Програма USAID DOBRE сприяє співробітництву не тільки між самоврядуваннями України, а й польсько-українській співпраці. У межах такої діяльності представники громад відвідують польські ґміни під час навчальних візитів.

---

19 громад першої групи із Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Херсонської, Чернігівської, Чернівецької, Івано-Франківської областей вивчали досвід міст та ґмін Малопольського воєводства, в тому числі щодо енергетичного самозабезпечення та міжмуніципального й міжнародного співробітництва. Захід був організований та впроваджувався спільно з Фондом розвитку місцевої демократії імені Єжи Регульського (FRDL, Польща) у межах Програми USAID DOBRE.

 

Як невеликим громадам досягнути енергетичного самозабезпечення

 

Ґміна Охотниця Дольна належить до невеликих сільських громад Малопольського воєводства й розташована в його південній частині. Сама вона стала своєрідним експериментальним полігоном для випробування різних енергетичних рішень.

На чолі кластеру зеленої енергетики став орган місцевого самоврядування, а науковий супровід забезпечила гірничо-металургійна академія AGH – одна з найкращих у Польщі. Колектив фахівців, що складається із експертів, радників та спеціалістів різних галузей, об’єднаних у Smart Energy Lab («Розумну енергетичну лабораторію»), співпрацює з ІТ-компанією, 13 місцевими підприємцями та 1026 проз’юмерами (від амер. рrosumers – виробляти та споживати) – мешканців, котрі виробляють і споживають електроенергію, отриману із сонячних батарей на їхніх оселях.

 

 

Енергетичний кластер Охотниці Дольни, як розповів війт ґміни Тадеуш Крульчик (Tadeusz Krulczyk), складається із таких елементів:

• фотоелектрична ферма, що належить ОМС, потужністю 222 кВт;
• фотоелектричні установки на будівлях, які теж належать ОМС (150 кВт);
• 726 проз’юмерських установок потужністю 2 кВт і 300 – потужністю 3 кВт;
• гідроелектростанція на 0,5 МВт;
• 4 накопичувачі енергії з літійіонною технологією.

Ґміна також вже отримала дозвіл на будівництво біогазової установки.

Яка корисна роль такого кластера в громаді? Насамперед, за твердженням війта, це зменшення витрат на електричну і теплову енергії. По-друге, кластер балансує виробництво та споживання енергії на своїй території за допомогою сучасних ІТ-інструментів, тим самим забезпечуючи енергетичну незалежність всієї ґміни.

До прикладу, українська енергосистема побудована таким чином, що вона базується на чотирьох атомних електростанціях (одна з яких зараз на окупованій території), звідки електроенергія розподіляється по всій країні. Є ризик, що припинення роботи АЕС може вимкнути всю систему і спричинити загальнодержавний блекаут.

Енергетичний кластер дозволяє ґміні виробляти енергію на своїй території і таким чином забезпечувати себе світлом і теплом. Тому енергосистему Польщі вразити ворогу було би набагато складніше, ніж українську, адже вона має близько 700 гібридних джерел енергії, які й складають основу енергетичної безпеки держави. Саме з цієї причини, на думку війта, альтернативна енергетика в Україні сьогодні повинна займати важливе місце поряд із атомними електростанціями.

«І все ж ми ніколи не можемо покладатися на те, що одне джерело енергії дасть нам повну енергетичну безпеку, – говорить Тадеуш Крульчик. – Саме тому наш кластер включає декілька їх різновидів».

 

 

Фотоелектричні установки дуже популярні як альтернативні джерела електроенергії, адже вони порівняно дешеві і їх можна змонтувати на будь-якій будівлі. Але такі батареї добре накопичують енергію лише тоді, коли світить сонце, тому їхню роботу не можна назвати стабільною, особливо з листопада до лютого. Саме тому потрібне постійно діюче джерело, яке буде стабілізувати енергосистему локального рівня. В Охотниці Дольні це – невелика гідроелектростанція на місцевій річці, а в проєкті – спорудження ще двох. Війт вважає, що якщо Україна спростить своє законодавство щодо видачі дозволів на будівництво таких споруд, то громади значно більше почнуть використовувати можливості локальних гідроелектростанцій для забезпечення своїх енергетичних потреб.

 

 

У ґміні є також декілька енергосховищ. Одне з них, збудоване у 2022 році, лише на 20% використовується для зберігання енергії, оскільки його основне завдання – симетризація напруги. Друге енергосховище використовується для стабілізації напруги.

«Енергосховища необхідні, якщо наявні фотоелектричні інсталяції дають великі надлишки енергії, – розповідає війт Охотніци Дольни. – Нинішні технології дозволяють зробити такі накопичувачі за доступними цінами».

Місцеві очисні споруди мають власне енергосховище . Тут працює фотоелектрична ферма, надлишок енергії з якої зберігається в накопичувачі потужністю 50 кВт, чого достатньо для зберігання енергії близько 134 кВт/год. Ця електроенергія використовується очисними спорудами в нічний час, коли сонячні батареї не працюють. Вартість такого енергосховища на момент будівництва становила 170 тисяч євро, 90% з яких покрив Польський фонд стратегічних інвестицій.

 

 

Невдовзі енергетичний кластер у ґміні Охотниця Дольна поповниться ще й біогазовою установкою на очисних спорудах. Адже біогаз – це єдиний вид палива, спалювання якого призводить до видалення парникових газів. Тобто, не лише знижує емісію CO₂, а й взагалі забирає її. У планах керівництва ґміни і встановлення когенератора з використанням природного газу в одній із місцевих шкіл, який буде одночасно виробляти електроенергію та тепло.

Слід зауважити, що біоенергетичні кластери є важливими ініціативами в Європейському Союзі, спрямованими на співпрацю між підприємствами, дослідницькими установами, органами влади та громадськістю для спільного розвитку біоенергетичного сектору. Розвиток біоенергетики в країнах ЄС спрямований на зменшення залежності від імпортованих джерел енергії, зниження викидів парникових газів та створення стійкого енергетичного сектору. Дослідження українських науковців свідчать, що в нашій країні досить перспективним є створення кластерів, орієнтованих на виробництво біогазу з відходів в межах територіальних громад. Це дозволить отримати низку потенційних ефектів:

• підвищити енергетичну незалежність галузі,
• знизити витрати промисловості на енергоносії,
• поліпшити екологічний стан навколишнього середовища,
• знизити обсяг викидів парникових газів,
• забезпечити сільськогосподарських виробників органічними добривами,
• мінімізувати витрати на теплопостачання,
• створити додаткові робочі місця,
• вирішити проблеми з утилізацією побутових відходів.

 

 

Проте головний елемент енергетичного кластеру в Охотниці Дольні, який зробить його цілісним і самостійним, – це автоматичне розумне управління енергією, над яким зараз працює ІТ-компанія  на базі платформи Smart Energy. Ця система управлятиме кожною мікромережею в усьому кластері без участі власника приміщення та запобігатиме порушенню роботи енергомережі через будь-які локальні несправності. Очікується, що завдяки такому розумному управлінню вдасться:

• аналізувати та оптимізувати виробництво та споживання енергії;
• моніторити споживання та виробництво;
• управляти локальними джерелами енергії та енергосховищами;
• робити точні прогнози споживання і виробництва;
• впливати на поведінку споживачів для оптимізації енергоспоживання;
• використовувати алгоритми машинного навчання;
• підтримувати управління енергетичними спільнотами.

Для того, щоби створити у громаді енергетичний кластер, Тадеуш Крульчик радить насамперед розробити його цілісну стратегію. І для цього провести повну інвентаризацію наявних ресурсів та можливостей. Адже кожна громада відрізняється своїм потенціалом, розмірами, місцем розташування, наявністю енергоємних об’єктів тощо.

Загальний аналіз потенціалу також повинен включати наявні виробництва та їхні можливості щодо вироблення та споживання енергії.

Будь-які енергетичні проєкти, які плануються в громаді, повинні бути максимально ефективними. Навіть найпростіші адміністративні зміни здатні заощадити 10-20% енергії.

Потрібно розробити різні варіанти джерел продукування енергії, які сукупно становитимуть одну стійку локальну енергосистему.

Не варто економити на фахівцях. Наприклад, сонячні батареї, встановлені навіть із невеликою похибкою в куті нахилу чи повороту до сонця, можуть суттєво недоотримати запланованої енергії.

Слід дотримуватися балансу, який включає не тільки розумне споживання електроенергії, а й більш-менш рівноцінне продукування.

Розроблені проєкти повинні бути окупними. Адже інвестиції прийдуть у кластери згодом, і тільки тоді можна буде думати про розширення.

 

 

«Кейс енергетичного кластеру надзвичайно актуальний для нас, оскільки наша громада постійно потерпає від відключень електроенергії, адже знаходиться всього за 25 кілометрів до Харкова, – розповіла начальниця відділу міжнародних відносин та проєктно-інвестиційної діяльності Мереф'янської міської ради Катерина Кобець. – Тому ми вже також розпочали розробку енергетичного кластеру, яка передбачає два етапи. Перший – це впровадження заходів із енергоефективності в усіх бюджетних закладах, а другий – це розвиток відновлюваних джерел енергії. Тому досвід Охотніци Дольни був дуже корисним і цікавим, особливо щодо енергосховищ».

 

Міжмуніципальне співробітництво допомагає швидше досягнути успіху та розвитку

 

Дослідження міжмуніципального співробітництва, яке провела в Україні Програма USAID DOBRE, показало, що 65% опитаних громад зізналися в недостатньому рівні знань у сфері такої співпраці, а ще 17% недооцінюють можливості цього інструмента. Саме тому варто розповісти про досвід польської ґміни Затор, яка інвестувала в свій розвиток влучну ідею та тісне співробітництво із сусідами.

 

 

Ґміна Затор вирізняється своїм цікавим розташуванням між Краківською та Сілезькою агломераціями та кордонами із Словаччиною та Чехією. На території є дві річки – Скава й Вісла – та 1300 ставків, захищених програмою ЄС Natura 2000. Природне багатство та різноманіття є для ґміни значною перевагою і одночасно великим викликом, адже потрібно об’єднувати й економічний розвиток, і захист довкілля.

На території Затору діє державне підприємство, яке займається екстенсивним виробництвом коропа. Тут вирощують близько 50 тонн сертифікованого екологічно чистого коропа, збагаченого омегою 3 та 6. Та починав Затор із того, що на території ґміни не було ні малого, ні середнього бізнесу. Мешканці їздили на роботу в сусідні громади і поверталися додому лише на ночівлю.

 

 

Ще до вступу в ЄС у Заторі вирішили знайти свою ідею та втілити її у вигляді проєкту. А його стратегічними цілями повинні були стати:

• створення нових робочих місць;
• збільшення бюджетних надходжень;
• усунення економічної та соціальної нерівності в регіоні;
• підвищення якості життя мешканців і виведення його на рівень більш розвинених регіонів ЄС.

Проєкт «Долина коропа» (Dolina Karpia), який спершу був зосереджений на розвитку рибопереробки, народився в 2003 році в результаті практичної роботи на навчальному курсі в Кракові 15 учасників. Вони приїхали із Затора і двох сусідніх ґмін – Пшечішов і Спитковіце – в межах Програми розвитку сільських територій. Спільний проєкт трьох муніципалітетів був високо оцінений на тренінгу, оскільки його метою було створення умов для розвитку туризму та рекреації у трьох ґмінах, що межують одна з одною.

 

 

Розробники проєкту «Долина коропа» визначили його початкові цілі:

• промоція проєкту «Долина коропа» для розвитку туризму та рекреації з акцентом на розвиток рибальства;
• створення бренду для місцевого рибного продукту – коропа, який мав би стати візитною карткою регіону;
• посилення співпраці між ґмінами задля сприяння розвитку окремих муніципалітетів, що беруть участь в проєкті, на економічному, культурному, туристичному та освітньому рівнях;
• залучення потенційних інвесторів для розвитку туристичної інфраструктури.

Амбітний проєкт міг би, як і багато інших, бути покладеним у шухляду та забутим через брак фінансів чи інших ресурсів. Але муніципалітети трьох ґмін вирішили ризикнути.

Протягом цілого року в медіа у всій Польщі, а також в іноземних часописах з’являлися публікації про новий проєкт, у яких розповідалося про його переваги. За цей час ґмінами були розроблені туристичні та велосипедні маршрути, а також перелік інвестиційно привабливих ділянок для розважальних та відпочинкових локацій.

Найскладнішим було переконати місцевих мешканців у тому, що «Долина коропа»  стане величезною можливістю для розвитку регіону. Тільки згодом вони змогли відчути ці переваги на собі у вигляді:

• пільг для відвідування унікальних туристичних локацій;
• збільшення кількості культурних заходів на території своїх ґмін;
• зростання кількості туристів та, відповідно, прибутку.

Найпершими проєктом зацікавилися рибальські асоціації у всіх трьох муніципалітетах та відкрили свої господарства для всіх. Вони почали більше дбати і про їхній зовнішній вигляд: впорядковані узбережжя озер, лавочки та альтанки, місця для вогнищ і асфальтовані дороги – зараз це вже стало стандартом на тутешніх рибальських водоймах.

Згодом традиційні щорічні святкування «Дні Затора» були перейменовані на фестиваль «Свято коропа», і на перший захід для приваблення учасників та глядачів було запрошено відому ведучу гастрономічної програми. А вже минулого року фестиваль посів перше місце в конкурсі «Велике відкриття Малопольщі» в категорії «Подія року». Він став визначною мистецькою та кулінарною подією, справжнім святом традицій та фольклору, в якому головним символом є короп.

У березні 2006 року було створено Асоціацію «Долина коропа», а до проєкту доєдналися ще три сусідні ґміни – Бжезніца, Полянка Велика та Осек. До правління Асоціації увійшли по два представники з кожного муніципалітету. Організація розробила сталу стратегію проєкту та послідовний алгоритм дій.

Таким чином проєкт «Долина коропа», який розвивався і збагачувався новими ідеями, отримав чітко визначені цілі. Той факт, що до нього ще і ще долучалися сусідні муніципалітети, а також зацікавленість інвесторів, підприємців та громадських організацій, засвідчили його актуальність і хороші перспективи.

У всіх муніципалітетах, які беруть участь в проєкті, створено освітні маршрути з інформаційними стендами в єдиному графічному дизайні про природу та історію регіону, а також промарковано близько 200 км місцевих велосипедних маршрутів.

Щороку з березня до жовтня «Долина коропа» стає справжньою Меккою для рибалок з усієї Польщі, які проводять тут вільний час і відпустки з сім'ями. Асоціація риболовлі «Затор» вже декілька років поспіль організовує Чемпіонат Польщі серед молоді, а з цього року – ще й так звану «Кіпрініаду», де команди з усієї Європи змагаються за вилов найбільшого коропа. У ресторанах у Заторі подають нову страву – коропа по-заторськи.

 

 

Із 2014 року в Карпатській долині запрацював Екологічний музей «Долини коропа». Його завданням є популяризація місцевої природної та культурно-історичної спадщини.

 

 

Кульмінацією роботи над місцевим брендом став словесний та графічний знак у вигляді вітражного коропа, безліч кольорів якого натякають на магію блиску риб’ячої луски та королівські часи, коли всі важливі символи та зміст зображували на вітражах. Бренд «Короп Заторський» (Karp Zatorski) у липні 2008 року був внесений до переліку польських традиційних продуктів, а в травні 2011 року ця назва була запатентована. Ще один місцевий бренд – «Долина коропа» використовується для маркування продуктів та послуг високої якості, гарантованого походження та екологічності.

Проєкт «Долина коропа» дав поштовх до створення нових туристичних локацій, серед яких освітній парк про Юрський період DinoZatorLand, Парк міфології на Пястському водосховищі, ігровий «Парк Святого Миколая в країні казок» та найбільший парк розваг у Польщі «Енерголандія».

Щоби привабити інвесторів, муніципалітети ґмін-учасниць розробили шкалу звільнення від податку на нерухомість в обмін на створення нових робочих місць. Наприклад, за працевлаштування 5 осіб інвестор 6 місяців не сплачував такий податок, а за 80 осіб – 5 років.

У 2007 році влада Затору заснувала звання «Почесний громадянин Заторської землі», разом з яким вручається і статуетка у вигляді коропа.

Таким чином, завдяки вдалій ідеї, яка не вимагала багато коштів, але стала потужною і нетривіальною, та  тісній міжмуніципальній співпраці із сусідами власні доходи невеликої ґміни Затор, із близько 10 тисячами  населення та всього 51 кв. км площі, у 2023 році зросли до майже 39 мільйонів злотих за рік (приблизно 390 мільйонів гривень).

 

 

«За відгуками всі учасники навчальних візитів назвали дуже корисними для своїх громад ті кейси, які вони побачили у Польщі, – розповів заступник керівника Програми USAID DOBRE Максим Бурдавіцин. – В Україні теж розвивається міжмуніципальна співпраця, і для цього були прийняті відповідні закони, які постійно вдосконалюються. Ми завжди на зв’язку з Міністерством інфраструктури та надаємо свої пропозиції на основі практичних кейсів щодо покращення такої форми співробітництва. І кількість договорів міжмуніципальної співпраці постійно зростає, що свідчить про те, що воно поступово набирає обертів. У Польщі ці процеси почалися значно швидше, тому сьогодні нам є що в них запозичити з такого досвіду. Єдине, ми ще дуже обмежені у фінансових ресурсах для заснування таких партнерств, але незважаючи на це, вони вже починають утворюватися для ефективного вирішення спільних проблем у громадах. Цього року Програма USAID DOBRE провела в Україні конкурс міжмуніципального співробітництва, на участь в якому ми отримали близько 60 заявок. І чотири переможці отримали фінансування в розмірі близько 100 тисяч доларів для реалізації своїх спільних проєктів».

 

Міжнародна співпраця посилює спроможності громад

 

Байковецька громада з Тернопільщини вже 5 років співпрацює із польською ґміною Велька Весь (Wielka Wieś). У них багато спільного: приблизно однакова кількість населених пунктів та мешканців, специфіка місцерозташування, а також схожі проблеми через близькість до великих міст. Велька Весь передає українським партнерам свій досвід, ділиться з ними рецептами свого успіху та надає посильну підтримку.

 

 

Велька Весь свого часу зуміла ефективно використати переваги близькості до Кракова, внаслідок чого сюди почали переселятися мешканці великого міста та створюватися нові підприємства. Ґміна вклала чимало зусиль у розвиток спортивної інфраструктури, прокладення туристичних маршрутів та створення культурно-освітнього середовища, перетворившись сьогодні в улюблене місце проведення дозвілля краківчан.

 

 

Окремо варто зазначити, що муніципалітет ґміни приділяє велику увагу доступності. Будинок мерії повністю пристосований до прийому людей з різними  формами інвалідності: слабочуючих, із вадами зору та на колісних кріслах. У кабінетах зі скляними стінами працюють по двоє осіб й у них завжди світло і комфортно. В одній із кімнат облаштовано міні-відеостудію – саме звідси представники ОМС виходять на зв’язок зі своїми українськими колегами для обговорення різних аспектів їхньої співпраці.

Велька Весь пишається своїми добровольчими загонами пожежників, яких у ґміні є дев’ять із сумарною кількістю 300 осіб. Це дуже важливий ресурс у випадку стихійного лиха чи різного роду аварій. Команди отримують все необхідне – від навчальних тренінгів до нових автомобілів. Свій досвід разом із устаткуванням ґміна передала й своїм партнерам із Байковецької громади.

«Пожежники з української громади приїжджали до нас із навчальним візитом, а наші представники добровольчих загонів та пожежної служби показували їм своє обладнання та розповідали про співпрацю з громадою і муніципалітетом, – пригадує війт ґміни Велька Весь Кжиштоф Волос (Krzysztof Wołos). – Згодом ми подарували байковецьким колегам нову пожежну машину «Магірус»».

Співпраця ґміни Велька Весь та Байковецької громади розпочалася після робочої зустрічі з представниками Програми USAID DOBRE у квітні 2019 року. Влітку делегації обох сторін відвідали одна одну з робочими візитами, а наприкінці серпня був підписаний офіційний договір про міжнародне партнерство, в якому було передбачено:

• зміцнення дружніх та партнерських відносин як між ОМС, так і між мешканцями, та взаємні візити;
• обмін досвідом і практиками у сферах муніципального управління, освіти й культури, охорони здоров’я, спорту й туризму, екології, співпраці місцевого самоврядування з громадськими організаціями;
• навчання зі стратегічного планування та впровадження нових програм із соціальних питань та інституційного розвитку;
• створення у гміні та громаді робочих команд із питань їхньої співпраці;
• навчання та допомога технікою, двома автомобілями та спеціальним обладнанням пожежній команді Байковецької громади;
• різні тренінги, семінари та майстеркласи в онлайн-режимі.

 

 

У зв’язку з пандемією ковіду, офіційні візити тривалий час не відбувалися, але партнери з Польщі та України постійно влаштовували відеоконференції, де обмінювалися різноманітним досвідом – від управління бюджетними ресурсами до розвитку культури й бібліотечної справи. Велька Весь, зазначив війт, теж змогла для себе взяти корисні практики в Байковецькій громаді, наприклад у сфері шкільної освіти, локальних культурних заходів та залучення бізнесу на свою територію.

Польська ґміна-партнерка стала першою, хто зв’язався з Байківцями в день повномасштабного вторгнення Росії в Україну, та запропонувала всебічну допомогу: від прийому мігрантів до відправлення гуманітарних вантажів. Байковецький сільський голова Анатолій Кулик розповів, що його громада оперативно отримала критично важливу допомогу від ґміни: генератори, стабілізатори, позашляховик, зарядні станції та тонни продуктів і санітарних засобів для ВПО, котрі оселилися в громаді. Потужний промисловий генератор, який передала Велька Весь, донині забезпечує безперебійне водопостачання в Байковецькій громаді у випадку відключень електроенергії.

 

 

Польські партнери постійно приймають у себе байковецькі культурні колективи, а також влаштовують літній табір для дітей військовослужбовців з української громади. І продовжують інтенсивно обмінюватися досвідом у різних сферах життя.

Кжиштоф Волос та Анатолій Кулик наголосили, що дуже важливо налагоджувати партнерську співпрацю між громадами так, щоби незалежно від того, хто очолить їх у майбутньому, вона продовжувалася і розвивалася.

«Я сподіваюся, що цей візит стане стартом співпраці всіх 19 громад-учасниць з польськими ґмінами, – зазначила під час навчального візиту у Вельку Весь голова Покровської громади Дніпропетровської області Світлана Спажева. – Сподобалося, як польські ОМС активно реалізовують комплексну політику згуртованості. Якщо громада не може вирішити важливе для населення питання на своєму рівні – вона шукає партнерства, залучає вищі рівні, формує структури, де все це буде працювати разом, залучає, знову ж таки, приватний бізнес».

 

 

«Було цікаво побачити, як імплементується європейське законодавство і як громади працюють у його межах, – розповів про свої враження від навчального візиту голова Корюківської громади на Чернігівщині Ратан Ахмедов. – Всюди однаковий алгоритм дій: спершу повинна бути чітка стратегія, операційні плани з кожного напрямку і окремі галузеві стратегії. А вже під їхні цілі потім створюються безпосередньо проєкти. І тільки тоді можна претендувати на стороннє фінансування».

Загалом цього року фахівці Програми USAID DOBRE спільно з Фондом розвитку місцевої демократії імені Єжи Регульського розробили ґрунтовну програму чотирьох навчальних візитів, яка дозволить ознайомитись українським громадам із польською системою самоврядування, підходами муніципалітетів у стимулюванні економічного розвитку та сучасними рішеннями в різних сферах життя.