Джерело DESPRO, - розмова з експертом про воду у селах

Джерело DESPRO, - розмова з експертом про воду у селах

 

Спеціаліст з питань публічних послуг Швейцарсько-українського Проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO Андрій Кавун про особливості програми «Вода в село», а також про те, чому громада обов’язково повинна зібрати частину грошей на власний водогін

 

Автор: Дмитро Синяк 

 

Можна сказати, що децентралізація у нашій державі почалася з води. Адже так історично склалося, що найвідомішою програмою Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO є програма «Вода в село». Чому швейцарські платники податків зацікавлені у тому, щоб українські селяни мали воду? Питання, напевно, риторичне. Адже за 40 останніх років материнська структура DESPRO - Швейцарський центр ресурсів та консультацій з питань розвитку (Skat Consulting Ltd) втілив безліч гуманітарних проектів. Зокрема – у сфері водопостачання в понад 100 країнах світу. Це благодійність на рівні держави.

 

Фахівець з роси й води

 

- Потреба у воді – одна з базових потреб людини, – розповідає спеціаліст з питань публічних послуг Швейцарсько-українського проекту DESPRO «Підтримка децентралізації в Україні» Андрій Кавун. – Хіба можна говорити про ефективний розвиток людства, якщо певна його частина взагалі позбавлена якісної питної води? І хоча багатьом здається, що ця проблема стосується тільки африканських пустель та азіатських гір, статистичні дані стверджують зворотне. Згідно з ними, лише 22% сільського населення України має доступ до централізованого водопостачання. У Цілях Розвитку Тисячоліття, до яких Україна приєдналась у 2004 році, було зафіксовано амбітну ціль – збільшити цей показник до 30% у 2015. Але, на жаль, навіть цього рівня досягти поки що не вдалося. Що тоді вже говорити про Цілі Сталого Розвитку - до 2030 року встановили мету всеохоплюючого доступу населення до якісного питного водопостачання.

 

 

Робота DESPRO в Україні, що триває вже понад 10 років, поділяється на 4 фази. Під час І-ї фази у 2007-2010 роках проект допомагав будувати водогони у селах Вінницької області, а також у селах АР Крим. У ІІ фазі проекту (2010-2013 рр.) додалася Сумська область, у ІІІ (2013-2017 рр.) – Івано-Франківська, Полтавська та Дніпропетровська області, а у IV-й (2017-2020 рр.) – Луганська. Всі області обиралися на основі конкурсу, і згодом вже в у них – також на конкурсній основі – визначалися найпроблемніші громади.

- У зв’язку із діяльністю людини та кліматичними змінами у цілому світі знижується загальний рівень води, – веде далі Андрій Кавун. – Перший водоносний горизонт дуже часто забруднено неналежним поводженням із стічними водами або ж від сільського господарства. А буває так, що вода просто зникає поволі, і її бракує навіть у криницях. Причому це часто стається у селах, що ще років десять тому не відчували такої проблеми.
Якщо представники  тих сіл подавали заявки на обласні конкурси, перемагали у них та успішно виконували поставлені завдання, то невдовзі отримували фінансування від DESPRO на будівництво у себе водогону. Щоправда, коштом DESPRO оплачувалася тільки частина робіт (до 60% у фазі І, до 50% у фазі ІІ, до 40% у фазі ІІІ), решту мали сплатити місцеві бюджети та самі мешканці. За 11 років роботи в Україні DESPRO виконав 137 проектів із сільського водопостачання, а крім цього ще 5 проектів із забезпечення водою малих міст і стільки ж – із забезпечення об’єднаних територіальних громад. Під час останньої, IV фази проекту, DESPRO співпрацює винятково з ОТГ.

Саме з цього починає Андрій Кавун свою розповідь. Ми спілкуємося у офісі Швейцарсько-українського проекту на Майдані Незалежності – своєрідному мозковому центрі, де розроблялися більшість «водних» проектів, що згодом реалізовували у різних регіонах України.

 

Скільки коштує вода? Чиста, питна, без домішок

 

Чому DESPRO у 2017 році підписав угоди про співпрацю лише з десятьма об’єднаними громадами?

- Тут є кілька причин. Насамперед, ми хочемо йти в ногу із реформою децентралізації влади. Наше рішення щодо ОТГ – це ще один стимул громадам об’єднуватися. З іншого боку, об’єднанні громади мають незрівнянно більше можливостей як фінансових, так і управлінських. Але варто зазначити, що й виклики перед об’єднаними громадами та очікування від діяльності об’єднаних громад є значно вищими, ніж від необ’єднаних. Крім того, DESPRO постійно вдосконалює підхід до реалізації проектів. Якщо у І та ІІ фазах виконавцями проектів та отримувачами коштів від DESPRO переважно були неприбуткові організації  – ті ж обслуговуючі кооперативи, то з часу ІІІ фази DESPRO співпрацює виключно з місцевими радами. І цілком передбачувано, що відповідаючи вимогам часу, у ІV фазі DESPRO співпрацює з об’єднаними громадами. Постійне зростання ролі органів місцевого самоврядування можна відслідкувати, порівнявши обсяги бюджетного фінансування. Якщо під час І фази обсяг бюджетного фінансування (переважно із сільських, районних та обласних бюджетів) проектів з водопостачання сягав 17% від загальної вартості, то у ІІ фазі – вже 24%. У ІІІ фазі частка бюджетного фінансування зросла до 32%, а у нинішній, IV, становить щонайменше 50%. Таке зростання свідчить про те, що громади – насамперед об’єднані – стали спроможними відповідати на виклики, що стоять перед ними. Крім того, у 10 ОТГ, які ми обрали, мешкає понад 80 тис. жителів. Тобто наша допомога є доволі ефективною. Найбільша об’єднана громада, з якою ми співпрацюємо, об’єднала весь район, включивши понад 30 населених пунктів. А найменша складається з п’яти населених пунктів, у яких живуть 3 тис. мешканців.

 

 

Скільки зазвичай коштує будівництво водогону в селі чи у місті?

- Насамперед усе залежить від того, як спроектовано водогін, також важливо, на яке водоспоживання він орієнтується – на реальне, чи на те, що закладене у державних будівельних нормах. У містах вартість побудови водогону є  вищою через необхідність врахування вже існуючої, розгалуженої інженерної інфраструктури, та, як мінімум, треба збивати і потім відновлювати асфальт. Є також і ще один момент. Якщо вода подається напряму, зі свердловини, і відповідає усім стандартам, вона не потребує додаткової очистки. А якщо надходить через бетонний резервуар, башту Рожновського тощо, то треба або хлорувати її, або очищувати якимось іншим способом. Це суттєво впливає на ціну. Загалом, на жаль, вартість будівництва мереж водопостачання постійно зростає. Якщо середня вартість будівництва 1 км водних мереж у сільській місцевості в І фазі проекту складала 76 тис. грн, то у ІІ – 83 тис. грн, а вже в ІІІ фазі (2014-2017) фактична вартість будівництва одного кілометра склала 156 тис. грн. В середньому, у кожному селі, селищі чи місті треба побудувати від 6 до 10 км водних мереж. Отже, у будь-якому разі отримаємо цифру, не меншу від 1 млн грн.

 

 

Зазвичай для того, щоб добути воду, достатньо пробити свердловину на подвір’ї. Чим краще є створення водогону для усього села?

-Так, будівництво приватних свердловин є досить поширеним, але це не є найдешевшим способом. Якщо врахувати витрати на буріння свердловини, встановлення насосу та обслуговування, то ми побачимо, що будівництво мережі централізованого водопостачання є значно дешевшим. А якщо взяти до уваги екологічні аспекти та якість води, то будівництво мережі централізованого водопостачання на базі артезіанської свердловини, як джерела, залишається найкращим варіантом, що оптимально поєднує фінансові, соціальні та технічні складові. Крім того, трапляються випадки, коли буріння свердловини в межах населеного пункту не приводить до позитивного результату: сухий пояс чи значна глибина водоносного горизонту. Але на відстані в декілька кілометрів від населеного пункту будівництво свердловини дасть необхідний результат – особливо, якщо свердловина вже наявна. В таких випадках будівництво підвідних та вуличних мереж водопостачання є ледве не єдиним способом вирішення проблеми.

 

 

Наскільки зменшуються витрати, якщо громади вже мають власний інженерний проект з будівництва водогону?

- Очевидно, що наявність вже готового проекту свідчить про те, що громада не вперше підходить до вирішення питання забезпечення водою, а вже проведено низку зустрічей, обговорень, визначено певні технічні рішення. Зазвичай, громади, що перемогли у наших конкурсах, справді мали проекти майбутніх водогонів, бо наявність проекту була однією з вимог подачі конкурсних пропозицій. Іноді трапляється, що проекти на будівництво сільських систем водопостачання не є оптимальними, що їх розробляли не надто ощадно. Часто – не беручи до уваги обмеженість фінансових ресурсів та особливості сільської місцевості. Розуміючи, що ми вимушені діяти в таких умовах та зважаючи на вже існуючий досвід й вартість будівництва аналогічних сільських мереж водопостачання, ми, спільно  з громадами, переглянули всі проекти з метою їх здешевлення. Нерідко до зменшення вартості робіт призводить перегляд норми споживання води. Будівельні норми вказують на норму споживання  на рівні 100-285 л/добу на особу (проектанти, для розрахунків, часто використовують 285 л/добу). Фактично, практика свідчить, що споживання води з мереж у сільській місцевості складає менше 100 л/добу. Під час розрахунку реального водоспоживання треба взяти до уваги рівень благоустрою домогосподарств і наявність інших джерел води – часто для господарських потреб люди продовжують використовувати воду з колодязів. На перший погляд здається, ну і що тут такого, але встановивши фактичну норму водоспоживання та виконавши гідравлічний перерахунок, ми отримаємо труби меншого діаметру, наприклад 75мм проти 110мм, що дасть економію лише на матеріалах, більш ніж удвічі. Також значну економію можна отримати, змінивши спосіб регулювання тиску з башти Рожновського на «частотник» (частотний перетворювач), використання якого дозволяє забезпечити більший тиск в системі. Відповідно, менші діаметри труб – менша вартість. Іноді результатом такої оптимізації є зменшення проектної вартості мало не утричі. Насамперед, уточнюючи показники споживання води, застосовують найоптимальніші та найсучасніші технологічні рішення, а місцева влада знаходить дешевших підрядників. Саме через такі «місцеві особливості», під час реалізації проектів фази ІІІ, ми прив’язали наші задекларовані витрати не до загальної вартості робіт, а до протяжності мереж, встановивши певний ліміт, що ми можемо виділити на 1 км у сільській місцевості.

Тобто якщо вартість 1 км труб та кранів становить 150 тис. грн, то DESPRO може заплатити…

- 60 тис. грн – 40% від проектної вартості. Такі кошти на 1 км мереж отримували проекти третьої фази (2014-2017 рр.) Решту громада має знайти сама, підключивши бюджети різних рівнів та залучивши кошти населення. За такого підходу ми не вимагаємо економії, а лише стимулюємо до неї. Ми наче кажемо: «Хочете будувати дорогі водні мережі – будь ласка, це ваше право. Але ми готові виділити вам тільки 60 тис грн на 1 км водних мереж».

 

Каталізатор розвитку

 

Наскільки важко збирати кошти з населення у  елах, де кожна гривня має подвійну вартість через відсутність робочих місць?

- Участь населення у реалізації проекту була і залишається однією з обов’язкових умов будівництва водогону за участі DESPRO. І хоча кошти населення поступово заміщуються бюджетними коштами, внески населення відіграють значну роль в успішності реалізації проектів. І не важливо чи вони спрямовуються на будівництво мереж чи на облаштування індивідуальних підключень. Забезпечення сіл водою, об’єднання людей для досягнення спільно визначеної мети для нас є також інструментом, за допомогою якого громада має кардинально змінитися. Ми називаємо це «соціальною мобілізацією». У процесі будівництва водогону жителі села, селища чи міста розуміють, що вони самі є ковалями власного щастя, і що їм цілком по силах втілювати подібні проекти. Люди мають чітко зрозуміти, що водогін їм конче потрібен, що вони беруть участь у прийнятті рішень та готові активно долучатися до процесу. І тоді про спротив на кшталт: «Чого ви тут все перекопали – не пройти, не проїхати!» не може бути й мови.

Скільки в середньому має сплатити одне домогосподарство, щоб провести воду за допомогою DESPRO?

- Тут, мабуть, треба сказати, що частина вкладених коштів людям опосередковано повертається, адже після появи у селі водогону вартість нерухомості у ньому зростає. Важко назвати якусь фіксовану суму. Адже неможливо знайти два абсолютно однакові проекти. Відповідно, частка коштів населення у кожному проекті різниться. Якщо у ІІ фазі проекту вона становила  47%, то у ІІІ фазі – 31%. У проектах 2015-2017 років кожне домогосподарство, зацікавлене у будівництві водогону, повинно було сплачувати близько 2-5 тис. грн плюс ще 1,5-3 тис. грн за підключення мереж. Підключення – це встановлення вузла обліку – лічильника – у спеціально облаштованому колодязі при вході в домогосподарство (на межі балансової належності). Для багатьох сімей це доволі великі гроші, погоджуюся. Але це плата не тільки за воду. Це є свого роду інвестиція у власний розвиток та власне майбутнє. І ми допомагаємо реалізувати ці наміри.

Як саме допомагаєте? Розкажіть про це докладніше

- Насамперед, необхідно, щоб село, селище чи місто, а з недавнього часу й ОТГ створили робочу групу за участі населення, представників місцевої влади, працівників організації, котра обслуговує водні мережі тощо. Ця робоча група має на меті сформувати спільне розуміння щодо існуючої проблеми, координацію спільних дій. Зазвичай, робоча група здійснює заходи щодо проведення обговорень, формування плану заходів, проведення опитування, координує дії всіх учасників процесу, бере участь у виборі виконавця робіт. Також їй треба з’ясувати, що робити із тими домогосподарствами, які не мають коштів і не можуть сплатити визначений фінансовий внесок від населення.  Коли люди є залученими до вирішення та обговорення усіх важливих питань, пов’язаних із виконанням проекту, спільно з місцевою владою шукають шляхи залучення фінансових ресурсів з районного, обласного, державного бюджетів та коштів донорів та вкладають свої власні кошти у зрозумілу та необхідну для всіх справу, вони непомітно для себе стають справжньою громадою.

У чому це проявляється?

- Вони вже є не спостерігачами, а активними учасниками життя свого села, селища чи містечка. Люди разом з місцевою владою стежать за роботою підрядників, контролюючи усі проміжні результати. Згодом вони починають вникати в усі особливості проекту і з часом ставляться до свердловин та водонапірних башт як до власного майна. Врешті-решт, вони розуміють, що після реалізації «водного проекту» отримали інструмент для вирішення будь-яких своїх проблем. Бо так само, як спільними зусиллями міської влади, населення, донорів та місцевого бізнесу збудували водогін, вони можуть, наприклад, відновити мережу вуличного освітлення, відремонтувати клуб, залатати дорогу. Люди починають усвідомлювати, що все залежить не стільки від грошей, скільки від їхньої активності. DESPRO тут виступає у якості каталізатора, драйвера.

Ви сказали, що вартість нерухомості після будівництва водогону завжди зростає. А чи впливає поява водних мереж на зацікавленість з боку інвесторів? Чи траплялися випадки, коли водогін у селі сприяв розвитку бізнесу?

- Найяскравішим прикладом є село Снітків на Вінниччині.  Колись воно дуже потерпало від відсутності робочих місць, нестачі води, і людей у ньому з кожним роком меншало. Але все змінилось, визначивши стратегією розвитку села – створення ягідно-фруктового кластеру, залучившись підтримкою інвестора та перейшовши до активних дій, громаді вдалося перейти у фазу стабільного розвитку. І будівництво мережі централізованого водопостачання було визначено першочерговим  заходом, який  вплине в перспективі на досягнення  стратегічної мети підвищення якості життя громади шляхом  створення  комфортного та безпечного середовища для проживання. За допомоги DESPRO сільська рада здійснила будівництво мережі водопостачання у селі Снітків. У результаті реалізації проекту водопостачання у громаді було збудовано близько 12 км мереж, що забезпечило 100% населення села, а також школу, дитячий садок, лікарську амбулаторію. Втім, покращене водопостачання призвело не тільки до осучаснення селянського побуту. 51 родина запровадила вирощування ягідних культур смородини та малини на власних присадибних ділянках за рахунок можливості крапельного зрошення культур з використанням води із мережі водопостачання. Зараз у селі хати не пустують, тут тепер плюсова демографія. У селі відновлюється інфраструктура, з’являються нові можливості для мешканців. Власне, ми б хотіли, щоб саме так відбувалося в усіх інших містах і селах, де ми збудували чи відновили водогони. І хоча у 2020 році DESPRO як проект технічної допомоги припиняє свою роботу в Україні, інструменти, створені проектом в регіонах, сподіваємося, залишаться…

Але тільки у шести областях, де працює DESPRO.

- Зовсім, ні. Ми маємо свідчення того, що досвід DESPRO неодноразово переймали інші громади, забезпечуючи свої села питною водою навіть без участі донора. До речі, з процесом та особливостями створення децентралізованої системи водопостачання у сільській місцевості можна ознайомитись з посібника  «Сільське питне водопостачання: від ідеї – до реалізації». Цей посібник є у вільному доступі на сайті DESPRO (despro.org.ua) та на ресурсі Водавсело (vodavselo.info). Можна сказати, що завдяки систематизації та поширенню напрацьованого досвіду, вільного доступу до інформації, а основне – результативності діяльності,  модель DESPRO, чи певні її елементи, зазнала поширення за межі цільових регіонів DESPRO. Що стосується цільових областей, то, для прикладу, Івано-Франківська обласна рада в обласному конкурсі проектів, виділила окреме місце проектам водопостачання. І вже протягом трьох обласних конкурсів відбирає проекти  водопостачання, взявши за основу такі критерії DESPRO як фіксований розмір фінансування на один кілометр мереж водопостачання, обов’язковий обсяг співвфінансування з боку громади,  досягнення певного рівня охоплення послугою. Цей конкурс проводився вже тричі. Вже без нашої участі. Також, Дніпропетровська обласна рада в рамках обласного конкурсу проектів виділила проекти водопостачання в сільській місцевості та малих містах в окрему категорію та надає значну фінансову підтримку громадам-переможцям.

 

Водогін не розкіш, розкіш – засоби для його утримання

 

Побудувати водогін та каналізацію – це одне, а утримувати та обслуговувати їх – цілком інше. Чи дають раду села з цим другим завданням? І чи навчає DESPRO цього громади?

- Так, ми приділяємо особливу увагу механізму утримання та обслуговування і можемо сказати, що організація та встановлення послуги є не менш важливим ніж будівництво мереж водопостачання. Бо без ремонту та вчасного обслуговування мережі псуються, і село опиняється у тій ж точці, що і до побудови водогону. Нас як партнера із розвитку така ситуація не влаштовує. Реалізуючи протягом 2007-2017 років проекти сільського водопостачання, одним із завдань DESPRO було по завершенню проекту допомогти громаді визначитися з оператором послуги водопостачання та розрахувати тариф на послугу. І насправді, при правильній організації послуги, варіантів не так вже й багато: це приватні надавачі послуг, комунальні підприємства чи обслуговуючі кооперативи. Беручи до уваги, що невеликі сільські системи водопостачання нецікаві бізнесу, залишається варіант обслуговуючого кооперативу чи комунального підприємства. І якщо створення обслуговуючого кооперативу для надання послуг водопостачання є прийнятним для маленького села, то для громади, в якій послугу водопостачання потребують декілька сіл, доцільно створити комунальне підприємство.

Отже, тепер ви відповідаєте і за розвиток комунальних підприємств у громадах-партнерах?

- Так, ми розвиваємо цей напрямок і у фазі IV працюємо з об’єднаними громадами в яких надавачами послуги водопостачання є комунальні підприємства. DESPRO ставить за мету створення повноцінної самоокупної системи водопостачання. Зокрема – маючи достатньо коштів на поточні ремонти та розвиток.

З чого починається ця співпраця?

- Співпраця з об’єднаними громадами складається з трьох основних елементів. По-перше, це забезпечення належного планування у питаннях організації та покращення існуючої послуги. По-друге, поліпшення системи управління послугою водопостачання через співпрацю з комунальним підприємством. І третій компонент – розвиток й модернізація інженерної інфраструктури водопостачання. На практиці це виглядає так, що спільно з громадою ми розробляємо програми водопостачання та водовідведення, створюючи план заходів на 4 роки. Паралельно працюючи з комунальним підприємством, проводимо технічний аудит усіх водних мереж, а також фінансовий і організаційний аудит діяльності КП. За результатами проведених аудитів формуємо план покращення комунального підприємства. І лише потім  приступаємо до будівництва мереж водопостачання чи до інших інфраструктурних вкладень в систему водопостачання. Перш ніж будувати водогін, ми маємо визначити пріоритети, виключити втрати води, налагодити облік та фінансову складову тощо.

 

Як вкрасти найдорожче

 

У Томашпільській об’єднаній громаді Вінницької області мешканці останніх поверхів багатоквартирних будинків часто потерпають від нестачі води влітку, коли власники приватних садиб активно поливають городи. Як можна вирішити таку проблему?

- Знайти вирішення проблеми на відстані досить важко, але можна припустити, що є дві причини: технічна та облікова. Можливо, обсяг води, що дає свердловина, не відповідає потребі. Можна також припустити, що розрахунки мережі виявилися неправильними і не враховано додаткові потреби води  у літній період, чи необхідно встановлення станції підкачування, щоб забезпечити тиск на верхніх поверхах. З іншого боку, дуже часто нестача води напряму пов’язана із тим, що люди використовують воду з мережі для поливу. Особливо мешканці домогосподарств, що не облаштовані лічильниками. Іноді деякі мешканці приховують реальне споживання, роблячи несанкціоновані врізки та маніпулюючи з показниками  лічильника за допомогою магнітів чи якихось інших пристроїв. Саме тому ми звертаємо на облікові моменти особливу увагу, відразу ж ставимо вимогу – лічильник має стояти перед домогосподарством, при вході у двір, щоб працівник обслуговуючого підприємства міг у будь-який момент перевірити його. Також винесення лічильника за межі домогосподарства знижує ризик несанкціонованих підключень. Бо ми часто стикаємося з тим, що виявлення цих зловживань забирає багато часу та сил комунального підприємства, контролерів не пускають зняти показники лічильника чи впускають у будинок, але не впускають на город, бо там є незаконні врізки. Через такі зловживання чи приховування реального споживання комунальне підприємство, щоб покрити затрати, має встановлювати вищий тариф, і виходить, що через нечесність одних страждають інші.

Часто люди отримують воду без лічильників – їм просто нараховується певна норма на особу…

- Так. Часто така норма встановлюється на рівні норми соціальної – 130 літрів на особу на добу, або приблизно 4 куб. м на місяць. За таких умов люди не зацікавлені в економії, використовуючи воду на полив городів, миття автомобілів тощо. Через це найчастіше води і бракує. Отже, одним із завдань є поступове збільшення кількості домогосподарств з лічильниками, довівши їх врешті-решт до 100%.

А якщо людина не хоче цього робити?

Згідно із законом про комерційний облік, всі домогосподарства повинні бути обладнані лічильниками. Отже, наші вимоги є не тільки справедливими, але й законними.  Можна заохочувати населення до встановлення лічильників, використовуючи економічні важелі/ Іншими словами, треба зробити так, щоб споживання води за лічильником було дешевшим ніж без нього. Наприклад, підвищити норму споживання для домогосподарств, необлаштованих лічильниками води.

У Веселівській ОТГ Запорізької області голова громади ініціював встановлення водних лічильників на багатоквартирні будинки, щоб вирахувати квартири, у яких є самовільні врізи. А зараз громада працює над створенням комп’ютерної системи, у якій дані з лічильників подаватимуться на спеціальний пульт. Чи DESPRO створює подібні системи?

- Ми ініціюємо встановлення не тільки  будинкових, але й вуличних лічильників, щоб бачити, чи немає у тому чи іншому районі втрат води, так зване зонування мереж. Також працюємо над впровадженням віддаленого управління роботою джерел водопостачання з автоматичною передачею інформації на пульт керування

 

Громада

 

Яких проблем можна уникнути, коли система водопостачання працює правильно?

- У громаді, де є така система, ані населення, ані орган місцевого самоврядування не відчувають жодних проблем з водою. Якісна питна вода є 24 години 7 днів на тиждень. При цьому місцева влада не вишукує кошти на ліквідацію проривів та капітальні ремонти мереж. Правильно налаштована система водопостачання повністю утримує сама себе. Вона має кошти також і на власний розвиток. За таких умов новим абонентам у комунальному підприємстві радіють, бо вони приносять додатковий прибуток, сплачуючи за воду.

Але у селах платити за воду часом дуже складно через відсутність банківських відділень.

- Це справді так. Часто найближче відділення банку є лише у райцентрі. У таких випадках ми плануємо спільно з  комунальними підприємствами створювати так звані електронні особисті кабінети. Зараз мало не всі мешканці мають банківські кратки, і багато сільських населених пунктів мають доступ до мережі Інтернет.

Наскільки вартість «куба» різниться по Україні?

- Це залежить від багатьох факторів: протяжності мереж, глибини залягання водоносних горизонтів, кількості абонентів, щільності розміщення точок підключення. І також важливо порівнювати однакове. Тобто, як правило, у сільській місцевості плата справляється за водопостачання і тільки. У той час як в містах надається ще і послуга централізованого водовідведення, і тариф може включати й цю складову. Найнижчим тарифом, з яким ми стикалися протягом останього часу, був тариф 5 грн за 1 куб.м, а найвищим – 30 грн/куб.м. Щоправда, ціна на воду дуже часто стає політичним питанням, і місцева влада не дає можливості встановити економічно обґрунтований тариф. Це призводить до того, що надавач послуги недоотримує кошти в систему та не має можливості забезпечити якісне утримання інфраструктурних об’єктів, вчасно виконати заміну зношених мереж, впровадити енергоефективні заходи тощо. Отже, ми не надто схвалюємо такий підхід. Ми вважаємо, що вартість послуги має покривати всі затрати та давати можливості для розвитку. Важливо дотримуватися рівності між ціною та якістю послуги. Будь-яке порушення рівноваги призводить чи до погіршення якості через недостатність коштів в системі, чи до відсутності бажання оплачувати неякісну послугу.  Крім того, справедлива ціна спонукає до відповідального зберігання та економії ресурсу. А для тих категорій населення, які не в змозі сплачувати за послуги повну вартість, знову ж таки має працювати механізм субсидій.

Фото надані проектом DESPRO

Теги:

DESPRO стаття вода

Джерело:

Поділитися новиною:

Читайте також:
6a829f408f42aca21a1310ba6a1f6c89

11 грудня 2018

Місцеві бюджети 2019 – експерти прокоментували...

7 грудня Президент України підписав Закон України «Про державний бюджет України на 2019 рік» (№2629-VIII від...

E2e5765b0e5bca08114264c04a647350

11 грудня 2018

«Кому подобається, коли за нього приймають...

142 міста обласного та 238 міст районного значення передбачені у перспективних планах формування територій громад...

Beff8557b0ccf48a7463ddfeed118e99

05 грудня 2018

Наступні роки реформи мають стати ривком...

Україна п’ятий рік поспіль реалізує реформу децентралізації, і наступні роки перетворень мають дати новий поштовх...