Децентралізація очима селян

12 липня делегація у складі заступника голови Вінницької ОДА Андрія Гижка, начальника організаційного відділу апарату ОДА Михайла Затули, голови Вороновицької ОТГ  Олександра Ковіньки, старости села Комарів Віктора Гиренко та експерта з регіонального розвитку Вінницького ВП ЦРМС Юрія Войціцького відвідала два села Шендерів та Тростянець на межі Тиврівського та Вінницького районів (у складі першого).

Метою їхньої поїздки була зустріч з мешканцями сіл, які з однієї сторони розуміють потребу відновлення зв'язків із історичним центром — Вороновицею, а з іншої сторони, через внутрішні непорозуміння, не можуть вплинути на своїх депутатів, щоб фіналізувати юридичну сторону процесу процесу приєднання до Вороновицької ОТГ.

Село Шендерів є типовим зразком занепаду українського села, з відсутнім асфальтовим покриттям на дорогах, замуленими ставками та темними у нічний час вулицями. З іншої сторони — воно може стати прикладом швидкого зростання, якщо після завершення процесу приєднання (бажано до кінця поточного бюджетного року) податки будуть скеровані не в касу “району”, а в бюджет Вороновицької ОТГ, що в свою чергу дозволить вже невдовзі розпочати впроваджувати ті ключові інфраструктурні проекти в життя, яких село Шендерів не бачило від часів розпаду СРСР.

Прості і зрозумілі аргументи, які використав заступник голови ОДА Андрій Гижко, аргументуючи переваги децентралізації, викликали масу запитань у мешканців Шендерова. Тут, як і в багатьох інших селах української “глибинки” не вистачає поінформованості про хід реформ, логіку утворення нових громад і децентралізацію бюджетних надходжень. Через дезінформацію типу “не хочемо приєднуватись до Жмеринки, бо нам сказали, що по іншому не вийде”, або “потім всі гроші підуть до Вороновиці і нам нічого не залишиться” обговорення приєднання починає набувати негативного відтінку і відтягує процес ухвалення усіх необхідних рішень радою громади. А це в свою чергу відтерміновує можливість переходу села від стагнації до розвитку.

Найкращим способом переконати “сусідів” є досвід тих населених пунктів, які вже стали частиною об'єднаної громади. Таким хорошим прикладом є Комарів, голова Віктор Гиренко якого розповів про те, що завдяки децентралізації у селі вперше за 25 років провели воду на частині вулиць, оплатили коштовну проектну документацію на буріння чотирьох окремих свердловин і систему автономного вирівнювання тиску у випадку виходу з ладу хоча б одної з них, а також про плани заміни вже найближчим часом вуличного освітлення і ремонту доріг.

Коли йде мова про конкретні проекти, і конкретні гроші, тоді навіть найбільш песимістично налаштовані селяни змінюють риторику і питають “Коли це почнеться і що для цього приєднання маємо зробити?”.

Децентралізація влади і бюджетних ресурсів найбільш ефективною у першій її фазі є саме на прикладі таких сіл, як Шендерів. Шляхом перетворення “проблем у можливості”, залучення додаткових ресурсів справжніми господарями за допомогою історично (а не штучно, як в 1956 році в часах СРСР) сформованих центрів громад можна, про що свідчить досвід Комарова, вже у перше півріччя після історичного рішення про приєднання, досягати результатів у ремонті та розвитку інфраструктури, вкладати більше грошей у м'які проекти і не словом, а ділом змінювати життя на селі на краще.

Другим населеним пунктом, куди прибули заступник очільника ОДА і інші члени делегації, був Тростянець, який територіально знаходиться в межах Тиврівського району, але, так, як і Шендерів, тяжіє до Вороновиці у Вінницькому районі. Підчас відвертої зустрічі з селянами, яка відбулась у місцевому клубі, гості зі столиці Поділля знову почули про міфічне “приєднання до Жмеринки”, боязнь втратити ті куці 2,5 центнера зерна за оренду земельного паю, бажання зберегти школу, у якій ледве можна нарахувати 30 учнів, та багато інших болючих для мешканців Тростянця проблем.

Реформа децентралізації в Україні не є велосипедом, який треба придумувати по новому. Механізм її впровадження був консультований з провідними європейськими експертами і фахівцями з регіонального розвитку. Сьогодні, коли багато секторальних реформ впираються в стіну відтягування ухвалення законів у Верховній Раді, саме децентралізація є тією квіткою, яка пробивається через асфальт, не зважаючи на перепони. Цей процес вже не спинити.

Юрій Войціцький, експерт з регіонального розвитку, Вінницький ВП ЦРМ