молодь керує процесом брендування громади розповідає заступник голови молодіжної ради Знам’янської громади Кіровоградської області Ярослав Ткаченко. 

Ярослав Ткаченко: Локальний бренд нашої громади охоплює створення цифрових платформ для спільноти для обміну ідеями та підтримки проєктів. Через локальне брендування Знам’янська територіальна громада проявляє свою ідентичність.

Знам’янка унікальна завдяки природній і історичній спадщині та гостинності мешканців. Бренд міста об’єднують спільнотні цінності: дружба, підтримка та різноманіття. Для молоді важливо мати можливість знайти власне місце у світі, зберегти культурну спадщину та брати участь у формуванні майбутнього міста. Унікальність і спільнотний дух надають можливість молоді розвиватися у своїх інтересах та підтримувальному середовищі.

 

Сновська громада, Чернігівщина

 

У лютому-березні 2022 року перебувала в окупації. Про те, як в умовах постійних обстрілів прикордонних старостатів громади їм вдається формувати власний бренд і ідентичність розповідає секретарка Сновської міської ради Чернігівської області Наталія Авдієвська.

Наталія Авдієвська: Наша громада безпосередньо межує з Росією і перебуває в зоні можливих бойових дій. З моменту утворення нашої громади у 2016 році ми мали власний герб і прапор — офіційні символи громади, історичну спадщину. У 2023 році ми разом із Програмою USAID DOBRE сфокусувалися над розробкою власного бренду і логотипу громади. Це було зроблено для рекламування нашої громади, інформування про її особливості, переваги, для впізнаваності нашої громади по всій Україні. Та основне завдання — сприяти формуванню спільної ідентичності всіх 57 населених пунктів, які розташовані на нашій території.

Ми провели конкурс на створення логотипа - долучилися 18 людей не лише зі Сновщини, а й з інших міст України. За умовами конкурсу було відібрано 3 найкращі логотипи, які ми надали для обговорення громадськості. Переміг логотип, авторства львів’янина Віталія Копиняка. Серед елементів цього логотипу — поїзд як основний історичний та впізнаваний символ нашої громади, стилізована літера«C», як перша літера назви громади, листя як символ неосяжних природних ресурсів, а також міст і прикордонний стовп як символи міці прикордонної Сновщини.

Ми віримо, що війна скоро закінчиться нашою перемогою. Перемога неможлива без відчуття кожним з нас власної ідентичності й приналежності до цієї території, на якій ми живемо, і до нашої держави.

 

Слухати усі епізоду подкасту