Реформа в світі

Форми участі громадян у місцевому самоврядуванні Грузії

Форми участі громадян у місцевому самоврядуванні Грузії

Без активної участі населення у прийнятті рішень ефективно здійснювати місцеве самоврядування неможливо. Звісно, основною формою участі населення є місцеві вибори, коли виборці своїм волевиявленням формують органи саморегулівної одиниці, якою в Грузії є муніципалітет.

Представницький орган - Сакребуло (рада) - обирається за змішаною мажоритарно-пропорційною системою. Його членом може стати громадянин Грузії, вік якого до дня виборів становив 21 і більше років, і який проживав в країні не менше 5 років, в т.ч. 2 роки - до призначення виборів.

Голосуванням за партійними списками жителі муніципалітету обирають 15 членів ради у всіх муніципалітетах (крім самоврядних міст з кількістю виборців менше 75000, де таким чином обирається 10 членів).

Кількість мажоритаріїв різна - в самоврядних містах з кількістю виборців понад 75 тисяч - 10, менше 75 тисяч - 5, а в інших муніципалітетах залежить від кількості внутрішніх територіальних одиниць.

У столиці - місті Тбілісі, єдиному мегаполісі країни, обирається 50 членів ради: 25 за мажоритарною і 25 за пропорційною системою.

У сумі по всій Грузії, крім окупованих територій, обирається 2088 членів місцевих представницьких органів.

З 2014 року безпосередньо на місцевих виборах обираються також голови всіх муніципалітетів, які є виконавчим органом. Це 12 мерів самоврядних міст і 59 голів інших муніципалітетів, які називаються Гамгебелі (управитель).

Мером/управителемможе бути обраний громадянин Грузії, вік якого на день виборів становив 25 і більше років, і який проживав в країні не менше 5 років, в т. ч. 2 роки - до призначення виборів.

У день виборів на виборчі дільниці приходить в середньому близько половини виборців.На останніх же місцевих виборах в 2014 році активність виборців була 43,3%. Тому важливо додатковими формами залучити до роботи муніципальних органів також й іншу - «політично пасивну» частину населення, а також не втрачати контакт зі своїми виборцями в періоди між виборами, коли повинні прийматися рішення з різних питань, які впливають на життя і середовище проживання частини або всього населення муніципалітету. Деякі з таких форм участі громадян у місцевому самоврядуванні закріплені в законодавчому порядку.

Наприкінці 2009 року в «Закон про місцеве самоврядування» доданорозділ «Участь громадян у здійсненні місцевого самоврядування», яким були введені певні регуляції публічності засідань рад та їх комісій,населення отримало право ініціювання місцевих нормативних актів шляхом внесення петиції, посадові особи і депутати ради отримали зобов'язання публічно звітувати про виконану роботу.

У липні 2015 року цей розділ було перероблено і істотно розширено за рахунок введення нових механізмів участі змінами та доповненнями в нині чинний«Кодекс місцевого самоврядування Грузії».

Відкритість і публічність роботи органів муніципалітету є важливим аспектом, без якого неможливе повноцінне інформування громадян та залучення їх до процесів прийняття рішень. Нормативні акти - постанови ради публікуються на сайті «Законодавчоговісника Грузії» matsne.gov.ge. Крім того, «Кодекс» містить перелік документів і проектів, які муніципалітети зобов'язані публікувати у встановлені законом терміни.

Засідання колегіальних органів муніципалітетів (ради, її комісій і робочих груп, уряду Тбілісі) відкриті, кожен може бути присутнім на них без попереднього на те дозволу. Для бажаючих в залі засідань повинні бути виділені місця, якщо ж місцьна усіх не вистачає, апарат зобов'язаний технічними засобами забезпечити, щобзасідання чуливсі бажаючі. З дозволу голови засідання присутні можуть звертатися з питаннями до виступаючих, робити оголошення, давати роз'яснення та надавати інформацію. Для участі в роботі комісій та тимчасових робочих груп ради можуть бути запрошені представники громадськості, експерти.

Вибрані особи - члени рад і управителі/ мери муніципалітетів - зобов'язані не менше одного разу на рік надавати своїм виборцям звіти про виконану роботу на публічній зустрічі, відповідати на поставлені ними запитання. Виборці мають право без будь-яких обмежень брати участь в таких зустрічах, решта ж можуть ознайомитися зізвітом, опублікованими протягом 10 днів з дня зустрічі.

З 2011 року в деяких муніципалітетах Грузії почали створюватися муніципальні громадські ради. Цю практику узаконили з липня 2015 року: в якості дорадчих органів управителів / мерів всіх муніципалітетів, а також управителів районами Тбілісі будуть створені Ради цивільних радників, куди увійдуть представники НУО, підприємців і населення. Цікаво, що закон встановлює гендерну квоту: у такій раді кількість представників однієї статі повинна бути не менше 1/3. Управитель / мер зобов'язаний заздалегідь надати на обговорення Ради цивільних радників проекти бюджету та документів з планування просторового розвитку, узгодити з ним інфраструктурні та соціальні проекти, питання найменування географічних об'єктів та інші важливі рішення, що стосуються середовища проживання населення. Ми сподіваємося, що ради цивільних радників стануть прекрасним інструментом комунікації управителів/ мерів з місцевою громадськістю, різними малими соціальними групами, що особливо важливо для управителів районами Тбілісі, яких призначає мер міста і в яких немає обраного населенням представницького органу.

Згідно п'ятої статті Конституції Грузії, «Народ здійснює свою владу за допомогою референдуму, інших форм безпосередньої демократії і через своїх представників». Побоюючись використання механізму референдуму або плебісциту сепаратистами, грузинське законодавство не передбачає його проведення на місцевому рівні, але «Кодекс місцевого самоврядування» дає можливість громадянам право участі іншими формами прямої демократії, такими як загальні збори жителів, петиція, ініціація відставки управителя / мера.

Практика скликання загальних зборів з метою проведення консультації з населенням про пріоритетність проектів для розвитку населеного пункту пов'язана з початком дії державної «Програми підтримки села» у 2009 році. У липні 2015 року «Кодекс» був доповнений статтями, в яких розписані процедури та повноваження скликання загальних зборів жителів поселення, а також виборів Рчеулі (виборного). На загальних зборах обговорюються соціальні та економічні питання, важливі для населення, інфраструктурні проекти, які муніципалітет має намір здійснити на території поселення. На загальних зборах виробляються пропозиції і зауваження до них, а також, населення самоорганізується для очищення території, проведення благодійних акцій, участі в ремонті інфраструктури тощо.

Петиція муніципальнійраді може бути подана загальними зборами жителів поселення і населенням муніципалітету. В останньому випадку під петицією повинні поставити підпис не менше 1% виборців, зареєстрованих на його території. У великих містах і муніципалітетах збір великої кількості підписів може стати перепоною, тому ради мають право знизити цей рубіж.

У 2010-15 роках громадяни могли використовувати петицію тільки для надання проекту нормативного акту, і на практиці це право ними не використовувалося. З липня 2015 населення може звернутися в муніципалітет практично з будь-якого злободенного питання і петицією представити:

  • Проект адміністративно-правового нормативного акту, який буде розглянуто в порядку для прийняття постанов, передбаченим регламентом муніципальної ради;

  • Основні принципи або конкретні пропозиції для підготовки адміністративно-правового нормативного акту, на основі яких комісія муніципальноїради підготує проект постанови або направить петицію управителю / меру, який зобов'язаний її розглянути у місячний термін. Рада може зажадати, щоб управитель / мер особисто доповів на засіданні про результати вирішення питання, поставленого петицією;

  • Вимогу вивчення, обговорення та вирішення загальної для муніципалітету або населеного пункту, що входить до його складу,проблеми.

«Кодекс» передбачає конкретні процедури і терміни організації збору підписів і реагування муніципальними органами на надану їм петицію.

Внаслідок розвитку інтернету і зростання числа його користувачів, з'явилася технічна можливість створення електронної петиції і збору підписів під нею, що потребує менше часу і ресурсів, і особливо зручна в географічно розчленованих муніципалітетах і при поганих кліматичних умовах. Закон дає право муніципальній раді своєю постановою затвердити правила надання петиції в електронному вигляді.

Крім петиції, шляхом збору підписів населення муніципалітету може зажадати скликання позачергового засідання муніципальної радиз конкретного питання. Старим законом (2005) ця вимога маланадходити від 3% виборців, з 2014 року для цього достатньоволі1% виборців, які проживають на території муніципалітету.

Ініціацію зміщення з посадиуправителя / мера може зажадати 20%  виборців або половина членів ради. Це нововведення з'явилося в законі разом із введенням прямих виборів керівників муніципалітетів в 2014 році. Процедура збору підписів за місячний термін детально розписана в «Кодексі місцевого самоврядування». Якщо ініціативу підтримають 2/3 членів ради, то управитель / мер прощається з посадою і призначаються нові вибори на його пост, а до тих пір його замінює перший заступник.

Частина експертів вважає такий механізм несправедливим, адже за обрання керівника муніципалітету проголосували тисячі виборців, тим більше, що для перемоги в першому турі призначений 50%-вий бар'єр, а змістити його можуть лише 10-30 депутатів без обґрунтування причин, чисто з політичних чи інших мотивів. До того ж, рада може піти проти вимоги частини виборців і заблокувати вимоги населення про відставку управителя / мера. Імовірна й така ситуація, коли партія, яка має більшість в раді, змістить з посади мера свого політичного опонента, якому довіряє населення. На думку експертів, більш демократичним була б апробована в багатьох країнах процедура переобрання (відкликання) - призначення нових виборів безпосередньо на вимогу 1/4 виборців, незадоволених роботою глави муніципалітету, а право його зміщення радою повинно балансуватися одночасними достроковими виборами ради і мера при їхньому конфлікті.