15 квітня 20201 року Верховна Рада України прийняла у другому читанні та в цілому Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку інституту старост №4535.

Портал «Децентралізація» поспілкувався з заступником Міністра розвитку громад та територій В’ячеславом Негодою про зміни, закладені у законопроекті, і роль інституту старост в житті громади взагалі. Про це також йшлося сьогодні в ефірі радіо «НВ».

---

- Інститут старост – це про допомогу жителям усіх сіл, селищ, міст громади отримати необхідні послуги, про представництво їхніх інтересів чи вже про допомогу голові та раді громади надавати ці послуги, розвивати території громади?

- Це і про те, і про інше, бо одне іншому не суперечить. Але в законі чітко вказано, що при здійсненні своїх повноважень староста є відповідальним і підзвітним сільській, селищній, міській раді та підконтрольним сільському, селищному, міському голові.

- Законопроект №4535 рекомендує створювати старостинські округи з кількістю мешканців не менше 500. Наскільки обґрунтованою є ця цифра?

- У нашому Моніторингу процесу децентралізації є дані по призначенню старост і створенню територій юрисдикції старост – старостинських округів. Ми бачимо, що громади вже створили 8017 старостинських округів. 16% з них - з чисельністю населення менше 500, 57% - від 500 до 1500, 21% - від 1500 до 3000, 7% - понад 3000 жителів. Отже, громади до прийняття змін до законодавства вже певним чином самостійно встановили параметри старостинських округів – понад 500 жителів. Зважаючи на це, такий параметр і був закріплений у законопроекті, хоча перша пропозиція була – понад 1500 мешканців.

- Багато нарікань від народних депутатів під час прийняття законопроекту №4535 було на те, що жителі більше не обирають старост. Можливо, варто було залишити старост виборними?

- Інститут сільських старост в Україні запроваджений ще у 2015 році. Тоді старости дійсно обиралися на прямих виборах. Але за ці роки ми побачили, що багато де старост обирали не за їхню фаховість чи компетентність у питаннях розвитку територій, а за обіцянки вирішити усі питання, навіть ті, які не входили у коло їх повноважень. Звичайно, від таких старост люди, крім красивих слів, нічого не отримували. Головна ж ідея, яку ми закладали в цей інститут полягала в тому, що староста має не лише хотіти, а бути дійсно спроможним надавати послуги, допомагати розвивати територію старостинського округу. Звичайно, для цього староста повинен мати певний набір компетенцій. Тому у 2020 році ми, намагаючись знайти золоту середину у питанні обрання старост, зупинилися на моделі призначення його радою громади за поданням голови. У законопроекті №4535 до процедури додалося ще й обов’язкове громадське обговорення кандидатур. Отже, призначаючи старост, влада громади має керуватися фаховістю кандидатів та прислухатися до думки жителів.

- Дехто стверджує, що ця модель все одно порушує принципи Європейської хартії місцевого самоврядування, яка є частиною і нашого законодавства, посилаються на досвід Польщі...

- По перше, в Європейській хартії про старостів нічого не згадується, тому нічого не може порушуватися. Інститут старост – це не орган місцевого самоврядування, а посадовець, який має закріплену територіальну юрисдикцію. Українська старостинська модель не має точних аналогів, є лише схожі приклади.

Зокрема часто згадують солтиса в Польщі, який в їхній системі самоврядування є, по суті, головою села. Солтиство (аналог старостинського округу) у Польщі є фактично структурою ради ґміни, а солтис виконує функції зв’язкового між селянами і ґміною. Але, що дуже важливо, його платня за роботу не є стабільною як у нашого старости. Багато солтисів заробляють на життя наприклад фермерством. Платню отримує лише за те, що ходить по хатах і збирає податок з поля; 7% від зібраної суми є заробітком солтиса.

Хоча, в кожній ґміні є свої особливості. Законодавство передбачає декілька форм оплати праці солтиса: щомісячна зарплата, відшкодування витрат на дорогу та доплати за участь у роботі сесій ради ґміни, винагорода за збір місцевих податків.

В Україні ж староста – посадова особа – службовець місцевого самоврядування, який працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету і його заробітна плата фінансується з місцевого бюджету. Тому у нього ширші функціональні обов’язки і відповідальність значно більша, ніж у солтиса, що вимагає відповідної кваліфікації.

У солтистві як допоміжній одиниці діє два органи: нормотворчий – сільські збори і виконавчий орган у вигляді солтиса. Також закон передбачає можливість функціонування ради солтиства, яка має винятково дорадчі функції і не має статусу нормотворчого чи виконавчого органу солтиства.

В Україні система старостинських округів – їхні параметри та кількість – визначається виключно радою громади. Для того, щоб кожен раз їх не змінювали в залежності від складу ради чи під конкретних осіб, їх доцільно закріпити в Статуті громади і в Положенні про старост.

- Що з набуттям чинності змін до законодавства буде з уже призначеними старостами?

- Вони продовжуватимуть працювати. Закон не передбачає перепризначення старост, але і не забороняє. Разом з тим, в законі передбачено, що староста не рідше одного разу на рік, в тому числі на вимогу не менш як третини депутатів, - у визначений сільською, селищною, міською радою термін, звітує про свою роботу перед радою, жителями старостинського округу. Заслуховування звіту старости перед жителями старостинського округу відбувається на відкритій зустрічі, у спосіб, що дає можливість жителям старостинського округу поставити запитання, висловити зауваження та внести пропозиції.

- Чи може староста впливати на те, щоб його округ не залишився без належної фінансової підтримки, якщо він і не обирається жителями, і не є членом виконкому?

- Так, це важливе питання, але його вирішення мало залежить від того, як призначається староста і чи є він членом виконкому. До речі, закон не забороняє, щоб старости були членами виконкому – це залежить від рішення ради. В будь-якому випадку, програму соціально-економічного розвитку (стратегію) громади та бюджет затверджує рада. Завдання депутатів ради – збалансувати не лише фінанси, але і потреби в розвитку територій. Для громад, в яких депутатів обирають за мажоритарною системою, більші шанси мати збалансовані територіальні інтереси, там де пропорційна система – інтереси менш збалансовані і є ризики, що будуть переважати інтереси територій, де більше жителів (виборців), а це - адміністративні центри. Тому наступним кроком законодавчих змін може бути пошук варіантів, які давали б певні як місцеві, так і державні гарантії для розвитку територій всіх старостинських округів.

Для прикладу, в тій же Польщі в законодавстві були запроваджені фонди солтиств, де рада ґміни повинна щороку приймати спеціальну ухвалу, якою або дозволяє, або не дозволяє виокремлення в бюджеті ґміни фонду солтиств, кошти якого виділяються для покращення умов проживання мешканців солтиства відповідно до стратегії розвитку ґміни. Обсяг коштів, які виділяються у фонді солтиства на кожне конкретне солтиство, обраховується за спеціальною формулою, що враховує населення солтиства та поточні доходи бюджету ґміни. А частина коштів, виділених у фонд солтиств, бюджету ґміни повертається із державного бюджету у вигляді цільової дотації.

Як варіант, ця ідея могла б бути використана в частині реалізації пропозицій від Асоціації міст України та народних депутатів (законопроект №5066-1 від 04.03.2021) щодо перерозподілу 5% ПДФО на користь розвитку громад. Ці кошти можна було б спрямувати виключно на розвиток сільських територій старостинських округів.