Зміни до Конституції: що, як і чому, - коментар доктора юридичних наук

Зміни до Конституції: що, як і чому, - коментар доктора юридичних наук

Зміни до Конституції України, попередньо ухвалені Верховною Радою 31 серпня, коментує доктор юридичних наук, професор Ужгородського національного університету Василь Лемак.

Рішення Парламенту

Поки що схвалення змін до Конституції у першому читанні не має жодних наслідків. Згідно з процедурою, передбаченою розділом ХІІІ Конституції, далі буде ще одне голосування, яке буде вимагати не менше 300 голосів депутатів.  Коли воно буде, можна судити зі слів Президента у зверненні 31 серпня: «А фінальне рішення наприкінці року, коли треба буде триста голосів, запевняю вас, дорогі співвітчизники, буде залежати від того, як протягом цих кількох місяців розвиватиметься ситуація на Донбасі, і наскільки Росія виконуватиме Мінські угоди".

Зміни – тільки у 2018 році

Навіть у разі скорого прийняття рішення, зміни вступлять у силу після виборів 2017 року, а префекти, яких найбільше «боїться» суспільство, – у 2018. Якщо голосування буде результативним, то сам закон передбачає, що набуває чинності через три місяці після публікації. З цим фактом пов’язано момент набуття поселеннями статусу громад. Сільські, селищні та міські ради та відповідні голови отримають нові повноваження вже після формування громад. Все інше, зокрема, нові повноваження районних і обласних рад – після виборів 2017 р. Призначення префектів, що найбільше лякає багатьох – до 1 березня 2018 року.  

Зміст законопроекту

Йдеться про істотну децентралізацію влади. Створюються виконавчі органи районних і обласних рад. Зараз вони відсутні зовсім. Їм буде належати реальна влада в регіонах. Це посилює місцеве самоврядування, робить систему влади в регіонах справді демократичною – управляти регіонами будуть суб’єкти, обрані в ході місцевих виборів. Це вагомий крок до стандартів ЄС у цій сфері.  

Місцеві держадміністрації будуть ліквідовані, на їх місці постануть префекти. Виписані для них повноваження передбачають, передусім, контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування з огляду на дотримання Конституції і законів. Якщо, наприклад, обласна рада порушить своїм рішенням Конституцію або закон, префект зупиняє їх і звертається до суду. Якщо ж ідеться про серйозне порушення Конституції (наприклад, обласна рада вирішить створити якусь «республіку»), зупиняє таке рішення президент і звертається до Конституційного суду. Президент також може тимчасово зупинити повноваження органу місцевого самоврядування, а після визнання акту цього органу неконституційним – достроково припинити його повноваження.

Така модель влади в регіонах набуде завершеності не раніше, ніж через два роки.  

Проблемні питання

Щодо «наболілої» теми про особливий статус Донбасу: Найбільше дискується запропонований до нової редакції Конституції пункт 18 Перехідних положень, який встановлює: «Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом». Йдеться про ті райони, які на сьогодні є окуповані російськими військами.

Звертаю увагу: зміст регулювання не визначається, лише вказується, що особливості місцевого самоврядування на нині окупованих територіях будуть визначаються окремим законом. «Окремий закон» з цього питання однаково не може протирічити Конституції. Той закон, який схвалений у вересні минулого року, так і не діє, бо деокупації вказаних територій не відбулося.

Реакція суспільства

Політичні сили, які виграли останні вибори, взяли на себе відповідальність за реформу, тому що декларували її в передвиборчих платформах. Парламент значною більшістю голосів депутатів схвалив проект закону. Деякі політичні сили, хоч і обіцяли децентралізацію влади, змінили свою позицію. Частина суспільства, і це нормально, не сприймає реформу чи її окремі компоненти. Наскільки значна ця частина суспільства, свідчить кількість протестувальників під стінами Верховної Ради.    

Право на мирні протести – святе. Конституція їх визначає як право «збиратися мирно і без зброї». Але теракти не мають жодного відношення ні до дискусії з приводу реформи щодо децентралізації, ні до протестів.