Менше п’яти місяців тому, коли стартував проєкт з облаштування шкільних коворкінгів у громадах, Рада Європи не сподівалась, що ідея виявиться настільки вдалою. Тепер такий коворкінг хочуть, напевно, усі школи в Україні, тому активно звертаються до учасників проєкту за досвідом.
19 жовтня відбулася підсумкова онлайн-конференція проєкту «Зміцнення місцевої економіки та доброго врядування», який впроваджувала громадська організація «Освіта для успіху» за грантової підтримки Ради Європи у рамках Програми «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні». Про інтерес цільової аудиторії до теми шкільних коворкінгів свідчить те, що на захід зареєструвалося 526 учасників з 24 областей.
Проєкт з облаштування шкільних коворкінгів реалізовувався у п'яти обраних на конкурсі закладах освіти Львівської (ліцей «Львівський», Пустомитівський ліцей №1), Тернопільської (Копичинецький ліцей №2) та Хмельницької (Городоцький ліцей №4, Крупецький ліцей) областей. Всього на конкурс подали заявки 54 громади з 5 областей.
Більше про те, як починався проєкт, як відбиралися громади і яких результатів очікували ініціатори, а також чим шкільний коворкінг відрізняється від звичної майстерні, можна прочитати за посиланням ТУТ.
Усі, хто ознайомився з результатом проєкту, були вражені ентузіазмом освітянської спільноти, дітей та очільників громад. Всього за чотири з половиною місяці у шкільних коворкінгах – сучасних майстернях з соціальною функцією і підприємницьким духом – вдалося налагодити пошив одягу та інших виробів, вирощування мікрозелені, випічку хліба та столярну справу, залучити до роботи місцевий бізнес та внутрішньо переміщених осіб.
Для цього усім учасникам і учасницям проєкту доводилося працювати буквально цілодобово, але результати виявилися вартими того.
ТРИ КИТИ ДЛЯ КОВОРКІНГІВ
Проєкт зі створення шкільних коворкінгів у громадах передбачав три основні напрямки роботи:
1. Забезпечення коворкінгів сучасним обладнанням.
Голова ГО «Освіта для успіху» Іван Савицький розповів, що коворкінги створювались не «з нуля», а на базі існуючих шкільних майстерень, і, обов'язково, за наявності фактичних напрацювань вчителя трудового навчання. Частково певне обладнання та інструменти вже були, але в більшості воно було застаріле. Лише коворкінги з вирощування мікрозелені - новинка в закладах освіти - необхідно було створити «з чистого листа».
«Нове обладнання ми підбирали у співпраці з вчителями, з керівниками коворкінгів. Визначали, яке обладнання потрібно для навчального процесу, яке - для гуртків, а яке - для комерційної діяльності. При виборі техніки акцент робили на професійному типі обладнання. Через підприємницьку складову роботи коворкінгів, ми розуміли, що не можна купити дешеву побутову техніку та інструмент - вони не витримають навантаження, бо продукція має випускатися партіями, а не штучно. Ми купували те, що не може собі дозволити школа», - розповів Іван Савицький.
2. Навчання учнів, підвищення професійного рівня педагогічних працівників.
За словами представника ГО «Освіта для успіху», експерта з питань освіти Сергія Дятленка, інтенсивна тренінгова програма, проведена у рамках проєкту для освітян та адміністрації закладів освіти, дала можливість розкрили той потенціал, про який в громаді навіть не здогадувалися. Школа не «виходила за межі» свого шкільного подвір’я, а місцева влада не бачила у школі актив для розвитку.
«Шкільну майстерню на коворкінг перетворює взаємодія з громадою: місцевою владою, громадянами, підприємцями. Щоб цю новацію зробити системною, в обраних громадах ми уклали меморандуми, де визначили завдання як для місцевого самоврядування, так і для закладів”, - розповів експерт.
Ініціатори проєкту провели низку навчальних онлайн-заходів, якими охопили понад 2000 осіб.
«Найбільше ми б хотіли похвалити 136 активних вчителів, які відвідували усі заходи і підвищили свою кваліфікацію. Це наша опора і надія, оскільки ми сповідуємо принцип, що сама техніка без проактивного вчителя – це просто непотріб», - сказав Іван Савицький.
Понад те, 200 осіб в ході реалізації проєкту ознайомилися з соціальним шкільним підприємництвом і вже впроваджують ці знання у коворкінгах.
3. Організація взаємодії шкільних коворкінгів з місцевою владою, з місцевими підприємцями, з мешканцями громади, внутрішньо переміщеними особами.
За час реалізації проєкту вдалося залучити до співпраці 17 підприємців.
«Але формат співпраці не був класичним, - школа щось хоче, а підприємці це забезпечують. Підприємці були залучені як рівноправні партнери, яким школа вже могла щось запропонувати – або технічну базу, тобто обладнання коворкінгу для технологічних процесів, або співпрацю з продажу продукції, виготовленої в коворкінгу», - розповів Іван Савицький.
З 1 вересня діти працюють в коворкінгах. Лише за півтора місяці усі коворкінги випустили понад 4400 одиниць продукції. Це 53 найменування столярних, текстильних виробів, випічки та мікрозелені. Ця продукція продається як онлайн, так і в місцевих магазинах, реалізується партнерам-підприємцям.
Представник ГО «Освіта для успіху», експерт з місцевого самоврядування та місцевого економічного розвитку Маркіян Дацишин зазначив:
«Останні чотири з половиною місяців ми з командою не просто облаштовували шкільні коворкінги, ми намагалися знайти нову роль школи в сучасному світі, а тим паче в умовах воєнного стану в Україні. І, думаю, спільно з очільниками громад нам це вдалося. Школи, з якими ми працювали, стали майданчиками для нових ідей, нових можливостей. Коворкінги згуртували шкільний колектив, учнів, місцеву владу, допомогли внутрішньо переміщеним особам краще адаптуватися у громадах, а бізнесу – побачити нові можливості».
ШКІЛЬНІ ІСТОРІЇ: П’ЯТЬ УСПІХІВ З П’ЯТИ
Найкраще про результати проєкту говорять успіхи шкільних коворкінгів в усіх п’яти громадах-учасницях.
Кулінарний шкільний коворкінг у Крупецькому ліцеї (Хмельницька область)
Тут роблять випічку за рецептами старожилів громади.
Про результати реалізації проєкту в Крупецькій громаді розповіла Тетяна Бережна, директорка Крупецького ліцею:
«Минулий тиждень був непростим – ми вчилися онлайн. Але у понеділок, коли діти повернулися до ліцею, першим, кого вони почали шукати, – це керівника коворкінгу. Вони розпитували, що робитимемо цього тижня, говорили про те, як вдома їм не вистачало шкільної смакоти, цього неймовірного запаху свіжої випічки у шкільних коридорах, а також невимушеного спілкування, яке є в нашій спільній роботі.
Ми обрали саме кулінарний напрямок, бо від початку повномасштабного вторгнення в Україну в нашій громаді були перебої з постачанням хліба. Ще у березні ми думали почати випікати хліб у шкільній їдальні не лише для потреб ліцею, а й для усієї громади.
Ми хотіли перемогти в конкурсі від Ради Європи, і мрія здійснилася. Ми швидко, одні з перших, отримали обладнання.
Наша громада має близько 3,5 тисяч людей. Ми прийняли більше 400 внутрішньо переміщених осіб. Багато з них були у дуже складних життєвих обставинах. Громада допомогла їм. А вони не відмовилися від пропозиції готувати хліб. Але ми й гадки не мали, що цей процес так закрутиться. Люди випікали хліба більше ніж вдосталь з борошна, яке отримували як гуманітарну допомогу. Тому вони ділилися випічкою з місцевими одинокими літніми людьми та усіма, хто цього потребував. Внутрішньо переміщені особи допомогли у вирішенні соціальних проблем.
Участь у навчальних заходах дала нам можливість побачити, що ми можемо втілити в життя те, про що раніше навіть не знали.
Щоб інтегрувати коворкінг в освітній процес, ми внесли зміну в навчальну програму старшої школи. У 10 класі замість «Мистецтва» ми обрали предмет «Технології» і дуже цим задоволені.
Участь в проєкті не тільки збагатила заклад обладнанням, але й наповнила його змістом, відкривши багато нових можливостей. Тепер ми точно знаємо, що будемо брати участь і в інших проектах».
Учень 8 класу Крупецького ліцею Андрій Гарбарук також поділився враженнями від роботи коворкінгу:
«Через пандемію останні два роки наш ліцей пахнув дезінфектором. Зараз - нові аромати. Він пахне здобою. На День вчителя ми приготували нашим вчителям смаколики власноруч у нашому коворкінгу. Ви б бачили, які щасливі вони були, коли отримували ці солодкі компліменти. Також завдяки коворкінгу мої друзі здобули перший підприємницький досвід. Вони зібрали місцеві рецепти випічки. Спекли горішки, трубочки, вафлі. Красиво презентували випічку і швидко розпродали на ярмарку. Гроші, які отримали, передали на благодійність.
А особисто я більше зацікавився історією свого села. Збираючи рецепти випікання хліба у нашій та сусідній громаді, я дізнався про неймовірні події з життя людей. Найбільше мене вразила історія про коровай, який якось випекли у нашому селі. Він був настільки великим, що довелося розібрати частину печі, аби його дістати. Уявляєте, яка повага у наших людей до святкового хлібу».
Вирощування мікрозелені у коворкінгу Пустомитівського ліцею (Львівська область)
Тут вирощують мікрозелень для чотирилапих улюбленців.
Молоді винахідниці, учениці 9 класу Пустомитівського ліцею Віра Чайковська та Марта Кучерява посіли третє місце у обласному конкурсі молодих винахідників з проєктом виготовлення корисних солодощів для собак. Працюючи над рецептами, вони вирішили додавати до смаколиків рослинні вітаміни – мікрозелень, яку вирощують у шкільному коворкінгу. Стверджують, що чотирилапі задоволені та здорові.
Також вирощену у коворкінгу мікрозелень продають закладам харчування.
Пустомитівський міський голова Олег Серняк відзначив, що коворкінг об’єднав не лише учнів, молодь, освітян, адміністрацію ліцею, а й жителів громади, підприємців, внутрішньо переміщених осіб. А також поширився на сусідні громади Львівської агломерації.
«Цей проєкт в нашій громаді вже показав гарні результати, і в майбутньому вони будуть ще кращими. Ми бачимо мультиплікаційний ефект в освіті дітей, бо робота в коворкінгу - це не лише про працю, це і про біологію, і про географію, і про хімію тощо. У нашому випадку – це ще й пропагування здорового способу життя, - говорить голова громади. - Важливо і те, що люди починають займатися підприємницькою діяльність, а це необхідно для добробуту громади. Ще один цікавий ефект проєкту - співробітництво з громадами майбутньої Львівської агломерації».
Швейний шкільний коворкінг в Городоцькому ліцеї (Хмельницька область)
Тут шиють красиві речі і відпочивають душею.
Про участь у проєкті і результати, які отримала Городоцька громада, розповіла Валентина Крімер, керівниця коворкінгу.
«Коли ми приймали рішення про участь в проєкті, думали здебільшого про обладнання. Але отримали набагато більше. Це пошук нових ідей. Це багато спілкування з дітьми та їхніми батьками. Коворкінг згуртував їх. Це також багато спілкування з людьми, які через війну покинули свої домівки і втратили можливість займатися улюбленою справою. Ми даємо їм можливість повернутися до повсякденного життя, а також поділитися своїм досвідом з нами. Ми налагодили співпрацю з підприємством з виробництва меблів. Вони віддають нам залишки тканин, з яких ми виготовлятимемо дитячі ігрові килимки. Для місцевого готельно-ресторанного комплексу ми шиємо постільну білизну. Шили екоторбинки для міської ради, маємо замовлення на такі торбинки від Інституту богословських наук.
Коворкінг - це також багато позитивних емоцій. Це задоволення від роботи на новому обладнанні, задоволення від перших виготовлених виробів, задоволення від перших продажів, задоволення від того, що можна внести свій вклад в оборону країни. Всі ці емоції дітей і дорослих варті затрачених зусиль.
Після завершення проєкту ми не хочемо і не можемо зупинятися. Ми заявили про себе громаді, до нас йдуть люди, на нас розраховують діти».
Копиченецький столярний коворкінг (Тернопільська область)
Тут готують майстринь і майстрів.
Місцевий підприємець, засновник майстерні дерев’яного декору Богдан Осиф тішиться коворкінгу з двох причин: по-перше, діти можуть продавати свої вироби і вчитися основам підприємництва, а по-друге, коворкінг може бути корисним у підготовці фахівців для його майстерні.
«Загалом тут створений дуже креативний простір, в якому мені також хочеться спробувати реалізувати деякі власні ідеї декору, які я не можу втілити у своїй майстерні», - говорить Богдан Осиф.
Голова Копиченецької громади Богдан Келічавий повідомив, що до них з Харківщини релокувалося підприємство, яке виготовляє шкільні меблі. І це підприємство також зацікавлене у столярному коворкінгу, бо теж бачить у цьому можливість для підготовки якісних працівників».
«Ми зацікавлені у розвитку місцевого підприємництва тому всіляко підтримуємо проєкти, які дозволяють людям заробляти там, де живуть, а отже залишатися в громаді, а отже робити її більш спроможною», - додає міський голова.
Коворкінг з виготовлення мікрозелені ліцею «Львівський» (Львівська область)
Вирощену тут мікрозелень вже готові купувати ресторани не лише в Україні, а й за кордоном.
«Спочатку у нас була лише мрія, а ще велика проблема - більшість виробників обладнання і матеріалів для вирощування мікрозелені в Україні були з регіонів, які в окупації, або в зоні бойових дій. Але віра в ЗСУ лише мотивувала нас рухатися вперед, щоб втілити мрію дітей в реальність, - розповідає Ольга Пацалон, керівниця коворкінгу. - Не чекаючи поставки закупленого за кошти гранту обладнання, ми почали діяльність: сформували команду, визначили відділ промоцій, відділ продажів. До речі, останній здивував найбільше – діти обійшли практично всі заклади харчування і усі магазини в районі нашої школи. Не маючи обладнання і не розуміючи, коли буде перший урожай, ми змогли отримати перші замовлення. Завдяки активності дітей і новим знанням, які ми отримали від проєкту, коворкінг став дуже популярним і розвивається. Його вже відвідали учні і вчителі шкіл з п’яти областей, які хочуть перейняти наш досвід. На жаль, обставини ракетного обстрілу міста не дали змоги вчителям із Америки, Польщі, Канади відвідати наш коворкінг, коли вони перебували у Львові. Тоді б про нас знали у всьому світі!».
Про популярність коворкінгу у Львові говорить і Андрій Закалюк, керівник Управління освіти Львівської міської ради:
«Коли я зробив перші фото працюючого коворкінгу і розмістив фото у соцмережах, то півдня мусив відповідати на повідомлення людей, які цікавилися вирощуванням мікрозелені. Це новаторська річ, яка мала суспільний резонанс у Львові, у школах міста і Львівської агломерації. Тепер усі хочуть зробити таке у себе, бо це дуже актуальна тема для Львова, де є багато ресторанних бізнесів. Важливо також, що завдяки коворкінгу діти починають вчитися підприємництву вже у в школі, що дуже корисно і для них самих, і для громади, і для економіки країни в цілому. І отримують знання вони не у нудних книжках, а через креативну практику».
ПРО ПОТЕНЦІАЛ І ПЕРСПЕКТИВИ
Багато проєктів завершуються, коли проходить підсумковий захід. Але, на думку учасників та учасниць проєкту, а також представників місцевого самоврядування, шкільні коворкінги мають власний великий потенціал і перспективи. Люди продовжуватимуть працювати на користь освітніх закладів і громад, а ідея масштабуватиметься.
Валентина Полтавець, виконавча директорка Всеукраїнської Асоціації ОТГ вважає, що короткотерміновий проєкт зі створення коворкінгів став дуже успішним і від нього виграють не лише п’ять громад – переможниць, а й ті громад, які познайомляться з їхнім досвідом.
«Добре, що наші діти отримують перший підприємницький досвід ще у школі, але не менш важливою є згуртованість громади навколо певної ідеї, конкретного проєкту. Коворкінг об’єднує енергію дітей, досвід дорослих, можливості органів місцевого самоврядування та підприємців. Це важливо і для внутрішньо переміщених осіб, яким у спільній праці легше відчути себе в новій громаді, як вдома. Тому ми готові тиражувати цей досвід серед громад – учасниць нашої Асоціації».
Олег Єресько, генеральний директор Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України, вражений, що за короткий термін реалізації проєкту, вдалося досягти таких результатів.
«Досвід, який сформувався в результаті цього проєкту корисний не лише для системи освіти, а й для громад. Вони отримали унікальну модель підготовки конкурентоспроможних фахівців з сучасними навичками. І велика вірогідність, що вони залишаться в громаді, щоб і далі продовжувати займатися улюбленою працею, - сказав він. - Для системи освіти – це нові підходи. Експерти ГО “Освіта для успіху” відійшли від традиційних моделей уроків і наблизилися до проєктної діяльності. Можливо, деякі з цих підходів ми запозичимо для запровадження в шкільній системі освіти. Сподіваюсь, що до практики створення коворкінгів долучаться і заклади позашкільної освіти, а також вищі навчальні заклади».
Сергій Пазюк, заступник директора Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти теж високо оцінив результати проєкту, враховуючи відгуки вчителів трудового навчання з громад Львівської області, які відвідали шкільні коворкінги:
«Коворкінги мають велику перспективу, бо вчать нас зокрема розвивати співпрацю, будувати нові відносини. Крім того, ми бачимо, що дистанційний формат, який запанував останнім часом в освіті, стає зручним для багатьох. Але видно, що вчителям бракує очної співпраці. А шкільні коворкінги дозволяють організовувати підвищення кваліфікації вчителів зовсім по-новому. Якщо ми проводитимемо курси підвищення кваліфікації на базі шкільних коворкінгів, вчителі бачитимуть на власні очі нове обладнання, спільну роботу, згуртованість і прагнутимуть змінити щось на краще і у своїй школі, у своїй громаді. А вчителі зі шкільних коворкінгів можуть стати нашими партнерами, ми можемо залучати їх до викладання в нашому інституті. Так вони можуть стати провідниками змін, та ще й мати додатковий заробіток».
Ольга Шевчук, керівниця програми Ради Європи «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні» зазначила, що натхненна результатами проєкту, прекрасною командною роботою, чудовими історіями і сяючими очами дітей та вчителів.
«Це живий проєкт, який доводить, що в згуртованості і співпраці - сила. Рада Європи і весь світ дивиться зараз на Україну і вчиться в України. Тому такі проєкти, нестандартні підходи, однозначно будуть описані і повторені не лише в Україні, а й далеко за її межами. Цей проєкт – лише початок. Вже скоро ми запропонуємо нові», - сказала вона.
Керівниця відділу доброго врядування Ради Європи Аліна Татаренко зазначила:
«Рада Європи дуже рада долучитися до цього проєкту. Ми завжди підтримували Україну на шляху її розвитку, а зараз це стало нашим пріоритетом. Війна демонструє, наскільки важливо мати добре врядування. І бачимо, що реформи, проведені в Україні до війни, зробили місцеве самоврядування сильнішим, ефективнішим. Завдяки цьому, місцева влада зараз може продовжувати надавати послуги жителям громад, допомагати тим, хто змушений був покинути свою домівку через війну. І ми пишаємося, що Рада Європи також зробила вагомий внесок проведення цих змін. Сподіваюсь, що успішні результати і цього проєкту надалі працюватимуть на користь жителів громад в Україні».
Переглянути запис підсумкової конференції проєкту «Зміцнення місцевої економіки та доброго врядування», впровадженого ГО «Освіта для успіху» за грантової підтримки Ради Європи у рамках Програми «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні», можна тут.
Теги:
освіта міжнародна підтримка кращі практики освіта
Область:
Львівська область Тернопільська область Хмельницька областьГромади:
Львівська територіальна громада Пустомитівська територіальна громада Копичинецька територіальна громада Городоцька територіальна громада Крупецька територіальна громадаДжерело:
Програма Ради Європи “Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні”
11 грудня 2024
Синергетичний підхід: як працює підтримка ветеранів у Калуській громаді
Синергетичний підхід: як працює підтримка...
Як працює механізм підтримки ветеранів війни та членів їхніх сімей на рівні громади, що можна вважати успішними...
11 грудня 2024
Перезавантаження ветеранської політики: досвід Чорноморська
Перезавантаження ветеранської політики: досвід...
Повертаючись із поля бою в рідну громаду, ветерани стикаються з різними викликами: реабілітація, працевлаштування,...
11 грудня 2024
17 грудня - тренінг «Відновлення втраченої...
17 грудня 2024 року (вівторок), о 10:30 розпочнеться тренінг на тему: «Відновлення втраченої інформації та документів...
10 грудня 2024
Ветеранський кемпінг та безпека пішоходів: учасники конкурсу Громада на всі 100
Ветеранський кемпінг та безпека пішоходів:...
10 листопада завершилося голосування та вибір 40 фіналістів серед територіальних громад, які подалися на конкурс...