Нові райони в Україні. Як і навіщо?

Автор: Віталій Безгін, народний депутат, голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою
Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, для "Української правди"


 

Адміністративно-територіальна реформа в Україні (децентралізація) асоціюється з об'єднанням сіл і міст у великі ОТГ, позачерговими місцевими виборами, а останні вісім місяців – із боротьбою за "потрапляння" у нові перспективні плани.

Часто під реформою розуміють "передачу повноважень і фінансів (реальної влади) з Києва на місця". І з цим, звісно, не можна не погодитись.

Втім, важливо також розуміти, що блок про місцеве самоврядування – лише одна, безперечно дуже важлива, але далеко не єдина складова структурних трансформацій системи публічного управління в нашій державі, які були запущені шість років тому.

І поки з базовим рівнем (громади) все більш-менш зрозуміло, останні декілька тижнів профільний Комітет Верховної Ради разом з Мінрегіоном, ОДА та експертами активно обговорює майбутнє субрегіонального рівня нашої держави – нову конфігурацію районів (або ж округів, повітів – як кому зручно).

Хочу коротко пояснити, з чим ми маємо справу.

 

Виклики

Варто констатувати, процеси активного об'єднання громад та створення спроможних ОТГ по всій Україні останні 5 років поступово позбавили районні ради та районні державні адміністрації реальних повноважень управління територіями, залишаючи їм гідне (або не дуже) місце в історії сучасної України.

Майже в половині районів нашої держави (а їх, на секундочку, аж 490) об'єднаними громадами покрито більше половини території, що змушує вчергове замислюватись над роллю і значенням райрад та адміністрацій в оновленій системі публічного управління.

Зараз країна живе, де-факто, у двох вимірах: "до" реформи (районні ради та адміністрації ще відіграють певну роль) та "після" реформи (громади перебрали на себе фактично усі функції району).

Так не може продовжуватись вічно, тому на чергові місцеві вибори вже в жовтні цього року Україна має вийти з об'єднаними громадами на 100% територій (повсюдний стан "після" реформи в кожному куточку держави), і саме тут питання субрегіонального рівня постає достатнього гостро.

Ось тому ми продовжуємо активно працювати – новій європейській територіальній основі держави на базовому рівні обов'язково має підставити своє плече сучасний адміністративний поділ на субрегіональному рівні! Тоді реформа запрацює на повну.

 

Підходи

За результатами всеукраїнських обговорень учасники зійшлись на думці, що на даному етапі про місцеве самоврядування на субрегіональному рівні не йдеться.

Тому ми сконцентрували свою увагу на конфігурації майбутнього районування з огляду на потреби якісної організації та ефективної координації діяльності саме державних органів влади на місцях.

На практиці це 3 основні вимоги, яким має відповідати адміністративне утворення субрегіонального рівня, а саме:

  1. Територія району має бути нерозривною та географічно цілісною.
  2. Чисельність постійного населення району має становити не менше ніж 150 тисяч осіб (тут ми можемо говорити про певні винятки для територій з низькою щільністю населення, наприклад, в Кіровоградській або Чернігівській областях).
  3. Зона доступності до районного центру не може бути більшою за 60 кілометрів.

І якщо з першим все доволі очевидно, то з іншими зазвичай виникає найбільше проблем.

Люди часто не розуміють, що після завершення реформи в частині місцевого самоврядування будь-які послуги від влади можна буде отримати на рівні громади і їздити для цього в районний центр (як було майже 30 останніх років і в деяких місцях залишається й досі) вже буде не треба.

Це означає, що "зона доступності" і "чисельність населення"  вимоги перш за все для влади, а не для громадян, як було у ситуації з формуванням громад

Тобто якщо на базовому рівні людині важливо мати змогу дістатись свого органу місцевого самоврядування, то на субрегіональному рівні ключовою вимогою є навпаки можливість територіального органу держави "дістатися людини".

Тому ми маємо розуміти, що правильний, можливо, навіть математичний розрахунок співвідношення державних ресурсів і місцевих потреб має лягати в основу творення ефективного районування України майбутнього.

 

Винятки з правил і підсумок

Наша держава унікальна, тому що на два правила ми знайдемо десять винятків, і без них не обійшлось і в даному випадку.

Зокрема не потребує пояснення послаблення вимоги про 60-кілометрову зону доступності для гірських та інших територій, де інфраструктура майже відсутня, а сполучення між населеними пунктами до районного центру може бути суттєво ускладнено.

Найбільш дискутивними є обговорення територій, де проживає або значно більше або значно менше ніж 150 тисяч постійного населення.

На думку більшості учасників обговорень, там потенційно може бути створений окремий район, однак виключно за умов дотримання всіх інших вимог та розуміння його об'єктивної необхідності з логістичних міркувань.

Колонка відображає винятково позицію її автора. За достовірність інформації відповідає автор колонки. Точка зору редакції порталу «Децентралізація» може не збігатися з точкою зору автора колонки.
07.04.2020 - 12:10 | Переглядів: 4240
Author list 25e85a7e79cb816689511aff6163c48d

Автор: Віталій Безгін

Теги:

район Віталій Безгін

Джерело:

Українська правда

Поділитися новиною:

Коментарі:

Profilepic
Андрій Майхер
07.04.2020 - 13:29
Дурна логіка дистанціонування влади і людей, адже люди і є влада. Це виглядає чи стара дилема районна рада і райдержадміністрація. Конфлікт постійний. Для чого протиставляти ОТГ і новим районам. Якось це все недолуго трохи або ви не вмієте пояснити аргументів мало. Як на мене.
Profilepic
Юрій Ганущак
08.04.2020 - 12:23
Досить суттєве зауваження. Для районів не застосовується поняття "доступності". район не надає послуги мешканцям. На цьому рівні формуються територіальні органи виконавчої влади. Для них застосовується поняття "зона відповідальності". Так от ця зона може бути більшою за 60 км, якщо поза цією відстанню проживає понад 150 тисяч жителів. Найголовніша вимога для формування ТО ЦОВВ та РДА - ефективність. Що означає здійснення повноважень на належному рівні якості при мінімальних видатках. Тому формування районів здійснюється навколо міст чисельністю понад 50 тисяч жителів, де така якість може бути забезпечена. Формування районів навколо міст з меншою кількістю населення може бути лише як виняток і лише за вказаних вище умов. Тобто, якщо поза зоною гарантованої відповідальності проживає понад 150 тисяч жителів. Характер місцевості не повинен братись до уваги - територіальні органи не повинні створюватись для зручності чиновників, якщо немає умов забезпечення належності якості управління.
Profilepic
Yaroslav Lesyuk
08.04.2020 - 16:28
Івано - Франківська три -3- і крапка .Краще менше та краще , бо для чого тоді створювати ОТГ, ???? На прикладі Надвірнянщини, так уже догосподарювалися.....
Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Читайте також:

04 червня 2020

04 червня 2020

Зміни до Виборчого кодексу: Парламент підтримав законопроект у першому читанні

Зміни до Виборчого кодексу: Парламент підтримав...

Верховна Рада ухвалила за основу законопроект №3485 про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення...

03 червня 2020

Законопроєкт 3515 уповноважує Кабмін встановлювати розміри адмінзбору: до чого це призведе і кому це вигідно?

Законопроєкт 3515 уповноважує Кабмін...

Автор: Василь Сегін, координатор відділу впровадження політик напряму з покращення якості надання адміністративних...

03 червня 2020

Як громади можуть обмінюватися електронними документами з органами державної влади

Як громади можуть обмінюватися електронними...

В Україні понад 20 систем е-документообігу — популярних та не дуже, платних та безкоштовних. Така кількість...

03 червня 2020

Місцеві бюджети: дані за січень-квітень 2020 року

Місцеві бюджети: дані за січень-квітень 2020 року

За даними Державної казначейської служби України, протягом січня-квітня 2020 року до місцевих бюджетів України з...