Децентралізація: переваги, труднощі, подальші кроки реформи, - думки голів громад

 Децентралізація: переваги, труднощі, подальші кроки реформи, - думки голів громад

Портал «Децентралізація влади» розпитав кількох голів об’єднаних територіальних громад про те, як відбувається реформа на місцях. Для цього ми запропонували головам громад відповісти на три запитання.

Якими змінами, що відбулися внаслідок децентралізації, ви пишаєтеся?

Володимир Міцук, голова Білозірської сільської об’єднаної територіальної громади (200 кв. км, 9,2 тис. населення, Черкаська область):

Як на мене, найбільшим здобутком реформи є передача повноважень та ресурсів на місця. Зокрема, тепер заклади освіти та охорони здоров’я повністю належать нашій громаді. Раніше ми з болем дивилися на те, як роками стоїть без ремонту школа, як руйнується лікарня. Кошти на це треба було шукати у районі, а район отримував з Києва завжди недостатньо. Тепер ми самі собі господарі. І вже розпочали капітальний ремонт лікарні, який плануємо завершити цьогоріч. Він включатиме ремонт даху й утеплення будівлі. Також у лікарні ми замінили газові котли на твердопаливні, що дає нам можливість економити значні кошти. Для сімейних лікарів ми змогли облаштувати кілька квартир. А ще – відкрили Центр надання адміністративних послуг, де люди можуть отримати понад 50 різноманітних довідок, за якими колись треба було їхати у район.

Ігор Довірак, голова Печеніжинської селищної об’єднаної територіальної громади (182 кв.км, 19 тис. населення, Івано-Франківська область):

Найбільше я пишаюся тим, що у нашій громаді вдалося відкрити Центр надання адміністративних послуг. Це суттєво полегшило людям життя. Від початку року центр відповів на понад тисячу звернень, які стосувалися питань Держгеокадастру, міграційної служби, реєстрації тощо. Черг немає, відповіді надаються оперативно. Деколи люди навіть не отримують жодних паперових довідок: уся необхідна інформація надсилається в електронному вигляді до органу, який вимагає тієї чи іншої довідки у мешканця нашої громади.

Михайло Цірик, голова Вільховецької сільської об’єднаної територіальної громади (63,5 кв.км, 14 тис. населення, Закарпатська область):

Найбільший здобуток реформи, як на мене, – це можливість для громад планувати власний розвиток. Це вдалося насамперед завдяки фінансовій децентралізації, важливість якої неможливо переоцінити. Дуже добре, що завдяки реформі послуги вдалося наблизити до людей. На місці тепер можна зареєструвати нерухомість та земельні ділянки, повноваження Державного архітектурного будівельного контролю вже переходять до громад. У громад також з’явилася можливість покращувати дороги та вуличне освітлення. Минулого року ми зробили у своїй громаді понад 11 км доріг, витративши на це 8 млн грн з державної субвенції та 2,5 млн грн власних коштів.

Що є для вас найважчим в управлінні громадою нового типу?

Володимир Міцук: Те, що в об’єднаній територіальній громаді ти відповідаєш не тільки за власне село, але й за ті села, які приєдналися до нас. І оскільки дуже важливо не обманути довіри їхніх мешканців, мимоволі відчуваєш подвійну відповідальність.

Ігор Довірак: Іти попереду законів, бо, на жаль, саме так виходить.

Михайло Цірик: Мабуть, це суто закарпатська специфіка, але особисто для мене найважчим є подолання спротиву місцевих адміністрацій та чиновницьких структур, котрі виступають проти децентралізації влади. Вони хочуть, щоб і в об’єднаних громадах все було так само погано, як і на тих територіях області, які на разі не включилися у реформу. Відтак, чиновники роблять усе можливе, щоб не дати нам вирізнитися від інших. Захищати від них кожну нашу копійку, кожне повноваження дуже непросто.

Який наступний крок має зробити держава, впроваджуючи реформу?

Володимир Міцук: Передати громадам повноваження та ресурси у сфері автомобільних доріг. Мені здається, це основний напрямок, на якому гальмується реформа. Зараз дороги, які проходять через наші села, належать районним та обласним автодорам. Відповідно, ми не маємо права їх ремонтувати. І автодори ремонтів не роблять. А люди цього не розуміють, вимагаючи від нас розв’язання цієї проблеми. Але все що ми можемо, це звернутися до автодору, а там відповідають: «Грошей нема!..».

Також ми чекаємо на передачу громадам земель, що знаходяться поза межами населених пунктів. Це дозволить нам залучати інвесторів, яких зараз нам запрошувати практично нікуди: вільних земель наша громада майже не має.

Ігор Довірак: Закінчити реформу вже цього року, примусово об’єднавши ті громади, які відмовлялися брати участь у процесі об’єднання. Не повинно бути маленьких громад, що об’єднують лише 2-3 села, і не мають ні школи ні амбулаторії, ні пожежної частини, ні школи мистецтв. Бо витрати таких громад не порівняти з витратами, наприклад, моєї громади, яка фінансує чимало відповідних закладів.

Крім того, нам потрібні чіткі правила гри, зрозуміло виписані законодавчі норми. Ось, наприклад, зараз оголошено про реформування сфери охорони здоров’я, але досі ніхто точно не знає, що конкретно робити з тою чи іншою лікарнею чи амбулаторією. Ніхто точно не може сказати, чи утримуватиме її держава і скільки виділятиме на це грошей. Має бути чітка методика, за якою треба працювати на місцях.

Михайло Цірик: Закінчити реформу, об’єднавши громади у наказовому порядку. І нехай по всій Україні будуть хороші дороги, адміністративні послуги на місцях, сильні освіта й медицина. Якщо кошти хоча б з Державного фонду регіонального розвитку скерувати напряму до громад, вони самі зроблять так, що держава вже за кілька років розквітне.