Децентралізація - це ті зміни, які можуть вивести Україну на шлях стійкого зростання, - Кшиштоф Становський (+відеолекція)

Децентралізація - це ті зміни, які можуть вивести Україну на шлях стійкого зростання, - Кшиштоф Становський (+відеолекція)

Коли після революції для країни відкривається вікно можливостей, важливо бути готовим до цього — розуміти, що треба робити, і діяти рішуче. Помилок не уникнути, але допускати і виправляти помилки є значно вигіднішим варіантом, ніж бездія.

У цьому Кшиштоф Становський переконаний як практик. Практик підготовки до революції та перебування у в'язниці, здійснення революції і державного будівництва Польщі, міжнародних відносин та дієвої підтримки змін в Україні, будучи донедавна головою Фонду Міжнародної Солідарності.

Під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі він зазначив, що дві фундаментальні зміни можуть вивести Україну на шлях стійкого зростання і обидві здійснюються через децентралізацію. Мова йде про реформу місцевого самоврядування та реформу організації шкільної освіти. Без них Україна весь час буде у стані надії на супер-лідера. Якщо не хочемо чекати "доброго царя", і не хочемо, щоб цар прийшов ззовні, то єдиною альтернативою є передати владу на місця.

Децентралізація

Децентралізація — це друга філософія побудови країни. Це інший спосіб брати відповідальність: не просто те, що ми обираємо владу і чекаємо, що вона зробить, а те, що наша громада, наш простір є нашою постійною відповідальністю.

У квітні-травні 2014 року здавалось, що в Україні зміни до Конституції щодо децентралізації будуть внесені відносно швидко. На жаль, цього не сталось. Але відбулись дві реформи, які дали можливість змін. Перша - це зміни до Податкового і Бюджетного кодексів, які дали гроші місцевій владі. Друга - це об'єднання громад.

Об'єднані громади є просторами, де відбуваються реальні зміни навіть у ситуації, коли немає поправок до Конституції, нових законів про місцеве самоврядування та адміністративно-територіальний устрій. Які там відбуваються зміни? Перше — там є реальна влада, тому що там є реальні гроші. Друге — там є реальна політика. Це означає, що від рішень місцевої влади та спроможності їх втілювати дійсно залежить майбутнє людей, які там живуть. Вони можуть зробити свої помилки і заплатити за них. І це їхні помилки.

Важливою зміною також є бюджети участі. Вони запроваджені вже у понад 40 містах України. Це реальний шанс громадських організацій, активних людей втілювати зміни у громаді та вплинути на частину місцевого бюджету.

У Польщі спрацювала реформа на місцях, тому що вона не була політична. У містах з'явилася професійна категорія мерів — не політиків, а мерів-професіоналів. До прикладу, за сьогоднішнього мера Любліна проголосували 70 % виборців. Його підтримали люди, які зазвичай голосують за різні політичні партії. Це є дуже успішний польський досвід - відкинути партійну приналежність, політику також у містах, у тому числі великих, і знайти людей готових працювати для міста просто як професіонали.

Людей не треба переконувати у важливості мати сильне місцеве самоврядування. Люди це розуміють і вони готові до децентралізації, але за однієї умови: впевненість у тому, що реформа не є жартом. Це найважливіше: щоб люди розуміли, що йдеться про реальну зміну і реальну демократію.

Питання — скільки Україна має часу. Це не так, що час є необмеженим. Якщо більше половини території України буде в об'єднаних громадах, це буде реальною зміною. Мається на увазі, щоб там люди відчували: це моя громада, я можу і хочу, наприклад, змінити цю школу, вплинути на бюджет тощо. Тоді це буде незворотня реформа.

Мрія Москви, щоб Україна думала про війну, а не про реформи. Крим — це Україна. Україна — це реформи. Як не буде сильних реформ в Україні, то не буде України. Децентралізація, те, що люди беруть відповідальність на місцях, є найважливішою реформою, яка є в Україні. 

Освіта

Дуже важливим показником для розуміння результативності реформ є дані PISA. Це заміри знань і вмінь учнів, яким 15 років. За цим дослідженням Польща 25 років тому була "у центрі Африки": дуже якісна освіта для маленької групи людей і жахлива освіта для більшої частини країни, особливо для провінції. Сьогодні Польща є на четвертому місті в Європі і на десятому в світі. Чому? — Тому що освіта була передана місцевому самоврядуванню, освіта стала частиною рішень місцевої політики.

N.B. Україна розпочала співпрацю з PISA і вперше візьме участь в оцінюванні учнів у 2018 році. 

Шкільна освіта в Польщі є відповідальністю місцевої влади. Найбільш якісною освіта є у найбіднішій частині країни. Є феномен, коли батьки з міста перевозять учнів у сільські школи. Якість вчителів, комп'ютери, обладнання такі самі, але менше дітей у класі і більше безпеки. 

Існувала проблема малокомплектних шкіл, у яких вчились всього кілька десятків учнів. Було два варіанти. Перший — закрити ці школи рішеннями Міністра, і тоді були б протести по всій країні. Другий варіант полягав у тому, щоб показати розрахунки скільки грошей іде на одного учня і сказати, що ці гроші йдуть у місцеві бюджети. Міністерство буде контролювати якість освіти, але рішення як організувати освіту і розпорядитися цими коштами за місцевою владою. Люди на місцях тоді починають рахувати, бачать якість шкіл, зважують, яке рішення прийняти. Варіанти рішень були різні: довозити дітей автобусом, закрити сільську бібліотеку і зробити її у приміщені школи, прийняти закон, який дозволяв передавати малі школи громадським організаціям. 

Людям треба дати можливість самим рахувати гроші, приймати рішення і самим робити помилки. Люди можуть залишити, до прикладу, чотири малокомплектні школи, але не мати дороги чи лікарні. Якщо це є їхнє рішення, добре, нехай живуть. З часом люди самі зрозуміють, що таке рішення не працює.

Можна сказати, що Україна найбагатша країна у Європі. У жодній іншій європейській країні немає настільки мало учнів на одного вчителя як в Україні. Крім того у кожній школі в Україні (а і в Польщі) є хімічний, фізичний чи інші спеціалізовані кабінети. Буває, що у цих кабінетах є препарати, які використовуються всього п'ять годин на рік. У багатьох школах Швейцарії таких кабінетів немає. Вони організували систему, при якій вчитель може взяти безкоштовно на деякий час чемодан з препаратами і апаратами, які йому потрібні для уроку. Це просто дешевше.

Школа - це державна установа номер один. Це перша установа, де виникають відносини між людиною та державою, у якій вона живе. Люди готові заплатити багато, щоб покращити якість освіти для своїх дітей. Школа має бути відкритою.

Відкрита школа — це школа, яка навчає поза своїми стінами, яка є важливим культурним центром життя громади, бібліотекою, яка відкрита для громадських організацій, а також для батьків (але не так, щоб їх посадили за парту для вислуховування, а так, щоб батьки були рівними партнерами директорів школи). У відкритій школі є демократичні процедури: реальне учнівське самоврядування, батьківська рада, асоціація батьків і вчителів, педагогічна рада. 

Повна версія матеріалу є ТУТ