Громади активно налагоджують міжмуніципальні партнерства за кордоном та всередині країни, пишуть та виграють міжнародні проєкти. Донедавна така діяльність органів місцевого самоврядування ніяк законодавчо не регулювалась. Нещодавно, однак, Парламент проголосував, а Президент підписав закон №3668 «Про міжнародне територіальне співробітництво України». Про те, що зміниться для громад, Сities4Cities | United4Ukraine дізнавалися у народного депутата України Олександра Аліксійчука, члена Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Інтерв’ю провела Марта Супрун, експертка Cities4Cities | United4Ukraine, в рамках онлайн-курсу «Проєктний менеджмент у громаді», що відбувся за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID "Зміцнення громадської довіри (UCBI)".

---

Нещодавно в вашому Комітеті створено робочу групу з питань координації та сприяння міжнародному територіальному співробітництву і Ви є головою цієї групи. Розкажіть, будь ласка, чим плануєте займатися?

Ми – досить активний комітет (ред – Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування), і часто їздимо в різні регіони. Сьогодні я, до прикладу, у вас у Львові - маю можливість комунікувати з представниками громад. Наступного тижня у нас подібна зустріч відбудеться в Івано-Франківську. Основне, що ми отримуємо від цих зустрічей - запити та зворотний зв'язок  від представників регіонів та громад про те, що потрібно змінити в чинному законодавстві, щоб ці інструменти були дієвими. Так, зокрема, виникла ідея законопроєкту «Про міжнародне територіальне співробітництво України», адже багато ініціатив з міжнародного партнерства залишаються на рівні намірів та меморандумів, особливо в гуманітарній сфері і є системними. Тому виникла потреба створити законодавчу базу, яка б дозволила ефективно реалізувати міжнародне співробітництво на місцевому рівні.

Розкажіть детальніше про закон «Про міжнародне територіальне співробітництво України»?

Закон № 3668-IX структуризує міжнародне співробітництво відповідно до європейських практик, як це відображено до прикладу в програмі Interreg Europe, до якої Україна долучилася цього року. Ми розподілили співробітництво на три категорії: міжтериторіальне, транскордонне і транснаціональне.

Раніше у нас було здебільшого законодавчо визначено лише транскордонне співробітництво. Тобто громади, які межували з країнами Європейського Союзу, налагоджували співпрацю з муніципалітетами цих країн. Волинська, Львівська, Закарпатська області активно розвивають цей напрямок і зараз. Лідером цього процесу є Львівщина, зокрема місто Львів.

Закон «Про міжнародне територіальне співробітництво» дозволяє будь-якій територіальній громаді з будь-якого регіону України створювати співробітництво з будь-яким муніципалітетом Євросоюзу або іншого цивілізованого світу і створює для цього юридичну рамку.

Чи правильно я розумію, що це наші зусилля з євроінтеграції, щоб українське законодавство було узгодженим з європейським?

Абсолютно. Ми чітко визначили суб'єктів і учасників такого співробітництва, а саме: місцеві органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські районні та обласні ради, їх об'єднання, а також начальники військових адміністрацій населених пунктів, якщо повноваження органів місцевого самоврядування були передані військовим адміністраціям.

Учасниками ж міжтериторіального співробітництва можуть бути також юридичні та фізичні особи, асоціації органів місцевого самоврядування, інші громадські об'єднання, які хочуть долучатися до стимулювання, пошуку партнерів та організації співробітництва.

Сьогодні ми багато говоримо про організаційну структуру проєктного управління в громадах. Чи означає це, що громада може бути презентована громадською організацією в програмах Interreg Europe та інших?

Трохи не так. Громадська організація може бути драйвером цього процесу. Громада або співробітництво громад з муніципалітетом іноземної країни можуть залучити громадську організацію для написання проєктів, підготовки, фінансового супроводу та координації реалізації проєктів. Громадська організація може брати участь, але учасниками мають бути суб'єкти, які можуть утворити таке об'єднання, відповідають за подачу документів, фінансовий контроль та реалізацію самого проєкту.

Розкажіть більше про координацію та контроль міжтериторіального співробітництва з боку держави?

Центральний орган виконавчої влади, конкретно Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, координує, але не контролює цей процес. Протягом 30 днів з моменту подачі громадою документів про створення партнерства — статуту та проєкту угоди, Центральний орган виконавчої влади здійснює його перевірку на відповідність Конституції України, цьому Закону, міжнародним договорам України. Якщо є зауваження, вони мають бути чітко прописані. Після виправлення цих зауважень громада  автоматично отримує підтвердження, що дана угода є зареєстрованою. Тобто, не може бути ситуація, що після виправлення зауважень, з'являються якісь інші зауваження. Щодо цього висловлювали стурбованість багато представників громад і це зараз чітко прописано в законі.

Я бачу, що детальніший порядок реєстрації угод міжнародного територіального співробітництва визначається Кабінетом Міністрів України. Бо поки що з самого закону не зрозуміло на якому етапі треба узгоджувати договори: на етапі, коли громади просто зустрілися і сказали, що добре, будемо партнерами, чи на етапі, коли міська рада розглянула це питання і прийняла рішення. Як на практиці це все має відбуватися?

Міжвідомча координаційна комісія вже зараз  розробила алгоритм, який ляже в основу відповідної Постанови. Наприклад, ви, як представник муніципалітету або громади, чи громадська організація, яка співпрацює з громадою, знаходите партнера, готуєте проєкт угоди й направляєте його на розгляд Центрального органу виконавчої влади. Якщо угода не порушує законів України і відповідає міжнародним зобов'язанням, вона отримує згоду. Після цього місцева рада погоджує підписання угоди.

Далі розробляється статут об'єднання, угода та визначається штаб-квартира в Україні. Це юридична особа, яка має свій рахунок, який може наповнюватися як за рахунок української громади, так і за рахунок муніципалітету-партнера із за кордону і за рахунок програм підтримки Європейського Союзу, США чи Канади.

Чи я правильно Вас зрозуміла, що в процесі реєстрації угоди створюється  юридична особа? Які переваги створення такої юридичної особи?

Так, юридична особа може створюватися, якщо мова йде про спільне з іноземним муніципалітетом управління певним проєктом. Юридична особа матиме свою штаб-квартиру в Україні і це дозволить ефективніше залучати кошти різних фондів під проєкти. Водночас це не означає, що створення юридичної особи є обов'язковим для подачі на грантові конкурси.

Що станеться, якщо не зареєструвати угоду в Центральному органі виконавчої влади?

Якщо угода не буде зареєстрована в Центральному органі виконавчої влади, ви просто опинитеся поза межами юридичної площини. І не зможете скористатися з нових можливостей, які пропонує цей закон.

Також, громади можуть безперешкодно брати участь в європейських програмах, як, наприклад Interreg Europe, і отримувати кошти з проєкту безпосередньо на рахунок муніципалітету. Але для отримання державної підтримки, яка передбачається законом вже після війни, така реєстрація буде потрібна.

Деякі асоціації висловлюють занепокоєння, що держава хоче таким чином контролювати співробітництво територіальних громад. Чи це так?

Це не так. Держава лише координує і підтримує. Ми передбачили, що після перемоги буде створено окрему стрічку в бюджеті для фінансування міжнародного міжтериторіального співробітництва. Держава перевіряє угоди на відповідність законам України, підтримує і веде реєстр. Тобто, громади та регіони вільні у пошуках та підтримках партнерств.

Також, фінансування проєктів буде синхронізоване з Державною стратегією регіонального розвитку. Тобто, фінансування від держави отримуватимуть лише ті проєкти міжнародного співробітництва, які  відповідатимуть стратегії держави.

Сподіваюся, новий міністр регіонального розвитку разом з командою розробить підзаконні акти.

Що робити з угодами, які вже існують?

Всі угоди, підписані до моменту вступу в дію закону і до розробки підзаконних актів, є дійсними. Вони просто будуть внесені до реєстру як чинні угоди про співробітництво.

Чи будуть якісь типові договори, які можна використовувати, щоб уникнути бюрократії?

Так, буде розроблено примірний зразок угоди, на який можна буде опиратися. Хтось використовуватиме базову угоду, хтось буде її доповнювати на вимогу партнера або на своє бачення. У підзаконних актах буде розроблена типова угода про міжнародне міжтериторіальне співробітництво.

В рамках цього закону планується створити міжвідомчу координаційну комісію. Що це таке і як вона буде працювати?

Міжвідомча координаційна комісія розглядатиме заявки на міжнародне співробітництво, які претендують на державну підтримку. Вона складається з представників профільного міністерства та представників Верховної Ради з трьох комітетів – Комітету міжнародної політики, Комітету євроінтеграції і Комітету організації державної влади регіонального розвитку місцевого самоврядування.

Ми сьогодні бачимо, що великою проблемою в громадах є мала кількість проєктних менеджерів. І це створює перешкоди для ефективного міжнародного співробітництва. Як можна подолати цей виклик?

Тут важливо, щоб громади всередині країни співпрацювали. Часто проблема в знанні мов. Я закликаю громади наймати проєктних менеджерів, які володіють мовами. Це дає змогу ефективніше комунікувати з міжнародними партнерами. Але не всі громади можуть знайти таких людей, особливо невеликі громади. Тому громади можуть об'єднатися. Не потрібно в кожній громаді з населенням 4, 5, 9 тисяч створювати проєктний офіс, але можна об'єднатися і створити такий офіс на декілька громад.

На 40-45 тисяч населення можна знайти 2-3 менеджерів, які будуть володіти мовами та вміти писати проєкти. Вони можуть залучати громадські організації для допомоги. В Україні кількість таких організацій збільшується, і вони готові ділитися досвідом та допомагати іншим у координації з міжнародними партнерами.

Також важливо, щоб громади могли налагодити комунікацію зі своїми сусідами. Європейські фонди готові підтримувати проєкти, які мають соціальний ефект і охоплюють кілька громад. Це можуть бути проєкти з покращення якості питної води, екології, створення туристичних маршрутів.

Зараз активно створюються на регіональному рівні РОМСи, агенції розвитку. І от є така спокуса подумати, може не треба проєктного офісу у громаді?

Регіональні агенції повинні працювати. На мою думку, вони мали би стати хорошою парасолькою в частині координації, супроводу, консультації громад. Щодо балансу, то обирайте самі: або стаєте в загальну чергу, або берете мотику і йдете добувати те, що тобі потрібно самостійно, або зі своїми побратимами, товаришами, сусідами.

---

Курс “Проєктний менеджмент у громаді” реалізовується в рамках програми “Академія проєктного менеджменту та міжнародної співпраці”, яку організовує ініціатива Cities4Cities | United4Ukraine за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID “Зміцнення громадської довіри (UCBI)”.

Це інтерв’ю підготовлене в рамках першого модулю курсу. Другий стартує 9 вересня, тож ви ще можете надолужити навчання, переглянувши записи та пройшовши тестування на платформі Cities4Cities ACADEMY.

Cities4Cities | United4Ukraine – партнерські ініціативи, які об’єднали зусилля у вересні 2022.  United4Ukraine започаткували SALAR International та місто Львів за підтримки Шведської агенції з міжнародного співробітництва та розвитку (Sida). Сities4Cities було засновано містом Зіндельфінґен (Німеччина) під патронатом Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи.