Колись профорієнтація від закладів профтехосвіти виглядала так: агітбригада приїздила до школи, розкладала буклети й календарики, які школярі викидали вже за кілька хвилин, і розповідала про переваги безоплатного навчання. 

Сьогодні в Броварському професійному коледжі на зміну таким заходам прийшли симулятори зварювання, віртуальні поїздки на вантажних автомобілях та справжній модульний будинок, у якому можна подивитися, як працює електрика, водо- та теплопостачання.

Разом зі Швейцарсько-українським проєктом DECIDE коледж створив профорієнтаційний хаб – простір, де 7-9-класники не просто слухають про робітничі професії, а тестують їх.

«Одна з ключових реформ – це реформа старшої профільної школи, у межах якої ми надаємо підтримку уряду України та громадам. Вона передбачає два спрямування: академічне і професійне. Цей профорієнтаційний хаб покликаний залучити дітей до вибору робітничих професій, мотивувати їх розглядати професійну освіту як гідну й перспективну. У Швейцарії, наприклад, 65-70 % підлітків обирають професійну освіту. В Україні ж цей показник значно нижчий: орієнтовно 15 % випускників обирає заклади професійної освіти й ще 20 % – фахові коледжі. Ми прагнемо змінити цю ситуацію – розвіяти міфи та стереотипи щодо робітничих професій. Саме тому в Україні вже створено 10 таких хабів. Власне, такі простори мають стати платформами, де бізнес, місцева влада, освітяни та молодь можуть зустрічатися та взаємодіяти», – пояснює Валентина Полторак, менеджерка проєкту DECIDE.

Як перетворити стару майстерню на магніт для підлітків та чому сучасний сантехнік – це фахівець у білому комбінезоні з кейсом діагностичного обладнання? Про це – у матеріалі.

 

Як змінилися підходи до профорієнтації

 

Старі методи профорієнтації вже не просто не працювали – вони викликали в підлітків нудьгу та скепсис, – пояснює Оксана Пержинська, заступниця директора з виховної роботи коледжу.

«У нас весь колектив завжди вважав профорієнтацію пріоритетним напрямом роботи. Ми розуміли: світ змінюється, і підліткам 14-15 років уже нецікаві методи, які були раніше. А ще вони не завжди здатні самостійно зробити визначний вибір. Тож перший «квантовий стрибок» у підходах стався тоді, коли ми змінили фокус із дітей на дорослих. Ми почали ходити на батьківські збори. Адже профорієнтація – це на 75 % робота саме з батьками», – говорить Оксана Пержинська.

Згодом формат «Днів відкритих дверей» еволюціонував у «ПроФестОК» (професія – це ОК!). Коледж став запрошувати роботодавців, які привозили до них сучасне обладнання і проводили майстер-класи.

«Тоді ж стало очевидно: підліткам не потрібні промови – їм потрібен «тест-драйв». Вони хочуть бачити інструмент, відчути матеріал і зрозуміти, чи «лежить душа» до цієї справи. Тому, коли проєкт DECIDE оголосив конкурс на створення профорієнтаційного хабу, ми вже мали чітку візію: потрібен постійний простір, де цей тест-драйв можна проходити щодня, а не раз на рік», – пояснює Микола Ладан, директор Броварського професійного коледжу.

 

87 квадратів, що змінюють думку про професійну освіту та робітничі професії

 

Для майбутнього хабу обрали приміщення слюсарної майстерні. Майстерню перемістили в інше приміщення, де вона успішно працює, а 87 квадратних метрів перетворили на осередок світу професій – профорієнтаційний хаб.

«Ми хотіли, щоб учні 7–9 класів опинилися в епіцентрі професійного життя. Щоб за кожним напрямом, за яким ми навчаємо, була окрема локація з тренажерами та інструментами», – каже Микола Ладан.

Сьогодні хаб у Броварах – це не просто відремонтований простір. Це шлях довжиною в 4 місяці ремонтів, дискусій із дизайнерами та грантодавцями, аби створити «вау-ефект», що спрацьовує з першої хвилини. На втілення проєкту Проєкт DECIDE виділив понад 4 мільйони 500 тисяч гривень. Так, простір розділений на кілька функціональних локацій:

• Слюсар із ремонту колісних транспортних засобів. Водій

Ця локація презентує інтегровану професію. Головний магніт тут – сучасний тренажер вантажного автомобіля. Це професійне обладнання, що повністю імітує кабіну фури.

«Учень чи учениця в реальному часі може вибрати умови: чи це поїздка автобаном, чи маневрування на складних дорожніх розв’язках. Спектр налаштувань дуже широкий. Цікаво, що найбільшу зацікавленість цей тренажер викликає в дівчат. Окрім віртуальних поїздок, тут представлені макети двигунів та інструменти слюсаря, щоб дитина розуміла – водій має не лише крутити кермо, а й розуміти, як працює його машина», – розповідає Оксана Пержинська.

 

• Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування

Локація демонструє трансформацію професії сантехніка. Замість іржавих ключів – кейси з діагностичним обладнанням та цифрові прилади.

«Ми показуємо дітям, що сучасний сантехнік – це фахівець у білому комбінезоні з компактним набором дорогих інструментів. Тут встановлено обладнання, яке використовується в приватному секторі і в комунальному господарстві. Наприклад, ми даємо підліткам можливість покрутити макет зворотного осмосу. Вони власноруч міняють касети у фільтрі й бачать, як саме відбувається фільтрація води. Це реальний досвід, який вони здобувають за кілька хвилин», – пояснює Микола Ладан.

• Монтажник систем утеплення будівель. Штукатур. Маляр

Це наймасштабніша зона хабу, де встановлено справжній модульний будиночок. Він дає змогу побачити «анатомію» будівлі в розрізі:

1. Будівельний цикл: на фасаді будинку показано різні типи утеплення – пінопластом та мінеральною ватою. Є спеціальні станки для нарізки цих матеріалів.
2. Інженерні мережі: всередині розведені системи водопостачання, водовідведення та електрообладнання. Підлітки можуть власноруч змонтувати батарею з термоголовкою або підключити змішувач.
3. Оздоблення: окрема зона виділена під роботу з гіпсокартоном та декоративною штукатуркою. Школярі вчаться працювати з трафаретами «під цеглу» чи «рваний камінь».

• Електрозварювальник ручного та автоматичного зварювання

Локація поєднує віртуальну реальність та реальний вогонь. Спочатку підлітки працюють на симуляторі від компанії Fronius. Це обладнання преміумкласу, яке дає можливість на великому моніторі відстежувати якість зварювального шва в режимі реального часу.

 

 

«Симулятор показує всі недоліки: де дитина вела зашвидко, де занадто низько тримала тримач. Коли з’являється азарт і розуміння процесу, ми ведемо їх у реальну майстерню. Там на них уже чекають краги, маски й робочі місця. Саме тут часто розбиваються гендерні стереотипи: коли хлопці трохи вагаються, дівчата першими одягають захист і йдуть варити метал», – додає Оксана Пержинська.

До слова, саме ця локація особливо зацікавила онука директора коледжу. Хлопець навчається у восьмому класі, і батьки орієнтують його зовсім на інший напрям.

«Але після того, як він спробував попрацювати на симуляторі зварювальника, повернувся додому з твердим: «Я буду зварювальником!». Це стало несподіванкою для всієї родини», – ділиться Микола Ладан.

 

Кожен четвер – день професійних відкриттів

 

Профорієнтація в коледжі – постійний живий процес, який має чіткий графік та логістику. Спільно з управлінням освіти Броварів коледж розробив план дій: кожен четвер хаб приймає учнів із шкіл міста та району.

 

 

«Ми почали з пілотних закладів, але зараз географія значно ширша. До нас їдуть із Бобрицької та Шевченківської шкіл, із Трибухівського ліцею. І ми вирішили не обмежуватися лише дев’ятикласниками. Найкраща профорієнтація починається із сьомого-восьмого класу, щоб на момент випуску дитина вже мала сформоване бачення, а не обирала професію за тиждень до подачі документів», – розповідає Оксана Пержинська.

Окрім групових екскурсій, у коледжі впровадили індивідуальні консультації. Часто буває, що дитина приходить з батьками. Тоді з підлітками працює психолог: з’ясовує нахили, що подобається – техніка чи творчість, до чого лежить душа. Після того, як людина трохи «розкрилася», починається занурення в середовище. Це не просто огляд майстерень, а можливість побачити, як працюють студенти коледжу під час практичних занять.

«Найцікавіше починається саме під час індивідуальних візитів. Буває, приходить мама, налаштована переконати сина бути кухарем. А син заходить у хаб, бачить симулятор зварювання і каже: «Ні, я буду тут». Тоді ми починаємо працювати з мамою – пояснюємо, показуємо перспективи, розбиваємо її страхи. Буває, батьки намагаються реалізувати власні нездійснені мрії через дітей. Ми ж показуємо, що професійна освіта – це не альтернатива успіху, а його фундамент», – каже Микола Ладан.

За кожним тренажером у хабі стоїть маленька особиста перемога підлітків. Наприклад, пригадують про дев’ятикласника, який був тут на екскурсії.

«Він сам сформував булочку, спостерігав, як вона печеться в пароконвектоматі. Тоді дістав, скуштував і каже: «А можна я спечу ще одну булочку, щоби показати мамі? Бо вона не повірить, що я таке вмію!». У цей момент ламається внутрішній бар’єр. Дитина розуміє, що результат її праці – реальний і цінний», – ділиться директор.

Інший приклад – зварювальна майстерня. Коли після віртуальних тренувань у хабі дітей ведуть у реальний цех, де стоїть запах металу і спалахують дуги, у багатьох «загоряються очі».

«Минулого четверга ми завели групу до зварювальників. Я помітила цікаву деталь: хлопці спочатку трималися трохи осторонь, а дівчата – навпаки. Одягли маски, краги, узяли тримачі й пішли варити. І вже коли дівчата показали, що це не страшно, а драйвово, тоді і хлопці активізувалися. Це найкращий спосіб розбити гендерні стереотипи – просто дати спробувати», – додає заступниця директора.

 

Більше, ніж просто вибір професії: про місію хабу та співпрацю з роботодавцями

 

Хаб у Броварах – це частина великої екосистеми профорієнтації, де бізнес грає ключову роль. Коледж співпрацює з потужними компаніями, як-от «Fronius Україна», «BAUMIT», «Sniezka», «Geberit», «Mira».

«Наші партнери не просто дають матеріали, вони відчиняють двері своїх підприємств. Коли діти з пілотних шкіл поїхали на екскурсію до «Fronius Україна» й побачили там сучасне виробництво, де працюють наші випускники, це стало найкращим аргументом, чому там варто працювати. Наприклад, начальник технічного відділу цієї компанії – наш колишній учень. Він розповідає підліткам, як майстер вчив його робити перші шви. Це історія успіху, яку можна «відчути»», – каже Микола Ладан.

Головний результат роботи хабу, який хочуть бачити в коледжі – це мотивований вступник чи вступниця. Людина, яка прийде навчатися не тому, що «так сказали батьки» або «не пройшов у 10-й клас», а тому, що вона вже знає аромат власної випічки чи міцність свого першого зварювального шва.

«Ми хочемо довести, що професійна освіта – це перша сходинка професійного зростання. Вищу освіту можна здобути завжди, але найкращий інженер чи технолог виходить із того, хто пройшов шлях робітника і знає технологічний процес ізсередини. Наш меседж дітям простий: у житті треба щось вміти робити руками. Це дає впевненість і свободу», – підсумовує Оксана Пержинська.

---

Марія Булейко (Марковська)