Лохвицька ОТГ: як працює одна з найкращих об'єднаних громад України


Лохвицька ОТГ молода — їй лише трохи більше року, проте навіть за такий короткий проміжок часу тут відбулися значні зміни. Згідно з даними моніторингу Мінрегіону, вона посідає 9-те місце в загальноукраїнському рейтингу ОТГ із чисельністю населення від 10 до 15 тисяч осіб.

 

Реформа децентралізації змусила рахувати кожну копійку

 

Райцентр Лохвиця має багату історію. Це й не дивно, адже наступного року відзначатиме своє 700-ліття. До цієї дати Національний банк України збирається випустити пам’ятну монету номіналом 5 гривень із написом «700 років першої писемної згадки про місто Лохвицю». Поміж старовинних будівель у місті збереглася навіть синагога, побудована в ХІХ — на початку ХХ століття на кошти відомого місцевого підприємця й мецената Евеля Дунаєвського. Нині вона належить до комунальної власності громади. От тільки що з нею робити, в Лохвицькій міській раді достеменно не знають.

— Обійнявши посаду міського голови у 2015 році, я дуже швидко зрозумів, що потрібно об’єднуватися, бо лише за цієї умови можливий якийсь розвиток, — розповідає 47-річний голова Лохвицької ОТГ Віктор Радько. — Так почалися перемовини з 11 сільськими радами нашого району. На жаль, згоду дала тільки одна з них — Васильківська.

— А чому інші не побажали об’єднуватися? — цікавлюся.

— Подивіться в декларації сільських голів — і там знайдете відповідь, — радить Віктор Іванович. — Дуже бажає до нас приєднатися Хейлівщинська сільська рада Чорнухинського району, однак, на жаль, не має з територією нашої громади спільної межі. Згідно з опитуванням, і населення сусідніх сільських рад хотіло б приєднатися до Лохвицької ОТГ, але перешкоджають сільські голови й депутати. Думаю, багато хто зрозумів, що реформу децентралізації потрібно завершувати в адміністративний спосіб. Бо це вже вимога людей.

Після об’єднання Лохвицької міської та Васильківської сільської рад найперше, за словами Віктора Радька, провели аналіз бюджету: як витрат, так і доходів. На його основі ухвалили рішення впроваджувати енергоощадні заходи. Адже тільки на енергоносії громада витрачає 5—6 мільйонів гривень на рік. Енергоощадні ж заходи вже на початковому етапі дають змогу зекономити 3—4 мільйони. Ці кошти можна спрямувати на розвиток громади.

Торік поряд із приміщенням міської ради збудували пробну котельню, витративши в цілому 450 тисяч гривень. Досі його опалювала київська приватна структура — це не влаштовувало керівництво ОТГ, бо послуга влітала в копієчку. У новій котельні компактний котел працює в автоматизованому режимі на біопаливі — пелетах. Їх поставляли з Київщини, нині ж організовують місцеве виробництво.

— Аби обігріти 550 квадратних метрів будівлі міської ради, потрібно десь 120 кілограмів якісних пелетів на добу, — інформує очільник ОТГ. — Із метою економії на вихідні котел виключали. Якщо порівняти з витратами на газове опалення, економія становить приблизно 30 тисяч гривень на місяць. Приємно й те, що вперше в холодну пору року ми працювали в комфортних умовах, бо до цього в кабінетах було холодно.

Отак прийшло розуміння, що цей досвід можна поширити на всі об’єкти соціальної сфери. І нині в ОТГ будують іще 5 таких котелень — у трьох школах та двох дитсадках.

— Реформа децентралізації змусила нас рахувати кожну копійку. От у нашій музичній школі працювали сторожі — приходили ввечері й усю ніч солодко спали. Ми ж вирішили обладнати охоронну систему, встановити сигналізацію (зараз ці роботи на завершальній стадії) — це дає економію для бюджету десь 300 тисяч гривень на рік. До обрання міським головою я 10 років у Лохвиці обіймав посаду директора комунального підприємства, тож добре знаю, що до 2015 року бюджету міської ради вистачало лише на виплату заробітних плат, — пригадав Віктор Радько. — Міська рада не мала змоги нічого ні ремонтувати, ні будувати. У 2015 році нарешті з’явилися хоча б якісь кошти. Проте якщо тоді бюджет становив десь 19—20 мільйонів гривень, то нині маємо близько 110 мільйонів (із них власних надходжень — 65—70 мільйонів). Отож стало набагато цікавіше працювати.

За останні три роки в Лохвиці збудували вісім нових доріг. Нині планують завершити асфальтування окраїн. Бо такий підхід, за якого проводять капітальний ремонт центральних доріг, а люди, котрі живуть на окраїні, 40—50 років його взагалі не бачили, міський голова вважає неправильним. І на сьогодні в райцентрі лишилися тільки дві вулиці, що не мають асфальтного покриття. Загалом в ОТГ розробили програму з будівництва доріг, розраховану на 5 років, і стараються її дотримуватися. Щорічно на підтримання доріг витрачають приблизно 7 мільйонів гривень, однак цього, бідкаються, недостатньо.

 

Чиє бездоріжжя?

 

— Із держбюджету на ремонт автошляхів місцевого значення щорічно виділяють значні суми коштів, а в підсумку маємо бездоріжжя. Скажімо, ми до Полтави їздимо через Пирятин, хоч цей шлях на 30 кілометрів довший. Найкоротша дорога через Миргород, але ж до нього доїхати просто неможливо — там узагалі «екстрим». При цьому ми не маємо права ось такі вбиті дороги ремонтувати, — бідкається Віктор Радько. Я вважаю: на території ОТГ має бути один власник як доріг, так і іншої соціальної інфраструктури. І якби нам передали автошляхи місцевого значення, підкріпивши фінансуванням на їхній ремонт, за моїми підрахунками, через 5—6 років у нас скрізь було б нове асфальтне покриття.

Далі знайомимося з місцевим КП «Лохвиця-сервіс». Його директор Сергій Турчин говорить, що, коли обійняв цю посаду в 2016 році, підприємство мало всього 9 одиниць техніки, причому два транспортні засоби зовсім не працювали. І от тільки за рік автопарк поповнився на сміттєвоз, асенізаційну машину, екскаватор, причіп до трактора, незамінний для служби благоустрою автомобіль «Геркулес» на триколісному шасі — загалом придбали техніку на 6,5 мільйона гривень. Та найцікавіше те, що в Лохвицькій ОТГ впровадили індивідуальні контейнери для сміття, які встановлюють у приватних домоволодіннях (тепер за цим досвідом до Лохвиці приїжджають представники інших об’єднаних громад). Контейнери роздають власникам садиб безкоштовно і стверджують, що досі не було жодного випадку їх пошкодження чи крадіжки.

— Я побачив це в Німеччині, де в кожному дворі приватного сектору стоять чотири такі контейнери. Так живе вся Європа. Тож навіщо винаходити велосипед, якщо його вже винайшли? Ми закупили 2 тисячі контейнерів, і тільки 300 з них люди ще не розібрали. Але, думаю, дійде й до того, коли всі без винятку укладатимуть договори на вивезення непотребу, — прогнозує Віктор Іванович. — Іншого шляху просто немає. Плата за цю послугу становить 8,25 гривні на місяць на одного мешканця. Головне те, що послуга є самоокупною. Індивідуальними контейнерами користуються й жителі сіл, що входять до ОТГ, бо, на моє тверде переконання, на периферії люди мають одержувати такі ж послуги, як і в місті. У перспективі у дворах стоятимуть по два контейнери — це даватиме змогу вдома сортувати сміття.                                               

Багато коштів, за словами голови ОТГ, вкладають і в систему водопостачання та водовідведення, внаслідок чого всі відчули поліпшення її якості. Зокрема, дуже великі витрати пов’язані з ремонтом водогонів. Цього року завершують підключення багатоквартирних будинків до централізованої каналізації, якої мешканці не мали 40—50 років (нечистоти з вигрібної ями вивозили автомобілем-асенізатором).

 

«Ми були просто вражені тим, що можемо придбати найнеобхідніше»

 

А тепер наш шлях пролягає до села Криниці, що входить до Лохвицької ОТГ. Воно розташоване за шість кілометрів від Лохвиці. Колись тут було потужне садове господарство.

— Потім сталося так, що контрольний пакет акцій викупив неефективний власник, який тримає в заручниках усе село, оскільки не хоче передавати будівлі Будинку культури, школи, інші об’єкти інфраструктури на баланс ОТГ, — окреслює проблему міський голова. — У підсумку всі ці приміщення стоять закритими.

— Лишити село, де проживає 400 осіб, без ФАПу ми просто не могли. Єдине ж приміщення, яке мали в Криниці, — це чотирикімнатна квартира у двоповерховому будинку. От і вирішили переобладнати її на фельд­шерсько-акушерський пункт — повністю за бюджетні кошти міської ради. Вартість ремонту сягнула 400 тисяч гривень, — повідомив Віктор Радько.

Немає лиха без добра. Завідувачка ФАПу Наталія Рубашенко говорить, що на новому місці навіть краще. Адже фельд­шерсько-акушерський пункт тепер у центрі села, а це зручніше як для його відвідувачів, так і для самої Наталії Вікторівни, яка не лише приймає пацієнтів у своєму кабінеті, а й ходить на виклики. У відповідь на запитання, чи має у своєму розпорядженні

якийсь транспорт, завідувачка ФАПу сміється: «У селі транспорт один — велосипед».

В об’єднаній громаді думають про майбутнє, а тому активно розвивають сферу освіти. За словами Віктора Івановича, коли створили ОТГ, з’явилася можливість оперативно розв’язувати проблеми навчальних закладів. Аби продемонструвати досягнення, журналістам влаштовують екскурсію до опорного навчального закладу — Лохвицької гімназії №1, що входить до 15 кращих шкіл Полтавщини. Її директорка Наталія Лисенко зазначає, що будівлі гімназії 30 років і за весь цей час у ній нічого не ремонтували. За останній рік зміни відчули як учителі, так і учні: зроблено скатний дах, замінено всі вікна та двері, відремонтовано актову залу.

— Ми були просто вражені тим, що маємо кошти на поточні витрати й можемо придбати найнеобхідніше, — зізнається Наталія Іванівна. — Бо досі роками жили (не побоюся цього сказати) на батьківські та вчительські гроші. Зараз узагалі відмовилися від внесків батьків. Минулоріч і ремонт класних кімнат робили винятково за кошт міської ради. Та найбільшим подарунком для нас стала оця актова зала, на її ремонт витратили 200 тисяч гривень і ще 130 тисяч — на закупівлю стільців. Тепер колективу гімназії (а це понад 700 учнів та 70 учителів) є де збиратися. Нині ведеться ремонт приміщення бібліотеки — оскільки там протікав дах, її тимчасово перемістили до спортзалу, проте оте «тимчасово» розтягнулося на цілих 15 років. Далі — у дворі гімназії зроблено футбольний майданчик зі штучним покриттям. Поряд із ним невдовзі з’явиться й універсальний спортивний майданчик. Розробляється проект капітального ремонту їдальні. Найближчим часом розпочнемо й ремонт усіх 9 туалетів. А найголовніше — у нас буде власна котельня, на неї вже також виготовляють проектну документацію. Коротко кажучи, тепер ми постійно відчуваємо підтримку, і нам навіть не віриться, що плани, які не виконувалися десятиріччями, тепер активно втілюються в життя.

Очільник ОТГ вважає, що всім закладам потрібно надати більше повноважень, аби їхнє керівництво брало на себе відповідальність за все, що тут відбувається. Тому в міськраді розглядають питання про те, щоб гімназія мала свою бухгалтерію і її директор керувала бюджетом. Віктор Радько мріє й про те, щоб ось такі спортивні майданчики, як у гімназії № 1, були в усіх школах об’єднаної громади. Уже наступного тижня один із них почнуть будувати в Лохвицькій загальноосвітній школі № 3, нині там косять траву.

Лохвиця — велосипедна столиця України. Тож цілком логічно, що в загальноосвітній школі № 2 з’явилася крита велостоянка. Усе завдяки тому, що минулого року взяли участь у проекті «Велосипедом до школи» й виграли. Директор школи Олеся Солохіна пригадує, що раніше велосипеди стояли на шкільному подвір’ї під усіма деревами.

— Протяжність нашого мікрорайону — 5—6 кілометрів. Тому багато учнів добираються до школи велосипедом, а дехто з  учителів — скутером, — пояснює вона. — На веломайданчику поміщається близько 50 велосипедів, хоч він і розрахований на меншу кількість. Дітям це дуже зручно. Біля школи будується й автопарковка, вона нам теж украй потрібна.

Олеся Юріївна, як і її колега, наголошує, що зі створенням ОТГ у навчальному закладі відчули суттєві зміни: повністю обладнали кабінет практичного психолога, закупили холодильник і морозильну камеру для їдальні, а також придбали бойлер, телевізор, зробили ремонти класних кімнат та закупили меблі для першокласників, зараз узялися за капітальний ремонт котельні, яка працюватиме на пелетах (на нього виділено 1 мільйон 200 тисяч гривень із місцевого бюджету).

 

Що буде із двома школами Лохвицького земства

 

Їдемо до села Васильки, що за 7 кілометрів від Лохвиці. За словами голови ОТГ, до об’єднання територія Васильківської сільської ради не мала ніякого розвитку. У населених пунктах не було навіть вуличного освітлення, школа підлягала закриттю. Тепер тут стало жити веселіше. Минулого року в інфраструктуру села Васильки вкладено десь 4 мільйони гривень. Тільки на вуличне освітлення в сільській місцевості витратили близько мільйона гривень. Попри це частково неосвітленими досі лишаються вулиці у двох селах.

Заради збереження у Васильках школи, де нині навчаються всього 30 учнів, її зробили філією Лохвицької гімназії №1. «Я противник закриття шкіл — не можна 6—7-річну дитину везти автобусом за кілька кілометрів до навчального закладу іншого населеного пункту, — аргументує Віктор Радько. — Початкова школа має бути в кожному селі».

Аби ефективніше використовувати приміщення школи, розраховане на 192 учні, частину його відвели під дитсадок, який нині відвідують 20 дітей, а ще планують перемістити сюди старостат. «За рахунок інфраструктурної субвенції, а також, не приховую, депутатських коштів нам удалося замінити в цій будівлі площею 1 тис. 500 квадратних метрів усі вікна та двері, а ще — реанімувати спорт­зал, що 15 років узагалі не опалювався. Тепер на черзі ремонт їдальні, даху, теплових мереж. Завдяки соціальній угоді з компанією «РАЙЗ» придбали два комп’ютери, а також ноутбук і телевізор», — перераховує Віктор Іванович. Завідувачка Васильківської філії Надія Цапко додає, що, попри всі труднощі, така школа має право на існування.

На території ОТГ розташовані і дві столітні школи Лохвицького земства, які спроектував у стилі українського модерну архітектор Опанас Сластіон. Одній із них, що в селі Гаївщина, знайшли застосування — там, за словами голови ОТГ, буде дитсадок. Уже замовили проектно-кошторисну документацію в Майстерні архітектора Івана Бикова, вона обійдеться громаді в 400 тисяч гривень.

— А яка доля іншої школи Опанаса Сластіона? — допитуюся.

— Річ у тiм, що вона розташована в селі Христанівка, де проживає всього 100 жителів. Вкласти в її реконструкцію 4—5 мільйонів при тому, що в нас шкільні туалети в жахливому стані й не скрізь є вуличне освітлення, було б просто нерозумно. Я часто говорю, що нині наша об’єднана громада переживає віконно-дверний період. Така проза життя — спочатку маємо розв’язати нагальні проб­леми, — окреслює пріоритети Лохвицький міський голова. — До того ж поки що не визначилися, що там має бути.

Утiм дехто, схоже, вже давно визначився. Зовсім випадково ми здибалися з місцевою активісткою Оксаною Олійник. Разом із чоловіком та двома дітьми Оксана переїхала до малого села Христанівка зі столиці, відкрила там магазин, а також гостьовий будиночок для тих, хто мріє відпочити від міської суєти. Це саме вона дала Христанівці влучну назву Піднебесна — через те, що село розташоване на узвишші. Хтось скаржиться на те, що в глибинці немає роботи. У Оксани ж настільки широке коло інтересів, що вона змушена навіть визначатися з пріоритетами: викладає англійську мову у Васильківській школі-філії, до того ж у Лохвиці навчає англійській групу дорослих, працює як психотерапевт через відеозв’язок, є менторкою проекту «Школа 3.0. Об’єднані громади», що впроваджується Центром інноваційної освіти «Про. Світ»… Аби скрізь встигнути, переміщається на власному автомобілі.

— Ми хочемо створити у Христанівці цікавий інтерактивний музей історії села, використавши для цього приміщення столітньої школи Сластіона, — ділиться невгамовна Оксана Олійник. — Уже зібрали понад тисячу фотографій із сімейних архівів христанівців. Міська рада не готова допомагати фінансово, але ми підписали меморандум про співпрацю, згідно з яким можемо використовувати будівлю, про яку йдеться, під музей. Нині в сластіонівській школі працює команда небайдужих людей: сьогодні вони білять стелю, доводять усе до ладу. Нам пощастило, що там є одна кімната, яка замикається на ключ, — із неї можна й почати.

Область:

Полтавська область

Громади:

Лохвицька міська об’єднана територіальна громада

Джерело:

Україна молода

Поділитися новиною:

Коментарі:

Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Читайте також:

27 травня 2020

Основа адмінтерустрою базового рівня: Уряд затвердив перспективні плани усіх областей

Основа адмінтерустрою базового рівня: Уряд...

Перспективні плани формування територій громад Запорізької, Львівської та Одеської областей затвердив Кабінет...

26 травня 2020

Чому не потрібні районні ради? Відповіді для уповноважених

Чому не потрібні районні ради? Відповіді для...

Автор: Юрій Ганущак, директор Інституту розвитку територій, для ZN.UA Найближчим часом уряд і профільний комітет...

26 травня 2020

Експерти надали пропозиції до законопроєкту №2679 щодо оптимізації роботи ЦНАП

Експерти надали пропозиції до законопроєкту...

Експерти Програми "U-LEAD з Європою" напрацювали пропозиції до законопроєкту №2679 щодо оптимізації роботи ЦНАП, який...

25 травня 2020

Щодо законопроекту 2679 (про мережу ЦНАП)

Щодо законопроекту 2679 (про мережу ЦНАП)

Автор: Віктор Тимощук, головний експерт напряму з покращення надання адмінпослуг для населення Програми «U-LEAD з...

25 травня 2020

Стратегії виходу з карантину для ЦНАП. Рекомендації експертів за результатами публічного обговорення

Стратегії виходу з карантину для ЦНАП....

Ситуація березня-травня 2020 року, коли Україна, як і цілий світ, потерпала від пандемії вірусу COVID-19, вплинула...