Систему освіти небезпідставно вважають фабрикою смислів, а навчання – основою формування уявлення про світ і відносини людей у ньому. Визнаючи важливість цього, український Уряд наприкінці 2022 року схвалив Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та план з її реалізації. Що це означає для освітян, які працюють у територіальних громадах?

Органам місцевого самоврядування делеговані повноваження реалізовувати політику рівності жінок і чоловіків з часу формування Україною гендерної політики на державному рівні. Але пріоритетність принципу рівності в контексті євроінтеграції України особливо потужно зазвучала останнім часом. Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року дозволяє освітянам бачити межі своєї відповідальності у цих питаннях, а також мати практичні підказки щодо того, як саме досягати гендерної рівності. Основні стратегічні цілі названої Стратегії можна викласти у таких тезах:

1. Фіксація ідей гендерної рівності у всіх документах, якими керуються освітяни.
2. Поширення гендерно чутливих політик та практик у закладах освіти.
3. Підвищення кваліфікації освітян у питаннях рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
4. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидія будь-якій дискримінації.

Важливим буде підкреслити, що така увага до питань гендерної рівності в освіті несе переваги не лише для тих, з ким працюють освітяни, а й для самих освітян. Так, перша стратегічна ціль Стратегії передбачає проведення в колективах освітян гендерних соціальних аудитів, результати яких покликані зробити умови роботи колективів більш чутливими до потреб різних груп жінок і чоловіків. Фіксація ідей рівності у колективному договорі дозволяє мати додаткові зручності для осіб, які мають сімейні обов’язки, гнучкі умови праці та інші можливості для суміщення професійного та приватного життя. Що ж стосується всіх інших регламентуючих документів в освіті, то згадування в них ідей рівності не є зайвим, а робить цю політику видимою, надає їй актуальності, обов’язковості та відповідальності, адже в недавньому минулому навколо гендерної тематики в Україні було чимало дезінформації та навмисної дискредитації.

У межах реалізації другої стратегічної цілі у якості прикладів гендерно чутливих практик можна навести цілу низку ініціатив серед яких:

1) створення безбар’єрного, інклюзивного середовища, дружнього до сімей з дітьми та маломобільних груп населення;

2) навчання/виховання атмосфери взаємоповаги, взаємодії, колегіальності, інклюзивності, неповторної індивідуальності кожної особи;

3) формування уявлення про рівні права та можливості жінок і чоловіків, про рівність жінок і чоловіків та партнерства у сім’ї та суспільстві, безпеку та згоду у стосунках, розкриття нав’язуваних інформаційними джерелами стереотипів за ознакою статі або інших стереотипів, що принижують гідність жінок і чоловіків;

4) заохочення хлопців і дівчат до спільної господарсько-побутової праці, спільних занять/ігор, спільного користування ігровим/навчальним інвентарем;

5) надання здобувачкам і здобувачам освіти повної та вичерпної інформації щодо можливості професійного самовизначення та оволодіння професійними вміннями відповідно до особистісних здібностей та інтересів без обмеження їх рамками “жіночих/ чоловічих” професій; проведення кампаній для інформування та мотивації дівчат і жінок щодо вибору нестереотипної кар’єри STEM;

6) використання гендерно чутливої та недискримінаційної мови тощо.

Третя стратегічна ціль передбачає різні форми роботи з підвищення рівня знань та навичок освітян у питаннях гендерної рівності – через тематичні конференції, доступ до інформаційних джерел, участь у відповідних проєктах, проведення гендерних аудитів, експертиз, консультацій.

Четверта стратегічна ціль, окрім іншого, містить цілу низку напрямів роботи, що пов’язують гендерну рівність з безпекою, розв’язанням конфліктів, післявоєнним відновленням, адже визнано, що рівень гендерної рівності пов’язаний з рівнем конфліктів у суспільстві і навпаки.

Наскрізними завданнями Стратегії вже традиційно є удосконалення збору даних, дезагрегованих за ознакою статі, а також критичне осмислення та подолання гендерних стереотипів.

З повним текстом Стратегії та планом до неї можна ознайомитись за посиланням. А у відповідь на те, що часом конкретні приклади дій на досягнення гендерної рівності здаються складно досяжними, Асоціація ОТГ зібрала колекцію реалізованих українськими громадами практик, досвід яких може вам допомогти визначитись з власними ініціативами. Запрошуємо до ознайомлення з ними за посиланням.

Матеріал підготувала експертка Шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні”