Реформа в світі

Гжегож Волькевич, депутат ради Середмістя Варшави, розповів про реформу децентралізації у Польщі

Гжегож Волькевич, депутат ради Середмістя Варшави, розповів про реформу децентралізації у Польщі

Гжегож Волькевич, депутат ради Середмістя Варшави, розповів про реформу децентралізації у Польщі - Наскільки готовою і одностайною у питанні  децентралізації влади була свого часу Польща?

- У більшості таке розуміння було. І суспільство, і влада зійшлися на думці, що це - одна з головних засад розбудови демократичної держави і громадянського суспільства. Влада має бути ближчою до тих, кого вона стосується. Крім того, децентралізація була однією із основних засад інтеграції до євпропейської спільноти.

- З чого усе починалось?

- П`ятнадцять років тому було прийнято рішення про новий адміністративний поділ, а відтак, - і нові повноваження місцевих громад. Почалось укрупнення воєводств (областей - ред.) Із 49 їх залишилось 16. Натомість, з`явились повіти (райони - ред.), ну, і звичайно, гміни (сільські територіальні громади - ред.). Укрупнені воєводства тепер відповідають регіонам у ЄС. Так само уніфіковані до стандартів Євросоюзу їхні права та повноваження, питання фінансування. При цьому суттєво зросла роль гмін.

- Будь-ласка, кілька слів про те, в чому вона полягає.

- Насамперед, кожна із гмін має статус юридичної особи. А відтак - і власний бюджет, яким може розпоряджатися на свій розсуд.

- Чи мають вплив на владу пересічні громадяни?

- Безперечно. У країні залучено нові формули, завдяки яким громадяни можуть реалізувати свій влив на владу. На відміну від України, в Польщі усі керівні посади на місцях - виборні. А відтак ті, хто їх займає - підконтрольні електоратові. Виборці мають право відкликати їх із посад через місцеві референдуми. Такий же механізм застосовується по вирішенню інших важливих для громад питань, наприклад, господарювання, освіти тощо. І нарешті - громадські консультації щодо використання коштів. Вони не мають обов`язкової сили, проте влада все більше з ними рахується. Крім того, є інструмент громадського бюджету, коли мешканці голосуванням вирішують, на що має бути витрачена певна частина прибутку. Вперше це було апробовано у Гдині. Потім до такого прикладу звернулася столиця. У нашій дільниці варшавського Середмістя, наприклад, громадський бюджет спрямовується на освіту: ремонт і сучасне обладнання навчальних закладів.

- У які суми виливається такий «консультаційний» бюджет?

- У нас - це один відсоток від загального прибутку. Сума поки що невелика, але вона буде збільшуватися і дасть змогу громадянам впливати на витрату коштів і контроль за ними.

- П`ятнадцятирічний досвід децентралізації показав не тільки плюси, але й мінуси процесу.

-Так. Мінуси, насамперед, полягають у роздвоєнні компетенції влади, наприклад, на рівні повіту. Тут є обраний громадянами маршалок, і є призначений прем`єром війт. Ми проти такого роздвоєння на воєводському рівні й за те, щоб маршалок зосередив у своїх руках і владу, і бюджет. Можна спокійно також позбутися самих повітів, збільшивши при цьому повноваження гмін. Вони включать інші «організми», стануть крупнішими і продуктивнішими.

- Що потрібно для того, щоб самоврядні структури були у найкращій кондиції і могли сповна реалізувати свою компетенцію?

 - Збільшувати їх бюджет. Зараз центральна влада охоче передає на місця все більше повноважень, але не кошти на їх реалізацію. Зокрема, це стосується освіти. У Варшавському середмісті, наприклад, багато старих навчальних закладів, які потребують ремонту і чималих видатків. У Польщі самоврядні структури мають частку в податках: 100 відсотків податку від виробництв і 23 відсотки податку з прибутку мешканців. Зараз ми боремося за те, щоб ця частка була більшою, щоб податки усіх, хто працює на даній території, ішли в бюджет самоврядування. Тоді влада на місцях могла б зробити більше для громадян.

Ще один мінус: зараз у нас становище бідніших адмінодиниць намагаються виправити субвенціями за рахунок багатих. Проте це нерідко призводить до негативних результатів - банкрутства колись успішних регіонів. Так сталося, наприклад, із Мазовецьким воєводством. Колись заможне, воно зараз стоїть на краю фінансового краху, бо у нього забирають третину прибутків. Варшава віддає одну десяту своїх доходів, але це також виливається у гігантську суму - близько одного мільярда злотих. Це дуже велика проблема. З одного боку, бідніють багаті. З іншого - кошти надходять у повне розпорядження керівників місцевої влади і, по суті, - непідконтрольні. Тому бургомістр чи війт може придбати за них новий автомобіль чи задовольнити ще якусь свою примху

- Чи мають бідні самоврядні уряди шанс вижити самостійно?

- Його дає уміле застосування механізму приватизації. При цьому, в першу чергу, дозволяється приватизувати комунальні підприємства-монополісти.

- Який же головний висновок випливає із польського досвіду адміністративної реформи?

- Головне, щоб після децентралізації місцеві органи влади мали кошти. Бо без цього принцип нічого не вартий, він не запрацює.