Автор: Олександр Врублевський, експерт з питань діяльності старост,
співробітництва територіальних громад та е-демократії

Поняття «електронна демократія» чи «е-демократія» упродовж останніх років більшою чи меншою мірою увійшла у вжиток в Україні. Якщо ще декілька років назад їх використовували здебільшого представники ЗМІ, органів державної влади та місцевого самоврядування, громадські активісти, то сьогодні вони для багатьох пересічних громадян стали звичними словосполученнями у буденному спілкуванні.

Завдяки законодавчому впровадженню [1] та подальшій популяризації електронних петицій та електронних звернень, ситуація в площині е-демократії помітно покращилась. Поява електронних петицій на загальному тлі збільшення кількості користувачів традиційно популярних в Україні соціальних мереж певною мірою сприяла й збільшенню кількості електронних звернень та жителів громад, які підтримали відповідні е-петиції. Втім, як засвідчує практика, флагманами е-демократії здебільшого є територіальні громади великих міст. Що стосується громад сіл та селищ, то сьогодні значна їх частина потребує дещо більшої уваги, передусім збоку тих проектів міжнародної технічної допомоги, які фінансують та/чи реалізують проекти в Україні за напрямком е-демократії.

Що ж собою являє е-демократія, які завдання вона дозволяє виконувати сьогодні та зможе виконувати у найближчій перспективі?

Словосполучення «електронна демократія» у вузькому розумінні здебільшого сприймається як застосування інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ) для забезпечення прав громадян чи їх електронний супровід. Це означає, що традиційний спосіб подання заяв, звернень, запитів від громадян до органів влади чи місцевого самоврядування змінюється на електронний. А це своєю чергою, відкриває додаткові можливості та зручності (контроль за станом розгляду питання, швидкість зворотного зв’язку тощо).

Що стосується е-демократії у широкому розумінні, то вона передбачає залучення громадян до вирішення різноманітних суспільно-політичних завдань за допомогою сучасних ІКТ. За такого підходу інструменти е-демократії відкривають для громадян не лише розширені можливості, але й дозволяють:

• посилити участь, ініціативність та залучення громадян на національному, регіональному та місцевому рівнях до публічного життя;
• покращити прозорість процесу прийняття рішень, а також підзвітність демократичних інститутів;
• покращити зворотну реакцію органів влади та місцевого самоврядування на звернення громадян;
• сприяти публічним дискусіям та привертати увагу громадян до процесів прийняття компетентними органами відповідних рішень;
• швидше і якісніше розвивати горизонтальні зв'язки, а також посилювати вплив громадськості на владу та ухвалювані нею рішення.

Упродовж останніх років інструменти е-демократії найбільш динамічно розвивались на рівні органів місцевого самоврядування передусім міських територіальних громад. З-поміж широкого спектру інструментів е-демократії найчастіше на сайтах міських рад використовуються:

• відкриті дані, у т.ч. й відкриті бюджети;
• онлайн трансляції пленарних засідань сесій ради та виконавчих комітетів;
• електронні консультації;
• громадські слухання онлайн;
• е-голосування;
• розсилання корисної інформації;
• платформи взаємодії (контактні центри);
• бюджети участі або громадські бюджети онлайн;
• електронні петиції.

Зверніть увагу! Останні три інструменти е-демократії набули найбільшої популярності передусім в українських містах. Така географія затребуваності інструментів е-демократії має свою низку відповідних причин та умов.

Як засвідчує практика, для органів місцевого самоврядування завжди існує вибір між вартісним, дешевим і безкоштовним сервісами та ІТ-рішеннями. Звісно, вибір залежатиме від наявних у громади ресурсів. Втім, як показують результати деяких досліджень, більшість міських громад віддає перевагу таким безкоштовним інструментам і платформам як «Єдина система місцевих петицій», «Розумне місто», «Відкрите місто» [2].

Важливо! Більшість інструментів е-демократії дозволяють забезпечити щонайменше три виміри демократичності будь-якого органу влади чи місцевого самоврядування: прозорість, підзвітність, участь.

Адже сáме за допомогою доступних і прозорих інструментів можна ефективно впливати на стан та розвиток як територіальної громади, так і держави в цілому.

Незважаючи на низку наявних переваг, електронний формат взаємодії на різних рівнях влади та громадськості має й свої ризики. До них, зокрема, варто віднести:

• незначну залученість осіб старшого покоління та мешканців сіл;
• страх перед можливим викраденням чи незаконним збором та використанням персональної інформації;
• ● недовіру до цих інструментів через можливість зловживання ними зі сторони влади.

З огляду на цю обставину, органам влади та місцевого самоврядування варто шукати оптимальні варіанти поєднання онлайн і оффлайн форм демократії та належним чином організованої інформаційно-просвітницької роботи, демонстрації свого бажання та вміння адекватно реагувати на використання громадянами інструментів е-демократії.

Зважаючи на те, що інструменти е-демократії стають частиною життя все більшої кількості громадян, слід очікувати, що з їх допомогою й надалі відбуватиметься значний вплив на порядок денний органів влади, на долучення громадян до розвитку самоврядування у громадах та держави загалом. Такий висновок принаймні можна зробити, зважаючи хоча б на ту обставину, що лише упродовж першого року епідемії коронавірусної хвороби у популярних в Україні соціальних мережах кількість акаунтів зросла  більш ніж на 1,7 млн. одиниць.  Поруч з цим, з огляду на низку подій лише упродовж минулого року, можна завбачити, що кількість громадян України, які мають доступ до популярних Інтернет-ресурсів продовжуватиме збільшуватись.

Варто знати! Впровадження та забезпечення функціонування інструментів е-демократії перш за все у сільських територіальних громадах вже сьогодні вважається не тільки індикатором демократичності їх органів місцевого самоврядування, але й інвестиційної привабливості громад, а відтак далекоглядним кроком в успішне їхнє майбутнє.

Незважаючи на позитивну тенденцію у запровадженні та розвитку інструментів е-демократії, законодавча база, яка їх унормовує, потребує змін та доповнень. Передусім це стосується низки підзаконних актів, що своїм змістом як за переліком визначених ними заходів, так і строків для їх здійснення втратили свою актуальність. Поруч з цим, потребують змін та доповнень й деякі базові закони. Зокрема, це ті, що передбачають можливість застосування того чи іншого інструменту е-демократії, а також й  ті, що сьогодні унормовують певні інструменти місцевої демократії, які згодом може бути трансформовано в електронну площину. Як ми бачимо, місця для подальшого розвитку е-демократії в Україні вистачає. У зв’язку з цим постає цілком логічне запитання: хто і що міг би за цим напрямом зробити? Звісно, що в рамках однієї публікації дати вичерпну чи деталізовану відповідь на таке запитання було б нереальним завданням, втім, визначити в більш-менш чітких обрисах місце та роль основних інституцій, причетних до е-демократії, виглядатиме цілком оптимістично. Які ж заходи для подальшого розвитку е-демократії могли б здійснювати відповідні компетентні інституції у найближчу та більш віддалену перспективу? Сподіваюся, що розібратися з цим питанням нам деякою мірою зможе допомогти наведена нижче таблиця.

Також для усіх вказаних вище компетентних інституцій буде актуальним спільне проведення (з різним суб’єктним складом організаторів) різноманітних за форматом та змістом тематичних публічних заходів.

Звісно, це лише орієнтовні заходи, які у різних варіаціях та поєднаннях могли б здійснюватися означеними вище інституціями. Їх перелік може бути значно ширшим. Все залежатиме від того, наскільки компетентні інституції в процесі комунікації зможуть досягати компромісу з відповідних питань, а узгоджені домовленості практично втілювати.

Органи місцевого самоврядування територіальних громад, жителі яких згодом ставатимуть користувачами розширюваного набору електронних сервісів, у т.ч. й інструментів е-демократії на локальному рівні, потребуватимуть належної методичної, технічної та іншої підтримки. Для цього зацікавленим інституціям (щонайменше асоціаціям, проектам МТД, Мінцифрі) на основі вивчення результатів кращих практик впровадження та використання в територіальних громадах інструментів е-демократії потрібно буде розробляти відповідні методичні рекомендації, розміщувати їх для відкритого доступу та/чи здійснювати адресне розсилання. За такого підходу зацікавлені громади зможуть зекономити час та ресурси для впровадження у себе необхідних інструментів е-демократії та почати відстежувати їх ефективність на практиці. Адже, без належно здійснюваного моніторингу часто-густо складно виявити та з’ясувати недоліки функціонування того чи іншого інструменту е-демократії.

І наостанок декілька слів із поглядом у невіддалене майбутнє е-демократії. З наведеного вище неважко побачити, що інструментам е-демократії є куди розвиватися, як існуючим, так і згодом запровадженим. Втім, не вистачає деяких речей. І це не проблема, якщо охочі інституції поставлять перед собою необхідні завдання та своєчасно їх виконають. А це своєю чергою, на мою думку, сприятиме тому, що усі трансформовані в електронну площину інструменти місцевої демократії будуть практично задіяними не лише міськими та селищними, але й усіма сільськими територіальними громадами.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронної петиції» від 02.07.2015 р. №577-VIII [Електронний ресурс]. Zakon.rada.gov.ua. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-19#n17

2. Інструменти е-демократії у містах України. Інформаційно-аналітичний довідник [Електронний ресурс]. Researchgate.net. URL: https://www.researchgate.net/publication/340132083_Instrumenti_e-demokratii_u_mistah_Ukraini_Informacijno-analiticnij_dovidnik