Як створювалися перші добровільні пожежні команди у Польщі, як вони працюють зараз та чим цей досвід може бути корисним українським громадам. Про це йшлося під час серії навчальних візитів до Польщі в рамках проєкту «Вогнеборці. Вдосконалення цивільного захисту України на місцевому рівні», організованих протягом останнього кварталу 2021 року Фондом міжнародної солідарності в рамках «U-LEAD з Європою».

 

Пожежна служба: старі загрози та нові виклики

 

Польські добровільні пожежні команди (далі - ДПК) мають давні традиції: багато з них були засновані понад сто років тому, на початку ХХ століття (перша ДПК була створена ще в 1864 році), і відтоді безперервно продовжують свою діяльність. Як наслідок, у Польщі навіть у найменших селах є місцеві підрозділи Державної пожежної охорони.

Щороку кількість завдань для пожежних служб зростає. Однією з причин цього є глобальні зміни клімату, які більшою чи меншою мірою торкнуться кожної країни.

«Ми повинні визначити загрози і бути до них готовими. Підготовка - це навчання, обладнання, вся організація, на яку спрямовані сили та ресурси. Зміна клімату – загроза, яка торкнеться всього світу, і зумовлюватиме посухи, бурі, дощі, повені. До цього мають бути готовими органи державної влади, місцевого самоврядування, а також служби екстреної допомоги», - говорить голова керівного комітету проєкту, генерал Польської пожежної служби Марек Ковальський.

Пожежна служба (не тільки професійна, але й добровільна) давно перестала бути формуванням, призначеним лише для боротьби з пожежами. Створення системи підрозділів ДПК має враховувати цю тенденцію. Пожежна служба є, або принаймні повинна бути спеціалізованим рятувальним формуванням, призначеним для реагування у разі виникнення ряду загроз, які дуже часто відрізняються одна від одної специфікою та характером. У Польщі пожежі становлять лише 30% роботи підрозділів пожежної служби. Все інше - це діяльність, пов'язана з дорожньо-транспортними пригодами, наданням медичної допомоги, боротьбою з наслідками стихійних лих, таких як шторми або повені, а також технічних катастроф.

 

Польський досвід та перспективи його впровадження для України

 

У Польщі понад 16 тисяч добровільних пожежних команд, понад 4300 з яких є частиною Державної пожежно-рятувальної системи - структури, метою якої є стандартизація рятувальних дій у ситуаціях, коли здоров'я та життя людей, майно, навколишнє середовище опиняються під загрозою. В Україні відповідальність лежить на підрозділах, підпорядкованих Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) та муніципальних пожежних формуваннях, але операційна здатність багатьох місцевих підрозділів під великим питанням та тягне за собою значні витрати.

Волонтерський аспект функціонування структур пожежно-рятувальної системи місцевого рівня у Польщі має ключове значення практично у всіх сферах: як з точки зору організації, фінансування так і ефективності. Основною одиницею місцевого самоврядування в Польщі є ґміна, яка багато в чому є еквівалентом української громади, і саме ґміна відповідає за забезпечення безпеки мешканців на місцевому рівні. У Польщі також мають свої обов’язки в цій сфері повіти (це самоврядні відповідники нових українських районів; як правило, у центрі повіту є один-єдиний підрозділ державної служби і на цьому рівні організована координація сфери безпеки та центр обслуговування номеру 112) та воєводства (відповідник області), де є вже як самоврядування (Сеймик воєводства), так і урядова адміністрація (Воєвода). Дії на рівні воєводства є, як правило, найбільш масштабними, оскільки вони стосуються всього регіону та залучають повіти, ґміни, а також населення.

Зазначені структури місцевого самоврядування також впливають на функціонування рятувальної та пожежної служби у Польщі. Подібна ситуація спостерігається і в Україні. Якщо Державна пожежна служба має свої структури на повітовому рівні (відповідник українського районного самоврядування), то на рівні ґміни зазвичай функціонують добровольчі підрозділи. Як випливає із статутних зобов’язань, ґміна має забезпечувати безпеку мешканців також у сфері порятунку та протипожежної безпеки і виконує цей обов'язок, якраз співфінансуючи підрозділи ДПК у своєму регіоні. Це інвестиція у власну безпеку надзвичайно важлива з точки зору комфорту проживання мешканців. Зазвичай, у разі екстрених ситуацій: пожеж, аварій чи стихійного лиха - місцеві добровольчі підрозділи перші на місці події. Це головним чином пов'язано з географічними умовами: для невеликих та віддалених (іноді на кілька десятків кілометрів) населених пунктів час доїзду підрозділу Державної пожежної служби з міського центру неодмінно більший, ніж у місцевої Добровільної пожежної команди, який може з'явитися на місці протягом кількох хвилин.

«У нас в районі є відділ Державної пожежної служби, але він розташований далеко від нашої громади, а стан доріг унеможливлює швидкий доїзд до пожежі чи іншого випадку. Ось чому нам потрібен рятувальний підрозділ на місці», - розповідає Петро Харковець, голова Локницької громади.

Нерідко, у самій громаді села розташовані далеко одне від одного, тобто команд знадобиться декілька, і бажано, щоб загальний кошт утримання таких підрозділів був підйомним для громади. В цьому якраз і полягає сенс створення мережі добровільних підрозділів в Україні: так, щоб вони могли відносно недорого і ефективно доповнити функціонування системи професійної пожежної служби та рятувальних служб, підпорядкованих ДСНС.

У Польщі Державна пожежна служба налічує близько 30 тисяч професійних пожежників, а добровольчі підрозділи - близько 200 тисяч осіб, які мають кваліфікацію та відповідну підготовку для реагування у екстрених ситуаціях (а ще слід додати до того півмільйона людей, які також є членами ДПК, але не виїжджають на події – пенсіонери, почесні члени, молодь, оркестри та інші). Такого співвідношення варто прагнути і в Україні.

Як в Польщі, так і в Україні система цивільного захисту на місцевому рівні потребує фінансування. Фінансові потреби підрозділів Добровільної пожежної служби є значними.  Здебільшого це стосується обладнання та навичок персоналу. Звісно, ​​до них належать пожежні машини, оснащені різними видами обладнання — не тільки протипожежним, але й медичним, який дозволяє надати домедичну допомогу, а також технічним рятувальним обладнанням або призначеним для усунення наслідків стихійних лих, таких, як шторми або повені.

З розвитком цивілізації зростає рівень складності не лише предметів повсякденного користування, але й рятувального обладнання, призначеного для реагування на надзвичайні ситуації. Отже, ще однією значною (якщо не найважливішою взагалі) витратою на існування пожежних команд є регулярне навчання персоналу та спільні з ДПС відпрацьовування об’єктів, без яких неможливо ефективно експлуатувати рятувальне обладнання або надавати медичну допомогу.

Крім того, Добровільна пожежна команда потребує приміщень для розміщення самої команди і обладнання, а також для проведення профілактичних та інших заходів для підвищенню рівня поінформованості місцевих громад про запобігання небезпекам, пов’язаним із пожежею. Витрати на ДПК також включають страхування та медичні огляди пожежників.

Основою для фінансування підрозділів Добровільної пожежної служби у Польщі є кошти, виділені з бюджету ґміни (громади). Підтримка також може надходити із воєводського або центрального рівня (у Польщі - переважно, Міністерства внутрішніх справ), а також від компаній (особливо, страхових). Зрештою, це може бути власна діяльність, яку здійснюють ДПК, які в Польщі в переважаючій більшості мають юридичний статус громадської організації з правом здійснювати економічну діяльність та розподіляти прибуток з її провадження на  потреби організації.

 

Інвестиція в майбутнє

 

Створення, часто з нуля, системи добровільної пожежної охорони в Україні є справою надзвичайно важливою. Реалізований проект «Вогнеборці. Вдосконалення цивільного захисту України на місцевому рівні» спрямований насамперед на підвищення безпеки на місцевому рівні в Україні – що потягне за собою зменшення як людських, так матеріальних втрат на мільйони гривень щорічно. Основне питання полягає в тому, щоб довести до відома мешканців окремих громад, що залучення до діяльності у цій сфері, фінансування, а також безпосередня участь у якості добровольця мають велике значення. Це не тільки позитивно впливає на підвищення рівня власної безпеки у разі пожежі чи іншої катастрофи, але теж активізує місцеву спільноту – у Польщі мережа ДПК - це справжні культурно-суспільні центри життя сіл та міст.

Згідно з доступними прогнозами, кількість надзвичайних ситуацій буде зростати у найближчі роки - структури будь-якої країни світу не зможуть впоратися з ескалацією таких проблем без участі громадян. Ця участь стосується не лише приватних осіб, а й компаній, які в Польщі, як і в інших країнах, також можуть співфінансувати діяльність ДПК, тим самим інвестуючи у власну безпеку.

"Ми плануємо створити добровольчий підрозділ в одному з сіл, що знаходиться далеко від центру громади, для цього хочемо зацікавити місцеву спільноту, де є багато активних молодих людей, схильних до діяльності в добровольчих структурах", — говорить Петро Харковець, голова Локницької громади, що на Рівненщині.

Здатність забезпечувати безпеку на місцевому рівні підвищує рівень безпеки всієї держави.  Ефективно добровольча система також може сприяти збільшенню спроможності професійних підрозділів, дозволяючи їм виділяти додаткові сили та ресурси на діяльність на регіональному рівні й, у разі необхідності, також в інших регіонах країни або навіть за кордоном. Пожежники з Польщі брали участь у рятувальних операціях, зокрема, у Хорватії, Швеції чи Греції, а також в Україні, і слід очікувати, що з часом подібних випадків буде все більше.

Чинне українське законодавство зумовлює ситуацію, коли органи місцевого самоврядування губляться у правових можливостях, нюансах бухгалтерського обліку та повноваженнях пожежників-добровольців. Тому в рамках меморандуму, підписаного Фондом міжнародної солідарності та ДСНС, була створена спільна комісію для напрацювання змін до законодавства, які впорядкують функціонування ДПК та пожежників-добровольців. До складу комісії входять експерти ДСНС, відповідальні за реформування системи управління кризовими ситуаціями в Україні, представники Міністерства розвитку громад та територій України, а також експерти Фонду міжнародної солідарності. Триває також робота зі стандартизації підходу до документації та управління цивільним захистом на місцевому рівні, оскільки на це чекають органи місцевого самоврядування.

Більше про навчальні візити до Польщі, що відбулися цього року, дізнавайтеся у відео: