Україна-Польща: Prosto (прямо) в Європу - традиції польських пожежних дружин

Україна-Польща: Prosto (прямо) в Європу - традиції польських пожежних дружин

Чому людям важливо зберігати традиції? Чому у маленьких містах Польщі є культ громадських пожежних? Що важливо розуміти нам українцям, почувши про їх довід? Продовжуємо цикл розповідей про життя поляків, проводимо паралелі... 

Сільська гміна Домбрувка (близько 7 тис. населення) (Польща) 100-річчя місцевої пожежної охорони відзначала вкрай оригінально: у всіх громадських місцях, на вулицях і у скверах було розвішано фотографії історії пожежних. Портрети батьків і дідусів, яскраві кадри роботи - все це викликало хвилю зацікавленості мешканців, перехожі зупинялись і розмовляли один з одним про знайомі обличчя на фото.

Особливістю польської системи пожежної охорони є те, що окрім державних підрозділів там поширена практика, навіть традиція багатьох поколінь, - організовувати громадські пожежні дружини. Тобто чоловіки, які за професією є столярами, водіями, адміністраторами і живуть території міста чи гміни, змолоду навчаються основам рятування, гасіння пожежі. Така ініціатива виникла у людей самостійно віддавна: передумовою стало першочергове бажання допомогти швидко згасити пожежу, врятувати будинок чи врожай на полі. Поступово традиція набула організованих форм, а люди містечка Домбрувка з великою повагою почали ставитись до своїх рятівників. Ті в свою чергу залучали молодь. Зараз вже є і молодіжні пожежні загони, і навіть окремо жіночі.

До сьогодні всі активісти-пожежні роблять свою роботу задарма. За викликом телефону, який сповіщає сигнал надзвичайної ситуації, вони лишають свої робочі місця чи домівки і поспішають на допомогу людям. 

Громадська активність і великий культ поваги до таких активістів-рятувальників нині у Польщі серед пожежних дружин набув державного значення. Такі рятувальні загони підтримують, заохочують вступати до їхніх лав і фінансують. Яскравим прикладом існування такого загону став візит до пожежної бригади у м. Домбрувка. 

На щастя, пожежі того дня не було, але, на жаль, не вдалося зустрітися і з рятувальником із загону. Втім, дізнались, що кожен чоловік від 18 до 60 років, який має довідку про свій задовільний стан здоров'я і пройшов тренувальний курс, може потенційно стати пожежником. До розмови долучився відповідальний за пожежну охорону в мерії Домбрувки Марек Кашуба. Він розповів, що на балансі пожежної бригади 2 пожежні машини, повний комплект оснащення та одягу на 40 чоловік (у гміні 250 чол. рятувальників). Наприклад, одне з останніх придбань - пожежне авто за 800 тис. злотих ( 5,2 млн. грн.) Майже все придбано за кошти гміни, але за допомогою європроектів надходили кошти і з ЄС. 

У повітових центрах (на зразок обласних у нас) є державні пожежні служби, але кличуть їх на  допомогу тільки у разі серйозних надзвичайних ситуацій, вони ж і навчають громадських пожежних усім професійним навичкам.

Ми побачили такий гарний приклад співпраці самоврядування з державою на основі громадської ініціативи. На сьогодні це вже культурна традиція, є музеї пожежних дружин в різних місцях країни. 

Із практики  міста Знам'янки знаємо, що добровільних пожежних дружин у нас немає, єдиним зразком допомоги державним службам правоохоронних органів є охоронці громадського порядку зі складу жителів сіл району, громадського формування "Український напрям" (голова Олександр Куцов) та козаків Буго-Гардівської паланки. 

Віримо, що це тільки початок проявів громадської активності...

Створення матеріалу про досвід Польщі стало можливим завдяки Швейцарсько-українському проекту "Підтримка децентралізації в Україні" DESPRO та Фонду міжнародної солідарності «Solidarity Fund PL».

Оксана Войчишина (місто Знам'янка)