Як Недобоївська громада справляється з викликами війни та знаходить можливості для розвитку

 

Цілодобове чергування та майже півтисячі людей щодня - такими були перші дні повномасштабної війни для Недобоївської сільської громади Чернівецької області. Фактично за день місцеві мешканці згуртувалися, облаштували тимчасовий нічліг та зібрали всі необхідні речі для людей, які втікали від війни. Із часом цей ритм став звичним. Частина вимушених переселенців вирішили оселитися у затишній Недобоївській громаді, тож постало питання про покращення умов їхнього проживання та програми підтримки.

Про життя Недобоївської громади «до» і «під час» повномасштабної війни, як громада справляється з викликами війни та знаходить можливості для розвитку - читайте у матеріалі.

 

 

До повномасштабної війни

Недобоївська сільська громада розташована на північному заході Чернівецької області. Громада не є промисловою, основна діяльність тут - вирощування фруктів.

Орної землі в громаді лише декілька сотень гектарів. Усе решта - різного розміру сади. Через особливості грунту та рельєфу багаторічні насадження - це найкращий вибір для використання земель Недобоївської громади. Ледь не кожний сезон у громаді - врожайний. Влітку - це абрикоси, сливи, черешні. Восени - яблука. Саме яблука, до речі, - основна «спеціалізація» громади, якою вони займаються поколіннями.

 

 

Яблука навіть є на гербі громади. І із усіх садів - яблуневих найбільше. А прибутки кращі завдяки об’єднанню, тому підприємці громади разом створили агрохаб. Основна його спеціалізація - це сортування яблук за кольором та розміром. Фрукти готуються для продажу не лише по Україні, а і за кордоном.

Василь Майданський, генеральний директор  «Пан Сік» («Пан Недоба») каже, що яблука - його родинна справа. Тож із часом він вирішив перетворити це в особливий бренд, який розповідатиме історію якісного виробництва та пропагуватиме громаду, адже названий він на честь засновника - пана Недоби. Усі рецепти вони створюють самі - методами експериментів. В основі кожного - яблука. Для екзотичності смаку додають апельсини, лимони. Податки підприємства «Пан Сік» є вагомою частиною надходжень до бюджету. Хоч сік і не тиражується для всеукраїнських маркетів, але в цьому ще одна його унікальність. Аби придбати сік - потрібно приїхати у Недобоївську громаду.

До початку повномасштабної війни громада планувала свій сталий розвиток та формування бренду яблуневої агломерації. Але в плани втрутилася війна.

 

 

За один день мешканці зібрали речі першої необхідності для переселенців

24 лютого. Початок повномасштабної війни. Недобоївська громада, як і всі громади України, вимушена була оперативно реагувати на новий виклик. Недобоївці розташовані відносно недалеко до кордону, місцева влада розуміла, що люди шукатимуть прихистку тут. Справді, багато людей зупинялися лиш на ніч або декілька днів, аби перепочити і рухатися далі.

Усього через громаду пройшло близько 3,5 тисяч людей. Із перших днів приїздило по 400 людей у день. Усіх їх реєстрували в цілодобовому оперативному штабі громади та розселяли по комунальних закладах або приватних садибах. Мешканці одразу згуртувалися і принесли речі першої необхідності та продукти.

«Коли це все почалося, ми всі одночасно спрацювали: депутатський корпус, виконком, працівники сільської ради, жителі нашої громади. Ми об'єдналися. За першим покликом ми повністю облаштували заклади до прийому ВПО. Через сайт сільської ради, соцмережі, Viber та Telegram-групи. Організувалися вчителі, які залучили батьків учнів, і за один день фактично ліцей був укомплектований на 140 осіб. Знесли ліжка, матраци, ковдри, подушки, засоби особистої гігієни для кожної людини. Ми переконалися, що ми дуже дружні», - говорить секретар сільської ради Сніжана Тодосійчук.

 

 

Були і люди, які хотіли зупинятися і намагатися жити далі у Недобоївській громаді. Деяким і повертатися немає куди. Тож постало питання, як покращити облаштування закладів, аби ті були комфортними для більш тривалого проживання. Із цим громаді допомогли партнери - Програма USAID DOBRE, партнером якої Недобоївська громада стала у 2020 році. Громада отримала технічну допомогу від Програми DOBRE на суму близько 150 тисяч доларів. На ці кошти облаштовано спальні місця, закуплено обладнання, пральні машини, холодильники, чайники, столи та стільці. Тож сьогодні всі люди, які живуть у комунальних закладах забезпечені необхідними умовами проживання.

 

 

По-новому запрацювали і раніше спільно реалізовані проєкти. Зала засідань, облаштована за підтримки Програми USAID DOBRE, слугує штабом для благодійної допомоги. За словами Сніжани Тодосійчук, дитячі майданчики та багатофункціональний спортивний простір користуються попитом серед переселенців. Ще тут проводять інтеграційні заходи для місцевих і ВПО, а також благодійні турніри.

 

 

Люди, які намагаються жити знову

Наразі вимушених переселенців у Недобоївській громаді - близько 1400. Більше 100 з них живуть у обладнаних садочках та школах.

Одна з них - Наталя з Донецької області. Каже, що до вибухів звикли. Було чутно, але далеко. Коли ситуація погіршилася, вона із дітьми вимушена була їхати.

«У нас війна з 2014 року. Я знаю, що таке потрапляти під обстріли. Коли після 24 лютого війська йшли на Київ - нас почали обстрілювати частіше. Однієї ночі вибух був так близько, що я відчувала, ніби щось посипалось. Син, коли почув вибух, перескочив через вікно кімнати приватного будинку. Ми вирішили їхати. Евакуаційним потягом дісталися у Чернівці, а звідти - у Недобоївську громаду. Нас дуже добре зустріли, влаштували. Зараз у нас все є. Звісно, хочеться додому. Ми намагалися повернутися, добу були вдома. Але приїхали знову сюди. Вдома ще надто небезпечно. За декілька днів може бути по 5 прильотів», - розповідає Наталя.

 

 

Родина намагається жити знову. Наталя каже, що краса цих місць і доброта людей - вражає. Вони навіть приєдналися до збору врожаю - справи всієї громади. Тоді діти Наталії заробили тут свої перші власні гроші і це для підлітків були неймовірні емоції.

Ще одна сім’я, життя якої зруйнувала війна, приїхала із Маріуполя. Дорога до Недобоївців була довгою. Валентина з маленькою донечкою приїхала у Недобоївці майже на початку повномасштабної війни. Мама, брат та інші родичі Валентини тоді їхати ще не хотіли. Вибухи вони чули з 2014 року. Сподівались, що для їхнього міста все буде гаразд. Але - не було. Їхній шлях до тихої громади тривав через випробування оточення Маріуполя, відсутність зв’язку, їжі, тепла. Усі жахи, які Валентина дивилася з новин, її рідні - пережили у рідному, донедавна квітучому, місті. На той час жінка навіть не знала, чи живі її близькі. Дивом їм вдалося виїхати. Із декількох спроб. Місто вже було закрите та оточене ворожими блокпостами. На кожному - перевіряли. І вони не знали, на якому з них не пропустять. Ганна, мама Валентини, досі згадує пережите зі сльозами. До доньки та онуки вона їхала більше місяця - це була довга та складна дорога.

 

 

Зараз уся родина - у відносній безпеці. Валентина з мамою та донечкою - у Недобоївцях, інші родичі - виїхали за кордон. Про рідне місто поки можуть тільки мріяти, адже на сьогодні там не залишилося жодного вцілілого будинку. Маріуполь перебуває в тимчасовій окупації російськими військами. Тут, у Недобоївцях, родина намагається жити далі і чекає перемоги. Валентина каже, що у громаді їх зустріли, ніби давніх знайомих, яких давно не бачили. Вони облаштувалися у приватному будинку. Валентина - намагається шукати віддалену роботу, аби працювати з дому, бути поряд із донечкою.

«Сподіваємось, одного разу в нас буде можливість хоча б просто приїхати в український Маріуполь і подивитися на нього. Але це буде інше місто. Я не зможу показати своїй доньці місця, де я росла, де познайомилася з її батьком. Через знайомих ми потрапили сюди, і це, мабуть, найкраще місце з тих, де ми могли опинитися. Тут класні люди, гарні місця. Для дитини тут супер-місце. Але найкраще що тут є - це люди. Усі вітаються, щось питають, намагаються підтримати, допомогти. Це дуже незвично, зворушливо. Місцева влада нас постійно підтримує: телефонують, пишуть в месенджерах, цікавляться, чи всього достатньо», - розповідає Валентина. 

Люди мріють повернутися додому - в свої українські міста та села. Проте поки це неможливо - намагаються жити далі в новій громаді. А влада шукає можливості справлятися з новими викликами та допомогти людям, які постраждали найбільше.

 

Як громада справляється з новими викликами

Майже всі підприємці перешли на спрощену податкову ставку - 2%. Також громада не отримує акциз на паливо, що є валовою частиною бюджету. По надходженнях вдарила і відсутність прибутку за надання послуг, оскільки перший час системи ЦНАПу були заблоковані. Але громада справляється і перекриває прогалини іншими доходами, зокрема, податком на нерухомість та земельним податком, - говорить начальниця фінансового відділу Недобоївської сільської ради Наталія Миронець. Знаходяться кошти і на місцеві програми підтримки ВПО. За рахунок залишків громада виділила 770 тисяч гривень, зокрема, щоб забезпечити повноцінне триразове харчування та закупити продуктові набори для людей, які проживають у комунальних закладах. Для допомоги тим, хто проживає у приватних садибах - залучають громадські та благодійні організації.

 

 

Завдяки підтримці партнерів вдається рухатися і за пріоритетами стратегічного розвитку. На початку співпраці з Програмою USAID DOBRE Недобоївська громада вивчала потреби громади та визначала ключові напрямки розвитку. Найбільш гострою проблемою, яка потребує рішення, визначили поводження із твердими побутовими відходами.

«Ця проблема є не тільки в нашій громаді. Якщо подивитися історію, то система поводження зі сміттям була лиш у середніх, великих містах. А у селах цього не було. Цю тенденцію переламати досить важко, тому що не багатьох сільських бюджетів вистачило б на купівлю того ж автомобіля чи сміттєвих баків. Завдяки співпраці з Програмою DOBRE, в нас ця можливість з'явилась. Починаємо налагоджувати, цю нелегку, але дуже потрібну роботу», - говорить голова громади Юрій Юзва.

 

 

У громаді вже встановили 10 майданчиків для роздільного збирання сміття, а нещодавно за сприяння Програми DOBRE - придбали транспорт для вивезення сміття. Поки що почнуть налагоджувати мережу із комунальних закладів, поступово впроваджуватимуть культуру послуги і для мешканців приватних секторів.

На початковому етапі громада вивозить сміття на тимчасове сміттєзвалище. Тривають перемовини із сусідньою Хотинською громадою для створення спільного полігону, яким користуватимуться обидві громади.

 

 

…. Недобоївська громада Чернівецької області знаходить можливості підтримувати переселенців та мешканців своєї громади та українських захисників. Вони вірять, що завдяки згуртованості всієї громади - з новими викликами впораються і продовжать свій стрімкий розвиток у мирній Україні.

Теги:

історії війни війна

Область:

Чернівецька область

Громади:

Недобоївська територіальна громада

Джерело:

Український кризовий медіа-центр

Поділитися новиною:

Читайте також:

07 жовтня 2022

Соль і Солотвино: муніципальне партнерство як корисний інструмент відбудови України

Соль і Солотвино: муніципальне партнерство як...

Йозеф Берта, голова села Соль у Словаччині, одразу зрозумів, що він хоче співпрацювати з Солотвино у сусідній...

07 жовтня 2022

Постанова №590: Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» ознайомив громади зі змінами у видатках бюджету в умовах воєнного стану

Постанова №590: Проєкт USAID «ГОВЕРЛА»...

Експерти Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» продовжують надавати консультації громадам щодо актуальних питань роботи органів...

07 жовтня 2022

Ще 4 громади Львівщини розроблятимуть стратегії свого розвитку за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА»

Ще 4 громади Львівщини розроблятимуть стратегії...

На запит Львівської ОВА Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» розпочав підтримку розробки стратегій розвитку для чотирьох додаткових...

06 жовтня 2022

Команди громад розпочали навчальний курс «Просторове планування та управління природними ресурсами» від U-LEAD

Команди громад розпочали навчальний курс...

Тема просторового планування та управління природними і земельними ресурсами завжди була серед найактуальніших для...