Уявіть приміщення, де вода «стоїть» 365 днів на рік, а запах вологості та плісняви настільки в’ївся в стіни, що здається, його не виведе жодна хімія. Саме таким у 2020 році побачила майбутній кулінарний профорієнтаційний хаб DECIDE Наталія Юрчишин, коли очолила Сокальський професійний ліцей, що на Львівщині.

Сьогодні тут готують соус бешамель на сучасному обладнанні, а шеф-кухарі елітних ресторанів дивуються технологічному оснащенню хабу та умовам, в яких навчаються студенти.

«Ми віримо, що професійна освіта має бути престижною. Створення таких хабів – це про нову якість навчання і нові можливості для молоді залишатися вдома, працювати у своїй громаді та розвивати її. Це інвестиція, яка повертається впевненістю підлітків у власному майбутньому, а згодом – сплаченими податками й заповненими робочими місцями», – наголошує Валентина Полторак, менеджерка проєкту DECIDE.

Як перетворити руїну на простір, де школярі мріють стати кухарями, а бізнес долучається до профорієнтації? Розповідаємо історію профорієнтаційного кулінарного хабу в Сокалі – кейс про те, як стратегічне партнерство громади, області та міжнародних партнерів змінює обличчя професійної освіти.

Як усе почалося

Простір колишнього навчально-практичного центру харчових технологій площею 117 метрів квадратних був у катастрофічному стані.

«Я добре пам’ятаю ту блакитну табличку на вході, за якою ховався важкий, застійний запах плісняви. Вона була всюди: на стінах, на старому посуді, у шафах. Через покрівлю, що роками протікала, вода накопичувалася всередині бетонних плит і фактично цілий рік капала на підлогу – навіть коли надворі було сонце. Другий поверх взагалі нагадував капсулу часу: він не використовувався десятиліттями й застиг у якихось оранжево-червоних тонах радянського минулого», – згадує Наталія Юрчишин, директорка закладу освіти.

Першим кроком ще 2021 року став ремонт приміщення за підтримки Департаменту освіти Львівської ОВА (виділено близько 9,7 млн грн) та співфінансування місцевої влади, яка виділила 300 тисяч гривень. Ще 100 тисяч гривень – кошти спеціального фонду закладу освіти.

Але стіни – це лише база. Щоби простір розвивався, потрібна була ідея, яка вдихне в нього життя. Саме такою ідеєю стала участь в ініціативі «DECIDE: Профтех».

Загалом у Сокальському професійному ліцеї сьогодні навчається понад 450 студентів. Тут здобувають фахи штукатура-лицювальника-плиточника, перукаря-візажиста та перукаря-манікюрника. Проте в закладі переконані: створюючи інноваційні простори, не варто «розсіюватися» на все й одразу. Команда вирішила сфокусувати зусилля саме на кулінарному хабі для демонстрації фахів кухаря і кондитера, аби простір став флагманським.

Важливо, що поява хабу не була випадковою зміною. Це результат втілення Стратегії розвитку Сокальського професійного ліцею, яку розробили спільно з експертами проєкту DECIDE. Для ліцею цей документ став реальною дорожньою картою, яка завжди лежить на столі в директорки.

«Наша стратегія – це не папір для перевірок, який припадає пилом у сейфі. Це план дій, за яким ми звіряємо свій рух. Спочатку ми чітко прописали етапи розвитку, і кулінарний хаб був одним із пріоритетів. Далі в планах – створення простору «Технодрайв» для підготовки фахівців із ремонту автомобілів. Коли ти маєш таку опору у вигляді стратегії, то розумієш, навіщо долаєш кожну трудність і куди прийдеш за кілька років», – пояснює Наталія Юрчишин.

Які виклики й цікаві історії виникали під час ремонту

Коли ремонт хабу підходив до фіналу, а надсучасне обладнання вже готувалося до відправки, виник несподіваний і критичний виклик – електрика. Стара мережа ліцею була розрахована на 45 кВт. Цього ледь вистачало на освітлення та кілька плит.

Експерти Обленерго пояснили: щоб запустити повноцінну лабораторію з пароконвектоматами, індукційними системами та потужними витяжками, потрібно мінімум 90 кВт. Ціна питання – понад 400 тисяч гривень на збільшення потужності. Для закладу освіти це була непосильна сума.

«Ми мали ідеальний ремонт, сучасне обладнання, але не мали можливості його навіть увімкнути. Це важливий урок для всіх громад: будь-яка модернізація починається з інженерних потужностей. На щастя, проєкт DECIDE оперативно відреагував і допоміг із дофінансуванням на ці роботи», – розповідає Наталія Юрчишин.

Курйозна історія сталася під час доставки обладнання світового лідера – фірми Rational. Водій, який віз техніку з Києва, був абсолютно переконаний, що його кінцева точка – елітний ресторан у центрі Львова або п’ятизірковий готель.

«Коли він глянув у маршрутний лист і побачив «Сокаль, ліцей», то перепитав кілька разів. Він був просто шокований. Цитую: «Я везу це в «бурсу?»». Коли ми розвантажили системи Vario і пароконвектомати, він ходив простором із відкритим ротом. Це і є наша головна перемога – зміна сприйняття. Ми щодня доводимо, що професійна освіта може й має бути не менш технологічною за приватний бізнес», – додає директорка.

Нині в хабі працює надсучасна техніка, як-от системи Vario дають можливість одночасно готувати кілька страв: поки в одній чаші томиться м’ясо, в іншій – може варитися компот. Поряд із ними – пароконвектомати, які замінюють десятки кухонних приладів, планетарні міксери та індукційні плити, що миттєво реагують на зміну режиму. Також є овочерізки, тісторозкатувальні та тістомісильні машини, холодильні й морозильні камери.

 

 

«Наші студенти вже не просто кухарі, вони – оператори складних систем. Бренд-шеф мережі «Панорама» Максим Литовченко був вражений, коли завітав до нас. Він сказав прямо: «Випускники Сокаля вже на 50 % готові до роботи в преміум-сегменті. Мені не треба їх перенавчати – вони вже знають логіку роботи світового обладнання». Це те, що ми називаємо перемогою над стереотипами: у нас не просто «вчать готувати», у нас готують професіоналів, які з першого дня на роботі знають, як поводитися із сучасною технікою», – додає Катерина Коваль, заступниця директорки з навчально-виробничої діяльності.

 

 

У кулінарному хабі передбачено також професійну мийну зону з котломийною машиною, систему пом’якшення води та стерилізатори. Цей інвентар та додаткове обладнання гарантують ефективну й безпечну роботу хабу відповідно до санітарних норм. А ще тут провели поточний ремонт та оновили систему опалення дегустаційної зали загальною площею 98 метрів квадратних.

Зрештою, загальний бюджет склав  понад 15 мільйонів 500 тисяч гривень,з яких 4 мільйони 291 тисячу гривень виділив Швейцарсько-українського проєкту DECIDE, 9 мільйонів 700 тисяч гривень – Департамент освіти й науки Львівської обласної державної адміністрації і 300 тисяч гривень – Сокальська ТГ. Згодом, за рахунок коштів спеціального фонду закладу, придбано інвентар, меблі, обладнання на суму понад мільйон гривень.

Смак професії: де дитина відчуває себе дорослою

Власне, першочергова ідея хабу – це профорієнтація. Тож простір працює не лише на студентів ліцею, а й на школярів усієї громади. Це живий майданчик, де 7–9-класники можуть «приміряти» різні професії. Двері відчинені завжди: або школи виявляють бажання відвідати простір, або профтех телефонує школам, пропонуючи ту чи іншу активність.

 

 

«Для дітей це справжнє занурення у професію. Ми не просто показуємо їм гарну кухню – ми даємо їм готувати. Вони одягають професійну форму, мають своє робоче місце, самостійно роблять піцу чи суші. Ви б бачили їхні очі, коли вони власноруч виймають свій перший виріб із пароконвектомата! У цей момент дитина торкається до професії, відчуває себе дорослою і самостійною», – ділиться Мирослава Мигаль, майстриня виробничого навчання.

 

 

Директорка ліцею наголошує, що такий підхід кардинально змінює ставлення батьків та вчителів до професійної освіти. У майбутньому очікують, що профтех стане місцем, куди не «відправляють, бо погано вчився», а куди «прагнуть потрапити, щоб стати успішним».

«Профорієнтація в хабі – це про позитивний досвід. Ми чуємо історії, як діти повертаються додому і із захопленням розповідають батькам, що сьогодні робили. Для громади це колосальний плюс: ми показуємо підліткам, що реалізувати себе можна тут, у Сокалі. Нам важливо, щоб у 9-му класі дитина робила вибір свідомо», – каже Мирослава Мигаль.

 

 

Які цілі ще виконує хаб

Окрім усього, школярі часто долучаються до волонтерських ініціатив, коли студенти та викладачі профтеху готують смаколики для поранених воєнних або на фронт. А роблять вони це стабільно від початку існування хабу.

«Ми готуємо енергетичні набори, сухі борщі, кондитерські вироби. Студенти і школярі розуміють, що їхня діяльність – це реальна практика та водночас допомога нашим військовим. Тобто тут ідеться і про патріотичну складову», – пояснює Наталія Юрчишин.

 

 

Також, оскільки в профтесті роками надають послуги кейтерингу, тепер це роблять значно швидше і якісніше з допомогою сучасної техніки хабу. А отже, заклад освіти почав більше заробляти й стабільно наповнювати власний спецфонд на розвиток закладу освіти.

 

 

Окрім усього, ліцей підписує меморандуми про співпрацю з місцевими та всеукраїнськими бізнесами. Останньою такою співпрацею пишаються особливо.

«Завдяки проєкту DECIDE ми уклали угоду з «Метро Кеш енд Кері» на 100 тисяч гривень до кінця навчального року. Це величезний прорив, адже раніше продукти для практичних занять студенти купували за власні кошти. Це було серйозне фінансове навантаження на батьків. Тепер ситуація змінилася: ми отримуємо інгредієнти відповідно до конкретного запиту на виробниче навчання. І навчання не буде обмежуватися, до прикладу, лише приготуванням хека. На наш запит компанія може надати лосось, форель чи будь-яку іншу рибу або м’ясо. Це ті продукти, які часто є непід’ємними для гаманців батьків. Але це критично важлива практика», – наголошує директорка.

Серед інших – готельно-ресторанною мережею «Панорама» (зокрема «Панорама Львів» та «Панорама Східниця»). Також серед постійних партнерів закладу – готельно-ресторанний комплекс «Шато» в місті Шептицький та ресторан «Центрпойнт».

Про плани та амбіції, що виходять за межі громади

Наталія Юрчишин не приховує: хаб – це лише початок великого шляху. Коли її запитують про особисту мету, вона насамперед говорить про зміну парадигми сприйняття професійної освіти.

«Раніше в профтехи йшли ті, хто погано вчився в школі. Тепер, маємо сподівання, сюди йдуть здобути реальну професію. Випускник ліцею, який не боїться інвестувати в себе, може заробляти набагато більше, ніж випускник ЗВО. Ми завжди кажемо нашим студентам: ми даємо вам базу, не розгубіть її, а примножуйте через самоосвіту. Тільки так ви станете успішними», – переконана Наталія Юрчишин.

Головна амбіція директорки – якісний компонент. Це мрія про студента, який приходить у ліцей не просто за документом про освіту, а за покликом серця.

«Я б хотіла бачити серед наших випускників майбутніх бренд-шефів, які за кілька років повернуться до рідних стін, щоб дати майстер-клас новому поколінню. Хочеться, щоб наші групи були повними та якісними. Зараз у нас 25 студентів у групі, але ми прагнемо набирати по дві-три групи першокурсників одночасно. Це виклик, особливо зараз, коли батьки часто вивозять дітей за кордон, але ми бачимо і зворотну тенденцію: діти повертаються з-за кордону, бо розуміють – «там не медом мазано», а здобути фах можна і вдома», – додає очільниця закладу.

Попереду в ліцею – ще масштабніші плани. Уже на наступний навчальний рік тут готуються до ліцензування фаху молодшого бакалавра за кулінарним напрямом. Також у планах – відкриття сучасного кваліфікаційного центру.

«Ми хочемо якісно перенавчати доросле населення не лише нашої громади, а й усієї області. У нас є відремонтований гуртожиток, тож ми маємо можливість прийняти людей на місяць чи два, поки триває програма. Ми рухаємося до цих мрій покроково, але впевнено. Хаб довів: коли є воля до змін, професійна освіта стає магнітом, що тримає молодь у громаді та дає їй квиток у майбутнє», – підсумовує Наталія Юрчишин.

Марія Булейко (Марковська)