Деокупована Милівська громада на Херсонщині й досі без світла, води й газу, а ще потерпає від щоденних обстрілів та масштабних мінувань. Недалеко від неї – понівечені села Високопільщини зі зруйнованою інфраструктурою. Всі населені пункти лівобережної Асканія-Нової громади досі під окупацією, і її мешканці з нетерпінням чекають на визволення. Програма USAID DOBRE підписала із цими громадами меморандуми про співпрацю, і відтоді вони отримують екстрену допомогу для свого відновлення. А ще – гуманітарну підтримку від громад-партнерок.

---

Голова Глибоцької громади із Чернівецької області Григорій Ванзуряк влітку побував на Херсонщині. До нього приєднався і Недобоївський сільський голова Юрій Юзва, а також колеги із сусідніх громад. Разом буковинці зустріли День Незалежності в звільненому Херсоні.

–  Як тільки в нашій громаді дізналися про підрив Каховської ГЕС, ми одразу сконтактувалися з нашими громадами-партнерками по Програмі USAID DOBRE на Херсонщині й наші працівники повезли їм гуманітарну допомогу, яку ми отримували від іноземних благодійників, –  розповідає Григорій Ванзуряк. –  Але після того Милівська та Високопільська громади звернулися з проханням також допомогти їм різноманітною технікою: бензопилами, мотокосами, тримерами. За цими територіями був закріплений голова Асканія-Нової селищної військової адміністрації Іван Дудар, із яким нас пов’язує давня дружба. Він оперативно вивчав запити й допомагав нам із розподілом гуманітарних вантажів. Для потреб його адміністрації, яка зараз працює дистанційно від своєї окупованої громади, ми привезли легковий автомобіль, а для Милівської громади – автобус, які Глибока мала у власності.

 

 

Буковинські будівельники активно працюють над відновленням села Зарічне – раніше квітучої і багатої, а зараз зруйнованої російськими військовими Високопільської громади. А Григорій Ванзуряк та Юрій Юзва із працівниками комунальних служб своїх громад та власною технікою приїхали допомагати з розчисткою територій, які знищила вода після підриву Каховської ГЕС. Це вже була друга поїздка представників Глибоцької та Недобоївської громад з допомогою Херсонщині.

– Військова адміністрація за розподілом направила нас в один із районів Херсону, на так звані «острови», де були зруйновані оселі, – розповідає Юрій Юзва. – Туди не всі хотіли йти, адже там трохи небезпечно через обстріли. Але ми справилися,й оселі не тільки повністю розчистили, а й деякі з них накрили новою покрівлею. Ще раніше наші комунальники їздили також на розчистку сіл Тягинка й Білозірка. Плануємо, що невдовзі поїдемо з допомогою на Херсонщину знову.

 

 

 

Така міцна дружба між громадами зародилася саме в Програмі USAID DOBRE, впевнений начальник Асканія-Нової СВА Іван Дудар:

– На різних тренінгах і зустрічах ми не тільки всі перезнайомилися, а й здружилися між собою. Тому не дивно, що саме громади-партнерки першими почали телефонувати нам із запитаннями, чим вони можуть допомогти. І ось це об’єднання для спільної допомоги деокупованим і постраждалим громадам, віра в швидке звільнення лівобережних громад і вже сьогоднішні запити, що потрібно підготувати їм для відновлення, – все це, як вчили нас у DOBRE, – міцна і потужна сила, яка допомагає нам разом долати усі виклики.

Заступник керівника Програми USAID DOBRE Максим Бурдавіцин розповідає, що горизонтальні зв’язки між громадами-партнерками вибудувалися ще задовго до вторгнення:

– Ми постійно тісно співпрацюємо з нашими громадами із 10 областей України: і західними, і східними, й північними та південними. І вже дуже скоро вони почали спілкуватися без нас, сформувавши щось схоже на родину DOBRE. І, як і в будь-якій родині, одразу взялися напряму зв’язуватися між собою й організовувати допомогу тим, хто постраждав внаслідок дій агресора. Тому наша екстрена допомога прямувала паралельно з гуманітарними вантажами від наших громад-учасниць.

Дуже вдячна за підтримку Програмі USAID DOBRE і громадам-партнеркам й голова Милівської громади Любов Мінько. Тут мешкають понад 2600 жителів із тих семи тисяч, які жили до вторгнення. Більшість – люди старшого віку. Всі десять сіл громади вже другий рік живуть без електроенергії, від початку літа – без води, а газу тут і до війни не було. Генераторів вистачає, ось тільки для них потрібно багато пального, якого нема. Мобільний зв’язок лише вдень, коли вдається підключити вишку оператора. А інтернет отримують через термінал Старлінк в Миловому, там же заряджають телефони і можуть хоч трохи почитати новини. Для опалення раніше збирали хмиз, однак зараз у тих місцях все заміноване, а коштів на закупівлю іншої сировини немає.

 

 

 

– Ми нещодавно почали співпрацю з Програмою DOBRE й її підтримка стала для нас дуже вагомою. І для нас важливо, що в цей складний час і працівники Програми USAID DOBRE, і громади-партнерки стали поруч із нами, – говорить Любов Мінько. – Звичайно, у нас ще багато нагальних потреб. Потрібно багато пального для генераторів, щоб запускати водозабірні насоси, автомобіль-водовіз для розвозу питної води нашими селами, паливні брикети для пічного опалення… Ми боїмося не впоратися з цими викликами до зими, але сподіваємося, що з такою підтримкою нам все ж таки вдасться їх подолати.

Автобус, який подарувала Глибоцька громада, в Миловому зараз використовують для розвозу гуманітарної допомоги. Адже вся комунальна техніка громади була вивезена окупантами, включно з каретами швидкої допомоги, також зруйнована й вся власна інфраструктура. Тож коли дозволить безпекова ситуація, автобус планують зробити соціальним і довозити ним мешканців Милівської громади до Нововоронцовки для отримання соціальних та медичних послуг.